'    СТОРІНКА 10
' .... ■       ■ - ■ "'; - . ■'. ■■'    . ■ ■■ ■ ,л
«життя 1 слово»
Понеділок, 5 грудня 1988 р.
І^ШЦВ ПАМ'ЯТЬ
рідних
Венкувер. — .2-го жовтня тут в Дженерал госпіталі у віці 78 років помер Степан Джосул — один з піонерів, довголітніх активістів укра-їнсвких прогресивних - організацій і преси. Він-через довгі роки був активним в організаціях в Келгарі, потім в -Пентиктон, Б.К. Він з дружиною Євгенією перебрався до Венкувера, вони планували мешкати в новозбудова-ному Домі ім. Лесі Українки для ЛІТНІХ- громадян, але не пощастило   Степанові тут проживати, смерть забрала Його з життя.
Степан народився 26 липня 1910 року в селі Жучка на Буковині. Він приїхав до Ка^ нади з батьками і братом, коли йому було два роки. Вони набули гометед в околиці 40 миль на північний схід від містечка Ламонт в Північній Алберті. Тут Степан виростав, родина ..переборювала труднощі піонер-^ ського життя. В 1922 році Джосул и перебралися до Виллингдон, тут фарм>твали. В 1931 р. Степан познайомився з Євгенією Серною і ' вони олрчжилися 22 листопада того року. За рік після одруження переїхали до місцевості Елк Пойнт. Тут народилася їхня донечка Аудрі. Переживали БОни роки великої е к о н о м іч н ої криз и 1930-х * років. Степан фармував, працював і на різних інщих робсн тах. В 1941 р. він поїхав до Дромгеллер, дістав тут працю у вугільній шахті і забрав сюди свою родину. Він став активістом юнії шахтарів Юнайтед майн воркерс оф Америка, вступив в ряди, українських прогресивних організацій — РЗТ (1942 р.), ТОУК (1945 р.), став читачем української прогресивної газети «Українське слово», яка виходила у Вінніпегу. Він і його сім'я брали участь в мистецькій і організаційній діяльності.
Після Другої світової війни праця в шахтах почала скорочуватися, закривалися шахти ІД жосули перебралися до Келгарі. Тут Степан став до праці в залізничній компанії СПР (в цехах Огден). Він стає активістом ТОУК. і РЗТ, в підтримці і будові української прогресивної преси. В 1945 р. він був обраний фінансовим секретарем РЗТ, виконував ідю працю довгі роки (до серпня 1988).
Після 25-річної праці в компанії СПР Степан Джосул в 1973 р. вийшов на пенсію. Він з дружиною Євгенією в 1974 р. перебираються до Пентиктон, Б.К. Тут
продовжують свою органі-заційну діяльність. Маючи вільний час, Степан займався ручними виробами, городництвом (за свій гарний город Джосули одержали міську нагороду), брав участь в громадській діяльності. Дім Дж осу л і в з авж д и б у в ві д кр и-тий для користування для організаційних і громадських справ — в гарній просторій кімнаті в «бейсменті» (підвалії відбувалися органі-
: заці йні з і бран н я, забави, пі д-приємства для підтримки пресових кампаній і оргкам^ паній, для підтримки .чщро-вого руху. .Тут відбувалися прийоми для гостей-аргис-тІБ з Украї}{И.
Степан був прогресивною,: принциповою людиною, робив свій вклад для робітничих і народних справ^ в боротьбі за мир, за краще життя трудящих людей.
Покійний залишив у глибокому смутку дружину Єв-
, генію, дочку Аудрі Мойсюк^,.. внука Грега Мойсюка, сестру   Бессі   Єндрух   в Елк Пойнт, Алта., багато друзів.
6 жовтня в Українському культурному центрі у Венку-вері відбулося меморіальне зібрання-обід в пам'ять Степана Джосула. З промовою про його життєвий шлях, його участь в українських прогресивних організаціях, в: загальному прогресивному русі виступила Соня Рутка з Келовни, Б.К., недалеко Пентиктон— міста, де від 1974 р.' проживав Степан з дружиноючЄвгені&ю.
