Сторінка 6
ЖИТТЯ 1 СЛОВО
»*
Понеділок. 6—-13 листопада 1978 р.
у ДЖУНГЛЯХ АМАЗОНКИ
Рівна, як стріла, дорога прямує вглиб непрохідних джунглів, в'ється через невисокі пагорби і зупиняє СВІ1І біг на березі тихої річки Журуа за шість кілометрів на південь від бразільського міста Крузейіру-ду Сул. Саме тут кінець Трансама-зонської магістралі, що перетинає північні штати Бразілії від Атлантичного ^'збережжя до кордону з
Перу.-:
Величезна територія, по якій проходить магістраль, збігається з басейном Амазонки, однієї з найбільших у світі річок, і м ає назву Амазонія. Вона заіімає 1-5 Мільйона квадратних кілометрів, тобто приблизно половину Бразілії. Але живе тут лише 8 процентів 105-мі-льйонного населення країни, і дає Амазонія лише 4 проценти національного доходу.
мазонська ма-
гістраль (такий задум її іворців) повинна розбу-дїгги джунглі, які дрімали тут віками, допомогти освоїти незліченні багатства цього району, поки щ6 недоступні для люди-іда. Понад два роки тому Національна економічна рада Бразілії схвалила програму, яка передбачає будівництво в Амазо-нії ряду великих скотарських центрів, селищ, лісопилок, рудників і мета-лургіііного заводу. Здійснення цих проектів залежить від успішного спорудження дороги.
За повідомленнями, що надходять із Бразілії, будівництво Трансама-зонської магістралі зустрілося з великими труднощами. Влітку будівельники знесилюються від нестерпної спеки та ядучих випарів боліт. Узимку лихом для них стають зливи, що руйнують плоди людської праці, — на деяких ділянках дорогу доводиться споруджувати по кілька разів, що призводить до значних перевитрат.
У 1973 році Бразілія витратила майже 35 процентів національних бюджетних коштів, відпущених на спорудження цієї магістралі та її розгалужень у північних штатах країни.
Шляхові роботи в Ама-зоніі було розпочато без досконалоіх) вивчення ра« нону майбутньої траси і без достатньої підготовки. Подекуди прокладе-
ну дорогу не загісфальто-вано, тому її й не можна Еіпсориетовувати протягом цілого року, за будь-якої погоди. На думку спеціалістів, потрібно буде не менше десяти років, щоб заасфальтувати весь шлях. Іноді можна спостерігати таку картину: просіку вирубано, гравій насипгшо, а навколо— ані душі. Люди пішли з цього місця, бо натрапи ли на пливуни чи слабкий грунт.
У міру розгортання будівництва шляху в глухі місця Амазонії на "джи-
пах , вантажних автомобілях, а то й пішки посунули тисячі людей у пошуках "свого щастя". Але мало хто. знайшов його. Держава не допомагає тим, хто хотів би брати участь в освоєнні нових місць. Житла майже не будують, постачання не налагоджено. Найвідчай-душніші на свій страх і риск зводять хижки на па-лях на берегах Амазонки. Ллє перша ж повідь змиває їх, самих же Мешканців нерідко рятують вер-: тольоти.
, Для латифундистів, які володіють.землями в Амазонії, агенти по найму робочої сили вербують бразільців, що не мають роботи і позбавлені надій на майбутнє. Ці безправні люди від зорі до зорі за мідний гріш працюють у відрізаних від усього світу ранчо. За свідченням газети "Еста-ду ді Сан Паулу", в джунглях Амазонії гне спину півмільйона "вільнонайманих", які стали жертвою безправності, зловживань, жорстокого поводження й нелюдської експлуатації.
Місцева преса з тривогою пише і про долю індійців, які живуть в Амазонії. Зіткнення з капіталістичною "цивілізацією" несе непристосова-ним до неї індійцям страждання. Руйнується їх-нііі життєвий уклад, вони втрачають свої землі, гинуть від хвороб, що їх принесла "цивілізація". "Освоюючи багатства басейну Амазонки, одного з останніх притулків людей кам'яного віку, писала недавно бразільська газета "Глобу", — ми повинні якимось чином знати місце й для людей, стародавні звичаї й спосіб життя якіпс ми не маємо права нищити".
А. ТРУШИН.
ірському
монастир^^
Поблизу міста Золотоноші, що на Черкащині, на горі, у мальовничому куточку серед вікових дубів і лип розташований один з найстаріших на Україні жіночих монастирів. Свою назву — Чер-воногірський — він дістав від гори Червоної, усіяної яскравими квітами. Тут і поселилися на початку ХУІІ століття перші черниці. У 1771 році за проектом київського архітектора Івана Гри-горовича-Барського селя-ни-кріпаки спорудили Преображенський, а трохи пізніше Покровський собори — видатні пам'ятки українського барокко.
