СТОРІНКА 8
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок, 15 квітня 1985 р.
Хіба це не злочин?
ось ТАК ВОНИ "ЛЮБИЛИ" ЗАХІДНИХ СОЮЗНИКІВ
НЕНАСИТНІ
Націоналістичні вожаки у своїх газетках блеють, як також лізуть із своєю брехнею на сторінки щоденної преси про те, що СС дивізія «Галичина» мала на меті при першій нагоді;.. «перейти на бік західних союзни-. ків». Вони також лепечуть, що їхні «партаймени» не були квіслінгами, колабораціоністами, не вислуговуваг лись нацистам, але... уповали на тих же «західних союзників».
Ох же й брешуть!
Погляньмо на незаперечні факти, як-то вони «уповали» на «західних союзників», як-то вони їх «любили»; як-то вони бажали їм всякої-вся-.чини — із води, ізгроси: одним словом — перемоги!.
Нічого собі фокусники!
Гітлерівці, окупувавши, у вересні 1939 року Польщу,, проголосили на частиніїі території Генеральну губернію на чолі із Гансом Франком, Всі ті націоналістичні «діячі »> які втекли з Західної України перед приходом туди: Червоної Армії, скупчилися у Кракові під покровитель-ством того ж Ганса Франка. Сюди хлинули лідери Україн-. ського національно-демокра-тичного об' єднання (УНДО), Фронту національної єдності (ФНЄ), Організації українських націоналістів (ОУН)і хоч ТІ «вождь» Андрій Мельник залишився у Берліні — поближче «Фірера» (Адоль-фа Гітлера).
Таки зразу, восени 1939 року, націоналістичні бонзи почали видавати газету «Краківські вісті» і, яка була «неофіційним органом» Українг ського центрального комітету (пронацистського твори-ва), який очолював колабо-^ раціоніст Володимир Кубійо-вич, про якого мова мовилася у минулому числі «Життя і слова». До речі, «Краківські вісті» редагував М;^ Хом'як, який після Другої світової війни проник в Канаду і редагував в Едмонтоні католицьку газету «Українські вісті»,
ІЦо ж то була за газета— ті «Краківські вісті»? «Енциклопедія українознавства», що виходить під редакцією того ж таки Володимира Кубійовича, подала довідку, в якій, між іншим, говориться: «К. В.» («Кра- , ківські вісті» — П. Кі) були єдиним за другої світової вій^ ни загальноукраїнським щоденником і становлять цінне джерело для пізнання того часу на всіх укр(аІнських) землях». (Том ІІ/З, 1959 р., стор. 1162).
Значить, та газета для націоналістів повинна бути авторитетним свідченням і раз її «Енциклопедія українознавства» називає «цінним джерелом». _
І що ж ми довідуємося з цього «цінного джерела»?
А ось: що: Якийсь В. Не-мирич (чи то справжнє прізвище, чи вигадане нам сеє не дано знати) у статті «За що ведеться війна на Заході?» гіисав? січня 1940 року:
«Війна на Заході, викликана й спровокована ситим англійським імперіялізмом і тісно з ним в сучасну пору звязамим. французьким ведеться в обороні.англійської гегемонії, в ім'я панування Англії над цілим світом. Польська справа це тільки одна з площин, на якій англійський імперіялізм упля-нував собі заатакувати Німеччину, яка не могла вже довше стерпіти англійської захланности на кожному клаптику нашої планети коштом безприкладного пониження і визиску одних, а незаслуженого ніякими вартостями вивищення і ситого вдоволення других»;
І далі:
«Ми (українські націоналісти П. К.) із симпатією гляділи на те, як німецька витривалість в співпраці із здібними до життя народами крок за кроком ломили вер-сайські окови, як німецький нарід здобував загарбану су-вереність у власній батьків-щині^ як розділені силоміць частини німецької землі об'єдналися у Велику Німеччину (прилучення Австрії), як повернуло там 4 міліони німців -з під чобота піддержуваної світовою демократією чеської демократії; як проти розкладу й анархії повстала наг ціональна Еспанія...» І ще далі:
«Ми не маємо тут можно-сти дати всесторонньої повної оцінки подій так, як належало б це нам зробити. Не зважаючи на те можемо підмітити, що німецька політ тика, проводжувана сьогодні жовнярськими методами на полі бою є в історичному змиелі політикою поступовою . Вона ломить шкаралупу того порядку, що засуджував на загладу все, що могло і має збагатити новими й оригінальним досягнем нями загальнолюдську цивілізацію. Вона створила об-; ставини, в яких здібні й істог ричнотворчі спільноти можуть піднятися із дна істот ричної вегетації до ролі істо^ ричних рас. На місце ситих
споживачів прийдуть творці нової різноманітности, нових форм, нового буйного
, життя».
Ми зумисно навели три дов-
^ гі цитати з цієї «програмної» статті, щоб показати, якою була на початку Другої світової війни «любов» націог налістичних бонз до «західних союзників», якою вона, до речі, залишалась до само^ го кінця, поки не сконав їхній ідол— «Великий Фірер» (Адольф Гітлер).
Правда, нічого собі «любов»?!
: Той. же В. Немирич продовжує таку ж лінію і в своїй черговій статті у тій же газетці «Краківські вісті» (11 січня 1940 р.) — «Певним кроком, вперід!», в якій знову називає Англію і Францію захланними імперіалістичними державами.
