Стоірінкіг 1-2"
ЖИТТЯ! слово
Понеділок, 9 ли<;топад»^1^7(І<рА
ТАШИР ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ
Іван РИБОТИЦЬКИЙ
В одному із своїх останніх номерів болгарський науково-популянрий -журнал "Космос'' опублікував статтю, де розглядає проблему відвідин у глибоку давнину нашої планети пришельцями з інших світів. Проблема ця викликає запеклі суперечки. Прийняття тези про подібні "візити" призвело б до перегляду багатьох дотихчасових наукових положень.
Подаємо скорочений переказ змісту статті.
Всі докази "за*' зводяться до такого твердження:
Є речі, які, згідно з існуючими нині уявленнями, древні не могли знати при тому рівні культури і техніки, який у них
був.
От декотрі з них.
1. Кам'яні кулі на території Гватемали і Коста-Ріки. У джунглях виявлено сотні кам'яних куль різних діа.метрів; від величезних, маса яких становить кілька десятків тонн, до малих, розміром з футбольний м'яч. Усі вони зроблені із застиглої лави і відполіровані, в той час як поблизу лава ніде не виступає на поверхню.
Хто зробив ці кулі, {навіщо доставив їх туди і
для чого вони СЛУЖИЛІ!?
2. Наскельні малюнки в долині Наска (Пер>;^ан-ськіАнди). Чорне плоскогір'я вкрите зображеннями дивних людей, а також-ко м а X і ри б. Ос кіл ь к и кожен малюнок має 500— 600 метрів у довжину, людина, шо стоїть поруч з ним, не може відрізнити його від навколишнього пейзажу. Добре розглянути ці малюнки можна лише з літака. Хто видовбував ці рисунки довгими рока.ми в чорній кам'янистій пустелі? А рисунки ті унікальні. Нічого подібного в світі більше немає. Навіщо б інкам, котрі жили^ у тих краях, креслити знаки, які иіяк^ Нр можна викори^стати, ходячи по землі? Схоже, що знаки ці були потрібні комусь, хто вмів літати! Причому звертає на себе увагу те, Шо відстань між фігурами повторюється з велмкою^ точністю. Багато ліній спрямовані точно з півночі на південь, хоч жодне з племен Південної Америки не знало
компаса, а Полярної зорі з Перу не видно.
Подібних загадок багато. Можна назвати, приміром, лінійку для обчислень, яку знайшли у Центральній Африці і яка була виготовлена ... 9000 років тому. Або ж древ-ньояпонські медальйони І стауетки, що зображають людей в одязі, подібному до космічних скафандрів.
3. Тексти з індійських манускриптів.. У священних індійських книгах — Дрона Парва і Рамапана
— можна подибати такі, наприклад, рядки:
^'Літаючі машини подібні до куль і пливуть у повітрі за допомогою рушійної сили, яка створює сильний вітер. Люди, що пе-ребуваїоть всередині, протягом короткого часу .можуть пролітати великі відстані знизу вгору, згори
— вниз, вперед і назад згідно із своєю волею".
Про все не було написано за \^ИІ віків до нашої ери, коли вершиною тсх-нічних досягнень вважалася дерев'яна соха ., .
І воднораз до того ж історичного період)" належить нержавіюча за.іізна колона в Делі. Спеціалісти дійшли До ' висновку, що її зроблено із винятково чистого метеоритного заліза і тому вона не іржаї'.іє.
Таємниці^ Загадки? У древній історії, в археології їх чимало. Чи ж буде дано на них відповідь?
(За київським журналом "Наука і суспільство").
ВІЧНї ВІДБИТКИ
Відбитки пальців Л\а-рії і П'єра Кюрі на їх зошитах і блокнотах зберігатимуться ше багато сто-лість. Річ у тім, шо видатні вчені працювали без рукавиць і переноси-^ ли на папір радіоактивні речовини, період напівро-^-паду яких становить 1,600 років.
КРАВАТКА З ОПАЛЕННЯМ
Аііглійські модельєри^ пропонують краватку... з опаленням. "Вона поширює приємне тепло, коли вогке і холодне повітря 'змушує - вас згадувати свою затишну^ квартиру", — зазначається в рекламному проспекті. Живить-. ся краватка від батарейки, яку носять у кишені піджака.
НА САМОТІ
Не співав я у тенорах. Басом в хорі не гудів, Не розумівсь у музтонах. Лиш у танцях перед вів.
Я митцем не народився, У артистах не бував, В аматорств.о не дивився. Ролі в ньому я не брав.
В юних роках мав я силу. Вроди в мене не було, Покохав двічину милу. Щастя річкою пливло.
Згадую кохану й досі, Бачу в ушмішці її,
Кучерявий волос в КОСІ,
Цвіт її в душі моїй.
Соловейком щебетала: ^'Дорогий, коханий мій!" В усмішку уста складала, Промінь сяяв з її вій.
