- /
.рЬйейілок/1 віересня 1975 р.
Сторінка 9
-.5'.
и, щов відплатитися за своїх товаришів, які станньому бої, і за тих, яких фашисти забра-
«очі ми перейшли на берег Еброі-асрилися )бмо на команду. Почули ми вист|з|ли куле-угій стороні. Впало лише від 15 д6 20 виждано до відома, що сторожа вже в наших ан ,ми почули кілька вистрілів артилерії, а па мертва тиша»
день. Чудовий день! Ми прихЬдимр бли-~ беремо лодки і тягнемо їх та переправ-другу сторону. Кожний веселий/ жартує, еред бійців велика радість! _ Кожний задо-> ми йдемо в бій відбирати залишені нами ругому боці ріки ми стрічаємо народ, який нор і вітається з нами. Він радий, що ми тувати його. Ми йшли військовою форма-іували територію від фашистської наволочі, ^ поховалася;  Такий був приказ нашій бри-
наскочили на і^рупу з ЗО осіб.  Наші крик-
вгору!"  Фашисти перелякако кидають все
руки.   Коли підійшли наші хлопці, то вони
і, щонне могли стоятвннаіногах. Коли ми о них^ товони, піднявши руки, кричали: ?'То-гріляйі" Вони думали, що ми будемо роби-
ними, 1ЦО вони роблять '3 нашими бійцями, юють їх в полон. Наші товариші побачили о^задуреиивірсолдатів; які не.злідК^ть^^^^^
вони воюют^^ Коли ~вони< побачмлй, І щооми
343
мпанік Я самий тоді дібрав в Гемйлтоні на доларів. Крім канадських, тут також є аме-жглійські амбуланси, які обслуговують усю (сформовану з канадського, американсько-кого батальйонів).
буваю в окопах кожного батальйону, як від бригади. В батальйоні імені Мекензі-пав кількох українських товаришів з Торопких з Гемилтону. Однак поможу пригада-називаються. 17 жовтня я вперше побачив гксандра Мельниченка, коли він прибув до батальйону. Він хоч не зовсім виздоровів, шов з госпіталю і досить добре тримаєть-ронті.   Зразу я думав, що він находиться
Тараса Шевченка при XIII бриігаді ім. Дом-
Він там не був, а постійно перебував при
батальйоні. ^ вий, а як далі буде —^ не знаю. Однак ві->наю свій обов'язок.   Сповню   вповні те
яким я сюди приїхав, а саме перемогти
і я не думав, щоб до Іспанії могло прийти добровольців з Німеччини, Італії Польщі, інших капіталістичних країн. - Але я поба-
коли з цими добровольцями переходив зрдон. Вони розповідають; що буШгіере-шистськими-урядами, потім добилися сю-важно політичні в'язні і революційні бійці, ули засуджені до 10—15 років, а навіть і на . Наприклад, чотирьох товаришів, що о через іспанський кордон, були з Захід-
Вони відсиділи вже по йїільїіа   років в
348
повелися з ними погбратерськи, їм стало СМІШНО за себе, що вони так^боялися.
, В цей момент налетіли фашистські літаки і почали кидати бомби на нас і на своїх власних солдатів. Посипалися прокльони від наших товаришів, а ще більше —4 від полонених солдатів. Вони побачили, що їхня авіа-^ ція скидає бомби на них. Вони не знали, що робити з собою. Після бомбардування ми стали в ряди і пішли далі; Коли налітали літаки,^ то ми ховалися в ліс. Таїв ми йііїліі аж/Vо ве^
Пізно вечором ми почули вистріли. ІДе був бій між нашими передовими частинами і фашистами. Наша бригада виконувала дані нам завдання прочистити тил від фашистів. Йшли ми так аж до ранку, і десь коло 10—Її години перед полуднем прийшли під Ган-десу, рівняючись^ з іншими частинами наших військ. Ми зразу зайняли бойові позиції на визначеному секторі. Це місцевість гориста/ і ми знали, що фашисти вишлють велику кількість танків та літаків проти наших гвинтівок і кулеметів. Ми пішли в атаку і відганяли фашистів з одної гори на другу,^ аж доки не прийшли до останньої. На цій фашисти трохи задержалися і почали відбій. У нас не було подостатком амуніції, тому що наші товариші не вспіли переправити її через Ебро. Фашисти вдень і вночі безперервно бомбардували мости і старалися не допустити наших товаришів. Не дивлячись на це, товариші перейшли ріку і вдарили на фашистів з правого флангу ми знбву пішли вперед. Нам було смішно, коли фашисти задержались .-на горі; ми знали, що ВОНИ самі скоро почнуть втікати*  Так і сталося.   Під нашим напором на
-польській фашистській тюрмі, а крім того, вони мали скдіти ще кілька років до закінчення засуду. Один відсидів 12 років, інший — 6.років тюрми. Вони з іншими товаришами підкопали тунель з тюрми в Дубні на Волині і 16 їх втікли на волю.
