Понеділок, і2 січня 1981 р. "ЖИТТЯ 1 СЛОВО" Сторінка II До 1500-річчя Києва ( к Русі НЯ31ВНИ древньої (НАДІСЛАНО ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНА") тіічному житті. Лдже да- Київська Русь з і:амо- Києвом і країнами Захо-гозпочатку свого існуван^-оду є доля-добре знаної західноєвропейськими середньовічними хроніста-лін Євпраксії Всеволодівни, онуки Ярослава Мудрого. Євпраксія була дочкою одного з найулюбленіших синів Ярослава Мудрого, котрий успадкував після смерті батька Пере, яславське князівство, а згодом посів і великокнязівський стіл, — Всеволода. ВисокоосвічениГі правитель (Всеволод знав 5 іноземних люв)та досвідчений політик, князь розумів корисність для Русі зв'язків з європейськими королівськими дома-лні і прагнув підтримувати їх різними засобами, зокрема й шлюбними союзами. Першою дружиною Всеволода була дочка візантійського імператора Костянтина IX Мо-номаха, від якої він мав двох дочок і сина — знаменитого у майбутньому Володимира, прозваного по матері Мономахом. Після смерті першої дружини, Всеволод бере іллюб вдруге. В 1068 або 1069 рр. він одружується з дочкою половецького хана — Анною, як її називають давньоруські літописи. Саме від цього шлюбу і народилася Євпраксія. Давньоруські літопис ці згадують Євпраксію дуже мало, повідомляючи лише дату Гі народження і смерті. Та навіть ці скупі рядки свідчать про Гі роль в тогочасному полі- ня переоувала у вирі загальноєвропейського і світового історичного процесу. Різноманітні форми міжнародних стосунків ЗЕ'язували її з багатьма ісраїнами Сходу і Заходу. у Києві — столиці Давньоруської держави, можна було бачити арабсь-ських, англійських, візантійських, польських, німе, ньких, скандінавських та інших купців, диплома. 1ІВ, мандрівників. Слава про золотоверхий Київ, про незліченні багатства Русі досягла найвіддале-піших країн і народів тогочасного світу. Своєрідною формою закріплення .міжнародішх союзницьких взаємин за доби середньовіччя були династичні шлюбні союзи. "Географія-' подібних союзів київського велико князівського дому свідчить про високий міжнародний авторитет та могутність Київської Русі. Це — Візантія та країни Скандінавії, Угорщина і Фраьшія, Німеччина та багато інших держав, можновладці яких вважали за щастя породичатися з великим київським князем. Згадаймо хоч би, як відважшій скандінавський рицар Гаральд, заради кохання до дочки Ярослава Мудрого Єлизавети пройшов півсвіту у пон^укаx слави і королівського трону. Одна з давніх скандінавських саг донесла до нас цю його велику пристрасть: "Там-то брязк ішов від наших зброй, Там-То кров лилася тіл! Талі-то я ім'я сівоє вписав На свідоцтво своїх діл ^ . А проте дівчина з руської країни Що в короні сяє, мене не приймає". (Переклад І. Франка) До речі"дві іншТдочки Ярослава були віддані за-|.^^к із європейські кОрб^ ' -лтвські доми: Агіастасія Ярославна стаііа:к^роле^:^^ вою -Угорщини, - аг наймолодша Анна —-Франції. Та чи не самою цікавою сторінкою історії ди-: насгичних союзів між: ПеКО не КОЖіШИ-3-К4*ЯЗІВ- ських дітей міг потрапити на сторінки літопису! Юним дівчам, у віці 12— 14 років, Євпраксію відправляють до Саксонії, де вона мала виховуватись і >і:ити до шлюбу в домі свого нареченого Генріхи ІІІтаденського, володаря Нордмарки. Тогочасні західноєвропейські хроніки :киття Євпраксії на чужи. ні висвітлюють досить повно. Хроністи знають її під ім'ям Лсіеіііеісі та Ргахесііз. Для здобуття освіти та великосвітських манер Євпраксію - Адель г е й д V було віддано до Кведлін бургського саксонського монастиря. Лише 1086 року вона обвінчалась з маркграфом Генріхом Штаденським. Та жорсто.