Надя Нєхода, секретар Провкому ТОУК в Британській Колумбії і управитель Дому ім. Лесі Українки, виступила з" промовою від ТОУК. Вона відмітила діяльність і вклад Степана Джосула в українських прогресивних організаціях, на громад-ському полі, зокрема в мировому русі , за дружбу і братерство між народами. Вона висловила співчуття родині від ТОУК, мешканців Дому
(Докінчення на11-ій стор.)
СЕМЕН ШАХ
Вінніпег, Ман. —- 1-го липня 1969 року помер мій чоловік Семен Шах. Він залишив в смутку мене і синів Д жер і. і Є в ге на. Роки минають, життя іде- своїм шляхом, але ми про те"бе ніколи не забуваємо. Завжди коли мис разом, то споминаємо тебе, твої добрі поради та твої жартівливі слова. Молодший син Євген відвідує твою могчілу кожного року в день, коли ти залишив нас і в день батька (фадерс дей), на твоїй'могилі садить квіти, доглядає їх.
Я, твоя дружина Марія, далі читаю і передплачую "Життя і слово", котре ти любив, читав і будував. В твою світлу і незабутню пам'ять жертвую $100 на пресфонд так, як ти це робив; Спи, дорогий мій Семене, спокійним і вічним сном.. Пам'ять про тебе завжди в наших серцях.
Дружина Марія Шах, сини Джері і Євген.
ІВАН САЛАПАТА
Торонто, Онт. — В добру пам'ять дорогого мужа Івана Салапати дружина Катерина пожертвувала $100 на пресовий фонд «Життя і слова», яке покійний дуже любив чита.ти і підтримував' матеріал ьь'о.
Катерина Салапата говорить: «Я підтримую і далі буду підтримувати нашу робітничу пресу в Канаді, іти тою ж самою дорогою, як о ю п остійно й ш о в м ій н е- ° . забутній і дорогий: муж Іван.»
Катерина Салапата.
(Подав Трофим Город, ^: секр. Прескому в Торонто).
СОс8)ІЯ ЖУКЕВИЧ
Ді Пес, Ман. — На відзначення блаженної пам'яті моєї дорогої дружини Софії Жу-кевич, яка померла 4-го груд-дня 1982 р., я від усього мого серця зробив постанову, що буду подавати щорічну згадку на сторінках газети «Життя і слово», яку ми обоє постійно читали.
От і тепер, у шосту річницю її смерті, ми будемо разом з дітьми і онуками читати про неї в «ЖіС» із великим жалем згадувати про нашугвелику і бояючу втрату дорогої дружини; бабусі і прабабусі. Будемо згадувати Ті доброту до нас усіх і велику любов.
Пам'ять про тебе, моя дорога Софіє, ніколи не згасне в моєму серці. Залучений в цьому листі є чек на суму $50 — $25 на поміщення цієї згадки і $25 на відновлення передплати за 1989 рік на «Життя і слово». Разом-—$50.
Едмонтон, Алта.
6-го
вересня ц.р. помер на ,86-му р о ці ж и т тя ч л е н ор ганіз аці й, учасник прогресивного руху і ч ит ач наш ої. п рес и Стефан Черниш.
Є. Черниш народився 8-го грудня 1901 р. в селі Копи-чинці Гусятинського району. Тернопільська область^ на Україні. іІого родичі, батько Л у ка Черниш і мати Юс-тина, були бідними селянами. В сім'ї були два брати і дві сестри .Стефан ходив лише 2 роки до школи: Коли йому було 13 літ, померла мати і ним опікувалась старці а сест р а Мар-і я. При кі 11 ці Першої світової війни Стефан ховався від австрійських властей, які забирали моло-. дих хлопців на війну, але його все-таки знайшли і взяли під арешт. Він пробув рік в тюрмі, захворував там ма--лярією і під такими умовами його звільнили з тюрми.
