Сторінка 4
•ЖИТТЯ І СЛОВО'
Понеділок^ 2 березня 1981 р.
жимтяГолово йдемо до Шевченка
ПРЕ ап(І ¥^ОКО
РиЬІІ8Ье(1 еуегу Мопбау Ьу І)ів
ковглв рцвиенінс сомрану ^імітео
1164 Рипсіаз 8Ь ^езі. Тогоп<о, ОпЬ М6^ 1X4 ТеІ.; 534-8635
иРЕ апсі М^ОВО - 1164 Оипсіаз 81. Же$(, ТогоіКо, ОпЬ МбЛ 1X4 Зесопб сІа£9 таїГтедізи-аиоп пишЬег 0284.
Передплата $15.00 на рік — в Канаді, до Сполучених Штатів Америки, на Україну і інших країн.
— Редакція за оголошення не відповідає —
СПРАВА КОНСТИТУЦІЇ
В парламенті в Оттаві ведуться гострі дебати по представленії! федеральним урядом резолюції за перенесення з Англії до Канади Акту про Британську Північну Америку від 1867 року, який був ухвалений британським парламентом, коли Канада була колонією Британії, і який діс і донині замість канадської конституції. Резолюцію представлен6"Т"парламенті після того, як її вивчав, удосконалював спільний сс-латсько-парламснтський комітет на протязі трьох місяців. Сподіваються, що дебати триватіїмуть місяць або більше. Після прийняття резолюції каандськи.м парламентом вона буде направлена до Лондону для ухвалення британськи.м парламентом.
Канада, як незалежна держава, вже давно повинна була мати свою власну конституцію. Але склалося так, що в результаті політики урядів, яку вони вели, незгод між федеральни.м урядом і провінціями, Канада і донині знаходиться без власної конституції, підлягає Актові БНА з колоніальних часів.
Спроби змінити існуюче становище, дати країні власну конституцію робляться в Канаді ще з 1927 року. За цей час відбулося 13 конституційних кон-ференцііі. Всі вони, як і остання, що проходила в Оттаві у вересні 1980 року, закінчилися провалом. Одіюю з головних причин цього — прагнення провінцій, які мають велику са.мостійність у сфері фінансів, законодавства, експлуатації природних та енергетичних ресурсів, до ще більшого зміцнення своїх політичних Та економічних позицій з послабленням впливів центрального уряду.
Становище ускладнюється ти.м, що сильні місцеві настрої в деяких провінціях підтримуються зовнішніми силами, не заінтересованими в політичному та еконо.мічному зміцненні Канади як незалежної держави. Серед противників відповідних конституційних змін — транснаціональні нафтові монополії, які займають провідне становище в нафтовій і газовій промисловості, в яких панує американський капітал. Адже чим слабший центральний уряд, тим легше їм прибирати природні ресурси країни, наживатися на праці канадського народу.
Уряд Трудо постановив діяти за перенесення Акту БНА до Канади шляхом проведення відповідної резолюції-ухвали парламентом. В резолюцію включено формулу про проведення поправок до конституції, коли Акт БНА буде перенесений до Канади, і.^ар тію про людські права. Ця резолюція, коли буде прийнята парламентом, буде представлена в парламенті в Лондоні. Там будуть над нею голосувати. Тут будемо мати таке явище, що британський парламент буде рішати і над переносом конституції до Канади і над її змістом. Така проідедура викликала гостру критику широких канадських кіл, які вважають, що справу конституції повинні вирішувати самі канадці, а не, щоб тут була ще будь-яка залежність від Лондону. Колоніальні часи давно минулися.
Ключевою чистиною справи конституції є питання Квебеку — франкомовної нації Канади, народ якої вимагає права на самовизначення, рівного партнерства в конфедерації Канади.
Канаді потрібне невідкладне прийняття нової народно-демократичної конституції, розробленої в Канаді і для Канади, з визнаііням двох націй нашої країни — англомбвної і франкомовної з численними етнічними групами б їх складі. Нова конєтитуція првийна гарантуівати демократичні права всім канадцям, всебічний економічний розвиток усіх районів Канади для добробуту усього народу.
Цієї пори Тарасову гору ще облягають голубі сніги. На їхньому тлі чорніють, мов прокреслені гострим--грифелем,
стовбури дерев. Під крижаним панцирем здіймає широкі груди Дніпро.
Звідси, від берега Славути, до вершини Тарасової гори линуть, підняті залізобетонними опорами над крутосхилом, ажурні сходи. Піднімаюсь по них до Шевченка.. Попереду, бачу, йде гурт молодих чоловіків. Ідуть неквапливо, врочисто. Ідуть до Шевченка.
Скільки людей піднімалося на цю гору? Покласти квіти на могилу. Вклонитись Поетові. Помовчати в задумі на кручі, звідки так добре видно Дніпро, безмежні лани, Україну, власне твоє життя.
Приходять до Шевченка усі. І люди зовсім юні, ось такі, як учасники шкільного оркестру сопілкарів з Київщини (у музеї в книзі„ вражень відвідувачів я знайду їх запис: "Любимо українські пісні так, як любив їх Шевченко. Цю Шевченківську любов до рідної пісні пронесено крізь усе жит-тя ).
