СТОРІНКА 6
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 7 квітня 1986 р.
На творчому рахунку львівського поета і публіциста Ростислава Братуня є чимало уже збірок — мабуть 20уабо й більше. А;Неш,одавно, бо лише,кілька місяців тому, добавилась ще одна — ''Двобій". І доцільно поет назвав її оаме так, бо до неї включені поезії, поеми і прозові памфлети, які пронизангідеями боротьби проти соціад^ проти ворогів прогресу і пропагандистів ядерної .війни/
Уже в першому розділі, озаглавленому ^'Двобій", у вірші "XX вік'\ поет голосно заявляє:
Двадцятий вік — вік молодої сили. Котра кипить, нуртус в глибині. Його до льоту дужо підхопили. Червоні сурми, бунтівні вогні. Двадцятий вік - це дума Іл.пчева. Його безсоння, мрія, мисль Поґо ТБоріінь, Встас бурхлива провесінь Жовтнева, Як прапор всіх прийдешніх поколінь.;
І саме тим віршем, мовби своїм кредо, поет задас тон усій збірці.
Так, XX вік — це вік Жовтневого провесіння, але він був і віком страшної Другої світової війни, яка забрала 50 мільйонів людськи.ч жііттів. в тому - 20 мільйонів радянських людей, внаслідок її були спалені соТні і тисячі міст, був "спалений Хрещатик" і "у руїна.х Смоле:нськ"; Так, XX вік. який Добігає, до кінця, заряджений небезпекою нової, Ше жахливішої ядерної війни; яку готують людству; паїлїї війни "без тіні : сумління-гі о грожу ють емер тон ос н о ю. в сес п о пел я ю що ю бомбою світові, яку тепер намагаються винести в космічний простір.
Поет адресує свої слова — слова людської перестороги паліям війни:. ' ■
Людино з бомбою. Тінню смерті Над нами не стій! Будеш,
Розвіяна пилом. Розмита намуло.м. Спалена без попелу. Гнівом нашим.
: Він таких "людей" паліїв війни називає "ана.хронізмом двадцятого віку", які повинні щезнути, не задншивши навіть тіні на землі. Він каке, що планеті нашій не потрібні бомби, але їй. спраглій, потрібні життєтворні ранкові роси.
Ростислав Братунь у 1971 році був; членом делегації Української РСР на сесію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Він не тільки був свідком, але й брав активну участь в обговоренні, питань ліквідації колонізації в Африці — питань новонародженої народно-демократичної республіки АНголн, п и тань п ро н езале ж н і ст ь Н ам і б ії, п итан ь бор от ь б и чорношкірого населення Родезії за своє визволення — за утворення своєї держави Зімбабве.
І з цього приводу він написав вірш "Ці слова — не з промов дипломата", який закінчується такими рядками:
Зникне слово "колонія" з мови. У ар.хівах зітліють промови. У яких перекинчик без стиду Влагодять захища геноциду...
Моє слово це СЛОВО народу. Що в борні сам утвердив свободу.
Внаслідок кількамісячного перебування у Сполучених Штатах Америки Ростислав Братунь написав цикл поетичних творів, які займають 32 сторінки збірки. Озаглавив він цей розділ "Нью-йорськ! медитації"; Тут і вірш "Чотири пробоїни" в якому автор засуджує: ■ бандитські вистрі.іи озвірілих сібністів в приміщення Постійного представництва Л'РСР при ООН. і вірш "Позивні Аттики" про, розстріл американською поліцією в'язнів у місті Аттика, "Слово .Лиджели Девіс" а.мсрГіК'ан ки-ної ри і янки .' борця за їїра на ■ чорношкірої о населення, у ча сн ик'а'''а йти в оєіін о Го-^
р.^-.^у. ;у^,:,^^^:;:;.^-; ■ -
/; >' цьому розділі значне місце заіімас поема " \{ью-йоркські мсдитації", Цс філософські
Доцільно і своєчасно
роздуми поета про "місто Жовтого диявола", як ного свого часу назвав Максим Горький.
