Сторінка 12
ЖИПЯ І СЛОВО"
Понеділок, 29 серпня 1966 р.
Що пишуть з
і
Колишній канадець про своє життя на Україні
Антон Іванович Неспяк, колишній канадець, який проживає в селі Красне, Рожнятівського району, Івано-Франківської обла-, сті, надіслав редакції "Життя і Слова" листа такого змістз^:
Шановна редакціє "Життя і Слова"! Дозвольте мені подякувати через газету Магдалині Юрівні Филипович в Лі-мингтоні і" Василеві Даниловичу Салижину . в Едмонтоні за те, що передплачують мені "Життя і Слово" взамін за "Вісті з України".
Жив я колись в Канаді, а тепер живу на своїй рід-
. ній Україні. Я вже старий пенсіонер. При Радянській владі я закінчив IX класів навчання. А в 1956 році я закінчив сільськогосподарську школу, де набув спеціальність агро-
- нома. І це все безплатно. До того ж отримував по 50 карбованців місячної стипендії. Не раз ставлю собі запитання: чи є де така капіталістична держава, щоб так дбала про своїх громадян, як СРСР?
Вчилися і інші мої земляки на копіт держави. Дочка 6>тепансі Бслейови-ча зараз працює лікарем-невропаталогом, дочка Юрія- Стовбана вийшла із ■школи лікарем-тсрлпсв-том, син Степани Мптуля-ка — іиженср-гсолог, син Степана Мандюка^ — інженер лісової ПРОМИСЛОВОСТІ. Багато маємо педагогів та людей інших спеціальностей. Все це дала нам ■ Радянська влада безплатно.
Колись за панської Польщі нас порівнювали
потрібне до ліжка. Лісорубів обслуговує прибиральниця, яка тримає належну чистоту по палатах. По п'ятдесяти роках лісоруб іде" на заслужену пенсію, яка повністю забезпечує життя пенсіонера. Кромі цього пенсіонер має путівку на курорт для піддержки здоров'я.
Коли я тепер пригадаю життя канадського лісоруба по кемпах і його за-
робітника якнайбільше праці, щоб приподобати-ся своїм панам-— лісовим магнатам. Кожний натиск на робітника відбивається на його спині.
Сподіваюся, що мій лист в редакцію прочитають наші брати в Канаді 1 США. Закликаю їх всіх до ще кращої підтримки української прогресивної преси. Читайте і підтримуйте, друзі, свою газету
робітки в тих роках, які я в Канаді "Життя і Слово", нам'ята юутомені аж стра^/ шно робиться. До того ж лісоруб в Канаді не певний свого завтра — чи не
ВИСИЛКА ДАРУНКІВ РІДНИМ І ДРУЗЯМ в Україні і у всіх республіках СРСР
Користайте послугами найбільш надійної, пильної 1 швидковиконуючої обов'язки фірми
иКНАІМЗКА КМУНА
613 Зеїкігк Аує., игіппірез 4, Мап, ТеІ. ЗІ) 6-1106
Всі розходи, включно з митом, оплачується в офісі фірми. ПОСИЛАТИ МОЖНА ТІЛЬКИ НОВІ РЕЧІ,
Достана гарантована. Кожна посилка асекурована. ВИПРОДАЖ: Книжок І грамофонних пластинок за половину ціни. Вдавайтесь до нас за катальогом негайно.
ВИПРОДАЖ: Кожного дня від 9-ої год. зранку до 6-ої вечора. В середу від 9-ої до. 12.30 пополудні, а в п^ятницю від 9-ої до 9-ої вечором.
Нова адреса нашої агенції в Саскаїуні:
икШМЗКА КМУНА
121 — 20 8ТКЕЕТ ІУЕ8Т - 8А8ІІАТОО\, 8А8К.
опиниться він між безробітними. Кожний наставник на лісови.х кемпах старається витиснути з
яка несе правду працюючим людям.
Бажаю редакції ''Життя і Слова" та всім читачам доброго здоров'я і добрих успіхів..
Аніон НЕСПЯК.
Які ЗМІНИ постали в Луківцях
Семен Волошснюк, жи- цього всього у нас не бу-
тель VПуківців, Чернівецької області, в листі до Ан-ни Козмоляк у Вінніпегу пише:
Дорога сестро! Довідуюсь, що у вас идороку підвищують податки, все до-рожіє, а заробітна плата цим самим обиижується. ^'■нас навпаки — заробітна плата підвищується, а ' податки знижуються. І всі продукти ■ з кожним роком дсіиепіють. Люді! нпші багатпіими стали, а водночас, і культурнішими. Сьогодні в селах так,, як і в місті: чистота, краса, дороги асфальтовані,, по яких мчать автомашини, мотоциклі, села електрифіковані.
Можу розповісти тобі, сестро, пронаше село, яке воно бз'ло 1940 року, а яке в 1966 році. Наприклад: до 1940 року ми мали в селі ОДНУ школу, а
ло. З вищенаведених фактів, можеш уявити собі, сестро, як з.мінилися наші Луківці за роки радянської влади.
Дам прочитати, сестро, мого листа всім своїм знано.\пім, хай усі знають, як цвіте наїиа Буковина.
Бувай здорова, сестро!
