Понеділок, 25 січня 1971 р.
^•ЖИПЯ І СЛОВО
Сторіика .5
В КІНЦІ листопада 1970 року гурток нас (Анті^ Білецькнй з дружиною, Андрій Хамчук І я з дружиною) відвідали Остріз Свободи - — Республіку Кубу.
Мене довго ціказйла Ця країнії, особливо після того, як в ній становилась народна влада. Мені хотілось особисто побувати в цій країні, бо ми багато чуємо і читаємо про Кубу, з якої, мовляв, "втікають   люди*', "уже
ви втікала
вся інтеліген-
ція , що в Кубі "народ голодує'* і т. д.. і т. п.
_ І ось ми ступили на цей важливий клаптик американського континенту — на територію Острова Сво-боди.
ІДо перше вас вражає, коли ви вступаєте на кубинську територію, так це дружнє відношення народу.
Столиця Гавана має понад півтора мільйона населення. Будинки в місті гарні, розкішні, прямо палаци, ніде не видно халупок, трущоб. Біля тих будинків ростуть тропічні дерева, різні квіти, плавальні басейни. Все це колись було приватне, власністю капіталістів, для вигод багачів. Тому цілком зрозуміло. чого плачуть багачі за всім тим, бо тепер вони мусять або : скитатися по Сполучених Штатах Америки, або. якщо вони залишились в Кубі, з жалем дивитися на те, як тим комфортом користуються звичайні люди. Треба завважити, що величезна частина цього майна належала американським мультимільйонерам, які ніколи не сподівались, шо колись їм прийдеться всього цього збутися.
Вас- може здивувати, шо в Гавані нема робітничих дільниць, трущобів, як це ми звикли бачити в різних містах на американському континенті. Немає їх тому, бо Гавана була містом багачів, тут не могли'жити/ трудящі, бо не заробляли досить за режиму Батісти 1 інших жорстоких експлуататорів, щоб могли платити високий рент за квартири, або мати власні житлові будинки. Трудящі жили в кучах поза містом і звідти доїздили до Гавани на роботи. Жили вони в халупах . без вікон і дверей лише були стіни і ся-кий-такий дах.>
Хто ж живе тепер в цих розкішних віллах і палацах?^ Там живуть робіт-ники\,з своїми сім'ями. В деяких з них є притулки для старих і дитячі ясла^а садки. Все це субсидіює народний уряд Куби.
Говорили, що колись в кубинських містах були жебраки, які простягали руки і просили милостині. Тепер такої картини в Кубі ви ніде не побачите.
Народна влада Куби дала рівні права жінкЗм з чоловіками, освіту для молоді, заопікувалась старими і дітьми.
Народний уряд Куби у-спадкував 37% неграмотних. Згг^ас існування народної влади ліквідована неписьменність. Це велике досягнення.
Ми відвідали Державний університет в місті Санта Клара. в якому навчається 40.000 студентів, навчають їх 800 професорів. Таких університетів на Кубі в. три. Ректор університету говорив нам.
що при університеті є господарство, яке постачає поживу: м*ясо, молоко, яйця, городину. Тільки купують хліб. Для студентів є гуртожитки. .Це, як зазначив ректор, **дер-жава в державі*'.
Він говорив, що професура складається з кубинців, хоч є і професори з різних капіталістичних країн, навіть з Канади. Все ж основна частина — це кубинці. Кубинські професори не беруть високої плати за свою працю, бо знають, що вони працюють для свого народу, для своєї держави.
Він вказав на значні до сягнення, однак не заперечував і тих великих труднощів, які зустрічаються щодня. Однак народ всіма силами старається поборювати ті труднощі.
Після розмови ми оглянули велику бібліотеку, лекційні зали, спортивні зали, університетське господарство..
Всюди на Кубі відчувається тісна спаяність ро-
15 РОКІВ ГЕРОЇЧНОЇ БОРОТЬБИ
15-у річницю з дня утворення Патріотичного фронту Лаосу, шо минула 6 січня, лаоський народ відзначив в складній воєнній обстановці. Розширяючи масштаби ''особливої, війни", американські імперіалісти постійно посилюють бомбардування території Лаосу. Проти визволених районів систематично проводяться наземні - терористичні рейди силами військ прибічників США.
