І
Сторінка 8
«І
ЖИТТЯ і слово
хТУаХх^ЧЧХУХУХЛ^ Ч Ч Ч ЧЧЧХ:Ч;ЧіЧ;Ч:Ч.УЧ^У;ЧуЧ:Ч;Ч: ч
Листи добровольців
ПЕРЕМОГА НА РІЦІ ЕБРО
'НДРОДНА ГАЗЕТА", 25 жовтня 1938 р.
(Лист Петра Войиара з Іспанії до товаришів в Тиммінс Онтеріо}
Дорогі товариші
Вибачайте, що так спізнився з відповіддю на ваш лист, писаний 5 серпня. Це не моя вина, бо в той день, коли я отримав його від вас,' 'знаходився в такому становищі, що я не міг не тільки відписати, але навіть І прочитати його. Коли трохи притихло, то ми мали: змогу відпочити, і я тоді відкрив вашого листа і пере^ читав. Хотів зразу відписати, бо читаючи листа, мені здавалося, що я з вами розмовляю у вашій хаті. Але відписати було неможливо, бо сволота так "женила* ся", що треба було бути весь час на сторожі. Не мож-!» на було сидіти на одному, місці.
Зараз ми знаходимося на короткому відпочинку, і я хочу вам розказати все те, що ми перенесли до того часу. Коли ми опинилися на одному боці ріки Ебро, а фашисти на другому, то ніхто з нас багато не говорив, бо ніби стидалися один одного, хоч ми всі люби-мося, як рідні, і один за одного ідемо в огонь. Після відступу ми всі б'ули сумні і незадоволені: Ми не могли пережити того, що були змушені відступати. Та» тривало кілька днів. Ми отримали розказ окопуватися. Пізніше нас забрали на відпочинок, але й тут ми були сумні, доки не прийшли свіжі хлопці. V Ми їм допомагали -опаиувдти техніку. Лише тоді ми змінилися.
341
УЧАСНИК ВОН в ІСПАНІЇ
"НАРОДНА ГАЗЕТА", 7 грудня 1937 року.
Від редакції. ~ Сьогодні містимо листа від Степана І щука з Іспанії до своїх рідних в Гемилтоні. Кількома словами хочемо сказати, хто такий -Степан Іщук, який зараз бореться проти фашизму в Іспанії; Він був учасником Вищого Освітнього Курсу у Вінніпегу, який відбувався 1936 року. На цей курс його післала ге-милтонська організація. Після курсу ЦВКТУРФДім призначив його учителювати в українській школі в Сейнт Кетеринс. Однак молоідий Степан Іщук замінює професію керівника школи на антифашистського бійця---і їде до Іспанії боротися проти фашизму. Він
пише:
Дорогі!
Дотепер я не написав до *вас, тому що вважаю за краще писати з самого фронту боротьби в Іспаніїс ніж поза нею, бо ж я приїхав сюди бити фашистів. Пер^ ший місяць я був в школі розвідників, а другий місяць від початку жовтня (1937 року) перебуваю на Арагон-ському фронті.
Тепер иовоприїжджаючі бійці не йдуть відразу на фронт, але перше тренукіться, щоб на фронті^ могли краще бити фашистів. Деякі ^слопці змогли одержати кращу підготовку (ті,~:що скорше-приїхали) інші — меншу. Більшість бійців батальйону імені Мекензі-Па-піно вважають краще підготованими (увесь батальйон вважається кращим серед інших), бо після довгого часу (п'ять-шість місяців) тренування аж тепер, в жовтні, їх відіслано на фронтові позиції. На фронті вони виказуються кращими в бою з фашистами.
346
■ Згодом ми почали з «ірвимитов^^ишамиві вї вправи. Все це для нас здасться старе. /^Але одного дня ми вийшли на маневри і вивчали, як переходити ріку, що робити/ коли нас фашисти заатакують,^ пере* йшовши водуі А хлопці між собою шепочуть: ''Не' фа-г шистй нас заатакукзть, а ми фашистів". Ми проводили ці маневри ніччю. Але одної гарної спокійної ночі ми -отримали наказ бути готовими до негайного маршу. Розказ подібний до тих, які миотр
Здучй на маневри. За пару хвилині все і всі були готові, не було ні слабих, ні ніхто не спішився — всі стояли в ря/^х. І починався марші
Одні говорили — маневри, а інші заперечували — говорили, що йдемо на фронт. Кожний тол кував по-своєму. , Курити заборонялось. По короткому віддиху ^ далі марш. Йшли ми так аж до ранку. Рано, опинилися в гарному тихому безпечному місці ~ охоронені від ворожої авіації. Тут ми: відпочивали цілий день аж до' вечора. Цілий день їздили ворожі обсерватори, заглядали, однак помилилися. Мабуть/ здали рапорт, що все спокійно^ У нас також все було в порядку. Сила наших військ маршувала до ріки Ебро, і за нами лише постав порох. Пр<г наш похід вони не знали, бо не було між нами нікого з їхньої "п'ятої колони". От ми вже прийшли до ріки Ебро.
