( ІОГІИКЛ М
УСПІШНО ЗАПОЧАТКУВАЛИ ^ЗРГДНІЗАЦІЙНО-МИСТЕЦЬКИЙ СЕЗОН
УСПІШНЕ ЧАЙНЕ ПРИЙНЯТТЯ ДЛЯ ЛІТНІХ ГРОМАДЯН
Гоммлтом, Оит, В ислі-ли> 22 вересия^і^ УкраТмськії-му робітничому домі п Гєс милтоні відбулося святкування 40-річчя Перемоги нал фяиіиімом і започаткування нового сезону організанійно-мнстеиької діяльності.
Осінній день був теплий іавдяки лагідним промінням сонця, яке ще не скупилось своїм теплом і огрівало землю, в такий день хотілось би побути надворі, але в приміщенні нашого УРДому було теж присмно. На це перше підприємство в сезоні наші товаришки-співачки принесли багато квітів із своїх городів та квітників і вони прикрасили зал та надали святкового настроіо присутнім.
На столах красувались квіти, а не сцені, коли відкрилась заслона, стояв хор «Берізка» красивим віночком на чолі з диригенткою Марією Стефанишин. Присутні привітали хор рясними оплесками і відразу було видно, що наші співачки не піддаються багатьом уже прожитим веснам і зимам — вони виглядали так молодо, як ті біленькі корсажі квітів на рожевих сукнях. Звичайно, що дири-тентка завжди має інший кольор сукні, і цей раз вся у білому з рожевим корсажем, вона доповнюв^а картину
ніжних кольорів свята спокою, в якому віддавалось честь і шану хоробрим людям, віддавшим своє життя за нас. Ніжно, як той білий голуб, символ спокою — так виглядав хор «Берізка» цього дня на сцені.
^ Головою свята, так важливого для всіх, була Калина Бажанська. В своїй промові вона розказала про значена ня святкування і попросила, щоб усі встали з місць і мовчанкою вшанували пам'ять всіх тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми змогли жити в мирі, і щоб страхіття Другої світової війни ніколи не повторилося.
Концертна програма почалась нашою улюбленою піснею «Берізка», за нею полетіла в зал сумовита по змісту «П'є журавка воду» а по журавчиній тузі слухачі милувались піснею про золотоверхий КмЕв г-^ «Білі каштани ». За гарний вибір пісень і прекрасне виконання, слухачі нагородили хор грімкими оплесками; ■ Програма продовжувалась невмирущою піснею на музику Платона Майбороди «Ми підем, де трави похилі» — і уява людей, присутніх в залі УРДому, не могла не полинути у воєнні роки, коли прекрасна Українська земля і ті шовкові трави були потоптані важ-
кими фашистськими ч(іГ><п а V ми гя скроплспі свяі (Гю кро-: в'їо Радянських воїміп... По змісті програми, слідуюча: піспя «Синові», сумна, але водночас сильна, наказувала^ що в світі немаг нічого дорожчого віл Батьківщини і її треба берегти.
На зміну хоровим пісням, наша диригентка Марія Стефанишин заспівувала соло в, пісні «Непитай, чого в мене заплакані очі», а хор підхоплював приспів у ній: Наша Марія володіє даром виконавиці і завжди передає таку правдиву картину, що присутні ніколи не скупляться: на: аплодисменти. Так і цей раз, коли останні звуки пісні завмерли, на сцену полетіла ; буря оплесків. На цьому закінчилась перша частина програми. Голова свята попросила хористок сісти і послухати промову, в якій розказувалось про поміч нашої організації у воєнні роки, подану У країні, про наш вклад у воєнні зусилля Канади: Наша організація оказувала поміч для Червоного Хреста' проводила так знаний «Тег дей» для збірки грошей. На-; ші членкині стояли на рогах вулиць і збирали фонди. Вони шили одяг і білизну, в'язали різні речі із вовни для дітей і солдатів на фронті, : влаштовували концерти у міських театрах і вели різнорідну працю, щоб прискорити повну Перемогу над фашизмом. Приблизно 40 тисяч українських добровольців пішли у канадські збройні сили і воювали за морем проти фашистів. Багато зусилля і праці віддала наша організація у ті страшні роки, багато наших канадських воїнів не вернулись із війни, багато матерів і батьків ще до нині гоять рани по втрачених синахі дочках, братах і батьках, які загинули героїчною смертю, визволяючи світ від коричневої чуми фашизму. Так, сьогодніше свіято вшановує їхню світлу пам'ять і нагадує нам, що таке ніколи не повинне повторитись. Мир повинен панувати над світом! К. Бажанська говорила це все зворушено, святочно.
