Понеділок, 12 фудня 1966 р.
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
Стоірінка З
Степан МАЦІЄВИЧ
ВТРУЧАННЯ У ВНУТРІШНІ СПРАВИ
Перед .федеральним парламентом є законопроект (внесений міністром фінансів Шарпом) про поправки до Банкового акту^ Мета — зберегти банки під канадським контролем, обмежити права будь-яких банків, які знаходяться під контролем чужинців. Інакше банки під контролем чужинців мали б ще більший контроль нб^% канадською економікою.
Основно банки в Канаді — канадські. Є тільки один банк під цілковитим контролем чужинців, а це Меркентайл Бенк оф Кенеда. Його контролює нью-йоркський Ситі Бенк, власником якого є Дейвид Роке-ф'еллер.
Поправки до Банкового; акту обмежують розширення будь-якого банку, 25 процентів якого контролюють чужинці, до 20 разів основного капіталу. Основний капітал банку Меркентайл ~ 10.000,000 доларів. Значить, він може розбудовуватись тільки до 200^000,-000 доларів. Але Меркентайл вже мас 225,000,000 доларів майна — на 25,000,000 доларів понад обмеження.
Поправки про обмеження стосуються й до цього банку.
І тут бачимо, як уряд США сплетений з інтересами монополій. Вашингтон^ втручаючись у внутрішні с ви Канади, вислав аж дві гострих йоти "протесту" в зв'язку з обмеженням на банк Меркентайл.
Мичел Шарп заявив в парламенті, що федеральний уряд не поступиться перед натиском з боку уряду США, а буде діяти *в канадських інтересам... без будь-якого тиску зі ЗОВНІШНЬОГО джерела''. ВІН відповідав на запитання консервативного лідера Дж. Діфен-бейкера, який назвав втручання державного департаменту США "незвичайним*', бо таке втручання є оче-в и д н и м на п а до м н а су в ер е н і т е т К а н а д й ; п р и ч о му в н о -ті. держдепартаменту є натяки на відсічні заходи, спрямовані проти Канади.
Можливо, що\ уряд в Оттаві буде відстоювати інтереси Канади. Треба, щоб так було, хоч минулий до- . свід свідчить, що федеральний уряд поступається перед тиском Вашингтона.
У ТАН І МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ
У Тан, генеральний секретар ООН (його переобрано одноголосно ще на 5грічний строк) в розмові з кореспондентом американського журналу *'Ньюсвік" виявив, що з кінцем 1964 року і на початку 1965 року він тричі пропонував урядов і СШ А в лашту авти мирні переговори з урядом Північного В'єтнаму і тричі Вашингтон цю пропозицію відхилив.
Першу пропозицію Вашингтон зовсім зігнорував. Другу відхилив, бо нібито Ганой *'не ставитьсл чесно'* до мирних переговорів, третю пропозицію уряд США відхилив на тому грунті, що переговори з урядом Північного В'єтнаму "послаблять сайгонський режим".
ЛБДЖ — БРЕШЕ. Американський хімік доктор Лайнус Поулінг, удостоєний Нобелівської мирної премії, заявив в інтерв'ю, що президент Линдон Джансон просто не говорить-правду про те, що уряд США готовий вести мирні переговори у В'єтнамі, щоб покінчити з в'єтнамською війною.
*'3аява президента Джансона про те, що ми гото-ві^до безумовних переговорів у В'єтнамі є такою далекою від правди, такою обманливою, що її можна охарактеризувати якбрехню", — заявив д-р Поулінг.
Він додав: **Фактом є те, що уряд США відмовляється вести мирні переговори з Фронтом національного визволення (ФНВ) — нашим головним ворогом".
"Факти — зовсім ясні^—^ підкреслив Л. Поулінг. — Війна (у Південному В'єтнамі) є основно революційною, в ній бере участь більшість народу Південного В'єтнаму".
Президент Л. Джансон говорив і ще говорить дуже часта про те, що уряд США готовий вести безумовні мирні переговори, навіть з участю ФНВ, але кожного, разу він говорив і говорить неправду — і то в моментах, коли давав наказ нарощувати сили американських Інтервентів в Південному Р'єтнамІ.
ДАЮТЬ ВІДСІЧ
Незважаючи на всі свої балачки про бажання мирних переговорів, — а це тільки балачки, —. уряд США продовжує свою ескалацію війни проти Північного В'єтнаму. Американські літаки тепер бомбардуй ють густо заселені передмістя столиці Північного В'єтнаму Ганой. Уряд Північного В'єтнаму^ назвавши цю нову ескалацію надзвичайно небезпечною, вніс протест до Міжнародної контрольної комісії (члена-
ми якої є Польща, Канада справ Північного В'єтнаму і Індія). видало таку заяву: .
