СТОРІНКА 10
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 11 березня 1985 р.
про Юрія Кренца
до 16-РІЧЧЯ з дня СМЕРТІ
Вінніпег^ — Як швидко час минає! 26 березня буде 16 років, як відійшов з життя Юрій Митрофанович Кренц. Помер він на сцені УРД у Вінніпегу під час свого виступу на 23-ій конвенції Робітничого Запомогового ■ Товариства. Невіджалувана втрата для наших організацій,, для нашої родини. Наша родина і досі переживає ту втрату, ту зупинку палкого серця, яке спинилось так раптово і так несподівано. Неблаганна смерть вирвала його від нас — провідника прогресивного руху, наших організацій.
Юрій Кренц був зв'язаний з визвольним революційним рухом на Західній Україні під окупацією панської. Польщі на Волині. Він розумів, що народові треба боротися за краще життя. Став він членом Комуністичної партії Західної України на початку 1924 року. Перед виїздом до Канади в березні 1926 року він ніс обов'язок райкому партії, яка була у підпіллі. ^ В Канаді Юрій Митрофанович вливається до прогресивного руху. В Саскатуні у 1926 році стає членом ТУРФ-Дім і других організацій. В
30-их роках він виконував обов'язки секретаря Провін-ціального комітету ТУРФ-Дім. В Саскатуні був гарний мандоліновий оркестр, з яким він виїжджав на провінцію з концертами. Там він поширював літературу, здобував передплатників для нашої преси, вписував нових членів . до організації.
Ю. М. Кренцові часто доводилось виїжджати по організаційних справах до міст цевостей, де існували відділи ТУРФДім, де були Українські робітничо-фармерські доми. Він переступав їхні пороги як до свого другого дому.
з 1942 до 1966 року Юрій Митрофанович ніс обов'язок крайового секретаря Робітничого" Запомогового Товариства у Вінніпегу. В 1942 році РЗТ знаходилося в тяжких труднощах. Юрій з товаришами доложив багато труду, щоб РЗТ дістало домі-^ ніальний чартер. Трудився він з товаришами, щоб вивести РЗТ на шлях дальшого розвитку. Він дуже радів, коли РЗТ після 13-ої конвенції почало зростати членством і новими відділами, коли по-
чали творитися російські^ польські і карпаторуські відділи. До 40-річчя РЗТ він написав і видав брошуру. Шкода, що він не дожив до 60т річчя РЗТ, яке відзначувалось" в УРД у Вінніпегу в неділю 17 жовтня 1982 року. До святг кування 60-річчя РЗТ він мав би багато дечого сказати на честь ювіляра на тій сцені, на якій він упав і помер перед делегатами під час свого виступу на 23-ій конвенції.
Під час другої світової війни^ Юрій працював за посилення воєнних зусиль Канади проти гітлерівської Німеччини і Гї союзників. Він брав провідну участь в організуванні Українського Товариства Допомоги Батьківщині.
Ю. М. Кренц брав активну участь у мировому русі, брав участь в Світовому конгресі миру у Відні в 1952 році. Був
головою Слов'янського комітету, учксником слов'янської єдності, в суботу 17 січня 1959 року_в УРД відзначено було слов'янську солідар-:ність великим бенкетом, а в неділю 18 січня відбувся 12-ий. річний слов'янський концерТі на якому виступала польська прима-балерина Вроцлавсь-кого театру опери і балету Клара Кмітто. Промовцем виступав Іван Вір від Слов'янського комітету з Торонто. Ю. М. Кренц як толова місцевого Слов'янського комітету подякував виконавцям концертної програми і всім присутнім.
Юрій Митрофанович був гол овою Українського товариства дружби і культурного зв'язку з Україною, в якому прийшлося нести важливу відповідальність. Хочеться згадати^ що Юрій був делегатом на Світовому конгресі за загальне роззброєння в Москві, який проходив з 9 до 14 липня 1962 року;
Пережив Юрій великі труднощі в ■ юних роках від час першої світової війни, брав участь в противоєнних демонстраціях.
Був він активний і в Товаристві Об 'єднаних Українських Канадців, в якому "в різних роках займав відповідальність.
Мені вдалося поставити в його світлу пам'ять^у рідному селі пам'ятник, відкриття якого відбулося 20 червня 1971 року: На відкриття прибуло, кількасот жителів села. Прибула вся родина з околиць . Були люди зі Львова, Чернівців, Луцька, Горохова. Мітинг відкрила секр>е-тарка Рачинської сільради Ольга Стецюк. Під звуки траурної мелодії знято з пам'ятника покривало. Перепущено магнітофонну плівку з похорону Ю. М. Кренца у Вінніпегу. Записано на плівку промови на відкритті пам'ятника Петра Киби зі Львова та Івана Івасюка з Чернів-' ців, а також промови вчителя місцевої школи Венька Пулавського і шкільного товариша Степана Ничипору-ка. Хто не міг прибути на відкриття, то надіслав телеграми; які були зачитані на мітингу. Онук Гріша поклав землю біля пам'ятника, привезену з могили Кренца у Вінніпегу.
Юрій Митрофанович Кренц стояв непохитно за мир і дружбу між народами. В його світлу пам'ять жертвую $250 для Канадського Мирового Конгресу і $25 на пресовий фонд «Життя і слова»;
Дружина Анна Кренц, діти і онуки.
Пам'яті Деонізія Шанковського
Кенора, Онт. —т 1-го січня 1985 р. після тривалої недуги помер довголітній член наших організацій, читач «Життя і слова» Деонізій Шанков-ський. Він помер у Вінніпегу на 85 році життя в госпіталі Гелт Сайенс Сентер.
