Понеділок, 24 серпня 1987 р
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 7
ЧЕСТЬ І ДЯКА ЇМ!
МАРІЯ КИЦИЛЮК
На фото представники чотирьох генерацій: Марія Кицилюк.ІТ дочка Стелла Мороз, внука Діана Клепарчук і правнук Кевин у ВенкуверІ.
Декілька місяців тому мені довелось бути у ВенкуверІ — брати участь у Провінці-альному з'їзді Товариства об'єднаних українських канадців.
Звичайно^ я не міг не відвів дати ряд людей, з якими на протязі десятиріч доводилося працювати в українських прогресивних організаціях, зустрічатися на крайових з'їздах Товариства Український робітничо-фермерський дім, Робітничого запомогового товариства, навіть Товариства допомоги визвольному рухові на Західній Україні.
Хоч було обмаль «вільного часу», я все-таки постановив за всяку ціну відвідати Миколу Савчука^ Олену Ске-гар і Марію Кицилюк. Всім їм уже поза 90 років.
Почну з найстаршої — з Марії Кицилюк... Моє знайомство з нею почалося ще в перших днях квітня 1930 року, коли я прибувши із Західної України, переступив поріг Українського робітничого дому. Вона була активісткою Жіночої Секції ТУРФ-Дім. Славилась своїм куховарським мистецтвом. Скільки вона своїми руками нагодувала гостей на організаційних бенкетах, пікніках, забавах, делегатів з цілої Канади на з'їздах ТУРФДім і РЗТ, мандрівних безробітних, які заходили до Українського робітничого дому під час економічної кризи, знаючи, що там їх вгощать супом або принаймні горнятком кави. Годувала вона і страйкам рів, особливо тих, які пікетували фабрику, щоб до неї не пробралися страйкол оми.
Але ж то була не єдина діяльність Марії Кицилюк у прогресивному русі: вона була учасницею художньої самодіяльності, колектором фондів на роботу Жіночої
Секції ТУРФДІМ, оборону арештованих борців за людські права, на вдержування Українського робітничого дому, на пресовий фонд української прогресивної преси.
Марія Кицилюк швидко здобула визнання і повагу серед членкинь: її часто обирали до заряду Жіночої Секції ТУРФДім, а коли був ор-ганізований окремий відділ Жіночої Секції у Пойнт Дог-лес (дільниця Вінніпегу), то її було обрано його головою. У 1938 році вона була обрана до Центрального Комітету Жіночої Секції ТУРФДІМ.
Вона тому могла так багато часу віддавати організаційній діяльності, бо її чоловік Антон Кицилюк був з юних літ прогресивно-радикальною людиною. Вони ж і своїх дітей^Анну, Стеллу і Михайла — виховували в прогресивному русі. Діти були членами Секції Молоді ТУРФДІМ. Згодом Анна відігравала важливу роль у різних місцевостях у Жіночій Секції. Дочка Стелла сьогодні активістка прогресивного руху у ВенкуверІ. Внучка Діана Клепарчук є членкинею Провінціального Комітету ТОУК в Британській Колумбії.
Марія Кицилюк горда з своїх дітей, внучок і правнука. Вони її люблять і шанують за виховання, за ту діяльність, яку вона проводила в прогресивному русі на протязі багатьох років.
У 1946 році через стан здоров'я чоловіка переїхали жити у ВенкуверІ. Хоч вона залишила багато своїх хороших друзів у Вінніпегу, зокрема, в Пойнт Доглес, які П шанували і цінили, яких і вона щиро любила, але будучи дружнього характеру, Марія Кицилюк швидко завоювала собі визнання серед членів
ТОУК і РЗТ у ВенкуверІ, бо зразу поринула в активну діяльність Товариства об'єднаних українських канадців у місцевості.
Марія Кицилюк (дівоче прізвище Гривінська) народилася в селі Єзупіль на Ста-ніславщині у 1892 році. Вона жила з двома сестрами і братом при мамі, бо тато ще в 1907 році з старшим сином емігрував до Канади. У 1910 році він забрав до себе решту сім'ї. Марії тоді було 18 років.
Життя її в тих часах було не легким. Про це вона розповіла у своєму спогаді, який опублікований у книжці «Жіночі долі».
У серпні цього року Марії Кицилюк сповняється 95 років. Правдоподібно вона є найстаршою членкинею ТОУК.
Через стан здоров'я вона не може вчащати на мітинги і підприємства (концерти і бенкети) в Українському робітничому домі, але дуже цікавиться усім, що там відбувається. Цікавиться теж канадськими і міжнародними подіями.
Як і завжди, вона залишається життєрадісною, з приємною усмішкою, жартівливою.
Хай цих кілька рядків будуть вдячністю за те хороше і добре, що вона зробила за своє довге, творче життя. А 1 зробила вона чимало корисного!
Петро КРАВЧУК.
ДО ЮВІЛЕЮ
"РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ"
Тернопіль. ^Меморіальну дошку на честь класика української літератури Мар-кіяна Шашкевича, 175-річчя 'з дня народження якого широко відзначалось відкрито в місті Бережани на Тернопільщині. її встановлено на будинку колишньої гімназії, де здобув освіту поет-демот крат.
