Сторінка 10
"ЖИТТЯ і слово
Понеділок, 16 січня 1967 р.
Суииа перспектива зросту податкових тягарів у Вінніпегу
ФАРМЕРИ В БОРОТЬБІ ЗА БУДУЧНІСТЬ АГРИКУЛЬТУРИ
Жителі Вінніпегу, зокрема дрібні домовласники, сильно потрясені зві-домленнями по місцевих телевізійних і радіо станціях про неабиякий передбачений зріст видатків на шкільництво в 1967 році, а з тим і неабиякий зріст податкових тягарів.
Диктори проголосили; що шкільна рада Вінніпегу отримала 4 січня перший начерк бюджету на 1967 рік з передбаченими видатками в сумі біля $28,000,0000 — майже $5,-000,000 більше, ніж торік. Якщо остаточний бюджет буде прийнятий в таких розмірах, то платники міських податків можуть сподіватися 10 миллів більше податку лише на рахунок зростаючих коштів, шкільництва без врахування зростаючих тягарів метрорадн та видатків міської ради, на необхідні громадські обслуги.
Такою сумною є пер-' спектива перед домовласниками Вінніпегу в періпу чергу, а рентівпиками помешкань, в другу чергу, бо, відомо, меиікальні
ренти йдуть вгору.. К0Л[!
податки йдуть вгору.
про цю сумну перспективу звідомила також місцева преса. Репортер ''Вінніпег Трибюн" Р. Тей-лор пише, то сьогорічний зріст шкільних видатків "може означати зріст норми податку на біля 10 миллів". "Фрі Пресе" пише, що провінціальні гренти можуть зменшитися на $420,000 — від $3,-973,200 минулого року до ^ $3,553,000, якщо провін-діальний уряд не змінить формули виплати шкільних грентів муніципалам.
Можна сподіватися, як і минулими роками, що більшість шкільних радних ' (ставленики Грейтер Вінніпег Елекшон Комиті занимають 10 із усіх 15 місць в шкільній раді) буде скорочувати адміністра-_ тивні видатки та необхідну обслугу протягом наступних 6 тижнів перед предлбженпям остаточного бюджету перед міською радою Вінніпегу , для ії одобренпя_______
Значна частина передбаченого зросту видатків — біля $3,000,000 є на^ рахунок більших видатків на платню учителів, яку передбачено в сумі $17,-000,000, Це 21.5 процента більше, ніж торік, го-
ловно через наймання більшого числа учителів (із збільціенням шкільного населення) та піднесення платні учителів. Навіть тепер вчителі вимагають підвишки плати 20 процентів, щоб піднести її до рівня в інніих більших містах та затримати краииїх учителів при праці у школах Вінніпегу.
•і: *
В Монтреалі п|)ипипи-лпсь переговори М!Ж місцевою католицькою шкічь-ною комісією і' представниками 9,000 учителів. Є вигляди, ЩО учителі вийдуть на страйк.
У Венкувері Б. К., теж страйковий дух охоплює учителів. Наприклад, ек-зек>тива Федерації учителів Британської Колумбії на дняX закликала вчите-лів вийти на страйк, якщо число учнів в класах не буде зменшене із 40 до 25 в початкових класах, а до ЗО у середніх. * * *
Фінансова криза шкільної ради Вінніпегу, очевидно, поглибл ю є т ь ся. Вона не може бути розв'язана, якщо пповіиціаль-ний і фсдерал-ьшій уряди не нестимуть справедливої пайки коштів шкільництва, не ЗНІМУТЬ цього тя-гару з плечей дрібних домовласників .
Цього вимагають Робітничий Виборчий Комітет та робітничі громадські діячі вже через довгі роки. Ця вимога заслуговуй на широку підтримку народу, щоб розв'язати фінансові проблеми шкільництва на користь народу. К. МИРОНОВИЧ.
ВОЄННІ ДІЇ США -АМОРАЛЬНІ
Едмонтон. — Воєнні дії; США у В'єтнамі є злочіш-ними і аморальними, заявив викладач англійської літератури Вильям Вил-соїі з Келгарі на конференції студентів в Едмонтоні. "'Конференцію скликала студентська організація Рух студентіа-хркс-тияи.
Внлсон заявив, що війна у В'єтнамі € громадянською по своїй суті. "Во-на ніколи не почалася б, якби ідіоти ззовні не вмішалися".
Учасники \ конференції, біля ЗО студентів, розглядали . причини-та засоби ведення воєн.
(Яокїнчення з 9 СІ.)
прн грейдуванні. різних продуктів, слідства і контролю елеваторних оплат ("гендлінг енд оверей-джес"), підтримки рад збуту, поліпшення асеку-рації врожаїв, слідства хлібної індустрії (зокрема великої" монополії Ве-стона) — цс лише деякі з багатьох позитивних позицій, зайнятих фарме}за-лпі у своїх властіX інте-ресах. Цс також відбиває деякий зріст їх політич.'.о'ї зрілості, заінтересованість цпірокн.мн г])о.мадськнмн пнтаннямн. Шкільннцтію є добрим прикладом цього. Фармери вимагають |)і[іиогп трактування освіти в міських і фармер-ськнх районах з тим. шоб фармерсі>кі діти не мали, як тепер, нижч!ій рівень шкіль»юї освіти. Школи на фармах потребують допомоги і уряд повинен перебрати на себе всі кошти елементарної освіти, зокрема, у фармерських районах. Транспортанія, гро.мадсшча обслуга, проекти з приводу відзначення ІОО-річчя Канади — це ' .'Піше кілька серед шп|шіііх .пн'іаііь, шо фар-мсііи [іє переочіьіи на Єііо-
ЇХ- К(ЛІВЄНііІЯХ.