Щастя нам пливло
З водою, Радісно минали дні... Нема серцю супокою: Вік прожив на самоті!
Сумно літом І зимою, Хоч красу несе весна. Осінь давить душу мою, Щастя давнього нема.
Як була б ти, моя мила. Тут зі мною, як була. Думка нас би не ялила, Не гнітила б нас'журба.
Моїй милій в ріднім краю Я присвячую цей стих, Щастя, добра їй бажаю. Щоб не знала днів гірких.
Як спочину на чужині, Хмари пливтимуть сумні. Рясним дощем по
краплині Плакатимуть по мені.
Тяжко буде мені в гробі. Тяжко буде в ньому буть. Не прийде ніхто в жалобі, Щоб мене отут спімнуть.
Сумний вітер заголосить Пісеньку мені свою,, Друзям моїм
розголосить Гірку доленьку мок».
ПІЛЮЛІ ВІД ПОГАНОЇ ПОГОДИ
Вплив погоди на ,людину, на її праиездатііість і психіку підтверджений численними - спостереженнями. Лікарі і фармакологи У Кракові створили. препарат, шо, діє позитивно на організм людини під час несприятливої погоди. Препарат знімає сонливість і апатію і воднораз гасить нервозність^
ДУМИ ПРО БАТЬКІВЩИНУ
Хто-не покинув Батьківщину, = ^.
Людей своїх, батьків, родину.
То той не може уявити,
Як тяжко на чужині жити.
Як мачуха, чужа країна,
-Ти чуж-шшем тут, не людина.
Привик, здається, все умієш,
Але про крайовій завжди мрієш.
Марні всілякі добробути.
Як матір, край свій не забути.
Бо те гніздо, де ти родився,
Де лазити й ходити вчився;
Будеш весь вік свій пам'ятати.
Якась магнітна тягне сила
Туди, де мати породила.
Теофан БАБЇЄНКО.
Вінніпег, вересень 1970 року.
ПИСАТИМУ ВІРШІ...
У листопаді 1825 р. А-дам Мінкевич проїздом з Одеси до Москви спинився в Харкові. Тут він зустрівся з відомим українським поетом П. П. Гула-ком-Артемовським, який добре знав польську мову і літературу. Гостя зацікавило, чому Артемовсь-кйн. що закінчив Київську духовну академію, не став попом.
Гулак розповів:
— У нас кажуть: **У церкві пін. вважає себе братом усі-х людей, а поза церквою стає катом". . А я Нр хотів бути ні братом, ні катом. І не хотів, щоб на мене народ скаржився:
Родись, хрестись, же^ нись,. помирай і за все попу гроші давай". Писа-» тиму свої вірші і читати-» му лекції з польської лі< тератури.
"ДИТЯЧИЙ ТРАМВАЙ"
Функціонує він в місті Ерфурті (НДР) і запро^ ваджений на клопотання матерів. Вагон рухається з точни.м графіком, і батьки мають змогу вчасно відвезти дітей до шкіл або дитячих садків чи ясел. Дорослі можуть користуватися цим трамваєм то^ ді, коли з ними є маленькі діти. У вагонах є місця-для дитячих колясок.
один з БАГАТЬОХ
(Продовлення з 11 ст.)
— я народжена в Ка^^а-
ді.
— Так, але чому ви вийшли заміж за китайця?
— Хіба' ж в анкеті, яку я підписала, е таке запитання, чрму та чи інша жителька Канади вийшла Зсі того чи іншого жителя, а не за такого, що був би реліфовим клеркам і їх завідуючим до вподоби? Вам не подобався китаєць
— це ваша особиста справа. Ви можете дати або не дати реліф для моїх дітей, але не маєте права знущатїіся над людьми ін-' ших національностей, які' заселяють Канаду. Хочете
угробити мене і моїх ДІ--
тей? Маєте на це право?
— Вона це не просто говорила» але з різким, піднесеним голосом.,
Люди, які тут були з різними клопотливими справами, згуртували^ся довкола Нетті, почали оп-ліскувати і піддержувати її вигуками: 'Так йому!
Досить знущання!'*
Завідуючий гейби остовпів, не міг з місця руши* тися. А прийшовши до себе, звелів секретареві видати, цій "крикливій жінці" все,' що треба, і сховався за двері.
З'явилося два поліцаї І наказали присутнім заховувати спокій. Коли ж не послухаються, то будуть вжиті проти них заходи.
Мирон немало . зчудувався з такого повороту справи. Не сподівався відваги від' такої маленької жінки. А Іван так щиро сміявся з розгубленості завідуючого, що не міг стримати себе. Йому хотілося пригорнути цю щупленьку жіночку з синіми очима і розцілувати її, приговорюючи:
— Жінок нам більше треба у боротьбі за життєві потреби і належні права!, Жінки можуть нам ба-гато допомогти. Жінки, можна сказати, можуть зробити все.