Понеділок^ 22 травня 1989 р.
<<ЖЙТТЯ 1 СДОВО»
СТОРІНКАМ
У натбвськиХ^^і^^ триває гостра дискусія навколо планів модернізаїцїт^ ної ядфшЯ Йдеться, в основному, про американські ракети; р*рзміщені у Федеративній Ресщ^ліці Німеч-: чиші;Оііолучені Штате рйки хочуті їх замінити на потужніші і далекЬдальніш . У Вашигігтоні також хочуть ііеізеозброїти ядерними ра^ кетами тактичну авіацію, яка баїзуєтьск у Західній Єв-ропі. :'-*.у^'^"''Г.;-
Кінця дискусії не видно. Дле, мабуть, взке можна зробили деякі висновки.
Здається, спір в НАТО не просто в питанні, чи з'явиться, чи не з'явиться у Західній Європі нЬва ядерна зброя. Мабуть проблема піибша. Відсгг6ююті>ся два підходи, два мислення — сгарег яке базують виключно на конДепції сили, і нове, при?шльники якого хочуть шукати шляхи гарантування безпеки за допомогою переговорів, за допомоігою знит ження рівня протистояння.
Ми не хочемо тим самим сказати, що Замдна /Німеччина, Італіяу Греція та деякі інші натовські країни у які іви-ступають проіти негайної ящернбї модернізації^ шли чи відходять від силОВОЇ; стратегії, від доктрини ядер-'■■ ного стримування. ; ; Але те, що й урядов лах цих країн починає визрівати розуміння безгіерспек-тивності і небезпечності ядерного переозброєння у період, коли почався процес, можна сказати, глобальної нормалізації відносин Між Сходом і Заходом, є очевидним. Саме з тими новими віяннями в НАТО ніяк не можуть примиритися Сполучені Штати Америки і Великобританія. Вашингтон і Лондон закликають своїх партнерів не погоджуватися на запропоновані соціалістичними країнами переговори про скорочення і ліквідацію тактичної ядерної юї. Заявляють, що це,
мовляв, пастка, мета якої розкол у НАТО.
А хіба радянські ініціативи щодо воєнної розрядки на основі принципу рівної безпеки, а не спроби американського диктату, всупереч позитивним тенденціям, змусити натовські країни піти на новий виток гонки ядерних озброєнь, сіють розбрат у Північно-Атлантйчному союзі? І вже зовсім непереконливо звучать витяги при^ хильниками жорстокої лінії з архіву «документи про радянську воєнну перевагу», про «радянську воєнну загрозу», у гой час, як СРСР в односторонньому порядку скорочує свої збройні сили на півмільйона чоловік, виводить із Східної Європи понад 5,000 танків і навіть свої тактичні ядерні засоби.
Викликає подив і позиція, яку зайняла нова американська адміністрація. її діячі говорили і говорять про «спадкоємність старого курсу», при якому було укладено радянсько-американський договір про ліквідацію ядерних ракет середньої і меншої дальності, при якому почалася розробка угоди про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СРСР і США, яка значно просунулась вперед і були погоджені конкретні параметри з ряду інших проблем озброєння.
Минуло вже понад 100 днів, як нова адміністрація прийшла до влади в СІІІА. Але вона все ще так і не висловила своєї думки щодо процесу роззброєння. Але щодо озброєння, в тому числі модернізації тактичної ядерної зброї, яка підірвала б договір про ракети, то тут у Вашингтоні не зволікають.
У чому справа? Можливо, ми взнаємо відповідь після московської зустрічі міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе і державного секретаря США Джеймса Бейкера, яка має відбутися незабаром.
К-еР-о.
Похорон видатного борця за громадянські права в Південно-Африканській Республіці Дейвйда Вебстера, який відбувся 6 травня в Йоганнесбурзі, вилився у масову демонстраціюьпротесту проти апартеїду.
Вшанувати пам'ять білого викладача одного з університетів, вбитого 1 травня на порозі свого будинку, іірийшли тисячі людей, у панахиді взяли участь пред-ставниііси антирасистських
організацій країни, в тому числі заборонених, а також дипломати із Сполучених
Штатів Америки, Канади,
Франції, Нідерландів і ряду
інших країн.
На думку активістів груп, які виступають проти апартеїду в Південно-Африканській Республіці, убивство Дейвйда Вебстера було вчинено співробітниками поліції або охранки расистського режиму.
ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Едуард Шеварднадзе надіслав генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй Пересу де Куельяру листа про шляхи формування при Організації Об'єднаних Націй Центру термінової екологічної допомоги.
Питання про це було поставлене Михайлом Горбачовим у виступі на сесії Гене-ральної Асамблеї ООН .7 грудня минулого року. Як пише Едуард Шеварднадзе, головна мета цього Центру полягає в налагодженні міжнародного співробітництва у кризових екологічних ситуаціях і вироблення рекомендації щодо обмеження і ліквідації їх негативних наслідків. .\
ПРЕЗИДЕНТ США ВІДВІДАЄ ПОЛЬЩУ
Президент Сполучених Штатів Америки Джордж Буш відвідає в першій половині липня Польщу з офіційним візитом, повідомило 5 травня агентство ПАП з Варшави. Він запрошений польським керівником Вой-ЦЕХОм Ярузельським. Джордж Буш зробить також візит в Угорщину.
Ч Михайла Го^^ із Сосуке Уно
П'ятого травня Михайло Горбачов прийняв у Кремлі міністра закордонних справ Японії Сосуке Уно.
У ході розмови Михайло Горбачов дав оцінку нинішньому становищу радянсько-японських зв'язків. Він відзначив, що між двома країнами виростає діалог на всіх рівнях. Непогані показники є в економічних зв'язках. Дедалі різноманітнішим стає культурний обмін.
Але разом з тим в японо-радянських відносинах гіо^ мітне відставання від того, що має місце» особливо останнім часом, у відносинах Радянського Союзу з іншими великими державами. Очевидно, не назріла ситуація, як сказав Михайло Горбачов . Нам треба обопільно виводити нашу взаємодію на рівень гідний двох таких
сусідніх держав.
Думаючи про перспективи, головне те, щоб не відрива-, тися від реальностей, і звільнятись від очевидних ще існуючих настроїв, нібито Радянський Союз заінтересований в добрих відносинах більше, ніж Японія.
У відповідь на аргументацію Сосуке Уно з приводу північних територій, що,
280 О^ЕЕN 8ТНЕЕТ Уі. ТОЯОМТО. ОМАНІО
977-581? 596-1323
мовляв, залишаються гальмуючим фактором, Михайло Горбачов сказав, що логічні претензії Японії до Китаю і Південної Кореї не заважають, однак, повноцінному розвиткові її відносин з ними. Чи немає тут подвійного стандарту?
Радянський керівник підг креслив, що у двосторонніх відносинах дуже важливий взаємододержуваний баланс інтересів, і важливо уникати ультимативної постановки, яких би то не було питань. Ми хочемо, щоб у відносинах між Радянським Сою^ зом і Японією співробітництво наростало і розширюва-. лось, щоб атмосфера спілкування між двома народами поліпшувалася, щоб пара-сток довір'я і співробітництва, який пробився, перетворювався на дерево дружніх відносин.
У цьому контексті ми підходимо до візиту в Японію. Він необхідний і має пройти по-діловому.
у розмові була зачеплена тихоокеанська проблематика. Михайло Горбачов попросив у співрозмовника пояснення з двох питань: по-перше, як розуміти, що в умовах, коли Радянський Союз , реалізуючи свій принциповий пошук у галузі роззброєння, знижує рівень військового потенціалу у східній частині країни, Японія разом із США продовжує нарощувати свій військовий
потенціал і воєнну активність у регіоні; по-друге, чим пояснити досить холодне ставлення Японії, так само, як і Сполучених Штатів Америки, до добрих намірів СРСР, висловлених у Владивостоцькій і Красноярській ініціативах? Це запитання до всіх держав великого і перспективного регіону світу спільно шукати вирішення назрілих і спільних для всіх питань.
Йому на ці запитання відповіді не було дано.
Сосуке Уно говорив лише про те, що Японія використовує свій могутній економічний потенціал з метою мирного розвитку країн Азі-атсько-Тихоокеанського регіону, включаючи і Південно^ Східну Азію. Він запевнив, що його країна не має намірів стати мілітаристською державою. Звернувшись до теми візиту Михайла Горба-чойа в Японію, він висловив надію, що така зустріч з японським нарюдом, його політичними представника^ ми, переговори на найвищому рівні матимуть величезне значення для всього наступного розвитку японо-радян-ських відносин.