У цьому творі в його заключній частині проходять рефреном слова:
До всіх народів і держав: Світ вірить :— Буде він щасливий!
До всіх народів і держав: Ми хочем Жити У В дружбі ймирі!
До всіх народів і держав:
На всі віки .
Війні не бути! ,.
Це. підкреслює поет, "волямоєї партії", це дія її Центрального Ко.мігету. Гам же, в заключній частині поеми, поет каіже. що війна у Берліні закінчилась, "щоб більше ніхто не умирав від кулі, атома, отрути". ^
У цьому ж розділі знаходимо і кілька віршів на суто українсько-американську тематику: це - -"Пам'ятник Шевченкові у Вашингтоні", "В Арров-парку". "Повій, вітре, на Вкраїну". -
Але шістдесят п'ять сторінок у збірці "Двобій" займає розділ "Пам'ять про Канаду". Це одна третя к н ижки. Уже н е раз нами підк ресл ю вал ось. що Ростислав Братунь належить до вже чималого гурту українських радянських літераторів, які присвятили багато уваги Канаді у своїх творах — в поезії. Прозі, драматургії, публіцистиці. 1 треба підкреслити, що він займає одне з перших місць серед них щодо свого вагомого вкладу, якщо можна так висловитись, в українсько-канадську тематику.
До речі, Ростислав Братунь зацікавився долею українських поселенців у Канаді ще задовго до її відвідання, будучи студентом Львівського державного університету ім. їв. Франка, тоді коли ще не сміливо ступав на літературну стезю. Але в резу.їьтаті двократного відвідання Канади (1961 і 1971 років), його знання про цю країну значно розщирились, бо він наочно побачив її, побачив життя і побут своїх зем-тяків та ї.хні.х дітей. їхну організовану культурнр-мистецьку і громадсько-по.тітичну діяльність. І він, як той живописець, творив свої поезії і поеми не за оповіданнями почутими чи прочитаними, але з живої натури. З того ж часу його палітра розширилась, твори його про Канаду стали вагомішими і змістовнішими. Через кільканадцять років їх назбиралось стільки, що він з ни.х склав збірку, яка вийшла у 1963 році під назвою "Канадська книга". Через майже двадцять років опісля вийшла друга його канадська збірка — "Батьківський заповіт". Обидві збірки були тепло зустрінуті багатьома читачами у Канаді вони знайщли місце і в бібліотеках Українськи.Хі робітничих домів.
Розділ "Пам'ять про Канад\" відкривається віршем "Пісня про отчий дім": ■ ; /
Мій отчий незабутній доме. Ти — вічний поклик з далини, В тобі усе мені знайоме Й близьке, як дитинства дні Без тебе світ не був би світом. Зима — зимою, літо літом. А я собою був і є, : І серце світиться .моє. Доки горить, горить мені Ге світло у твоїм вікні.
V Г.іибокопатріотичні ііоч\вання поет втілив у ці р я дк н, я кі дл я за о кеан ських ч ита чі в стали на не молитвою. Саме такі поч\ вання по сьогодні спокушу ють тисячі заоксанськи.х \ країнців, навіть тих, що іде перед першою світовоьо війною малолітніми з батьками емігрували в ч\ ж\ -ч.\-жени'цю. ВІДНІ л\ва тії рідну зсм.і ю. щоб пок.тонитися отчо.му ломові.
Далі йдуть рірші. які зліальовують ті дні, коли перци українські е.чіігранти :'*везли за море б:ід\' і.
горе", але й там. в "новому світі", знайшли те ж саме — непосильний труд і нужду.
