Сторінка 12
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
Понеділок, 15 січня 1979 р.
ВІДЗНАЧИЛИ 60-РІЧЧЯ ТОУК І ВШАНУВАЛИ ЛІОНЕРІВ, ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
_ Келгарі» Алта, — В 1978 році проводилося відзначення 60-річчя нашої організації — Товариства Об'єднаних- .'Українських Канадців. Відзначили ми ией ювілей і в нашому місті Келгарі — святковим бенкетом в листопаді . Ми відмітили ве-лику пророблену організацією роботу за 60 років і вшанували піонерів —- будівничих орга-
нізації та усіх працівників. Вшановано тих, що відійшли на вічний спочинок, і тих, що продовжують працю сьогодні.
На бенкеті відзначе-но 70-річчя з дня народ-ження нашої довголітньої членкині Анни Чер-нявської, яке припало на той час. Вона, з приводу свого 70-річного ювілею, пожертвувала $70 на пресовий фонд "Життя і Слова". Увесь дохід з бенкету пішов на користь пресової кампанії. (Про відзначення ювілею А, Чернявської і пресову кампанію буде інший допис).
Мені припала приємність виступити на бенкеті з промовою про 60-річчя ТОУК. Я говорив про велику роботу для добра народу, яку провела і далі проводить наша організація в боротьбі за народні справи, за мир у світі, на культурно-мистецькому полі. Ми маємо великі досягнення, якими ми сьогодні можемо гордитися.
До того, що говорив на бенкеті, хочу дещо згадати про свою участь та діяльність в організації через довгі роки.
Я приєднався до прогресивного руху, став членом ТУРФДім і РЗТ від самих початків свого прибуття до Канади понад 53 роки тому. Привело мене на цей шлях прогресивне друковане слово. Я читав українську прогресивну пресу, яка давала мені знання, вказувала вірний шлях.
З рідної Буковини я виїхав до Канади в пошуках кращої долі, бо Буковина знаходилася під жорстоким
4^
поневоленням боярської Румунії. Пам'ятаю, як один з румунських посіпак -т— син поміщика, будучи коїлан-
диром кавалерійської частини, знущався над членами нашої родини. Він шмагнув мене нагаєм по
ооличчю І, в - результаті цього удару я від юнацьких років втратив зір на одне око.
В Канаді я не знайшов того добробуту, про який думали люди, що їхали сюди з поневоленої Буковини. За краще життя треба було боротися. Цс я зрозумів і вступив в ряди українських прогресивних організацій, помічав брати участь в боротьбі робітників і фар-мсрів за свої життєві домагання, за краще життя.
Прогресивний рух в Канаді, всі прогресивні організації пережили різні еТапи боротьби. Пережили ми велику еко-Iюмічну кризу 1930-х років з посиленням боротьби робітників і фарме-рів. А потім прийшов тяжкий воєнний період, боротьба народів світу проти кривавого фашизму.
Під час другої світової війни ми з дружиною перебралися з Саскече-вану до Манітоби — до міста Вінніпегу. Мене було покликано сюди на організаційну роботу.
Рбзґорнулась посилена діяльність в поданні допомоги народові Ук^ раїни в боротьбі проти фашистських загарбників, за мобілізування всіх сил канадсько-українського громадянства для боротьби проти фашистських агресорів. В цій діяльності велику роботу проводила наша газета "Українське Життя", яка почала виходити в Торонто в серпні 1941 року.
Я виїхав на об'їздку по місцевостях Манітоби. Секретарем Провкому в Манітобі був тоді Микола Кащак. Головним нашим завданням було мо-^ілізуватй українських канадців для воєнних зусиль Канади в брротьбі проти фашизму, поширювати напіу газету "Укг раїнське Життя".
Наші мистецькі сили виїжджали з концерта-ми. Диригентом був тоді Яків Семенов.
Велику радість для народів світу, в тому і нас в Канаді принесли перемоги Червоної Армії над гітлерівськими агресорами, зокрема розгром гітлерівських військ під Сталінградом. Ці перемо-
ги віщували остаточну повну перемогу демократичних сил над* гітлеріз мом і його спільниками.
Напочатку іД-943 року я, за розробленим Проп-комамн Манітоби і Сас-ксчевану планом, зробив поїздку по провінції Саскечеван. Від 15 лютого до 24 квітня я відвідав понад 30 міецевостсіі. В цей час ми зорганізували 12 відділів Товариства Канадських Українців (пізніше назву змінено на ТОУК), сім комітетів, вписали ряд вільних членів.
)ИВ  я ряд ПІШИХ
поїздок в Манітобі і Сас-ксчевані. Працював для будови організації і будови та поширення нашої преси.
Це тільки деякі мої спогади. Нині перед нами стоять дальші завдання. Ми будемо продовжувати свою працю.