Виступаючи на мітингу, голова Республіканського ювілейного комітету, Герой Соціалістичної Праці письменник Олесь Гончар, письменники Роман Лубківський, Георгій Петрук-Попик, перший секретар Бережанського райкому партії М.Т. Ле-вицький та інші промовці говорили про значення творчості М. Шашкевича, який очолював у 30-і роки минулого століття літературний гурток прогресивної молоді «Руська трійця». У 1837 році цей гурток почав випускати альманах «Русалка дністровая».
Як стоїть Ваша пвред-плата на "Життя I слово"? Коли вона вийшла або іадовжена, відновіть П нвгайної
ВИЯВЛЕНО НЕВІДОМІ ПЛЕМЕНА ІНДІЙЦІВ
Ріо-де-Жанейро, Бразілія.
—-Навіть зараз, в кінці XX століття, неосяжна Амазонська сельва зберігає чимало таємниць і загадок. Величезний інтерес бразільських етнографів викликало повідомлення Національного індійського фонду про те, що в центральній частині Амазонії виявлено два раніше невідомих племені індійців.
Недавно спеціалісти цієї урядової організації під час експедиції по глухих районах Амазонії несподівно наштовхнулись на невелику групу індійців. Жителі сельви були голі, на тілах чоловіків нанесено бойову розкраску, в руках — луки й стріли. Індійці жестами показали, щоб уче-
ні не наближались до них, Більше години обидві групи стояли нерухимо, мовчки розглядаючи одне одного. Потім індійці сховались в сельві так само несподішшо, як і з'явились перед дослідниками.
За словами вчених, така бойова розкраска не зустрічається у жодного з племен амазонських інційців. Це дає змогу спеціалістам утверджувати, що вони побачили невідоме досі плем'я.
Раніше, повідомив Національний індійський фонд, приблизно у тому ж районі Амазонії вчені виявили ще одне невідоме їм плем'я корінних жителів.
Карпати" співають у Львові
Пісня зводить мости миру, довір'я і взаєморозуміння, ^ сказала після успішного дебюту у Львові керівник аматорського хору «Карпати» з США Дженет Фучила. Невеликий жіночий колектив, який виконує лемківські пісні, вперше приїхав на землю своїх предків на запрошення товариства «Україна».
«Лемковина-мати, чудові Карпати» — з цієї пісні канадського композитора Івана Гоча почали свій виступ співачки. Тепло сприймала публіка кожну пісню, чи то лемківську, чи сучасну американську. «Мене дуже порадувало, що на Україні живе і розвивається лемківське мистецтво, — ділиться враженнями молода співачка Діана Півинська. -г^ Хоча значна частина лемків уже понад сто років живе за океаном, їх культура і мистецтво не набула такого помітного розвитку. А ось, приміром, в ансамблю «Усмішка» Івано-Франківського педагогіч-
ного інституту 1 аматорського хору «Лемковина», які в^^ступали разом з нами, багатий фольклорний репер^ туар. Нам є чого в них повчитися».
Гості з Нью-Джерсі познайомилися зі Львовом, зустрічалися з митцями, вченими — вихідцями з Лемківщини, провели з ними дискусії щодо шляхів розвитку народної пісні, у Музеї народної архітектури і побуту молоді американки побачили старі лемківські хати.
Ділячись враженнями від спііп»них виступів, Дженет Фучила сказала: «В кожному концерті разом з українськими аматорськими колективами ми змагалися у любові і відданості пісенній лемківській творчості. Саме в таких змаганнях хочемо надалі брати участь ми і наші діти».
Співачки з «Карпат» відвідають також Тернопіль, Київ і Крим.
Галина НЄКРАСОВА, (РАТАУ).
НЕВІДОМИЙ ХРАМ
Багата на пам'ятки старовини земля Єгипту подарувала вченим ще одну цінну знахідку. В ході розкопок у провінції Сохаг поблизу міста Ахмім археологи виявили невідомий досі храм Рамзе-са II. Під семиметровим шаром грунту й піску на площі 2 тисячі квадратних метрів розкинулися покої фараона.
Археологи стверджують, що палац в Ахмімі має величезну історичну і архітектурну цінність. За красою він зрівнянний лише з карнаць-ким храмом того ж фараона, а за розмірами навіть переважає його.
У Сохазі експедиція департаменту старожитностей Єгипту зробила ще кілька надзвичайно важливих зна-
хідок. Одна з них'-^гранітна фігура, що зображує Рам-зеса лежачи, інша —г на повен зріст. Знайдено також статую еллінської богині Аф-родіти з білого мармуру заввишки 2.5 метра.
З НАРОДНОЇ МУДРОСТІ
Можна б довше гостювати, та забули з дому хліба взяти.
Добре тому, хто в дорозі: дрімає собі на возі. -
Знаю ЧИ не знаюі а кричати допомагаю.
*  * *
У нього на язиці молотиться, а в голові віється.