Понеділок, 2 лютого 1981 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 11
русівчанин розуміє, що земля, праця на ній — основа нашого добробуту. То ж ми впровадили раціональні сівозміни, поля засіваємо насінням найкращих сортів, по-науковому вводимо у грунт мінеральні й органічні добрива.
З'їздили подивитися соко-давильний цех.
— Як бачите, розвиваємо й підсобні пр(9мисли, — зауважив Микола Терлецький. — Скоро стане до ладу також швейний цех. Наші майстри та майстрині виготовляють сувеніри з дерева й шкіри, вишивають, карбують. Ці промисли помітно піднесли вгору доход сільгоспартілі. Відтак відчутно зросли заробітки колгоспників.
Зупинилися ^ біля нового млина.
— Працює як дзиґарі. Маємо відтепер борошно найвищого гатунку на пампушки, — усміхається Юліан Ра-девич.
Побували й у тракторній бригаді. Зайшла мова про матеріально-технічну базу колгоспу. Механізатори по-рівніїли:
— Якщо на початку існування колгоспу, 1950 року, у нас було 10 автомашин та З комбайни, то нині маємо 33 автомашини, 36 тракторів та 16 комбайнів. І техніка, якою ми управляємо, тепер значно досконаліша, ніж тридцять років тому.
Після тракторної бригади дійшла черга до ознайомлення із стадіоном, нещодавно урочисто відкритим у Русові, філією зв'язку, фельдшерсько-акушерським
пунктом, дитячими яслами-
г
Будинок, у якому живе сім 'я пенсіонера Миколи Луцька.
Вчитель Русівської школи Василь Гнатюк із своїми вихованцями — учнями других-чет-вертих класів.
Сімейні Стефаникові читання у хаті Федірчиків. Восьмикласниця Марійка читає твори видатного письменника-земляка бабуні та батькам.
садком.
Як ґаздиня я не втрималася, аби не заскочити до торговельного комплексу, де можна купити і різноманітні продовольчі товари, і крам досить широкого асортименту. Тут же працює кафе. Я мала змогу переконатися в тому, що мистецтво місцевих кухарів на належній висоті.
Завітала до комплексного приймального пункту, в якому є перукарня, кравецька та шевська майстерні; тут лагодять побутові електроприлади, чистять одяг тощо.
Сподобався мені Русів — заможне, красиве село. Та найбільша його окраса — люди. За часів Стефаника вони були нужденні, забиті, розпач робив їх жорстокими. І це надзвичайно правдиво відбив у своїх творах письменник.
Нове життя породило нові відносини між людьми, зробило їх духовно багатими. Русівчани пишаються своїм великим земляком Василем Стефаником. Його твори і портрети є в сільраді, школі, палаці культури, в кожній русівській домівці, в якій я побувала.
Шкода, що за браком міст ця неможливо оповісти про всіх моїх нових знайомих. Розповім бодай про одну родину.
Григорій та Марія Федір-чики ^ звичайні сільські трударі. Мають трьох дітей. Старший, Іван, — медик з вищою освітою. Середульший, Славко, закінчив професійно-техншне училище, набув фаху взуттьовика. Найменша, Марійка, -вчиться у восьмому класі русівської школи. З родиною живуть батько та мати. Марі-їні. ■•" ■ ■ . .
В будинку, де мешкає ця дружна сім'я, п'ять великих кімнат та веранда. Кожна кімната ^ наче зал у музеї декоративно-прикладного ' мистецтва; Стіни й стеля вкриті диво-розписамиV Я
ходила по світлицях і німіла від побаченого.
— Який хист треба мати, щоб отак усе розмалювати! Хто ж ці майстри?
— Є у нас такі люди, — повідомила з повагою ґаздиня.'
— Але ж за цю роботу, певно, сплачено купу грошей?
— Звісно, то коштує нета-ньо, — всміхнулася Марія. — Таже всі в Русові тепер грошовиті. Алі, які в наших сусідів, та й на інших вулицях села, хати удекоровані! Візерунки не .менш вибагливі, аніж у .моєму будинкові.
Люди Русова дбають про те, щоб їх у побуті оточувало не тільки корисне, але й красиве. .
На подвір'ї Федірчиків я нарахувала щось із п'яти господарських будівель різного призначення, серед яких є літня кухня (так само гарно оздоблена і ззовні, і зсередини, як і хата), домашня лазня, добротний свинарник.
Федірчики тримають двох свиней, двох корів, теличку, з півсотні курей та качок. На присадибній ділянці, що дорівнює чверті гектара, вирощують картоплю, кукурудзу, буряк, ще деяку городину.
Родина придбала Мотоцикла з човником і збирається купувати легкового автомобіля.
Недавно одружився старший син (тепер живе окремо). На весіллі гуляло 225 пар. Коли здумає оженитися ,середульший, і йому таке ж весілля справлять. А для Марійчиних з-аручин (коли то ще вони будуть!) мати вже наготувала^тіовшсіньку валізу розкішних вовняних, з рясним квітковим орнаментом хустин.
Не думайте, що, щедро обдаровуючи- дітей, батьки залишаються голі й босі.
Марія Федірчик відкрила поліровану шафу й дістала
(дбкінчення на 1ФІЙ стор.)