Вшановуючи тих, що відійшли від нас у вічність, хочу згадати про двох покійних членів, близьких мейі, які померли в 1978 році — Василя Александрука, який проживав в Мус Джо, Саск., був там через довгі роки диригентом, і Олексу Щура, який також через довгі роки црожиівав в Мус Джо, був там активний в організації, а через останніх кілька літ проживав в Едмонтоні. В. Ллександрук помер в червні 1978, а О. Шур в листопаді 1978. Складаю в їх пам'ять по $10 на пресфонд "Життя і Слова" (передаю $20 до Прескому в Келгарі).
І. Алексієвич.
СЛОНОБОЛ
Нещодавно на стадіоні індійського м. Джайпура 40 тисяч глядачів спостерігали незвичайний матч. Шість слонів, якими поганяли вершники, продемонстрували свою майстерність у боротьбі за м'яч, що трохи біль-пгай за футбольний. Поєдинок сподобався публіці, хоча закінчився внічию— 1 : 1. Незадоволеним ли-шився^ лише суддя, бо слони не реагували на його зауваження.
В Західній Німеччині
7 великих концернів виробляють понад 62 % всієї продукції важкої промисловості.
❖
❖
♦>
Увагау Виндзор і околиця!
^       Жіночий відділ ТОУК запрошує Вас на
* УКРАЇНСЬКУ ТРАДИЦІЙНУ ВЕЧЕРЮ в суботу, 20 січня, о 7-й год: вечора,
в УКРАЇНСЬКОМУ РОБІТНИЧОМУ ДОМІ, 1457 /Іруллард Рд. ^
Вечеря з 12 українських   страв.   До танців
гратиме добрий оркестр. Ласкаво просимо всіх прибути на цю традиційну вечерю-забаву, яку гкіночий відділ влаштовує щороку. Заряд.
❖
Заходом мистецького комітету ТОУК влаштовується ——
в неділю, 28 січня, о 2-йтод. пополудні,
в УРДОМІ, ВИНДЗОР ОНТ.
в концертній програмі, яка складається з хорових пісень, дуетів і квартетів, беруть участь Мішаний хор ТОУК під   проводом Казиміра Штогріша і мандоліновий оркестр.
Після концерту буде подана смачна вечеря. Вступ на концерт $2.00; на вечерю -— $3.00.
❖
❖
«
•с*
❖
❖
❖
.у
❖
❖
❖
❖
❖
❖
❖
❖ •>
❖
❖
❖
❖
❖
(Докінчення з 11-ої ст.)
Іу       Приходіть самі і запросіть своїх друзів. ¥ Мистком.
ВІДВІДИНИ РІДНОЇ БУКОВИНИ
Фашистськими бандитами були вбиті Юрій Ілюк, мій товариш по школі, і його дружина. Бандити добралися до хати вночі і вчинили кривавий злочин. Радянська міліція викрила сховища банди і в бою> який зав'язався, знищила її.
Перебуваючи в селах Брідку і Миткові, люди розповідали мені про злочини бандерівців. Вони чинили страхіття під пануванням . гітлерівців.
В обах селах було 5—6 єврейських сімей. Вони жили в згоді з селянами. Одної днини в Миткові фашистські слуги зловили трьох євреїв і повели їх до канцелярії. По дорозі один селянин запитав, куди ви їх ведете? Фашистський чиновник відповів: Мовчи, бо і ти підеш з ними. Коли євреїв привели до канцелярії, їх там: страшено били, замучили насмерть.
Після визволення Буковини від гітлерівців і відновлення радянської влади, бандерівські банди знову робили напади на тих, що були за радянську владу. Вони схотіли мою перву сестру Ана: стазію Загару вночі і втопили в Дністрі. Таке саме зробили з її первим братом Манолієм Зага-рою.
Вони хотіли зробити таке саме і з 11 татом. Прийшли одної ночі, розбили двері і всюди шукали за ним, але його тієї ночі не було дома. Він примушений був перебратися до іншого села — Ве-ренчайки, до племінниці. -
З Брідка я повернувся до Чернівців. Тут мене чекали Кузьма Демочко і кореспондент та фотограф від газети "Радянська Буковина". Прийшли Василь Зозуля к і його дружина і ми всі разом мали обід в моїх племінників. Після обіду Кузьма Демочко повіз нас оглянути університет.
Закінчився мщ одномі-. сячний побут на рідній Буковині і треба було повертатися додому.
З поїздки я виніс велике враження. Я побачив, як народ Буковини, як і усієї України, зажив новим кращим життям, яке йому принесла радянська влада,
В рідному селі мені говорили: тепер нам добре живеться і з кожним днем йде до кращого. Ко-би лише був мир у світі.
з Києва я виїхав до Москви, а звідти до. Канади маршрутом Москва — Варшава — Амстердам — Торонто.
Василь ЗАГАРА.