Через декілька місяців у «Краківських вістях» вторував В. Немиричу відомий націоналістичний писака фашистського покрою Михайло Островерха у статті «Коли валиться старий світ». Він 5 липня писав: «Нема ніякого сумніву, що ми є очевидцями великого в історії перевороту: старий світ, у якому домінували дві великі імперії: Англія і Франція— валиться...
Фашистська Італія і націо-, нал-соціалістична Німечшша творять нові форми суспільного ладу ...Гітлєр зі своєю національною могутньою здисциплінованою армією, що захоплена великим творчим революційним духом свого Фірера, б'є по старому світі імперії золота, визиску...»
Це'ще один доказ «любові» націоналістичних «діячів» до «західних союзників» — Англії і Франції. Пізніше ми побачимо і як'вбни «любили» ще й третього «західного союзника» — Сполучені Штати Америки.
(До речі: читач може запитати ^ хто такий Михайло . Островерха? Це відомий націоналістичний журналіст, який жив в Італії, захоплювався «великим чином» Бені-то Муссоліні, опублікував про нього книжку, писав статті до націоналістичних газет в Західній Україні, після Другої світової війни перекочував до ЄША).
20 вересня 1940 р. починають «любити» у своїй газетці «Краківські вісті» націоналістичні писаки вже й Сполучені Штати Америки; Якийсь М. Тибрський (чи не той же Михайло Островерха) надсилає із Рима статтю
,Яж же кв можемо по прмятеїїсиїомх ол«н одному потис му тм рукш,коля ти ввесь час держиш свої руки в; моїх гишепа г 1"
Карикатура в націоналістичній газеті ВІСТІ" ПІД час нацистської окупації...;
'Львівські
«Нова Европа>>, в якій пише про «кінець Англії», бо «Ті упадок, як і Франції, уже... добре позначився», «що Англії сумерк прийшов». А далі він «пророкує»; г «Упадок устрою демоплю-тократії не зупиниться тільки на Европі, на Англії... Америка завжди йде за Евро-пою: підей тепер, хоча жидо-плютократія кидається так як у лихоманці».
В іншій статті («Забріха-
челевій Рузвельтові фрази».
Запам'ятайте, що все це писалось і говорилось націог налістичними слугами нацизму перед нападом гітлерівського вермахту. на ЄРСР. Але і після нападу вони не змінили своєї «любові» до «західних союзників»;.
Газета «Українське слово», що виходила у Києві, від 25 жовтня 1941 року у статті «Нова Европа» писала, що Англія, Франція і Америка
нісгь Англії) той же М. Тибр- своєю політикою поділу Ев-
ський (2 жовтня 1940) пи- РОпи, створення «магшх зліп-
ше, що «Англія нагадує те- ків держав» (Польщі і Чехо-
цер божевільного» і не може. Словаччини) «створили тим
погодитися, що «рай», тобто в Европі котел ворожнечі,
«використовування усієї Ев- неспокоїв і заворушень». І
ропиі а то й народів поза Ев- ось тут «вийшли Німеччина
ропою, для неї скінчиться», й Італія на арену Европи як
А скінчиться для неї той, порядкуючий чинник нового
«рай» тому, бо «Німеччина порядку, нового ладу, нової
має міліони молоді^фанати- Европи». Написавши все це,
ків, для якої, наказ Фірера, націоналістичні цуцики з
це святий, безапеляційний «Нової України» вибовтали
обов'язок. Ці молоді у ясно- і свої наміри та послуги для
му, стоїчному супокоютово- «творців» тієї «Нової Евро-
рять: Каже Фірер — так тільки мусить бути, бо це добре!»
Такою «любов'ю» до «за^ хідних союзників» тибрські, островерхи, немиричі кормили націоналістичне шумовиння в Генеральній губернії.
«Визволення Европи» під таким заголовком була опублікована редакційна стаття у «Краківських вістях» 1 червня 1941 року. Вона закінчувалась таким абзацом:
«Лише Англія й Америки дріжать перед її (війною — П*К.) кінцем, знаючи добре, що створення Нової Европи, незалежної від них господарської цілости. і,, вириває з їх рук велитенські прибутки й благодаті...
Ось чому в Уошингтоні та-
пи» — Гітлера й Муссоліні:
«Нашим завданням, яке : на нас покладає Боже Провидіння, є зараз спрямувати всі свої сили до будови й розбудови тої нової Европи в межах нашого життєвого простору й наших інтересів і нового порядку в Европі, який творить Великонімеч-чина».
Виразно й ясно!
Улас Самчук у статті «Вимоги твердого часу», що була опублікована в харківській газеті «Нова Україна» у 8 номері за 18 грудня 1941 р. писав: «Наше місце на боці сили, яка веде цей змаг (війну — П. К.), якою € Німецький Народ. Те місце є остаточне й дуже конечне. Ми
ка метушня, щоб рятувати не тілький зобов'язані, а ми
Англію, чому стільки вили- мусимо розуміти той змаг,
ваєтБся там крокодилячих який веде Німецький Народ.г
сліз за оборону тзв.демо- Помогти завершити його пе-
кратичної Европи. реможно, як би ситуація не
Та Европазже зрозуміла мінялася, є нашим прямим
добре у чому річ. її вже до обов'язком. Бо інакше нас
решти остигидли всі ті Чер- осягнула б та сама доля, що
\
\