Понедіммі, 29 серпня 1946 р.
ЖИПЯ І СЛОВО"
Сторінка 11
з
1966 рік — особливий для українців у Канаді рік. Це ювілейний рік, в якому відзначується 75-річчя прибуття до Канади перших українських поселенців. З глибини душі вітаю наших піонерів у Канаді.
З приводу 75-річчя українців у Канаді я пишу свої спогади з минулого і пережитого в Канаді. Я — син бідного селянина, народився в Реваків-цях на Буковині. Після першої світової війни мої батько і мати померли від хвороби, яка в той час була. Ми вдвох з сестрою Аксеніею залишилися круглими сиротами (вона живе на Україні). Сестра пішла жити до міста, а я залишився коло своєї тітки. Пас корову, а коли трохи підріс, ходив зи-^ мою в найми. Коли мені було 19 років, я задумав поїхати за океан шукати щастя.
До' Канади приїхав я 1924 року. Спровадили мене мої вуйки, які жили в Гемилтоні. Від них я до- і відався, що я приїхав, до Канади в несприятливий час. В місті багато безробітних, І я через три місяці не міг дістати ніякої роботи. Один мій земляк прийняв мене до праці на фармі, але з умовою, що не буде мені платити, бо неспроможний тримати платного робітника. Я погодився на його )гмови, бо іншого виходу для мене не було.
На фармах у Вотерфорд я довідався від Івана Піца про робітничий рух в Канаді. Сам він б>^ соціалістом.
По шести місяцях праці на фармі я повернувся до Гемилтону і став до праці в кар-шапі. Я.заходив до Українського Робітничого—Дому і познайомився з товаришами К. ДзвідзінськИхМ (він уже, помер) та І. Тофаном. Працював я у кар-шапі 5 місяців, а більше роботи для мене не було. Заробив трохи грошей, віддав вуйкові довг. за мою подорож до Канали.
Наступного літа я став, до праці на фармі коло містечка Бурлінгтон. Там працював також тов. К. Дзвідзінськйй. Він інформував мене про робітничий рух, про українські прогресивні , організації, давав мені до читання брошури, газети, впливав на мене,   щоб і я став
І
Максим РОШКО, Вотерфорд, Онт.
до Канади перших українських поселенців.   До ВІДг
/значення ЦІЄЇ події готу-
ще життя, проти трущо?'^^^^^^^ Монтреальська ок-
руга.  С. Добровольський
прогресивним робітни-* ком. ^ 1926 року я вирішив поїхати до Монтреалу шукати праці. Місто велике, але й безробітних в ньот му багато. Аж по трьох місяцях мені вдалося стати до праці у великому готелі. Готель великий, а заробітна плата в ньому мала. Працював я в тому готелі довгі роки.-
в Монтреалі я жив 27-років.    1928 року я зустрівся з Фіїлипом Павичем.    Він запросив мене на збори української прогресивної молоді. На зборах почув я повчаючу лекцію,   в той час я по-знайо.мився   з молодими товаришами — П. Васи-лиіиииим, Марією Кобер-ник, Р. Волинською, Гр. Данилевичем,   А. Білець-ки.м. та інілими емігрантами і народженими в Канаді. Від них я багато довідався    про робітничий рух. Наше завдання, говорили воіиі, — організувати .молодь і залучувати їі до громадської і, культурно-мистецької діяльності.    Згодом я познайомився із старши.ми товаришами — К. Кревенчу-ком,   Т.   Бончуком, Ф. Джинджеристом, С. Кола-чем, А. Качмаром, Т. Се-менівим та іншими товаришами і товаришками.
1927 року я вступив до РЗТ і ТУРФДім, а в пізніших роках — до КРОЛ і ТОДОВИРНАЗУ, Комсомол проводив освітіио працю і боротьбу проти безробіття. В той час ми були видали журнал *'Мо-лодий більшовик", в якому висвітлили життя І_б(> ротьбу молоді. Редактором журналу була Р. Волинська.
Децдо пізніше я почав брати участь в (організаційній діяльності разо.м із старшими ^ ховаришамиг. Був я в один час секрета--рем монтреальського відділу ТУРФДім і секретаг рем відділу РЗТ.
, Почавши з 1930 року, мені доводилося брати у-часть в різних масових вічах, в боротьбі проти безробіття і фашизму. Відбувалися тоді різні демонстрації за скасування 98 секції карного закону. Загальну боротьбу за кра-
бів і інших недомагіань очолював М. Бюгей (він уже помер), в той час українці творили сильний прогресивний рух. Членство наших відділів брало участь в загальній боротьбі трудящих. 1933 року безробітний Микола Зенчук заплатив життям. Забив його полісмен. Тіло його стерегли наші товариші. Похорон був масовий. Тисячі людей різних національностей віддали йому останню пошану. Поліція намагалася не допустити до великої демонстрації, але це їй не вдалося.
1938 року реакційні сили і провінціальнии уряд Дюплссі посилили наступ проти українських прогресивних організації! і поодиноких членів. Боротьба йпкіа проти зако-, ну,   вістря   якого було
ЗЕСр!ІСИС- проти прогресивних організацій. В цій боротьбі я брав участь в комітеті і масових зібраннях.
1941 року .ми почали боротьбу за -легалізацію Ті'РФДім і за повернення ^' к ра ї нсь ких Роб іти и ч и х Домів їх правним власнії-кам.