Нас повідомили, в якому порядку ми маємо переправлятися, і яке наше ^завдання на другому боці ріки. Ми знали, яке мала завдання кожна бригада; Наша братва готується якнайкраще, і шжен н^ирае побіль-» ше ^амуніції і думає:. "Аж тепер, ми їм^івідплатимося!"
З.уст.бійців посипалися прокляття на фашистів. Кож-
342
Вам требіЗ було бачити, щоб розуміти ту бойцвіс.ть, героїчність наших канадських бійців. Наші хлопці виявили велику відвагу в атакуванні фашистських позицій. В першій атаці полягло з десяток відважних бійців, між ними і політичний комісар Мекензі-Папіно батальйону Джов Даллет. ^ Десяток хлопців були ранені в бою. З української секції був ранений в живіт О. Шевелюк з Торонто, а в ногу —МекГрил з Нью Йорку.
СТЕПАН ІЩУК
8 Гемилтону. учз<^ник Вищого Освітнього Курсу, брав участь у боротьбі ~ проти фашизму в Іспанії. Він загинув під час вгдсту-пу на фронті біля ріки Ебро.
иий хоче йти, щоб відплатитися за свс погибли в останньому бої, і за тих, яки ли в полон.
Другої ночі ми перейшли на бере в лісі^ Чекаємо-на команду. Почули / мета по другій стороні. Впало лише стрілів. Нам дано до відома, що стор руках. Відтак.>ди /іочули кілька вист? потім настала мертва тиша.
Настав - день. Чудовий день! Ми зько води —- беремо лодки і тягнемі ляємося на другу сторону. Кожний сміється. Серед бійців велика радісті волений, що ми йдемо в бій відбирай землі. На другому боці ріки ми стріч< вилазить з нор і вітається з нами. В прийшли рятувати його. Ми йшли ві» цією і очищували територію від фаші^ яка в страху поховалася- Такий був п| гаді.
Раптом наскочили на фупу з ЗО с
нули: '.'Руки вгору!" Фашисти переляї
і підносять руки. Коли підійшли наш
так дрижали, щонне могли стоятикнд' підходили до них^ то.вони, ліднявши ру вариш, не стріляй!" Вони думали, що / ти те саме з ними, іцо вони роблять з коли^захоплюють їх в полон. Наші то перед? ^собою-задурениаірсоляатів. які ^носоні (МО^ вони: воюютвНКояи -вониі
343
■ з Англійського батальйону імені Лінкольна>Вашінг-тона було вбито трьох товаришів, а ранено 15 бійців. Вони загтіули 1^ :Жовтня від бомбардування фашистськими літаками. Але ми всі, як один, ще завзятіше боремося проти фашистів і напевно здобудемо Скоро це містечко, яке ми окружили з двох боків і знаходимося від нього на відстані півтора кілометра.
.Тут знаходяться обидва медичні амбуланси, які закупила Комуністична партія/ Канади, зібравши досить
347 .
^Гч^^'чЧ^^Гч^чТ^^^ чЧ.Ч Ч Ч'УЧЛгУУ;^^^
грошей в кампанії, я самиіл тоді дібра цю ціль 12 доларів. Крім канадських, риканські і англійські амбуланси, які оі XV бригаду (сформовану з канадськоп го і англійського батальйонів).
Я часто буваю в окопах кожного обсерватор від бригади. В батальйон Папіно я пізнав кількох українських тої то і англійських з Гемилтону. Однак ні тиг як вони називаються. 17 жовтня я в Іспанії Олександра Мельниченка, кої канадського батальйону. Він хоч не зо але вже вийшов з госпіталю і досить , іся тут на фронті. Зразу я думав, щ* в сотні імені Тараса Шевченка при XIII ( бровського. Бін там не був, а постійж канадському батальйоні.
.Я здоровий, а як далі буде — не : рю, що виконаю свій обов'язок. Спої завданння, з яким я сюди приїхав, а саі фашизм.
В Канаді я не думав, щоб до Іспак так багато добровольців з Німеччини-Югославії та інших капіталістичних кра чив це тоді, коли' з цими^ добровольї іспанський кордон. Вони розповідають слідувані фашистськими-^урядами, потіі ди. Це переважно політичні в'язні і ре деякі з ни}гбули засуджені до 10—15 рс вічну тюрму. Наприклад, чотирьох йшли зі мною через іспанський кордої ної України. Вони відсиділи вже по й
348