СТОРІНКА 8
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок^ ІЗллютого 1984 р.
ПЕТРО КРАВЧУК
УКРАЇНЦІ В КАНАДСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
ВСТУП
Коріння канадської літератури сягають у першу половину XVIII віку. Вона розвиваласТ^Зівотйа мовами — англійською і ф р а н цу з ь к о ю. а о ста н н ім и часами збагачується творами п и с ь м єн н и к ів, що пишу т ь і с л а н д с ь к ою, є в р е й с ь к о ю й українською та іншими мовами.
У пропоновани.ч нарисах розглядаються ; ці твори деяких канадських письменників, в яких з у стрі на ют ьс я у краї нс ь к і персонажі, головні і епізодичні, позитивні і негативні;
Як відомо, масова еміграція у країн ців до Канади почалась майже 95 років тому — у 1891 році. Правда, у перших роках емігрували лише невеличкі групи — "більш відважні". В 1900-х роках до ''нового світу" переселялись вже десятки тисяч українців з Галичини, Буковини; Закарпаття і поодинокі особи з Н а дд н і п^рянської^України. , П ос елю в а л и с ь у к р а ї н ці переважно у степових провінціях Канади — у Манітобі, Саскече-вані і Алберті. Там вони брали "гомстеди" (земельні наділи) і починали хазяйнувати. Важко доводилось їм на цілинних землях: корчували ліс, боролись з суворою природою, з капіталістичними визискувачами, з англосаксонськими шовіністами, що намагались понизити національну гідність українських поселенців. Частина українських іммігрантів також поселювалась у містах: вчорашні галицькі та : буковинські сєляниг ставали канадськими пролетарями. їм також довелось зазнавати на собі жорстокого капіталістичного визиску і національного пониження з боку англосаксонських шовіністів.
, Про прибуття українців до Канади появлялись згадки у тодішніх періодичних виданнях (газетах і журналах). Почавши з
1902 року, у книгах різних мандрівників, особливо з Англії, що відвідували Канаду, згадуються -'галішенс", "руте-ніанс" і "буковініанс". Так тоді називали в Канаді українських іммігрантів^ залежно від того, з якого вони приїхали українського краю. У б і л ь ш о с ті автори зображали їх темними, затурканими, некультурними, дикими, такими, що держаться разом і не хочуть асимілюватися: тобто, зберігають свою мову, національну культуру, обичаї і не підкоряються англосаксонському босові.
Число українців_3::,року в рік збільшувалось. Вони вростали в канадський грунт — ставали частиною канадського народу; що складався з людей різних н аці он ал ьн и x по х о дж-е н ь. Українці робили великий вклад в агрикультуру і промисловість
Канади. Згодом, коли серед них почалась громадсько-освітня діяльність, вони робили вклад у канадську культуру. Будучи за с о ці а л ьн и м п о х о дже н ня,м трударями, українські поселенці ; п е рев а ж н о в к л ю ч а л и с ь у політичне життя разом з канадськими робітниками й фермерами різних національностей і боролись за свої економічні та політичні права.
Звичайно,канадська література не могла не відображувати життя у кра ї не ь киX і м м ігра нті в., канадські письменники не могли пройти мимо сотень тисяч людей, вага яких в економічному^ та суспільно-політичному житті країни з кожним роком зростала і ставала відчутнішою.
Почавши з 1909 року; у творах канадських письменників, що писали англійською і французькою мовами, появляються українські персонажі. Першим, хто ввів українські персонажі у канадську художню літературу, був відомий прозаїк Ральф Коннор — автор багатьох романів і повістей.
Після того почали вводити у свої твори українські персонажі і такі відомі канадські письменники, як Фредерік Філій Гров, Айрін Бирд, Габрієла^Руа,тзІ1ен Петерсен, Лин Кук, Ирл Бірні, Артур Сторі, Джон Корніш, Дайсон Картер і багато інших.
Канадські письменники ^• українського походження — Віра Лисенко, Джордж Рига; Вильям Палюк — у своїх творах також ч а ст к о в о відобра зил и жи ття українських поселенців.
Дотепер ще не було дослідницької праці, в якій розглядалася б обширно проблема українців у ка надській літера турі, х о ч потреба такої вже давно назріла. Адже під цю пору в Канаді живе понад 700 тисяч людей українського походження, які відіграють важливу роль в житті країни.
Пропоновані нариси, по суті, є першою спробою "зачепити" цю проблему і, так би мовити, поставити її на денний порядок перед українськими літературо-знавцями. Це розум іється, питання майбутнього.