Нині монастир має благоліпний вигляд. Тут проживають 62 черниці й послушниці. Монастир має кілька гектарів землі, сад, город, пасіку. Життя тут проходить згідно з статутом. Черниці додержуються стародавнього релігійного повчання: "Хай не застане тебе сонце на ложі твоєму". І збираються молитися, виконують послухання: одні працюють в городі, в саду, інші вишивають, шиють все необхідне для храму і - сестер обителі. Роботи по ремонту церков і приміщень монастиря ведуть будівельні організації області за договорами.
Крім доходів, які має монастир від свого господарства, він одержує пожертвування від віруючих парафіян.
З напівзабуіч>го
(З ЖУРНАЛУ *'ПЕРЕЦЬ", КИЇВ)
ДУБУ 1,000 РОКІВ
Не злічити старих дерев у лісах Волині. Але є тут патріарх — дуб, що в Маневицькому районі. З'єднавши руки, десять осіб ледве можуть обхватити його стовбур. Спе-I гіалісти відмітили, що вік дерева становить тисячу років.
З покоління Б покоління ходить легенда про те, що під кроною цього дуба відпочивав Бощан Хмельницький, а в роки Великої Вітчизняної війни у дуплі дерева партизани двічі Героя Рад5шсь-кого Союзу О. Ф. Федоро-ва влаштували тайник для зброї.
Дупло це особливе: під час першої світової війни попав в дуб снаряд, але й проти гармати встояв велетень. Сьогодні в цьому дуплі під час ігор вільно розміщується зо дітей.
СОКРАТ 46^—399 дон. е.
Порада
Один чоловік прийшов до видатного філософа Сократа порадитись: женитися йому чи ні.
—- Хоч би як ти вчинив, все одно будеш жалкувати, — відповів Сок-рат.
А. Л.ДУРОВ 1865—1916
Чи будуть свині?
Одного разу якийсь пихатий сановник прийшов до петербурзького цирку разом із своєю опасистою жінкою. Він зневажливо запитав Анатолія Дурова, що стояв біля каси:
— Ска-а-жіть, а свині будуть?
— Як візьмете квитки, то будуть.
ІСААК НЬЮТОН 1642—1727
Найкоротща промова
Ньютона за наукові заслуги було вшанованЬ званням лорда; двадцять шість років нудьгував він на засіданнях палати лордів. Тільки одного разу великий фізик попросив слова, чим дуже здивував усіх присутніх.
-— Панове, — урочисто звернувся він до зборів, — якщо ви Не заперечуєте, Я попросив би зачинити вікно.
дме, а Я боюся застудитися. ■
І з гідністю сів на своє місце.
МАРК ТВЕН 1835—1910
-Заради ковАпгівіІ
На одному з вечорів у {присутності Марка Тве-на точилися розмови про загробне життя, про рай і пекло.
—- Пане Твен, куди б ви хотіли потрапити —.цо раю чи до пекла? — сші-тала письменника елегантна дама.
— Ваше запитання збило мене з пантели-ку, відповів Марк Твен. ~ Я, може, віддатз би перевагу раю заради клімату.. А взагалі мені краще було б у пеклі... Заради компанії.
ФРАНСУАМАРІ ВОЛЬТЕР 1694—1778
Дивциіі випадок
Якось Вольтер побачив у кімнаті одного вельможі кілька десятків пе-
— Дивний випадок! сказав філософ. — Стілі ки перук у людини бе;? лови.
галт хоткЕвич *
1876—1942 Добрий смак
— Гнате Мартинови-І чу! — звертається До] Хоткевича один з його: приятелів. — Я насправ- І ді забув, який день ви найкраще любите святку-і вати — іменини чи день народження?
— Іменини та народження своїх приятелів.
ЧЕРЕЗ РІКИ, ГОРИ І ДОЛИНИ
Від оренбурзьких степів до Карпат проліг газопровід *'Союз", загальна довжіша якого становить 2750 кілометрів. Останній стик його зварено на радянсько-чехі> словацькому кордоні поблизу обласного центру Закарпаття. На цьому місці встановлено гранітний обеліск з написом: "РЕВ "червоний стик" газопроводу "Союзу", 27 вересня 1978 року".
Унікальну газову магістраль зводив 15- тисячний інтернаїцональний колектив. Тут працювали спеціалісти Болгарії,
Угорщини, Німецької Демократичної Республіки, Польщі, Радянського Со-іозу і Чехослсваччини. Румунія допомаїала кош-
тами для придбання обладнання і матеріалів.
Спорудження газопроводу відбувалося в надзвичайно складних умовах. Його траса перетнула ріки Урал, Волгу, Дон, Дніпро, Південний Буг, Дністер, близько 300 залізниць і автомобільних: шляхів. Найважчою виявилася карпатська дільниця. Під кутом 40 градусів траса піднялась на го ру Топас, вершина якої сягає півторакілометро-вої висоти.
28 мільярдів кубометрів голубого палива на рік — така пропускна спроможність русла сталевої ріки, яка живитиме радянським газом промисловість соціалістичних країн. (РАТАУ).