Після перерви приступле-г но до другої частини програми. В цій частині хор етаг рався показати, що життя мусить іти далі ^ що люди ■ мусять жити і творити все хороше, і тому програма була веселою, повною надій на будуче. Пісні, як «Ой послала мене мати килим ткати>>;^ «Нічко цікавая» і третя «Гарні квіти по весні в долині» — всі розказували про- красу мирного життя, про ліризм нашої душі, /^ро любов до
ЖИТІЯ.- Г-Іа тякіичення була проспіватгя пісня «їЦо 6 у вас і в нас все було іарячл». 1 дійсно, нетількн хор співав шо заключну пісню. П підхопив весь зал. Вона звучала велично, бо співали і мужчи-' ни, між якими були і ветерани Другої світової війни. Вони більше всіх бажають миру і спокою, дружби між народами.
Присутнім на святкуванні був Іван Завершенюк з - Торонто. Ветеран війни; який брав участь в делегації канадських ветеранів у поїздці на Україну по запрошенні Товариства «Україна» в місяці травні цього року. Він об-ширно розказав про участь делегації у багатьох парадах, покладаннях вінків, святкуваннях і мітингах за мир. Наші ветерани з Канади були удостоєні почесною медаллю Радянського Союзу як заслужені бійці. Цю честь було надано ветеранам із других країн, запрошеним до Радянського Союзу під час масових святкувань: Сотні тисяч людей приходили і . віддавали честь живим і по-гиблим бійцям Другої світової війни. Іван Завершенюк був дуже гордий з того, що був одним із делегатів такої почесної групи. Вони побували у великих містах-героях, де є побудовані пам'ятники полеглим героям і де люди демонстративно висловлю-" ються, що хочуть миру, хочуть жити дружньо із другими країнами світу, в тому із Канадою, яка брала велику участь у допомозі Радянському Союзові в боротьбі проти фашизму. Він закликав усіх присутніх посилити боротьбу за мир, бо наколи б вибухла страшна термоядерь на війна, то світ: ніколи б ^ уже не святкував дня Перемоги! Не було б опісля ні переможців ні переможених. Усі би загинули без сліду!
Голова Калина Бажанська подякувала Г. Завершенюкові за цікаву промову, а всім присутнім за прибуття на перше підприємство у цьому сезоні. Всі були запрошені до столів і була подана смачна вечеря. Пожива була приготовлена нашими чяенкиня-ми, за що їм належиться ВЄ-, лика подяка. Так, праця в новому сезоні уже почалась, у кожного з нас є завдання, з якими треба буде справлятись; але чи не найтяжча праця є в кухні! У нас є хороші товаришки, які ніколи не боялись жодних завдань і завжди з веселістю та гумором брались до них. Ми ж робітниці і без праці не було б нам цікаво жити! При столах велась дружня розіирва. Тут зустрілись люди із різ-
Поикупер. К.К. - Серця усіх добрих людей г щирі, щіттвіттгі і пеі^еповнст^і і^ілом до ближніх. Особливо серця людей, які роками згуї^то-вані у наших організаціях ТОУК і РЗТ. Люди ці перейшли тернистий шлях від днів виїзду з рідної-землі за океан у пошуках кращої долі. Народ наш знаний за міцні робочі руки, за веселу вдачу у самі найтрудніші хвилини в : житті і за пісню, що помагала пережити нелегкі роки без-' робіття. Ніхто тоді не мав часу 'Думати про старість, про одинокість і смуток у житті. Але старість прийшла і тепер у нас є чимале число літніх громадян, \для яких саме головне тепер, це теплота сердець молодшого покоління і приязнь ровесників, з якими пройдено важкі шляхи щоденного життя.