АГРИКУЛЬТУРНЛ КООПЕРАЦІЯ
Мабуть наїібільш поті-шак»чою ознакою сенти-менту фармерів поруч з їх зростаючою бойовістю за безпосередні дії є висування пропозицій за прийняття кооператившїх способів в агрпкультурі як засобу поборювання наступу монополій та для того, щоб фармери могли далі залишитися на фармах.
В минулому було немало турботних висловів про зріст площі фарми-одиниці (концентрація капіталу з своїми законами розвитку), охорону сімейних фармів та потребу допомогти біднішим фарме-рам залишитися на землі. Більшість пропозицій в цьому напрямі була неефективною. З другої сторони, прогресивні фармери давно вже вказували на кооперативний спосіб фармування як на засіб для скорочення коштів. Ик перший крок, вони пропонували кооперативне використання фармерської машинерії. Фактом є, шо тепер існуюті, три машинні кооперативи в Саскече-ваиі і вони показались
дуже успішними. Джек Стіфенсон з Токо Ко-оп правильно вказав, шо більшість фармерів сьогодні "вкладає забагато капіталу в машинерію ^^а кожен, акер землі ... Де ми (фармери-члени машинної кооперативи) попередньо мали 6 культиваторів, зараз маємо лише один". Глен Раймер з Саііт Лендінг Ко-оп під-чнслив, то оперативні кошти трьох фармів, шо входять в ту машинну кооперативу, да ЯКОЇ він належить, були скорочені на біля $4..30 на кожний акер. Проф. Г. С. Пент-ланд з Манітобського уііі-верентетх' передбачує, що коопе{Ь'ггн[іна форма аг-рнкультурн "становитиме твердиню проти проникнення іноземного капіталу" так довго, як самі ' фармери контролюватимуть їх на основі- принципу' "один член — один го-лос .
"Тиждень фармерських жінок'' пропонував на сьо-горічніїі конвенції МФЮ напіоііалізацію -землі з тим, ніоб '!вея фармс'і)-ська земля була під уря-доїхію власністю та 0{іен-доіізна фармсрам, поки вони не досягнуть відсга-вочного віку 65 років". Делегати ще не були готові голосувати за таку резолюцію, але й вонц її не відкіінули: вони передали її новообраній екзе-дчутнвній -раді для даль-, шоговнвчення. МФЮ таки зайняла становите, щоб вся земля під урядовою власністю "була продана .назад установленим фар мерам, замість великим корпораціям**.
Затурбовання великим фінансовим втручанням в кооперативні руки було висловлене на конвенції СФЮ, яка зажадала зміг ни закону про кооперативи з тим, шоб "ніякий директор чартерованого банку або корпоративного підприємства не міг зани-матн керівної позиції в кооперативі або кредитній юнії".
Агрикультурна кооперація не є повною розв'язкою проблем фармерів. Але вона може стати ефективним засобом для поборювання просування монополій в агрикульту-ру, зменшила б кошти фармування шляхом більш ефективного використання знарядь І устаткувань і допомогла б збе*
регти фермерську робочу силу на землі.
Кооперація в агрикуль-
турі є протилежним напрямом до підходу вели-ликого бизнесу за **,біль-шу ефективність", що на ділі означає більші своім розміром фарми, менше число фармерів. Теорії "ефективності" неминуче ведуть до більших капіта-" дієтичних форм фармування, до витіснення дрібних фармерів і евентуально До зросту корпоративного способу фармування.
ТОРГІВЛЯ І РИНКИ ЗБУТУ
Хоч тут то там на конвенціях згадувано потребу торгівлі і ринків збуту для наших продуктів, все ж виглядає, шо панує задоволення теперішнім станом. Замало сказано про потребу послідовної агресивної ' торговельної політики, що шукатиме всіх шляхів До розгорнення торгівлі з кожною країною, яка хоче торгуааги з Канадою без жодних додаткових вимог.
Хоч приємним є те, шо соціалістичи.і країни купують велику кількість канадськогс; збіжжя тепер (це мабуть потриває ш-е рік або два), все ж іе не повинно приводити нас до стану самозадоволення. Міністр торгівлі Р. Г. Винтерс висловив деяке самозадоволення перед фар мера ми Алберти, що значні зміни в керівництві економічною політикою в комуністичних країнах "дають можливості для поширення торгівлі**. Це короткозорий погляд, який не дає СОЛІДНОЇ бази для майбутніх канадських експортів. Нема далеко-строчних зобов'язань щодо закупна канадського збіжжя з боку соціалістичних країн і їхні потреби можуть раптово змінитися.
Це саме можна сказати про питання миру. Замало говорено про мир на конвенціях фармерських іоній цього року. Фармери потребують національної політики миру і дружби з усім світом, щоб можна торгувати, обмінюватися товарами,, їздити в туристські поїздки, вчитися один від одного та вирощувати більше й біль^ ше харчових продуктів, щоб накормити мільйони людей у світі, а не нищити їх.