Понеділок, 2 березня 1981 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 5
І до 90-РІЧЧЯ УКРАЇНЦІВ В КАНАДІ
Роль членства українських масових організацій в робітничому русі Канади
Цього року відзначаємо 90-річчя започаткування масового поселення і творчої праці українців у Канаді. У зв'язку з цим хочеться бодай вкоротці нагадати про ту — тепер майже забуту — роль членства українських робітничо-фармерських організацій в розвитку робітничого, зокрема профспілкового (трейд-юнійного) руху в Канаді. Це була та роль, що сприяла усуванню національної нетерпимості, шовінізму, расизму і розбрату серед робітництва, плекала і зміцнювала солідарність трудящих у боротьбі за прогрес і за покращання життя.
У сучасних умовах канадської дійсності загально визнається силу трейд-юній, їх незаперечну роль у боротьбі за кращі умови праці, за відповідну зарплату, за поліпшення робітничого законодавства і ін. Зі сторінок щоденної буржуазної преси навіть чуються нарікання, мовляв, трейд-юнії мають завелику силу, яку уряди повинні приборкати... Робітникам, в даному разі профспілкам, доводиться бути постійно на сторожі своїх інтересів...
Звичайно, на протязі 90-річчя сталися незвичайні зміни в розвитку країни і в житті людей. Канада тепер не та, якою була 90 років тому; вона не та, якою була 50 років тому, і навіть не та, якою була 10—15 років тому. Хоч в її системі правління ще побутують залишки колоніалізму, проте за ті десятиріччя Канада перетворилася у високорозвинену капіталістичну індустріальну країну (яка, між іншим, в тому капіталістичному розвитку дійшла до теперішньої кризи своєї конфедерації —тема, якої тут не торкаємося).
Чиїми руками, чиєю працею розвивалася вона?
Ясно, що працею трудящих різнрнацірнального походження. В цьому грандіозному процесі розвитку українські посе-ленці-трударі відігравали — і відіграли — відчутну роль. На особливу згадку заслуговує їх роль в перетворенні у ниви золотої пшениці широких, необ-житих споконвіку, земельних обшарів Єаскачевану, Албер-ти, Манітоби, як також у про-
кладанні шляхів сполучення, у видобуванні вугілля, золота, готуванні лісоматеріалів — загально, в продукції матеріальних благ.
У цьому епохальному розвитку слід відмітити заслуги наших попередників — тих «перших хоробрих», що робили виклик неуцтву і забобонам, тих, що перші усвідомили необхідність створення власної організації, яка поставила перед собою завдання об'єднувати, освідомлювати і спрямовувати українських трударів по шляху робітничої солідарності на захист своїх життєвих інтересів разом з трудящими інших національних походжень.
Українські робітничо-фар-мерські масові організації — Товариство Український Робіт-ничо-Фармерський Дім і його секції Жіноча і Молодіжна, Робітниче Запомогове Товариство, Товариство Допомоги Визвольному Рухові на Західній Україні, вчили — як тепер вчить Товариство Об'єднаних Українських Канадців — робітничої солідарності в праці й боротьбі. Перш за все, ведучи велику культурно-освітню, громадську роботу, ТУРФДім, а тепер його продовжувач ТОУК, заохочували своє членство і робітників, взагалі, вступати до трейд-юній і будувати їх, а фармерів — до фармерських організацій і будувати їх. Будучи трудівниками, роль будівничих трейд-юній і фармерських організацій була природною для членів українських робітничо-фармерських організацій.
У ході загальної культурно-освітньої, виховної і громадської діяльності виникла потреба присвячення спеціальної уваги робітничим трейд-юній-ним справам. Для ведення, з рсоблішою присвятою, цієї роботи за ініціативою ТУРФДІМ організувались індустріальні комітети : в лентрі •— Центральний іщіусггріальний комітет, ио місцевостях — місцеві індустріальні комітети. Донихвходили представники українських робітничо-фармерських організацій, перш за все — представники ТУРФДім.