Приходить на Тарасову гору молодь. "Низько вклоняємося тобі. Великий Кобзарю", — написали у книзі відгуків музею, яку давно вже звуть Книгою народної шани, студенти Київського політехнічного інституту, у київських студентів традиція: закінчуючи нав-
(НАДІСЛАНО ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНА")
чання, вони приїздять у шов до нього вдруге. Н. Канів, до Шевченка. У Федотов". ті хвилини на цьому свя- "З дитинства люблю
ДОБРЕ СКАЗАНО
Чи можуть поголоски дійти туди, де ще не ступала нога людини?
* * *
Щоб узнати його точку погляду, треба узнати на що він закриває очі. ■ *. . * ' * ; ■
. Моди приходять і відходять. Жертви залишаються.
* * *
Не варто стригти всіх під один гребінь. Це не гігієнічно.
* * *
Все в руках людини, проте_не кожна людина
щеному місці не говорять вони гучних слів, але "в"якій молодій душі не народжується присяга вірно служити трудящому лю-
Шевченка — великого народного -поета. Дорогий він мені й тим, що на його землі пролив я свою кров. Юсуп Хасаг
дові своєму, бути гідним' нов. Таджикистан",
На Тарасовій горі якої тільки мови не почуєш! У книзі народної шани — прізвища грузинські й вірменські, азербайджанські й литовські, молдавські, російські, естонські. . .,
"Уперше я на землі священній, де спочиває могутній Тарас. З трепетом і глибокою любов'ю схиляю свою голову перед пам'яттю революціонера, генія української літератури. Ісхан Забі-ров. Ташкент".
Юрій Косач під час свого останнього приїзду з Нью-Йорку на Україну писав у Каневі: "Як радісно, бачити нескінченний похід предст^авників усіх народів світу, що приходять до Шевченко-вої могили віддати шану борцеві за правду і соціальну справедливість, за свободу і щастя всіх народів планети".
Дійсно, до Шевченка йдуть люди з усього і:ві-ту. Працівники музею на Тарасовій горі сказали мені, що за останні п'ять років тут побували люди із 130 країн; І, як влучно підкреслив Юрій Косач, вони складають шану Шевченкові — борцеві За світлу долю народу.
"Я захоплююсь Шевченком — великим патріотом і революціонером України. Ігнасіо Го-лінго. Мексіка."
"Схиляємося перед, , творчістю і боротьбою
фронтових землянках, на . благовістителя свободи".
Це — запис болгарською мовою.
рідного народу?
Приходять до Тараса старші люди. Приходяїь поодинці, приходять ро-дина.ми.
"Низізко, низько вклоняюся тобі, Великиіі Батьку^ за твої золоті зерна науки. Ф. Олійник".
"Надзвичайно щаслива, що збулась моя заповітна мрія — відвідала я з моїм сином Володимиром могилу славетного поета України. Хай буде слава йому у віках! Наталя Бучинська. Івано-Франківськ".
"Побував у Шевченка разом з дітьми та онуками. І. Ільченко".
Таких записів у Книзі
народної шани безліч.
Часто люди передають Шевченковому музеєві дорогоцінні сімейні реліквії. Так, нещодавно Геннадій Тулюпа з міста Гадяча передав до музею "Кобзаря", виданого 1878 року в Женеві. Ця книжечка, успадкована Геннадієм Тулюпою від батька, пройшла з ним крізь усю війну — під 1941 року до 1945.
Війна. У ті тяжкі роки Шевченко разом із своїм народом боровся за долю , і волю рідного краю.
"Я колишній артилерист. 1943 року визволяв цю місцевість від фашистів. Тут форсував Дніпро. Згадую, як ми, солдати, читали "Кобзаря" у
привалах. Душа радіє, коли бачиш, як гарно живуть наші люди. 35 років миру — це щастя. О. Каплунівський з Полтавщини".
Визволяли Україну сини сім'ї вольної, нової — люди різних радянських націй. І в їх серці невг мирущо, як рідне, живе слово Тараса.
"До війни я ніколи не був на Україні, не бачив Дніпра. Але хто ? нас, росіян, не знає пісні "Реве та стогне Дніпр широкиіі"? Коли напади фашисти, мені судилося
зміє тримати себе в ру-_воювати^на українській ках. землі. Дніпро форсував
* * V * тут, біля Канева. Тоді
Ліобов ^не_ картопля, я вперше вклонився Шев-
"Тільки той істинно великий, хто служить своєму народові", — запис німецькою мовою.
французька, угорська, в'єтнамська, італійська, інші мови — щирі записи про пізнання поета, великого сина України, його страдницьке життя і незламність у борні. Записи ширші й коротші, заздалегідь продумані й написані експромтом. Найлаконічніший запис 1980 року залишив, звичайно ж.
нець: /'Хвилююче. Піт Каунтрі. Ані^лія;
Канів у самому цен-
а часом навіть і не мед, ченкові. Сьогодні прий- (Докінчення на 19 стор.)