Понеділок, 14 лютого 1983 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 5
ШИРОКЕ КОЛО ІНТЕРЕСІВ
У Будинку культури над-збручанеького села Волочи-ська  велелюдно. Колгосп-
;   НИКИ   прийшли   НЗ КОНЦерТ
своїх дітей — школярів. Ось на сцену підіймається Іванко, син коваля Михайла Дузя.
Ой, на горі вогонь горить, А в долині село лежить...
—г читає хлопець вірші 1. Франка. Гарної декламує, з піднесенням. - Йому довго аплодують,: гукають: «Молодець». Всі знають: Івась до нестями кохається в українській. літературі, твердо ви- • рішив у майбутньому стати ■ вчителем, викладати улюблений предмет.
І начебто доля сприяє цьому. По закінченні десятирічки юнак стає студентом філологічного факультету Одеського університету. Із захопленням студіює всі гу^ манітарні дисципліни. Непомітно отак пролетіли чотири роки. Та навчання перервала війна. -
У боротьбі з гітлерівськими фашистами вчорашній філолог проявляє мужність, відвагу. Івана тричі тяжко поранено. За доблесть у боях його нагороджено орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня/ багатьма медалями.
Відгриміли бої, та не забувають тих днів бойові по-' братими. Вони часто зустрі:^ чаються, розповідають один одному про міфні свої справи.
Ось що повідомив друзям Іван. У 1947 році він з відзнакою  закінчив Одеський університет. Вчителював у рідному Волочиську, що на Хмельниччині. Науковці звернули увагу на його, публікації —г низку статей про творчість Павла Тичини й Олександра Корнійчука, порадили ■навчання в аспірантурі. У 1954 році аспірант Дузь успішно захистив кандидатську дисертацію, а в 1967-му — докторськуV Нині він професор, очолює кафедру україн^ ської літератури на філологічному факультеті Одесь^ кого університету.' Написав 28 книг,;ПОнад 400 статей.
МУЗЕЙ МЕДИЦИНИ У КИЄВІ
Іван Дузь.
кут», поеми «Мойсей» тощо. Під керівництвом Дузя кілька аспірантів франкознавців підготували й захистили кандидатські дисертації, зв'язані з публіцистикою І. Франка.
Чимало часу віддав він і вивченню художніх перлин Лесі Українки, зокрема — поетики Ті «Лісової пісні», і поряд з цим його цікавить багато інших питань вітчизняної поезії і прози. Так, ним пррстежені шляхи розвитку українського гумору й сатири та творчість Остапа Вишні.
Люблю гумор, із задоволенням читаю гуморески; усмішки, приповідки^ — пояснює Іван Дузь. — Люблю тих, кому подобається гу-, мор. І взагалі гадаю: гумор
— то надзвичайно ефективг ний засіб для взаєморозуміння і спілкування людей. В цьому я пересвідчився і вдома і за кордоном, зокрема
— у Канаді і США.
Особливе місце в його доробку посідає дослідження Кобзаревої спадщини. Десятки робіт присвячені окремим творам геніального українського барда — поемам «Гайдамаки» і «Кавказ», «Щоденникові», естетиці праці у Шевченковійпоезіїі Професор Дузь є автором великого розділу в науковій біографії Тараса Шевченка, що її видала вищезгадана кафедра.
Не менший інтерес вчений виявив до творчості Каменяра — повісті «Захар Бер-
А ще до вподоби Дузю театр. У полі його зору і корифеї українського кону, і актори-сучасники. Перу дослідника належать книги про українського соловейка Марію Садовську-Барілотті (сестра   уславлених Івана,
Миколи й Панаса Тобіле-вичів), про першого заслуженого артиста України ки-
_іпшна Івана Замишковськогоі про 50-річний творчих шлях
Одеського українського драматичного театру імені Жовтневої революції.
Одначе Іван Дузь не лише науковець. Він також письменник, що створяв роман ^ про студентське життя "(?<Правдо_моя осіяна»)7ті'єс5г; де виведено образ безсмертю ного" В. -І. Леніна («Голоси землі»), повість про героїку"
Великої  Вітчизняної війни : («Сповідь»), десятки оповідань та фронтових бувальщин.
Постійним джерелом натхнення для нього є студентське середовище.
— Не уявляю себе без мо-лодіжі;Юго оточення, без контактів з ним, -^говорить Дузь.
: Душевною потребою стало для Дузя читання лекцій — і вихованцям на факультеті, і публічних, йому, палкому промовцеві, популяризатору літератури і мистецтва серед - широких верств населення, присвоєне звання Заслуженого працівника культури УРСР.
Але й цим не обмежується громадська робота Дузя. Енергія» ентузіазм цієї людини воістину невичерпні. Дузь очолює Одеське обласне відділення товариства «Україна», багато робить для зміцнення, розшрфення культурних зв'язків із зарубіжними українцями.
