НАМ ЯТІ АННИ ШКІМІ^И
рс<4 ПІпЛуї*''* ««»Ч(«»|>0»Т Л»».
^«пмп »♦ І*т»«»|Л«*»Нп »^*г мГг п?іІ
1>р»«:»иіл ^"'''ЛР *» ^'омі ■ Ім^г*
ігої Ггоп«>рп. Іппип і Пп»«і* м. і'нніп МмчйПпп і Пп«'«пч. брп.
и п«>чоро»и»ому • "«йпспгіип
КЙРП«»«ЯПЙ, при УЧЙСТІ п«>
пйжііоі'о чнсля рїлммх і ;ПРУ ііп^ піп ім<ї>і{ 1Х")УК.і «Жмттч
1 іЛО»»Я>^ ПОКІЙНУ ПрОПІйР С"
Л(><>І>4>пот.с»«кий.
Лнмя Шкім(>я няролиляся
2 серпня я 191.V році я селі Тсріпяня; пояіт Крясно. ня Лсмківшині, я селянській сім'ї на прізвище Драль. В родині було трос сестер і трос братів. Лише брат Фелір живе на Україні.
Піл час другої світової війни 11 мати Єва була одна з учасників і організаторів у підпільній боротьбі партизан на Лсмківщині проти гітле^ рівського фашизму.
Брат Федір спровахонв П до Канали у 1931 році, до міста Торонто. Тоді були роки страшної економічної кризи, роботу було дуже трудно знайти. Анна прашовала на домашніх роботах і кілька років у фабриці у Торонто:
Скоро після пркізду до Ка^ нади Анна стала діяльною в прогресивному українсько^ му русі, стала членкинею ТУРФДому і читала «Робіт-
• ^^ 1ІІ«ги«Ло?<« ^ И> V році \
(.-«тіл ііп^г умпііттто \'і(|іпТ»«
Т*о(%ії »і»пи%м> Лин?» 1
п пі«а'тм[і(>< г ції пЛ'Т^Ц •иі гпт< «піт мр«н\'. ігпгр г. ТЦіпіч І ічтілпо»^ Иілпіпягш (^рпчп і <"С ір\ ил ирпіиі (пТгріїїлгіі ПІ.. гиніП «>Лпві ті) п'ІОТОропІ
П <>ч 4лп л ип А я :111 к і кіГ>я п я ППММ1 лрі Мяр* 'ілпи \ 1о \>ои то
Мігпч іт«>чорот- ліпЛупт ч ітол<т«»сн' я У'ГЛ V Торонто Лочкя іЛжін і ТІ чопояік Ь.п-рярп попякуяялн присутнім чя >'мясть я пожсір<-»ш і щіл^ям. які допомогли Ді-»гЛЯНЛ-Г1Д по минки. з теплими слояями я пам'ять покійної Лини Шкім-би виступили Гслен Кясіян; Василь Русиїшк і Василь Гойда.
В пам'ять Лини Шкімби рідні і друзі зложили 5208 на пресовий фонд «Життя і слова» . Пожертвували на ию ціль: по 550 — Андрій Шкім-ба, Ед і Джін Бризіна; по 55 — Анна Байда, Тиллі Ясь-кевич, Софія Городечна, Йосип і Катерина Сенишин, Поллі Мочарська, Василь Протас, Анна Баран, Василь і Анастасія Гойда, Катерина Скасько, Гелен Касіян, Ссм Гсжос, Антін і Джеосі Малин-чак, Марія Хрущ, Пггро Гна^ тів, Юлія Павлючнк, Михайло Шкімба (з Гемилтону), Бессі Конкус; Петрина Бара-новська 54;, мр. і мре. Сидо-ряк 53; по 52 —- мр. і мре. Моряк, Френк і Маруся Ко-
ми ЖИВЕМО ЗАМОЖНО НА БУКОВИНІ
ПАМ'ЯТІ СТЕПАНА ОСАДЧУКА
Торонто. — Ділимося сум-нсмо вістксж), що 4-го жовтня 1984 року помер Стоіан Осад-чук у госпіталі в Нью Мар-кет, Онтеріо.