Семен Волошенюк.
* * *
ЗАПОРОЖЦІ
(Поезія надіслана автором до **'Життя і Слова")
Картина Рєпіна правдива Хвилює серце, мов жива, Так, дух козацький —
це цс диво — Людина зберегла нова. Неначе море шаровари Тепер для нас уже сміний, І запорожці — сталевари В новій вже славляться
Во[пі дають
"війні".
до худоби, прозивали би— тепер"^=^іа^КолїїсЕГ7
длом, кабанами, визискували, як хотіли,, пани Гле-зінгери та інші підприємці, на яких ми працювали від сходу до заходу сонця за мізерну плату. А спали"в колибах як літом, так зимою. Дим „легені вигризав нам в тих колибах.
Зараз все це змінилося до невпізнання. Тепер лісоруби зачислені до першої категорії робітників, нарівні з шахтарями. Для лісорубів побудовані хороші будинки. Для кожного лісоруба в будинку — чисте, ліжко і все, и;о
на^ було дві крамниці, а тепер маємо 16 магазинів. Колись в селі було два велосипеди, а тепер їх в нас— 1,035.
нам сталь
--—-— ^гаря.чу —
Нащадки цс січовиків. Вони у праці щастя
бачать,^ Це щастя житиме віки. Де вольності була
колиска,
Маємо тепер багато ре- Де запорізький степ чей, яких колись зовсікі^ дзвенів, -не було. Наприклад: має- Там Дніпрогес вогнями
^мо- тепер З клуби, -5 бібліотек, З кіноустановки, одну лікарню, 4 фельд-шерсько-аку шерських пункти, 2 родильних будинки, одну аптеку, дві автомашини, З машини для інвалідів, 2 мотоциклі, 35 чайних, 525 радіоточок, 350 радіоприймачів, 10 телевізорів, а до 1940 року
бризка, Освітлює моря ланів, Освітлює нові заводи. Життя прекрасне, молоде. Нема й не буде переводу Козацтву славному ніде.
Пилип ГОЛУБНИЧИЙ.
с. Романки, . Дніггропетровська обл., УРСР, 9 червня 1966 р.
шій
Лист ПОДЯКИ з Великого Кучурова
Редакції газети "Життя редакційним працівникам і Слово", Торонто, Кана- "Життя і Слова" за під-да. готовку до друку цієї
Вельмишановна Редак-. згадки, присв'яченої до діє! першої річниці смерті К.
. Я був зворушений до В. Дзержика. Авторка ду-душі, коли прочитав у Ва- ^о^ре розповіла про
художника і закінчил-а-;иог6 вір^^ "Ріднйй і^раю^ мій'^ Ш и зворущило ме- V не; 5' згадці я відчув ве>
; Л ЙКуV, аЛ Є;;у;.;$ДСЛуЖ,ЄН
шану до Корнеля Володимировича ; Дзержикд.
: дяку} -^від^^ .мене;ь-;іУ;;від'; ^ ^друзЩ;'К;^;Ву'\^ слово иощани до нього.
газеті за 13 червня посмертну згадку п. н* "Па\Гяті художника Буковини Корне.ія Дзержика"^ написану авторкою і поетесою Марією Вакалюк, яка проживає в Белв'ю, Албсрта.
К. В. Дзержик був найстаршим художником Буковини, одним з перших удостоєних почесного звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. Він — сучасник таких діячів літератури і мистецтва, як О. Кобилянська, О. Мако-вей, І. Бажанський, І, Труш, О. Кульчицька, А. Монастирський і ін.
Я мав щастя бути особисто знайомий з цією незвичаііно чудовою людиною. Тому мене зворушила згадка про нього у . Вашій газеті. З глибини душі дякую авторці М. Вакалюк і всім дорогим
Володимир СОСЮРА
Грі з н и й ш л я X Ба т иї в тане в далині... Нашуми, мій Київ, та нові піснії
Гори і долини у ранковім сні, листя тополине, нашепчіть мені.
Про дніпрові кручі і очей блакить, молоти могучі, сталлю надзвенітьі
Про степи безкраї, срібне сяйво-рік, про любов до краю, рідного навікі
Мірча Д. МІНТЕНКО, бібліотекар с. Великий Чучур.ів, Сторожинець-кого району, Чернівецької області. * * *
Вісті з Іванкова
Йосиф ' Гарасимів із Савт Поркюпайн, Онт., отримав листа від брата з села Іванкова, Боршів-ського району, Тернопільської області. В листі він, між інши.м, пише:
Дорогий брате! Лист від тебе прийшов саме тоді, коли я був в Тернополі у госпіталі. Перебув я там два місяці, мав операцію.
Живемо несогірше. Сестра Ганя живе добре. Літом працює на плантації тютюну,' а в інший час бавить онуки. Вона вже бе- . ре пенсію. А я також уже на пенсії. Брат Михайло живе у Руштинці. Цього року буде отримувати пенсію.
Я жив 26 років на Сибірі. Маю трьох синів з невістками, а дочка моя заміжна в Сибірі.
Члекова Михіайло Іва-^ нович приїздив уже два рази до, нашого Іванкова, І ти, брате міг би приїхати. Тобі тут зле не буде. Жду тебе, Михайле. ,