. За ними вирушила поліція в погоню, а ^^ож війська. Тх шукдли на Волині і по цілій Польщі. Вони переховувалися озброєні в лісах. Нарешті, їм удалося (не усім відразу) перейти кордон і податися до Іспанії. Вони йшли через кордони Швейцарії, Австрії, Че^ хословаччинй і Франції. Усі кордони вони переходили нелегально. Ще й дотепер не усі змогли добитися до Іспанії, бо деяких зловлено, і вони мусять відсиджувати кару за нелегальний перехід кордону.
Цих чотирьох товаришів, які прибули зі мною до Іспанії, дуже зраділи, що їм вдалося щасливо добитися до мети, Вони після довгих років тюрми дуже весело і щасливо себе почували. Вони співали веселйх^^ш^ сень і раділи. ■ Правду кажучи, я ще не бачив такої радості в людини, як в тих чотирьох наших братів з Західної України. Мені стало ясно яку вартість має воля і свобода для політичного в^язня.
На першого вересн я ми, новрприбувші добровольці, наділи військовий уніфорлА. Нас поділено на національні секції. Всі ми стали в один ряд і на різних мовах відспівали гімн трудящих цілого^ світу ~ "Інтернаціонал'" До йашого^півуприі-равав духовий оркестр. Після відспівали іспанський народний гімн^
Я дуже радів ВІ4ЄЙ час. Не знав^ що творйлося-зі мною,. Яхтав гордий того, що зараз є в народній армії Іспанії, що став солдатом не буржуазної, ^»«іені ворожої армії, а армії, в якій зарепрезентований пролетаріат
349
За ішдакцієїо Петра Кравчука
всіх флангах фашисти поступово відступали.- їхні солдати переходили на нашу сторону, а багато ми - забрали в полон; В їхніх рядах постала деморалізація, бо вони не знали, де треба їм поставити більше сили, а наша армія з кожним днем ставала краща і сильніша, тоАлу що ми були свідомі своїх завдань. Кожний з нас хоче відплатити за наших товаришів-бійців,' які- впали в брях проти фшизму. Ми певні, що переможемо їх. Коли б нам та техніка, яку мають фашисти, то ми дуже скоро вигнали б їх, а, так прийдеться трохи довше боротися.'.
З вашого Листа ми бачимо, що в Канаді зараз росте робітничий рух. Це нас дуже тішить, товариші. Ми, бійці, знаємо^ що коли сильний робітничий рух, то тоді сильна і армія, яка бореться проти фашизму за демократію. У свому листі ви висловлюєте незадоволення з того, що ми не отримали тієї посилки, яку ви вислали від організації для нас. Ви тим, товариші, не турбуйтеся. Все те,* що ви вислали, дістануть бійці нашої армії, і Ми з цього задоволені. Ми почуваємося так, якби ми самі отримали, і за вашу допомогу складаємо вам щиру пролетарську подяку. Працюйте, товариші, далі, і провадьте сильну кампанію, щоб примусити уряди знести ту блокаду проти іспанського уряду^ 1о-ді ви побачите, що станеться з фашистами. Тоді ми скоро розправимося з ними і встановимо мир і краще життя в Іспанії.
На цьому я кінчу листа і шлно в^м серд^^ий привіт від /сіх товаришів в ІСп&нії.
Петргб ВОЙНАР.
345
цілого світу своїми бригадами і батальйонами. З того часу я чуюся таким сильним, що мені здається, іцо нічого н«ема, щоб не можна було гіеремогти. Нас тут є тисячі, і всі ми свідомі своїх інтересів. Саме в цьому запорука, що ми переможемо фашизм.
Склу інтернаціональних бригад я побачив в річьїи-ці ЇХ існування. Тоді нас пару тисяч в уніформах і озброєні марширували вулицями міста. Ми, новопри-бувші добровольці, демонстрували свою силу, так, як наші попередники на фронті задемонстрували перед ворогом свою відвагу.  6 жовтня я виїхав на фронт.
Напишіть Алені, дядьку, про себе. Про наші українські робітничогфармерські організації в Гемйлтоні. Кінчу і здоровлю вас усіх. Здоровлю вас антифашистським іспанським привітом: Салюд!
Степан ІЩУК.
УКРАЇНСЬКИЙ КОНЦЕР^^
'^НАРОДНА ГАЗЕТА", 18 грудня І937 року. |Лист      М. Г. в Ссїдборії
Дорогий товаришу!
Вибачайте, що я до вас не писав, але ви мусите розуміти, що тут не Канада, бо ми не перебуваємо в одному місці. Ми були на фронті довший час, а тепер маємо відпочинок. Як довго ми будемо відпочмг вати, то я цього не знаю,.залежить від команди. Нас тут є коло 40 українських хлопців, що приїхали^ з КанадТГ боротися проти фашизму.;^ Лише один Олександр Шевчук був ранений, а Федько Лиска хворий в госпіталі. Всі інші українські хлопці почувають себе досить добре,, бо здорові і міцні.
350
<2>.