Похорон відбувся 9 жовтня з похоронного заведення Кардинала в Торонто.
Степан Осадчук народився 6 травня 1914 року в селі Старміщеяа, Підволочиський район. Тернопільська область на Україні.
Вігіхав він разом з братом Михайлом до Бразіші в 1936 році. Одружився 26 серпня
1944 року в Бразіші. В них там народився син Павло в
1945 році. З Бразіші до Канади прибули з дружиною в жовтні 1948 року, до міста Торонто, де Степан зустрівся з братом Павлом і його дружиною Розалією^ Почали з дружиною життя в Торонто. Народалася в них дочка в 1950 році. Працював він роками столярем, поки не захворів і з часом пішов на пш-сію.
В 1970 році він відвідав
брата Миколу на УкріВІні, а в 1980 році брата Михайла в БразіліІ.
В глибокому смутку залишив він дружину Ніну, сина Павла, дочку Віру, правнучок Донну і Таню, невістку Арлін і зятя Івана.
Похований покійний Степан Осадчук на цв^интарі в Парк Лавн у Торонто.
Спи спокійним сномі нехай канадська земля буде тобі легкою.
В пам'ять Степана Осад-чука жертвуємо 550 на пре-ссяий фоцд «Життя і слова».
Павло і Розалія Осядчуки.
('^^«омогіі«ч піт )
Гуилн». Мярід ІПппи; Н«*гігті /Іротярорськя, -Мяріч ііжп мп. Пя«піпь Г\ггтїп*к; Іяяй пснчяк; по Лі Літя Гоч. Лиия Вяния
Л /пн спокійним сиом. дорога ИЯІИЯ ПОДРУІ о,
кяиялсккя "^смлл буде тобі легкою.
Учвсмик похорону.
ПОДЯКА Щиро дякусмо всім друзям, які прибули на похорон Анни Шкімби^ і ВСІМ; які до^ помогли під час похорону і в поминках, щоб гідн^ попрощатись з покійною на вічний:_ спочинок.
. Чоловік Андрій ШкІмОя
і рідні.
$50 НА ПРЕСФОНД
В ПАМ'ЯТЬ АНДРІЯ ОЛЕКСІВА
Торонто, Онті—^ у світлу пам*ять мого дорогого мужа і незабутнього чоловіка Аніфія Олексіва^ який помер 23 січня 1983 року, жертвую 550 на пресфонд «Життя і слова». Також відновляю свою передплату на 1985 рік. Пожертву на пресфонд і передплату -т- 570 склала в адміністрації «ЖіС».
Андрій Олексів передплачував і читав українську прогресивну пресу від 1923 року. Вічна йому пам'ятьі
Марія Олексів.
В ПАМ'ЯТЬ ІВАНА ГРИГОРІЙЧУКА
Келгярі, Алта. — 13 листопада минає 8 рокіВі як не стало між нами мого дорогого мужа Івана Григорійчука, але пам'ять про нього живе у моєму сфці і спогадах. Спи дорогий мій мужу ти-хам, вічним сном... я про тебе ніколи не забуду.
За поміщення посмертної згадки посилаю 520 на пресовий фонд «Життя і слова».^ Анна Піигорійчук.
<"<*рт»1 пр»Л%лт» п«> ІЬи«и>«л^
,Г»І«!!1П| < 1Ілом«»і«мп гігтгл«4г«И»«»іл
І і|П'"'*^р'*^* Т1й<'«т.«^п»»пг^^ч ^Дл , »оріт'»/»(»іл< ч гг>пп ? 1г поО'<«» п««л» т . УІгр?м«»о?і».і»іМ- оГ»ппі г і ■ (Ьужопміт) .■
Мою лр\'*<тп_і_л*гмг < >пг> пкмміич тппроі'ип»! по «'гГ>г, иіоГ> ?то» ч>р<>|м»ти 1 Тч г ч'х ч вмі»' V иппиояти ло іп'»пи проЛлііи •ЖН1 гч ия иукоииііі і пряжг" Пч 1 по(їуі V І» Кяпплі
Ічрит^орій роїлоиіпя». що піп гп>яцин: пгофс|'Н")м-полі<"м. ро^ї»01и^-V річні р<»чі для кол іххлтів я облясті Пряннчг стя лоїгілий рік і мяг один міеяіп, відпустки в році.