Читаючи вірші "Присвята", "Стерня чужини", "Едмонтонським друзям", "Дума про трьох синів", "Безробітний завод", "Пісня про вугілля'', "Монреальська балада" й інші — можна скласти вірну картину важкого життя, яке доводилось зазнавати українським поселенцям у перших десятиріччях. Кожний вірш - - це наче окремий кадр з довгої фільмової стрічки про житейську долю українських фермерів, вуглекопів, лісорубів, металургів...
До цієї групи, віршів слід зачислити "Коріння . Васи.ія Курил икатвір про українсько-канадського художника-реаліста; я кий відчуваючи свою п е р е д ч а с н >• с мерть, із и р і шив, п оїхати до сел а Бо рів ці на Буковині, щоб знайти у землі своїх, батьків свій рідний корінь. Бо. говорить поет, нема у тебе таланту, безплідний ги. коли безрідний ти.
Як і У Своїх попередніх збірках ("Канадська книга'' і "Батьківський заповіт"), так і в збірці "Двобій" Ростислав Братунь не обмежується до , українсько-канадської тематики, він її розширює до загальноканадської. Це вірші ■'Середнє щастя". "Вітри на ци в і л і за ції". " Пісні стар ого п ісоруба". "Червоні троянди над Ред рівер". "Поема про вічну надію", "Ніагара". у
"Поема про вічну на;пю" це малюнок з історичного минулого тубі.тьців - індіанців, яких підкорили силою й обманом блідолиці (білі французькі і англійські колонізатори). Це оповідь про індіанського ватажка-метиса Луї-Давіда Рієля, що своє життя віддав у боротьбі з білими колонізаторами за визволення індіанців і метисів.
Останній розділ збірки — це "Крапка без "і", це поетичні і публіцистичні твори Ростислава Братуня, скеровані проти ворогів України -буржуазних націоналістів, які в минулому
, вис л у г о вува л и сь а в стр о-угорській монар хії. польським поміщикам і капіталістам, під час Другої світової війни німецьким фашистам, а сьогодні є на послугах а мериканських імперіалістів, Саме з ци.ми націоналістичними каїнами став на прю поет. Він з ве.тиким гнівом викриває і таврує всіх тих, що с'.тужили старостами
: і поліцаями у гітлерівських окупантів, які зі зброєю в руках у злочинній СС дивізії "Галичина" вбивали своїх братів - бійців Червоної Армії,, проклинє тих, які знаходились у бандитській У П.Л і
мордували своїх односельців, чесних радянських громадян, нещаджачи ні стариків, жінок і дітей. Це ж бо їм адресує слова гніву і прокляття поет: ,
Доки с~ше Каїнове сім'я. ' Кинуте в чужий заморський край. -Катом цвя.х в дитяче вбитий тім'я Зватиме до помсти - -Пам'ятай!
Особливо ці слова, як і вся збірка "Двобій", доцільні і своєчасні, особливо для українських канадців саме тепер, коли в Канаді проводиться кампанія по викриттю воєнних злочинців різних національностей, в тому і української, які різними неправдами (на фальшиві прізвища і документи) дістались до Канади, звивши в ній свої осині гнізда, розпалюють злобну пропаганду проти Радянської України і її народу, закликають до ядерної війни, навіть якщо б у ній спопеліла б половина населення України, лиш би були здійснені їхні марення про встановлення свого гам панування, або хоч би бути найманцями в чужих окупантів-і%шеріалістів. такими, якими вони були в гітлерівських загарбників. ;
Збірка Ростислава Братуня це антивоєнна книжка. Вона викриває воєнних па:ііїв і їхніх націоналістичних поСобників. НекУ поет ще раз 1 продемонстрував ненависть до воєнних паліїв і кік.іик до ііоси.іения боротьби за збереження; мир\\ ■ .: Л.-^.^.' ■^-У-/
■ Нис.іовлкіючи но.ио 1 праімсння радянських ..по.іеіі. всіх чесни\ .іюлеіі :свіг\. ііосг говорить у \ вірші "Народна воля і хотіння":;;. . ' . /■ У
(Докінченнн на 7-ій стор.)