„ Протиставляючи іноземному втручанню й аг ресіі свою мужність і стійкість, Народно-визвольна армія Лаосу і населення країни дають противникові рішучу відсіч. За даними агентства Као-сан Патет-Лао, на цей час збито над Лаосом або пошкоджено на землі понад 1,500 американських літаків. Протягом минулого року було виведено з строю близько 30,000 солдатів і офіцерів противника.
бітників - селян - інтелігенції. Всі вони горді з своїх досягнень. Вони знають, що коли-б. ворог посмів посягнути на їхню країну, то вони мають що боронити, ^они- просякнуті революційним настроєм. На Кубі слово революція — святе слово. Адже через революцію вони домоглися волі і нового життя.
Про Кубу —знає цілий світ. Це невелика країна, острівна країна, але прекрасна своєю природою. Тут ростуть тропічні дерева, цукрова троща, земля таїть в собі величезні природні багатства. Тепер все це належить народові.
Американські імперіалісти далі проводять політику ізоляції Куби від світу. США не мають з Кубою ніяких зв'язків — ні дипломатичних, ні торговельних, ні культурних. Однак політика уряду США засуджена на провал, бо Куба здобуває постійно нових друзів, щораз більше держав встановляють з нею дипломатичні відносини, розгортають торгівлю. Багато а-мериканців, обминаючи ''блокад у*відвідують Кубу. Я маю на думці чесних американців!
Ми побували на фабриці вироблення, прославлених кубинських сигар. Там працює 1,200 робітників і робітниць. Продукція фабрики йде на світовий ринок, вона має чималий збут, бо є високої якості.
Ми побували на побережжях Куби, бо острів обмивається двома океа-нами, тут є.багато чудо-
вих пляжів..- Милзупицйг. лііся на лляжі"^ Верадеро. Тут дрібненький 4 МдЙГОг нький гіібокі чиста вода, прекрасне синє небо, лагідний клімат. Тут-4солись проводили своє безділля або кубинські капіталісти, або закордонні багаті туристи. Тепертут відпочи вають справжні гоепода^)і держави — трудящі Куби і закордонні туристи.
Кубинський народ — співучий. Він співає при праці, на дозвіллі, під час різних фестивалів і державних свят. Зараз на Кубі швидко розвивається художня самодіяльність. У різних місцевостях влаштовуються концерти і різні фестивалі. На них виступають співаки, музиканти і танцюристи.
Уряд Куби хоче, щоб старше покоління не забувало про життя за старих режимів,' також шоб молодше покоління знало, в яких важких умовах жили їхні батьки, тому по-організовані музеї, в яких зображені періоди життя за часів феодальних І капіталістичної експлуатації.
В Кубі є гарні асфальтовані шляхи і досить жива транспортація на них.
Поїздка до Куби була цікава і повчаюча. Мя власними очима бачили нове життя на цьому острові; де ще так недавно панував жорстокий режим Батісти, де американські імперіалісти мали повний контроль над економікою і життям народу. Все це СЬОГОДНІ належить до минувшини. Кубинський народ, незважаючи на труднощі, часто дуже великі і складні, будує своє нове життя, чим дає приклад народам Південної Америки, які ще сьогодні знаходяться в ярмі різних корупційних^ урядів і в кігтях американських імперіалістів.
Микола АЛЕКСІЄВИЧ.
Революційний уряд Куби приділяє велику увагу справі освіти для усього населення. Проводиться велика програма будови шкіл і інших наукових закладів. На фото: новозбудоване шкільне містечко в підніжжі гір Сієрра Маєстра. Тут нав« чається понад 20,000 сільських дітей*
НАСЕЛЕННЯ КУБИ
Давана. — Населення Куби становить 8,535.395 чоловік, згідно з переписом, проведеним у вересні 1970 року. Більш як п'ять мільйонів ^ чоловік проживає у містах. -і40 процентів кубинців — молодше 17 років. Число чоловіків лише на 130 тисяч перевищує число жінок.
в кубинській столиці.„7-Гавані проживає 1,755,000 осіб.
ІШІЩІІІІІІІІІІ