А-
$есотІ Сіам пмііі гадіяігаіІоп-питЬм 0284.
Перещішта • Канаді: на рік $5.00: на Україну $8.00 на рій;.
а США ^.00 на ріп.
— РЕДАКЦІЯ ЗА ОГОЛОШЕННЯ. НЕ ВІДПОВІДАЄ —
Чергова криза
. ■ ■. ■■ л ■■ ■ ■■ ■- ■ ■■ ..■ •
Лісіт лершої СВІТОВО? ВІЙНИ украГнсїЗ«і' націоналісти, їік опинилися на еміграції у^^ідні, Берліні, Парижі утворили декілька-''урядів'V які між собою гризлися, обпльовували один одного, поки ці шогіки не порозпа^ далися, лише залишився петлюрівський **прем'€р" Ан-друїїіяьЛівицький.
Аналогічне явище ми спостерігали і після-другої світової війни: знову виникли націоналістичні "уряди". Правда, тепер їх значно більше, ніж було після першої світової війни, бо вистачило декільком націоналістам згуртуватися докупи, щоб там зразу виник ще один "уряд". І між ними почалась гризня і обпльовування.
Існує тепер і уенерівський "уряд", і бандерівський .^уряд", І угаверівський "уряд", і гетьманський "уряд"— Тм ність числа! Правда, уенерівський "уряд" твердить, що він "єдино правний уряд", бо успадкував прерогативи від петлюрівського "уряду". Ба, чого більше, адмГе син перебрав "повновласті" від батька — Ніко-л'ашка ЛІВИЦІ.КИЙ від Андруші Лівицького.
Треба завважити, що не тільки ці "уряди" жеруться м^^бою, вони переживають внутрішні кризи — одну за одною. Найтиповішйм в цьому є "уряд" уене-. .рівський... Він переживає "перманентну кризу": резиг-нують "президенти", "прем'єри", "міністри", навіть звичайні писарі.
' Саме тепер переживає нову тяжку кризу т. зв. "Українська Національна Рада".
Що це таке "Українська Національна Рада"? ІДе кон. гломерат з предста^н»іків цілого ряду націоналістичних організацій, крім бандерівських і гетьманських, який називає себе ''Українською Національною Радою" — українським парламентом в екзилі". Цей конгломерат обирає із себе т. зв. "Президію", яка назначує "Виконний Орган". Все це разом називається: "Державний Центр".
Декілька місяц]в тому через внутрішні непорозуміння "зрезигнували" А. Фіголя,— "голову Викопного Органу" ("прем'єра").
Після того, як А. Фіголя витурили з "прем'єрства", він виступив з заявами,; які почала залюбки друкувати ; та націоналістична преса, яка стоїть в опозиції до "Української Національної Ради". В одній із своїх заяв А. Фіголь сказав, що тепер в цьому збіговиську заіснував стан "беззаконности".
Бандерівський "Гомін" пише, що "нового уряду'* під проводом С. Довгаля не визнають ні ОУНзі ні УРДП, ні УНДО. Газета додає: "До цього ще поодино-^€І фракції в середині поколені, представники їх взаєм- ; но себе не визнають,—заперечують свої мандати в УНРаді'^ Одним словом — створився циркі
^ Середовище УНДС, зПякого походить '*пррзидент'* "Української Народної Республіки" Иіїсолашка Лівиць-кий, за теперішню кризу обвинувачує ОУНз, ^ка, мовляв, ввійшла до цього конгломерату, саме з цією ме-. тою, щоб '^ліквідувати дотеперішній характер Державного Центру".
Ми віримо, що українські націоналісти ще деякий час позбавляться своїми ''урядами" і остаточно на своїх мітках напишуть:''РіпіІа 1а Соглтесііа''. /
На існування таких "уряДів^* нвіма ні грунту, ні потреби,^ бо уісраїї^ ма|1 ^роїо дег^аву, і свій ^
у[р%ІК^^^^^ Межами-Укр*^ 5
найбагатшій, бодай своїми можливостями, країні •'вільного світу" — € мільйони голодних людей: у труЩобах великих міст, в бідних містечках і селах, в приморських провінціях, на "підмаргінесних" (зиЬ-шаг^аі) фармах степо-лових провінцій, поголовно серед ійдіан і ескімосів. .
"Голод'* в їхньому від-. ношенні має відносне значення — в порівнянні до того, яким повинен бути визначений у середньому життєвий рівень канадців. В цьому "класичному*' розумінні їм багато не достає: харчів, одягу, помешкань, коштів на освіту і т. д.
Канада належить до тих рідкісних країн "вільного світу", в якій періодично виникає новий 'термін для "голодних". Вони голодні... пшеницею.