м»огі»» »»п фпр»*п^ ГТГ *«»г пім
П»П «1»,<>ПП, «»»« »♦«>»«« І! ч^ИО їїрП .
т<^пппп »іп фпр*ііі, в* гірг«ТЧп!«п п«> и пігдпи
Ми Л«>ПІППП1»«'«І^. ІПО Л- !»«<
V ?<п?«пмі ">ярп-< « Оїгіі.тг
орп *«іп».Ло»»я пїолгП Г>гі прямі, піо Аяжяли С ттряпи-і РЯ1 м, ялг лля «ич в пій бяід 1 іЛ кряТпі игмя пряні і І»Г мя • ют», ияпіі.що в «гкорому чя» ч олсржяі к пряиіо; !^ Кяняпі іяряі г коло 700 тисвч молодил людсЛ-бсі пряні
Мядія і Григорій були при сутніми ня прийнятті рялян
СККИХ,ЯРТИСТІВ 1 ЛКІІОВЯ; ЯКИХ4
^ ПОПРАВКА
Торонто. — В числі «ЖіС» з 22 жовтня 1984 подано, що Іван^ Атаман пожцугвував 540 пресфонду на «ЖІС», а повинно бути ФранкоАтаман.
С. ДоІЦювольський.
Наш народ живе заможно. Всього є в нас подостатком, як одежі, так і споживчих товарів. Тут у вас говорять про довгі черги людей, що вичікують за потрібними речами для життя на Радянській Україні. Це видумка, сказав Григорій. В нас зараз усього подостатком і нема потреби вистоювати довго в черзі. В кожному селі є магазини з потрібними речами так, що нема потреби їхати до міста на покупно. ^
Ми обоє з дружиною працюємо і живемо з трьома дітьми і матір'ю. Є в нас дві хати на господарці. Маємо всі приладдя для домашнього обслугування і свою машину (авто).
Друж^ Надія розповідає: Я працюю шість місяців в році в колгоспі «Радянська Буковина» коло вирощування цукрових буряків. Восени, коли є багато праці при копанні буряків, то шкільна мот лодь виходить "на поле і допомагає в праці, Щ96 на час' зібрати врожай.
Всі наші діти мають можливість ходити до школи в селі і а як скінчать школу в сет, то йдуть до вищої школи в місті. Уряд допомагає учнямЛ по закінченню науки дістають працю по своєму фаху. В сільській школі учні мають змогу вивчати крім української мови ще і англійську, французьку або німецьку, сказала Надія. Ми мали нагоду побачити.
робітничі організації влаш^ тували після концерту в Українському Робітничому Домі. Голова прийняття пред-ставив присутнім Григорія і Надію Мусорівських і побажав їм доброго здоров'я і веселого перебування в Канаді, а присутня публіка привітала їх оплесками.
На тому вечірку радянські гості з Буковини довідалися від промовця про безробіття в Канаді і як канадський народ бореться за мир, щоб не допустити до ядерної війни — до знищення нашої планети.
Родина Одовичинів пожертвувала 550 на пресовий фонд для «Життя і слова» за поміщення фото Григорія і Надії Мусорівських.
П.ГУНЧАК.
В ПАМ'ЯТЬ ФРОСИНИ ЯРЕМКО
Келгярі, Алта. — Дня 28 жовтня минуло 26 років як не стало між нами нашої любої матері Фросини Ярем^ ко. Пам'ять про неї живе в . наших серцях і спогадах.
Спи наша дорогенька ма--;. мо тихим і вічним сном! Ми про тебе ніколи не забудемо.
В світлу пам'ять дорогої мами посилаємо 520 на пресовий фонд газети «Життя і слово».
Син Ваоїль і дочки Оленята Анна