Понеділок, зо січня 1978 р.
ЖИТТЯ І СЛОВО"
Сторінка 5
Уже кілька місяців канадські газети і ж\фкали заповнені статтями про викриття нелегальних і протизаконних дій канадської державної поліції —- Роял Кенеіі-діан Мавнтед Поліс (РСМП). Новинами і коментарами заповнені телевізійні і радіо програми. Питання бурхливо обговорювалось багато днів на останній сесії федерального парламенту в Оттаві. Зараз справу роз-сліджують спеціальні комісії — судді Дейвида С. Мекдоналда, яку назначив федеральний уряд, і адвоката Жана Кібла у Квебеку, яку назначив квебекський
...УРЯД.'^ ■;■
Про що йдеться?
На протязі ряду років РСМП, без авторизації уряду, здійснювала такі акти, за які звичайні люди, згідно з канадським кримінальним кодексом, були б строго покарані — запроторені на довгі роки у тюрми.
Своїм діями РСМП поставила себе понад уряд, якому фактично повинна бути підкорена і підзвітна за свої вчинки. Тому цілком вірно завважує газета 'Тлоб сіід Мейл", що такими акціями нібито "в ім'я національної безпеки" видасться Канаді "свідоцтво" про '' йол і цейську державу".
Розумісться, що так довго, як існуватиме держава, існуватиме і поліція, яка є органом управління дл я Охорони встановленого в інтересах пануючих класів суспільного ладу. Поліція у різних країнах поділяється на різні відділи — переважно на загальну (кримінальну) і політичну. Але і загальна, і політична поліція повинна бути контрольована урядовими інстанціями. Наприклад, у Канаді є міська (муніципальна), провінціальна і федеральна поліція. Остання — Роял Кенеіідіан Мавнтед Поліс — не повинна здійснювати жодного акту без апробати "8оІісіІог-Ое-пегаї" — заступника міністра юстиції.
Але, як вийшло наверх, РСМП нібито "в інтересі національної безпеки" на протязі років вдавалась до таких дій, які є очевидним грубим порушенням прав канадських громадян. Вона перехоплювала "підозрілі" листи, розпечатувала їх, порушуючи тим поштовий закон про таємницю листування.
Вона, як звідомляла преса, телебачення і радіо, вривалась під прикриттям ночі у приміщення різних агентств, організацій, товариств, редакцій, про- _ фесійних спілок — виломлювала двері і викрадала матеріали і документи.. . „
Вона, згідно з твердженнями преси та свідків, підпалювала будинки і викрадала динаміт, щоб опісля за це звалювати "вину на політичних опонентів, щоб мати причину застосувати проти них заходи жорстокої розправи.
Ка
надська азефщина .'
Коли все це виішіло наверх, то справа, опинилась у федеральному парламенті, над нею розгорнулись живі дебати, під час яких, розуміється, консерватив-наопозиція хоче зробити для себе політичний капітал, дискредитувати ліберальний уряд і тим самим забезпечити собі перемогу на чергових виборах. Але які б мотиви не мала опозиція (консервативна і ендіпістська), вона багато виявила такого під час запеклих дебат, що канадці прямо жахнулись. Невже таке можливе у Канаді? !
Більше того, опозиційні депутати говорили, що їхні телефонні розмови записувались спеціально встановленими магнітофонами, що в їхніх канцеляріях таки в парламенті встановлювались підслуховувачі. Лідер Нової демократичної партії Едвард Бродбент заявив, що він довідався , що нібито РСМП має на нього досьє (спеціальну папку документів). Ба, чого більше, ходять слухи, що такі досьє існують навіть і на міністрів.
Одним словом — скандальна ситуація!
склалась
Опозиція с к е р у в а л а свій огонь на прем'єра-міністра П'є-ра Елліота Трудо і заступників міністрів юстиції, яким повинна була бути підконтрольна і підзвітна РСМП — проти Френсіса Фокса, Воррена Аллманда, Жана П'єра Гойє.
ЗнайпїовшиСь у скрутному становищі, солиситор-дженерал Френсіс Фокс намагається вийти з нього "сухим", як циган з-під дощу: він або заперечує, що уряд знав про ті порушення законів РСМП, або старається звалити вину на своїх попередників.
Справа із залу федерального парламенту перенеслась у зали комісій Мекдоналда і Кібла. Вони переслуховують свідків — окремих членів РСМП, урядовців, різні громадські і політичні організації.
Розуміється, що найбільш викривальними і прямо сенсаційними є свідчення самих поліцаїв. Наприклад, старший шеф РСМП Доналд Кобб, виступаючи перед комісією Мекдоналда у Мон-
треалі, сказав, що розкриття листів", "злодійство" і "влом" ^
сфабрикувала комюніке Фронту визволення Квебеку 14 грудня 1971 року п. 3. "Ми переможемо". В ньому закликалось кве-бекців "визволитись силою зброї від англосакської буржуазії'
є 'звичайною справою для членів РСМП, що порушення зако^ ну поліцією є "буденним явищем" для "охорони" країни, через що вона навіть не вважає потрібним про це звідомляти уряд: Кобб визнав, що те, що вчиняла РСМП, "не було звичайною справою", але вона робила все, щоб не бути зловленою поліцією (міською).