Вони — фармери. особливо степових провінцій. Вони мають хліб у формі пшениці, але не мають хліба у формі муки. Вони "багаті", часто десят-кам|і тисяч бушлів пшениці, але бідні на долари — не мають грошей, щоб купувати нову чи сплачувати стару машинерію.
"Голод пшеницею" — це тепер дійсно лихо для західних фармерів. « • «
Добробут для степових фармерів — це шось таке, що виникає і зникає, залежить виключно від ринку збуту на пшеницю, створюється не порядком організованого планувіан-ня, але примхливою анархією — попитом на пшеницю інших країн, які через несприятливі умови мали недостатні свої_вла-сні врожаї.
Таким чино;и, один, рік для фармерів може бути, добрим, наступний — поганим. Так, -наприклад» період половини 60-х років* був для канадських фармерів добрим: Канадська "Пшенична~Рада, яка контролює збіжеві експерти, була спроможна продавати, пщенйцю ,в необ-межені^^ кількості так 4;кіорОі як іф^рімери її до-ставігялй: до елі§і'атр]ріб. '
Період лиха для фармерів почався в 1967 році, поглибився в 1968 році І ще більш погіршиться в 1969 році.
"Пшеничний голод** стверджують^ цифри, з врожаїв з і967 і 1968 рог ків в зерносховищах на фармах неспроданих 880,-000,000 бушлів. Хоч фармери в 1969 ррці ЗМЄНШИ-: ли посівні площі на 12 проціентів, однак добрий врожай дасть додаткових 650,000,000 бушлів пшениці — і через брак місця десятки мільйонів бушлів будуть зсипані просто на полях (на "радість мишей").
Становище фармерів таке: вони — "багаті 'на пшеницю, але бідні на гроші". Разом запасів пшениці в Канаді досить, щоб на протязі трьох років задовольнити всі потреби внутрішнього ринку і перспективні експерти, навіть якщо не буде зібрано більше ані одного колоска.
Таке "пшеничне затоварювання" вінніпегська Фрі Пресе" називає найбільшою кризою ; в житті продукції пшениці в Західній Каїнаді".
Це видно прямо по доходах фармерів. Минулого року цей дохід стано-і вив 1,500,000,000. доларів -г- на 9 процентів нижче доходу в 1966 році в сумі 1,7000,000,000 доларів;^ хоч фармерські кошти збільшилися тільки минулого року на 4 проценти. На виставці в Ред Дір (Ал-берта), яка відбулася вї липні, де демонструвалися кондиціоновані ком-> байни у ціні_ 14,000 доларів, фармери тільки... придивлялися До машинерії.
Робляться заходи знайти якийсь "вихід". Фармери, наприклад; збувають пшеницю -на корм по. 75 центів за бушель. Деякі комерсанти приймають пшеницю в об-
ходи
крапля в морі.
• 4
Таке кризисне ^ становіі-і . ше, яке, як сподіваються, мрже пргіршитйсь, ВИКЛИ^і кае серед фармерів грач ниЧне невдоволенню, сгірл-» моване ^ проти політики федерального уряду. З метою не знайти "вихід", якого він,і не шукає, але для "обміну поглядів" з фермерами прем'єр-міністр П'єр Трудо іаідбув нещодавно мандрівку по Західній Канаді. Що він казав, що пропонував фармерам?
Автор ''справедливого су^спільства" сказав в Гім-лі (Маїіітоба) фармерам« що вони мусять продукувати ... менше пшениці. Б гірничому містечку Томпсоні ЦІ€Ї провінції він заявив: "В світі є забагато пшениці..Ми му-. симо пристосувати нашу продукцію до тисків світового попиту... я не знаю іншого виходуі за винятком того. Що З^іхід мусить остаточно продукувати менше пшениці. Це дуже серйозне майбутнє . одна з твердих реальностей сьогодні".
Цей "єдиний вихід", я-кий знають П'єр Трудо і
його уряд, залишає фар-
-«►
мерів не тільки в погано? му становищі, але віщує для них ще гірше ]майбут? не. .
В розмові з Синглтоном . і . Паламарчуком, президентом і віце-президентом Манітобської Фармерської КЗнії, П'єр Трудо так І сказав: "Немає йічрго більше, що уряд може зробите'*.
• • • *
Чи в світі справді в "забагато пшениці"? Згідно з статистикою, навіть Організації Об'єднаних Націй, в' світі постійно голодують сотні мільйон і» (дві третини людства), 10,000,000, людей щорічно вмирають з голоду.
НАДЗВИЧАЙНЕ СТАНОВИЩЕ & АТАНАМІ
Сайтьяго. В чілійсь- по всій провінції. Ух учас-
кій провінції Дтакймазат^ н|мки'ві^агали^п^^^
проваджено нйдйвичайнйй ня; прліцейських /реіір^сій,
стан. Цей крок чілійські збільшйіія бюджетам
власті зробили гііем^^ сигнувань «^^^^