-ка доля зле насміялась над нею. Через рік після весілля раптово помер Генріх і маркграфство перейшло до рук його б^)ата Людигера-Удо. Зовсім самотньою і нікому непотрібною залишилась Євпраксія жити у Кведлін-бурзі. Хто зна, як би скла-лася Гі доля, якби у Квед-лінбурзі часто не гостю вав у своєї сестри, абатиси Кведлінбургського мо настнря германськїпі ім-мератор Генріх ІУ — во лодар величезної Германської імперії, що запол(^-нила собою пів-Європи. Молода, розумна і вродлива вдова впала в око імператору. Зважимо й на те, що після смерті своєї дружини Верти, Генріх ьже не раз думав про нове одруження.^ородича-тися з князівським домом Руської держави, з Зсево. лодом, який.на той час посідав великокнязівський стіл, та був рідним братом* французької королеви, свекром англійської принцеси, (в цей час Во лодимир Мономах вже був одружений з англійською королевою Гітою), мав також родичів у Швеції, Норвегії, Угорщині, було вигідною політичною перспективою навіт^л лля германського ілшера-юра. Короновання і вінчання нової імператриці відбулося в 1089 році у місті Кель^ч. Германська імператри. ця одержала схвальну оцінку в західноєвропейських хроніках, її поважа. ли за розум, освіченість іа доброчесіїість. Проте досить скоро у Генріха проходить * захопленн>і дружиною. Євпраксію, мабуть, не задовольнило зневажливе ставлення до неї, його грубість, жорстокість, ие-урівнрважена психіка, вульгарність. Тому в 1093 році Євпраксія втікає від свого чоловіка в Каносу Ло італійської герцогині Матільди Тосканської. Саме в цей час Генріх проводив боротьбу з пан ським престолом та країнами Ітачії, намагаючись посадовити у Ршіі свою маріонетку папу Климен-та, замість Урбана II. На церковно\ту соборі у П'яченці 1 березня 1095 р., куди~^ з'їхались спископи Італії, Франції, Бургундії, Германії, Євпраксія відважно виступила з обвинуваченнями проти Генріха IV. Привсе. люїпо розповіла про йог.) н с дос гойну і м пер атора гопо.дінку. Це бу^о своі:-рідним політичним вбивством Генріха, яке довершив його син, примусивши оатька зректися влл ди. В 1097 році Євпраксія повернулася на батьків-нніну, з Київ. Тут, у рідному Києві, не .чіаііиюп-ши місця у світському Лчитіі, вона приі'.мас; рішення стати мерницою. П'.стрнг вона приі'.ма.іа \' Лчіиочо.му ки(вськом\' .Лидріївському моніїстпрі ^ де вже жила прослаї'лсиа з.'чечістю її сестра Яін<а. Саме тут, за моиасіт.рсь-' ки'ми стіиахми, минули останні два роки :кнття Євпраксії. Пс/хМерла Єгтрзксія-Адол ьгейда Всеволод і г.і і л на 38 році життя і б\':іа похована згідно Гі запові ту в Успенському соборі Печерського монастиря У Києві. Володимир РИЧКА. ГУМАННА ТУРБОТА ДЕРЖАВИ — Я навіть не міг подумати, Що в Радянському Союзі виявляється така велика увага до людини, піклування про її здоров'я, — заявив кореспон. денту РАТАУ турист з Ар-гентіни Степан Гнатів. Під час перебування у Львові в нього неспод іва- ® ТЕРНОПІЛЬ. — Граіцозно й красиво пливуть по сцені, творячи багаті: тслібний коровай, учасники танцювальиого ансамблю "Надзбручанка'^ Тернопільської державної філармонії. но стався приступ задавненої хвороби. Лікарі невідкладної допомогіі, зваживши на важкий стан гостя, поклали його на стаціонарне лікування. — За два тижні перебування, в лікарні я не заплатив жодної копійки, як і за виклик швидкої допомоги, — продов/ісу-вав мешканець Буеіюс-— Айреса. — Мене консультували професори Львівського ліедмчпОго ііісіііту. ту. Весь персонал лікарні до мене ставився д\";кс .чуііно. Радянські лк^ди н;» знають, ЩО таке платна медицина в, капіталістичних країнах. Мені, як і всім, дали з собою ліки, порадили, як4їх вживати. І все це безгідатно.-Цікаво було дізнаттієя з газет та телепередач, що бстані ня сесія Верховної Ради УРСР затвердили ще-^ більші відрахування з державного / бюджету на охорону, здоров'я трудящих у наступному році.