Але чи не наііжахливішим викриттям було це, що РСМП
І ось тут уже наверх вилазить в повній наготі своєрідна канадська азефщинг! Як відомо з історії, російська поліція у боротьбі з революціонерами вдавалась до таких же методів боротьби з ними. Вона засилала у ряди революціонерів своїх агентів, щоб вчиняли провокативні дії, за які опісля жорстоко розправлялась з своїми ворогами. Ганебну роль тоді відограв провокатор Євно Фішелевич Азеф, який 16 років співробітничав з департаментом поліції, поки не - був викритий і нап'ятнований.
Говорять, що комісії, які роз-сліджують "брудні трюки" РСМП, виявлять ще не один її "сюрприз" — злочин, не тільки у Квебеку але і в інших провінціях. До речі, комісія судді Дейвида С. Мекдоналда переслухо-вуватиме свідків у Торонто і Венкувері. Член цієї комісії, монтреальський а д в о к а т Гю Жільбер, заявив, що розсліджу-вання "брудних трюків" РСМП може тривати три роки. Він зазначив, що поки що лише чубок айсберга поліцейських дій вивчено, а тепер треба добиратися й до самої основи.'
нелегальної діяльності РСМП викликало не тільки велику сенсацію серед публіки, але й велике обурення широких кіл канадської громадськості, бо хоч РСМП була відома ще з 1930-х років своєю діяльністю — розбиттям демонстрацій безробітних, голодових фар-мерських походів, страйків і рейдів на робітничі товариства, то все-таки важко було собі уявити, щоб вона вдавалася аж до таки'х методів розправи з політичними противниками.
Викриття дій поліції широко коментує щоденна преса у редакційних статтях. Наприклад, "Торонто Стар" від 11 січня пише: ''Фоксове останнє виявлення, що РСМП дійсно сфабрикувала заклик до заколоту Фронтом визволення Квебеку в 1971 році, є жахливим.
Мета могла бути проста, щоб витягнути екстремістські елементи наверх, де вони могліГ б бути зловлені. Але метод був класичною технікою придушення в тоталітарних суспільствах — підбурювати до заколоту і тоді використати це як виправдання масових поліцейських дій проти будь-якої форми дисидентів (інакомислячих)... Ясно, що поліцейські дії вийпіли з-під контролю".
До цього голосного скандалу добавилась ще одна ганебна справа, спрепарована чинникадш РСМП. Нещодавно стало відомо, що РСМЇІ приготовила секретний список понад 60 організацій, які вважає "контрольовані комуністами". ~
Цей список був приготовлений для федерального департаменту зайнятності і імміграції. Він був складений,, як зазна-чує газета "Глоб енд Мейл", на основі "анонімних лжеінформа-цш .
На цей список занесені організації і товариства, які мають уже 70-річну історію за собою, діяльність яких апробована федеральним урядом (вони мають чартери), які своєю діяльністю причинились до розбудови економіки і культури країни, члени якої своїми грудьми відстоювали свободу Канади на європейських і азіатських фронтах — фронтах боротьби проти німецького фашизму і японського мілітаризму.
Як недивно, але це факт, що ті самі, які складали цей ганебний список, в кінці 1940-х і на початку 1950 років гшробувалн вступ до Канади воєнних злочіш-ців, тих, які активно співробітничали з гітлерівцями, вислуго-вувались їм, які знаходились у рядах гіммлерівських есесівських дивізій і боролись проти солдатів канадських збройних сил в Західній Європі чи проти їхніх союзників на Сході Європи. Яка іронія історії!
Але, насправді. Нема чого дивуватися, бо коли ті, що фабрикують заклики до заколоту, вдаються до підпалів, злодійств і занесення прізвища лідера Нової демократичної партії Едвар-да Бродбента у своє чорне досьє, здатні на всякі можливі і неможливі кроки.
ітою.
час> що и теперішній прем'єр Канади П'єр Елліот Трудо вважався "небла-гонадійною персоною".
Так, це діється у нашій країні, у якій знаходяться політикани федерального уряду, які розпадаються над "зневажанням людських прав" за тридев'ять земель від Канади, але ігнорують це, що діється під носом.
Громадськість Канади повинна могутньо заявити своє домагання, щоб була прочищена затхла атмосфера, яка створилась останніми роками у країні тими, які покликай і "охороняти закон і порядок", а насправді створюють у ній хаос і замішання.
НАСЕЛЕННЯ США
Населення Сполучених Штатів Америки, подає звідомлення з Вашингтону, на 1 січня 1978 року становило 218,800,000. Це збільшення на 1.7 мільііона за рік.