у Венкувері, 15 вересня по обіді, відбулось чайне прийняття заходом РЗТ для людей 7— пенсіонерів і це робить роки старшого ві ку приємними у багатьох відношен-нях. Це прийняття було зроблено особливо для людей, які знаходяться в лікарнях, домах для немічних і для тих, кого рідні мають труднощі відвідати. Нема нічого гіршого від одинокості, здається тоді, що весь світ забув про людину і вона тратить охоту до ЖИТТЯ; Нам було приємно зорганізувати таке пообіддя і виявити, що ми дбаємо і любимо наших піонерів.
Молоді" члени, (велике їм за це спасибі!), поїхали авта-ми за нашими гістьми до домів і госпіталів і попривозили їх до Українського робітничого дому. Там уже було все приготовлено до прийняття. Наші хворі присутні
висловили велику ВДЯЧНІСТЬ;
за прийом і за щасливі хвилини проведені в колі рідних і друзів. Людині не треба дуже багато до щастя — поділитись щирістю серця, перекинутись хорошим словом — ось це і є найкращий доказ,
них місцевостей як Торонто,. Бурлінгтон, Бімзвилл, Дон-дес і Гримзбі. Всі вони висловлювали задоволення, що прибули на це святкування, а ми є вдячні їм, що не оминули наших гостинних поро-, гів! До побачення дорогі друзі до слідуючого підприємства! Просимо вас слідити за оголошеннями на сторінках цієї газети. Ми працюємо і приготовляємо нові підприємства^ щоб далі бу-: ли такі гарні зустрічі між сті- / нами нашого Українського \ робітничого дому. - 1
Юлія Лукасевич,
кореспондентка.
, щястя. яке ми ляр\тмо ближнім.
Софія Подольчук. голова відділу РЗТ ч. 33, прийняля гостей щирим словом привіту, а потім давний секретар відділу, Йосиф Вільховий, попросив слова. Він висловив радість бути присутт нім на прийнятті і за проведений час з давніми друзями. Він же з ними давно уже не бачився! Скільки було згадано минулих життєвих епізодів під час зустрічі! Та хіба один товариш Вільховий мав, що згадувати? Було багато таких, у яких спомини оживали про бувальщину і сумну. і веселу.
Члени заряду відділу приготовили маленькі даруночки для гостей, які були роздані на велику втіху всім. Для жінок було приготовлено ма--лі флакончики парфюм, а для чоловіків картки з побажанням доброго здоров'я і ще прожити багато літ у мирі та щасті. Наші гості були дуже зворушені за такий вияв уваги і щирості. Для нас самих теж було надзвичайно приємно; принести кілька годин щастя людям, які так щиро трудились в організації і у особистім житті довгі роки.
Такі ж прийоми уже плану-" ються на майбутнє, і всі, хто був присутнім сьогодні, уже чекають слідуючого з нетерпінням. Ті і що по різним причинам не могли прибути на прийом сьогодні, обов'язково будуть на слідуючім. Треба нам показати, що ми цінимо і дорожимо нашими старшими і хворими людьми, бо вони дали нам так багато свого здоров'я і; років у чесній праці і боротьбі за краще майбутнє Канади і тривалий мир у світі.
Ми теж плануємо обід — прийом в часі різдвяних свят (15. грудня), на який запрошуємо всіх членів у Венкувері і окрузі. Звичайно, запрошуємо не тільки членів! Наш гостинний Український ро^: бітничий дім ласкаво вітає друзів, прихильників і знайомих на наші підприємства. Всі люди доброї волі, які вірять у прогрес і мир на землі, можуть до нас завітати.
Слідкуйте за дальшими оголошеннями про прийдешні підприємства на сторінках нашої газети «Життя і слово».
Софія Подольчук.
в ПАМ'ЯТЬ ДРУЖИНИ
Міссіссага, Онт. — В пам'ять моєї дружини, яка упокоїлась 23 вересня 1984 р., жертвую $50 на пресфонд «Життя і слова».
Спи, моя дорога і незабутня, тихим, вічним сном!
Василь Осталчук.