Деонізій Шанковський народився в селі Ляшків, нині Б^)езівка, на Україні 14 жовтня 1899 р. Батьки його були незаможні, життя було трудне, сім'я нараховувала 7 дітей і прокормити таку велику сім'ю було тоді дуже важко.
З початком Першої Світової війни молодого Деонізія було забрано до війська. З розпадом Австро-Угорськрї монархії він повертається до-домуі але не надовго. Його забирають спершу до «української армії», а опісля до польської. Закінчивши військову службу, він починає думати про сімейне життя. У 1920 р. він знайомиться з молодою Анастасією Тиімчук і незадовго одружується. Життя під: польським пануванням було тяжким і молодому подружжю приходи^ лось п^реживати всілякі труднощі. 1922 року у них народився син Григорій. Деонізій почав думати яким способом
поліпшити їхнє життя і ВИг
рішив поїхати до Канади, де уже проживали його два бра-ти. Старший жив у провінції Алберта, другий у містечку Пеллі, Саскечеван.
Після довгих роздумів у 1925 р. він залишив молоду дружину, синочка і подався в далеку Канаду в пошуках кращої долі. Приїхав до брата у Алберті і деякий час жив у нього на фармі, але з початком великої економічної кризи роботи не було де дістати. Деонізій вирішив переїхати до другого брата у Пеллі, Саск:, але і там була така сама ситуація безробіття. Він допомагав братові у праці на фармі, та все не покидав надії, що може десь пощастить підшукати якусь роботу, ^3 якої у нього не може бути і мови про яку-небудь будучність. у 1928 р. йому накінець пощастило знайти роботу на залізній дорозі у Ренні, Манітоба.
Після двох років тяжкої праці Деонізій спровадив свою дружину і сина до Канади і тут вони почали своє важке сімейне життя. Жили вони далеко від міста, кругом були ліси, серед яких жило декілька сімей, відчувалась пустота без людсьг кого спілкування. Син уже підростав до шкільного віку, а.школи тут не було. У 1934 р. їхня сім'я збільшилась доч-ками^близнятками. Родичі почали серйозно думати, щоб переїхати_ з фарми до найближчого міста і дати нагоду-:-дітям учитись в школі.
І так у 1937 році сім'я Деонізія Шанковського посели-
лась в Кенорі, Онт. у власній своїй хаті, яку самі вони збудували. Деонізій далі про-довжувіав працювати поза містом, щоб утримати свою сім'ю при житті.
В роках Другої Світової війни (1943), Д. Шанковський купив малу'шевську майстерню з машинами і почав направляти взуття. Він ще у старому краю набув знання у шевському ремеслі і працював до 71-го року свого життя. Тепер уже здоров'я не дозволяло йому вйсидяіу-вати довгі години за шевською роботою.
з приїздом до Кенори Шан-ковські посилали своїх дітей до української школи, вступили в члени наших ТУРФДім і РЗТ. Були активними у кожній ділянці організаційної праці довгі роки; Деонізій був довго у заряді РЗТ. Під час Другсй Світової війни Д. Шанковський присвячував багато часу увізних збірках на до^ помогу для нашого народу на Україні, який завзято бо-
ровся скинути фашистське ярмо з рідних земель.
Деонізій і Анастасія їздили у 1965 р. відвідати Україну, побували у рідному селі, то-стилц у родини і привезли з собою до Канади прекрасні враження з поїздки. Раділи дуже із зустрічі з родиною, раділи великими змінами і досягненнями українського народу.
Д- Шанковський був свідомою людиною; слідкував за світовими подіями і Читав багато книжок сучасних письменників України, які він залишив і я їх перешлю до бібліотеки у Вінніпегу.
Шість років тому він захворів дуже серйозно і був висланий до Вінніпегу, де пройшов складну операцію — було вибрано у нього одну нирку. З тих пір він поступово підупадав на здоров'ї і 1 -го січня перестало битись його.благородне серце. , Деонізій залишив у глибот кому смутку дружину Ана-стасію, сина Григорія і невістку Рубі^ дві дочки — Марію і чоловіка Джимі Душарме у Форт Френсес, Елсі і чоловіка Стенлі Макбет у Кінгстон, Онт. Залишив!! своїх улюблених внуків і 10 правнуків. Його два брати і сестра померли раніше. Крім вищезгаданих членів родини, Део-^ ^изій залишив у смутку багато лілемінників в Канаді і на УкраїнІV Він гордився своїми дітьми і дав їм змогу на ви-'
щу освіту.
Похорон відбувся 4 січня 1985 з заведення Вравн фюне-рал гом у Кенорі. Опісля тіло було перевезено і поховано у Форт Френсес на цвинтарі Риверв'ю. Це було бажання Деонізія, щоб його було поховано там. Вони
обоє доживали свої старші літа коло доньки у Форт Френсес.
Дружина Анастасія пожертвувала $100 у пам'ять мужа на такі цілі — $50 на діяльність ТОУК і $50 на пресовий фонд «Життя і слова», яким вони дорожили, а тепер вона буде читати аж до кінця свого життя.
Висловлюємо глибоке співчуття Анастасії Шанковській і всій родині по втраті дорогої їм людини мужа, батька і дідуся. Нехай прибрана канадська земля, на якій він трудився довгі роки,, буде йому легкою!
С. Шевчук. ПОПРАВКА
Редакція вибачається за друкарськ.у помилку в пожертвах на похороні 1. Краса з Ошави. Було надруковано що відділ ТОУК з Ошави і Софі Бард з Оливер, Б. К., пожертвували на пресфонд "Життя і слово" по $2.00, а мало бути по $20. Ми вибачаємось за цю помилку.