Зараз*, у зв'язку з 75-річчям перебування українців у Канаді і 100-річчям канадської державності, автор хоче цими нарисами ще раз підкреслити цю велику
* Перший варіант цих нарисів був написаний 1966 року. З того часу вже було опубліковано ряд статей на цю тему в Канаді, зокрема Наталісю Апанюк. Моя доповідь ''Українські персонажі в канадській літературі'': на спільній сесії з "і з д і в Т о в а р и ст в'а о б *с д н а н н х українських канадців: і Робітничого запомогбіо товариства у Вінніпегу 1966 : року була опублікована в "Житті і слові", "СІкгаіпіап Сапасііап", у київських журналах ':'ВсесяітГ і '^Вітчизна'".
Автор.
роль, яку українці відіграють у країні, як також той вклад, що його.вони' зробили і роблять в економіку, культуру і громадське життя країни.
Ралф Коннор (псевдонім Чарлса Вильяма Гордона) народився 1860 року в Гленгаррі кавнті, Он-теріо. Автор ряду повістей і ро-маніВі серед них — "Чужинець". Був священиком Юнайтед Норм оф Кенада. Помер 1937 року.
СПОТВОРЕННЯ ДІЙСНОСТІ
Якось неприємно називати літературний твір відомого і, безперечно. талановитого пи сьменника, що зал ищ и в чималий слід у канадській літературі, брехливим. Але нічого не поробиш, бо ж роман Ралфа Коннора "ТЬе Рогеідпег"* ("Чужинець"), в якому вперше появились українські персонажі, інакше не назвеш. Ба, це не тільки брехливий, але наклепницький твір, бо невірно, фальшиво зобразив перших українських поселенців у Канаді.
Ралф Коннор (Ч. В. Гордон) був пресвітеріанським місіонером між шахтарями, лісорубами, фермерами (ос о блив 6 між українськими іммігрантами) в Західній Канаді. Він був активним літератором і написав чимало романів і повістей, в яких розхвалює пресвітеріанську релігію і мораль, які він нам агав ся прищеп л юват и іммігрантам.
У романі "Чужинець" Коннор викривив історичну „правду, сфальшував факти, спотворив ді йсність. Зам і с ть солідно го роману (адже в нього було подостатком матеріалу), в якому було б відображене життя українських трударів, які своєю наполегливою працею розбудо-
* ЯаІрН Соппог.'ТНв Рогеідпег". ТНе УУеаГтіпвіаг Сопірапу, Тогото, 1909.
Бували країну, вийшов сумбур, де все перемішане і поставлене головою "вниз.
Автор побудував свій твір за схемою дешевого детиктиву.
в результаті зради буковинця (?) Розенблата гине дружина росі йсь ко го ні гіліста Ми хайла Калмара — Ольг а. Вона залишила двоє дітей — Ірму і Калмана. Калмар одружується з галичанкою Павліною Коваль і висилає її з дітьми до Канади. Але за ними до Канади їде і зрадник Розенблат, який затягає Павліну у свої тенета, обманює, визискує. Гроші, які Калмар присилає " Павліні, Розенблат присвоює собі, приневолює її тяжко працювати і жити з дітьми у НЄЗНОСНИ.Х умовах.
В ир вав шись із С и б і р у, приїжджає в Канаду Калмар до своєї дружини Павліни і дітей. Від своїх друзів нігілістів він довідується, що його дружина і діти знаходяться у кабалі Розенблата. Калмар постановляє його вбити. Перша його спроба провалюється. У бійці гине ,від випадкового поранення польський іммігрант. Розенблат зазнав лише серйозного поранення. Однак він виліковується. Поліція арештовує Калмара і суд засуджує його в тюрму на довгі роки. Розенблат далі знущається з Павліни і дітей.
При допомозі своїх друзів-нігілістів Калмер успішно втікає з тюрми * і живе на нелегальному становищі.
Син Калмара Кал.ман працює в Саскечева ні і в и па дко в о знаходить поклади вугілля. Довідавшись про це, Розенблат робить спробу перехопити шахту у свої руки. Це йому, однак, не в да.єт ься. Тоді в ін ви р і ш у є висадити її в повітря динамітом. Коли вибухає шахта, з'являється Калмар, який жив в цій околиці весь час інкогніто. З'являються Павліна і Калман. Поклявшись знищити зрадника, Калмар знову важко ранить Розенблата. Поліцаї арештовують Калмара. Скориставшись з неуваги поліцая, Розенблат хватає його пістолет і націлюється у Калмара. Павліна заступається" за нього і гине на місці від кулі Розенблата. Тоді ж поповнює самогубство і Розенблат.
: Залишаються діти —^ Калман і Ірма, Калман одружується з дочкою власника великого ранчо Джека, Френча — з Марджорі. калман стає багатою людиною.
Як бачимо, сюжет твору —^
пригодницький. Він нагадує ковбойську тематику, де на кожному кроці чути лише револьверні постріли, кожен раз хтось обов'язково гине.. Кінець таких творів завчасно відомий читачеві: молодий хлопець одружується з красивою багатою
І'-