У той же час у відпо- "Американські пірати зн.>-
Бідь на нову ескалацію збройні сили Фронту націонал ьного визволення поси-
лили свої дії в Південному В'єтнамі. Вони бомбардували американську повітряну базу Тан Сон Нгут біля Сайгону, а в самому центрі Сайгону знищили будинок, в якому знаходилися канцелярії і штаб "психологічної війни". В дельті Меконг вони знищили шість дач американського департаменту оборони.
Міністерство закордонних
ву грубо порушили сувере--нітет, територію і безпеку Демократичної Республіки В'єтнам і стоптали Женевські угоди про В'єтнам з 1954 року та міжнародний закон.
Нападаючи на Ганой, американські агресори вдарили в саме серце в'єтнамського народу. У відповідь збройні сили І народ Південного В'єтнаму вдарять назад по американських агресорах в п*ять і 10 разів важче**.
До подій в Західній Німеччині
Вашингтонський сатириіг Арт ВУХВАЛЬД написав гон стрий фейлетон на події в ЗахІдній Німеччині, де у місцевих виборах (в Баварії) неонацісти мали немалі успіхи. Гоїовне — ці неонацісти тепер відкрито признають, и о вони були членами націстської партії. Фей-ле^о-^ помішується нижче у вільному перекладі.
Було немало так зпапої неоиааістської діялі.иості у нещодавніх баварських виборах в (Західній) Німеччині, і природно, шо той, хто пережив другу світову війну, був трохи нерно.'іий.
Важко сказати, шо означає поява нового правого крила в Німеччині, але дуже можливо, шо після 20-річ-них заперечень, шо йонц були націстами, багато бувших членів партії можуть відчувати, шо політично розумно настоювати на тому, шо вони були.
— Гер Шмідт, ви дуже ласкаві бачити мене у вашому баварському шлосі. Є чутки, шо ви були членом націстської партії.
— Що ви розумієте під чутками? Я був лояльним націстом до самого кінця.
— Але у вашому свідченні на , Нюрнберзькому суді ви це заперечували.
— Брехні, все то брехні. Спитайте кого-небудь.. Ко-: ли ви думали про Шмідта, то думали про націста, а коли ви думали про націста, то думали про Шмідта.
— Але напевно, гер, ви були малим функціонером, жертвою обставин.
— Чи ви намагаєтесь, зруйнувати мою політичну кар'єру? Я був гаулейто-ром« відповідальним за ці-ЛИЙ район. Чи ви хотіли 5
побачити мої чорні чоботи?
— Але навіть і так, ви сказали на своєму суді, що ви не знали Ейхмана.
иіо ви розумієте під
тим, шо я не знав Ейхмана? Він був моїм найкращим другом. Ми працювали пліч-о-плїч в одній канцелярії. Ми мали спільну шафу.
— Але Чи не правда, що ви просто виконували накази?
— Шо то за питання? Я давав накази. Чи я якийсь робот, шоб робити тільки те, шо інші люди мені наказували робити? ^
— Думаю, шо мене замішало ваше свідчення в Нюрнберзі.
— В Нюрнберзі я був запаморочений. Я не міг нічого пам'ятати. Але все до мене повернулось тепер. Якщо Ви мені не вірите, прочитайте рекорд.
— Ви казали, що ви роз-
чарувались Адольфом Гіт-лером в 1933 році і що ви залишилися в партії^-бо боялися тюрми.
—То — смішно. Я лю-
бив Гітлера як брата. Він дав мені залізний хрест і я ще маю автографоване фото, яке він зняв з Евою Бравн. Ось воно тут у моїй виборчій літературі.
— Значить, ви не були в змові вбити Гітлера в 1944 році.
— Я був тим, хто викрив змову і врятував його життя. '
— Ви також / сказали в Нюрнберзі, що ви не знали, що в Німеччині були які-небудь конценртаційні табори.
— Як я міг сказати таку річ, коли я їх збудував? Я був батьком концентраційних таборів.
— Ви виглядаєте іншою людиною, ніж були в 1946 році.
— Я був в полоні емоцій того часу. Я надіюся, що люди будуть судити мене тепер не тим, що я сказав в 1946 році, але тим, що я робив в 1939 році
— Ну, дякую, гер.
— То була моя приємність, і, між іншим: Гайль Гітлер!
ОбА» 1939
В Західній Німеччині підносить знову голову на-цістська гадина. Повища карикатура показує реакцію на успіхи неонацістів у нещодавних місцевих виборах в Західній Німеччині: дві світові війни, в яких загинули мільйони, а трете місце уже ''замовлено''.
Дейвид Майерс, "Лондон ДейлІ Мейл".