Індустріальні комітети проводили важливу мобілізаційну ^
політично-виховну, суспільно-корисну діяльність. Вони діяли, в основному, за вказівками Центрального індустріального комітету. Вони проводили реєстрацію членства українських робітничо-фармерських організацій, яке працювало в різних галузях промисловості; відбували засідання і скликували членство і прихильників на спеціальні мітинги, на яких спільно обговорювали спільні проблеми і, зокрема, питання про те, як треба вести організаційну роботу в різних місцях праці з метою добитися організування відповідної трейд-юнії; обмірковували спільно питання умов праці і боротьби за покращання їх; роз'яснювали причини страйків і, коли вони відбувалися, потребу солідарно вистоювати в них, підтримувати їх матеріально і морально; закликали до будування єдності трейд-юнійного, робітничого руху в боротьбі проти експлуатації, за робітничі права, за солідарність трудових мас у боротьбі за демократичні права народу, проти наступу реакції, проти фашизму і війни. На цих мітингах також порушувалися питання організування жінок у промисловості, яким фабриканти традиційно платили за роботу яку половину того, що чоловікам. Також виступали за організування неорганізованих і за повне усунення дитячої праці в промисловості.
Велику роль відіграли наші організації — загально і поче-рез організовані ними індустріальні комітети — в будуванні справжніх індустріальних трейд-юній і трейд-юнійної єдності, проти розпорошення їх по різних фахах («трейдс») (картина, яка ще досі повністю не вижита). Особливу роль відіграли вони в організуванні й будуванні црофдпілок нового типу — Ліги робітничої єдності («ВоркерсЮниті Ліг») серед робітників і Ліги фармерської єдності (<<Фармере Юниті Ліг») серед фармерів. ВЮЛ, в свою чергу,3ідіграла неоцінну роль в спрямуванні канадського робітництва до організування трейд-юній індустріального типу. Це вона боролася за об'єднання роздріблених і розсипа-
них трейд-юній в одну трейд-юнію в кожній індустрії і за єдність дій в боротьбі проти експлуатації. (Тут бодай мимо-ходом слід нагадати забуту роль нашого членства в будові юній — шахтарської в Аягі, Б. К., Саск., гірничої — в Півн. Онте-ріо (Тиммінс, Киркленд Лейк, Содборі), в Квебеку (Норанда, Руан), автомобільної (Ошава, Виндзор) і інших (напр., залізничної у Вінніпегу, Трансконі).
ФЮЛ, підтримувана членством українських робітничо-фармерських організацій, відігравала провідну роль серед фармерів у 30-ті кризисні роки в їх боротьбі проти викидання бідняцьких фармерів з фарм за несплачення боргів, морге-джів і податків, проти обманливих цін на пшеницю, що їх встановляли елеваторні компанії. Пам'ятним у цій боротьбі лишається фармерський страйк
в Алберті (Мирнам, Мондер), голодові походи і демонстрації фщзмерів Манітоби (Арборг, Брод Веллей), Саскачевану, Ал-берти проти викидання з фар-мів за несплачення податку і моргеджу, з домаганнями встановлення мораторію на них...
Це був великий вклад у розбудову канадського робітничого і фармерського руху. Цей історичний вклад членства наших організацій ми повинні гідно відмітити на протязі наших святкувань 90-річчя життя і творчої праці українців у Канаді, Вносячи цей вклад в будову робітничого руху і, тим самим, в будову країни, не один робітник був звільнений з роботи, був викинутий на вулицю, позбавлений хліба; а скільки їх було занесено в «чорні,, списки» ненадійних! А скільки депортовано з країни -за їхню щирість і відданість робітничим справам!
Як свідомі своїх інтересів трударі, робітники — члени українських прогресивних організацій всюди становили надійну опору і реальну організовану, силу в класових боях трудящих на протязі десятиліть особливо на протязі міжвоєнних років. Тут хочеться зокрема згадати бойові заслуги вуглекопів, шахтарів, добувачів вугілля, золота, нікелю (докінчення на 9-ій стор.)