— Я радію тим, що маю чимало добрих приятелів за океаном. Усі вони цілком справедливо вважають, що тільки в могутньому союзі республік-сестер стало можливим щасливе, вільне життя українського народу. В Одесі мені часто доводиться зустрічати іноземних громадян-вихідців з України, колись занесених вітром недолі на чужину, розмовляти про відвідини ними рідних місць. І завжди мене зворушують їхні враження. Наших гост тей зачаровує краса землі батьків, вони горді за свою прабатьківщину^ тішаться її небувалим^розквітом,-— розповідає Іван Дузь.р
Людмила БРУЙ.
«Не~можу знайти відповідного епітета, щоб передати; захоплення музеєм медицини УРСР. Нічого подібного ніде:; не бачив, хоча бував за своє життя у багатьох музеях.» Ці словаі написані у книзі відгуків київським хірургом, академіком АН УРСР Миколою Амосовим, певно найточніше передають враження тих , хто приходить сюди.
Музей медицини Української РСР відкрився у центрі Києва, в приміщенні колишнього університетського анатомічного театру, що є пам'яткою архітектури XIX століття.
Заходжу і потрапляю у «царство» найгуманнішої з наук — медицини. Спалаху-, ють мозаїчні вітражі, і першими зустрічають відвіду-. вачів міфологічний бог лікування Асклепій та його дочки Гігіея і Панацея.
Починається: експозиція з медицини народної. Перші лікарні на Україні були створені в ХІ-ХІІ століттях у Переяславі та Києві, в XIII — у Львові.
Підходжу до діорами бою війська Богдана Хмельниць-кого,. яку виконав народний художник УРСР V Михайло Хмелько. Козаків завжди супроводжували цирульники. На діорамі саме й показано моменти подання допомоги пораненим. Вдалині видні-ється шпиталь»,що розмістився в монастирі..:
Відкриттю музею медицини УРСР .передувала велика і копітка робота пра-цівникиів Київського медичного інституту імені Олександра Богомольця. Тривалий час збирали вони по всій республіці експонати. Цікавою знахідкою виявилася, приміром, старовинна аптека ХУІІІ століття, знайдена біля Львова у місті Стрию.
Окремий зал відведено за-родженнкз на Українімедич-ної:освіти. Першими її ластівт ками були Медичний колегій ум у Львові та Єлисавет-градська медико-хірургічна школа; З часом медичні факультети починають діяти при університетах у Києві, Харкові, Львові, Одесі.
...Ось в ніші операційна Київського університету, як вона виглядала ч століття тому.
В експозиції широко представлені документи і матеріали про видатних українських медиків, які принесли славу вітчизняній науці; Серед них терапевти Василь Образцов, Феофіл Яновський, Микола Стражеско, мікробіолог, засновник першої в світі самостійної кафедри епідеміології в Одесі, Данило Заболотний, патофізіолог Олександр Бо-
гомолець, біохіміїГОлександр Палладій, офтальмолог Володимир Філатов і хірург Олексій Кримов та багато інших.
Екскурсовод натискує кнопку і на очах починає трансформуватися зал. Змінюється його архітектура й тематика _ експозиції ми починаємо знайомитись з розвитком медицини в радянський час. Тут дізнаємося про боротьбу молодої Країни Рад з епідеміями, голодом, про діяльність перших санітарних станцій, медичних цехів при заводах і фабриках. Велика увага надається охороні материнства й дитинства. Медичні кадри починають готувати медінститути, шо від-к-рргоаються в різних областях України.
...На прикладі оборони Києва розповідається про мужність; самовідданість медичних працівників у роки Великої Вітчизняної війни. Окрема . експозиція присвячена медикам-героям...
Завершується екскурсія по музею   оглядом сучасних досягнень медицини на Україні, де на сторожі здоров'я населення стоїть понад 180 тисяч лікарів, більше пів-мільйона фельдшерів і медсестер. Центрами медичної науки стали Київ і. Харків, Одеса, Донецьк, Львів, Тернопіль, Івано^Фізанківськ, Вінниця, Чернівці, Ужгород. У республіці працюють відомі хірурги   Микола Амрсов, Олександр Шалімов, Михайло Даниленко, Андрій Ромо-данов,   терапевти Дмитро Чеботарьов та Любов Мала, офтальмолог Надія Пучков-ська, патофізіолог Микола Зайко, травматолог Олексій Корж, педіатр Олена Лук'я-нова та інші. Проблемами довголіття займаються вчені
відомого в усьому світі ІНт
ституту - геронтології, що знаходиться у Києві. Світову славу здобув і Одеський інститут очних хвороб і ткане-вої терапії імені В. Філатова.
Музей медицини Української РСР продовжує поповнюватись новими експонатами.
Любов ПАВЛЮХ (РАТАУ).
МОДЕРНІЗОВАНІ ШАШКИ
Датчанин Л. Канзеттен придумав дошку, на якій можуть грати в шашки одразу три чоловіки. Автор новинки вважає, що стародавня гра від такої модернізац^ стає вдвічі ц і к а в і тою, о с кільки кожний гравець має вестіг "битвуГ на двох "фронтах" одночасно.