Днями працював я в готелі, а вечорами брав у-часть в різних засіданнях і конференціях. Свого часу ми скликали провінціальнии з'їзд, на яко.му вибрали провіїіціальний провід. Відповіда.тьним секретарем вибрано А. Біленького, а мене — головою. В той час рішено було зміцнити наші відділи новими членами і посилити, працю у відділах. Керівниками культурно-^ПIСтсцької праці були: Я. Ссмсіюв у місті Монтреалі, Е. .Плавуцький в Пойит Ссйнт Чарлс, К. Се_б_ас_т_ія-^
нович в Лашін, В. Шпа-кович у Фронтенак. Ф. Шевчук в нас був відповідальний за школу танців.
Під час другої світової війни наші організації допомагали воєнному зусиллі Канади в боротьбі з гітлерівською Німеччиною і її союзниками. Коли був заклик вступати до збройних сил Канади, чимало наших членів зголосилися до армії. Я теж був зголосився до армії, але мене не прийняли.
був тоді секретарем. Наш комітет організував і проводив підготовку до ювілейного фестивалю. Реакція намагалася не допустити до фестивалю, але він відбувся і то успішно. На фестивалі промовляв Михайло Король.
У всіх організаційних заходах я брав активну участь. І зустрічав гостей з Україші.   Брав участь в
масових вічах, в кульгур-но-освітній діяльності, в праці Слов'янськогр комітету і Раді миру.
1959 року я став організатором Монтреальської округи, проводив підготовкою до 40-річчя ТУРФ. Дім-ТОУК та підготовкою до відзначення 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка.
Товариші, з якими я працював до травня 1965 року (до часу виїзду з Монтреалу) — хороші товариші, їх працю варто відмітити.
НА ЮВІЛЕЇ ОДРУЖЕННЯ КРАМАРІВ ЗІБРАНО $75.50 ФОНДУ
Тиммінс, Онт. — В суботу, 16 липня, в УРД в Ти.ммінс відбувся бенкет для відзначення 25-річно-го- ювілею одруження Мані і Стенлі Кразгарів. Го^ лов\вав   Дмитро Том'як; Він привітав ювілярів віД; всіх присутніх, побажав їм усього найкращого в їх дальшому житті, після чого проголосив тост за їх здоров'я. Після цього; їхня дочка Іва привітала, їх і вручила їм корсажі. : Після вечері голова чог-ло нічого    відділу ТОЛ'К-і Микола Губали-й виступив з привітом.   Він відмітив працю ювілярів* у наиіих відділах ТО>'К, яких вони д о в г о л і т н і л п 1 членам и..; є довголітньою фінансовою секретаркою жіночого   відділу ТОУК, а Стенлі   є членом заряду чоловічого відділу ТОУК і фінансовим секретарем окружного   комітету ТОУК.
Анна Крамар привітала ювілярів від жіночого відділу ТО^'К, розповіла про працю Мані в організації бід дитинства.
, Майк Панчук з Гемилтону, пичільнии товариш Стенлі і Маш*, розповів, як вони колись працювали- в оркестрі;—бради~ участь в представленнях, змагалися між собою за
Маня
тері чоловіка Стенлі) та близьким друзям за окремі даруки. Також подякувала товаришкам з комітету і тим, що працювали в кухні, а братовій Мері і дітям — за ініціативу по відзначенню срібного ювілею. Стенлі подякував усім за 4есть І пошану та за ' присутність на бенкеті. Притому розказав дещо із свого життя та про життя майнерів взагалі. При кінці він подякував .батькам і матерям, які, виховали своїх дітей у прогресивному дусі.і на добрих громадян Канади.
Микола Губалий заапе-лював до присутніх за жертвами на пресовий фонд та на організаційні •цілі. . Присутні склали $75.50, з яких $10 висилаємо на пресовий фонд для ''Життя і Слова", $10 на пресовий фонд для "Юкраїніан Кенейдіан", а $55.50 ми призначили на ремонт Українського Робітничого Дому.
1951 року відбулася велика подія в наших організаціях. Ми тоді відзна-чували бО-річчя прибуття
найкраще виконання роль в п'єсах на сцені УРД в Тиммінс.
Мері Крамар прочитала привітання і телеграми від дочки Пенсі з Тороттто; яка не могла бути присутньою на бенкеті, від Майка і Енні Куньків із Содборі, від Стенлі і Ольги Малптичів з Тороттто. Опісля М: Крамар вручила ювілярам дарунок від всіх присутніх.
Забрали слово і ювіляри. Маня подякувала присутнім за дарунок, а зокрема родині' (дітям і ма-
В с і м жертводавцям складаємо щиру подяку.
В ко.мітет по влаштуванню бенкету в честь 25-річного ювілею одружен-ня ^ащіх__арпанізаційних працівників Мані і Стенлі Крамарів входили такі товаришки: Мері Крамар, Анна Крамар, Р. Том'як, Іва Крамар, К. Остафій-чук,"А. Стігар, М. Мандяк, -^Л. Стефанич, Л. Бондар, М. Грещук і Марія Максимів.
На бенкеті, крім місцевих гостей, бз'ло багато-гостей позамісцевих.
Бенкет закінчився згі* гальною забавою прй до-брііг музиці, якою зайнялися діти ювілярів. Були вислови: як це гарно, діти звеселяють музикокі присутніх на срібному весіллі своїх батьків.
Людвіка МАТИМіШ.