З початком Жовтневої революції в Росії; Стефан був захоплений великими досягненнями робітників і селян, в 1921 році польська шляхта, під час свого панування на: Україні, вз-яла примусово Стефана до війська. Повернувшись 1925 року до села,-Стефан дізнався, що помер батько і- з великим смутком відвідав його \югил\. -
1926 р. Стефан^ приїхав ло Канади, почав працювати у вугільній шахті в Колгорст,
Остаюсь з привітом Йосиф Жукевич.
І
Едмонтон, Алта. — Я бажаю згадати про мого давнього друга і односельчанина Івана Лазарука, який помер 8 років тому в грудні. Він залищив сина Едуарда і онуків. Іван походив із села Сільця недалеко від Самбора на Західній Україні.
Минуло уже 8 років, як він відійшов від нас. Він був старший від мене на 15 років, але я його вважав і вважаю своїм добрим другом і про нього не забуваю. Він був хорошою людиною, читачем і передплатником нашої прогресивної преси, завжди щиро жертвував на фонд «Життя і слова»
Проживав Іван у Вінніпегу на Юклид вулиці, ходив до Українського робітничого дому і ми дружили. Тепер я живу в Едмонтоні.
Висилаю $20"на поміщення цієї коротенької згадки^^ про Івана на сторінках газети, яку він любив і поважав. Це моя шана його пам'яті.
Дякую товаришеві Миколі Липкові, що згадав його в газеті. Бажаю Миколі доброго здоров'я і ще багато років прожити серед нас. Колись ми були сусідами.
Остаюсь із щирим привітом до всіх працівників нашої преси!
Дмитро Монастирський.
недалеко від Летбридж, де пізніше теж працювали Петро Прокоіїчак і Онуфрій Мо-к р і й. В е л и к а е к о н о м і ч н а к р и -за 30-их років примусила Стефана шукати роботи у фармерів. Він, як і тисячі інших безробітних, їздили тя-гаровими поїздами по Канаді у пошуках будь-якої праці.; Так він опинився в копальнях золота Єловнайф у Північних територіях.
Стефан Черниш став членом ТУРФДім після приїзду до Канади в 1931 р. Потім вступив у члени Товариство допомоги визвольному рухові на Західній Україні і був теж членом профспілки Юнай-. тед майн воркерс оф Америка.
; А н г о. и Мо к рій, п р о м о в е ць на; лохороні. працював ра-юм і Сгефаном в Ь\!паГір майн а 1сг Кулі, Алта., і знав його, як найкраїлого працівника в іпахгі.. Сгефаіі був сильним фізично і найбільше видобував вугілля за добу. Товариші шахтарі любили його і поважати, бо він був чесною і справедливою людиною.
Як вибухнула Друга світова війна, шахтарі піддержували боротьбу проти фашизму. Багато з нас мали честь спілкуватись з Стефаном по організаційній праці. 1940 року Емпайр майн почала закриватись і Стефан поїхав на півні ч, щ о б з н ай т и п рацю в копальнях золота.
1942 р. Стефан вернувся до міста Едсон, Алта., на відпочинок. Там познайомився з Марією Франків і 5-го л исто пада того року вони одружились. У них народилась 1948 року дочка Зіна. Він працював у шахтах в К о л вал де й, з а л і з н и ч н ій к о м-панії СИР з 1944 р., аж доки компанія перевела його на роботу до Едмонтону в 1952 році. Тоді локомотиви у ПОЇЗг дах почали мінятись з парових на дізелів. 1966 року-Стефан вийшов на пенсію.
В Едмонтоні, крім праці на залізниці, він був будівничим контрактором і збудував понад 60 будинків.
В 1961 році Стефан відвідав Україну, поставив пам'ятник на могилі родичів, опісля їздив ще 5 разів відвідувати Україну з жінкою і
(Докінчення на 11-ій стор.)