Понеділок, з вересня 1979 р.
СПОГАДИ з ПЕРЕЖИТОГО І $80 НА ПРЕСОВИЙ ФОНД "ЖІС"
Ричмонд, Б. К. — Мо- була невеликою, бо фар-
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
їй дружині Ксені сповнилося недавно 77 років. Пишу дещо про її життя і обоє висилаємо $80 на пресовий фонд~'Життя і Слова".
Ксеня Куцір народилася 16 серпня 1902 року в селі Вилка Горінеска, повіт Чесанів. Ця територія в той час знаходилась під пануванням австро-угбрь ської монархії.
Ходила до школи, де навчання було в польсь-I кій мові. В школі була учителька, яка дуже погано відносилася до дітей, била їх. Родичі запротестували і добилися зміни учителки.
Родичі Ксені були бідними селянами, мали клаптик змелі. В них було п'ятеро дітей. Важким було життя, родина недоїдала, животіла. Тато виїжджав на роботи аж на Мораву, під Карпатами, але заробіток був мізерний.
1909 року тато виїхав до Америки аби заробити більше грошей. Дістав роботу у фабриці в Нью Йорку. Звідтам написав листа до свого швагра Івана Кудерявця, що жив на фармі в околиці Гленелла, Ман., в Канаді. Тато з часом поїхав до Гленелли на сталий побут.
З Нью Йорку тато посилав дещо грошей м^мі і це полегшувало наше життя. Та сталося в родині 1 рагедія — втопився в річці 3-ріЧний братик Юрко. ■
З приїздом до Гленелли, Май., тато набув там фарму з лісом — 160 ак-у рів. Тут він тяжко працював — корчував ліс, визбирував каміння і т- д.
Швагер Іван Кудеря-вець. порадив батькові Ксені пошукати працю там, де потрібні будівельники, бо батько набув такий фах ще з старого краю. Незабаром знайшлася вже і перша робота. Недалеко від Гленелли один українськіпі фармер запросив батька збудувати хату. Фармер був дуже задоволений його роботою. Пізніше вістка про прибуття доброго будівельника рознеслася по всій місцевості. Батька Ксені почали запрошувати будувати хати, різні будівлі в господарстві, ремонтувати старі хати. Правда, плата за роботу
мери самі не мали грошей в той час, але батько зумів заощадити тяжко зароблені гроші і вислав до краю шифкарту.
Наша мама, — розповідала Ксеня, — одержала повідомлення від агентства в Німеччині, що шифкарта для нас оплачена на подорож з Німеччини до Нью Йорку, але за подорож потягом з дому до Німеччини мама мусила заплатити сама. Грошей в нас не було і мама продала клаптик поля, шрб заплатити за подорож.
І ось вся родина: мама і четверо дітей (два хлопці' і дві дівчинки) в листопаді 1912 року виїхали до Канади, до тата.
Радісною і зворушливою була наша зустріч з татом, згадує Ксеня,—10-річною дівчинкою, будучи ще у себе в краю, я уявляла Канаду як казкову країну. Не думала я, що побачу цю країну, вкриту шаром снігу, з зимовими холодними вітрами і пекучим морозом. Але я була невимовно шіасливою, що вся наша родина зібралася разом з ■. татом.
Коли ми вперше ступили на татову фарму> то зразу побачили збудовану ним нашу хату*
В сімейному щасливому колі зустрічали ми Різдво і Новиіі 1913-й рік, рік, з якого почалося наше життя на новій канадській землі. Цей рік за-ка рбувався в моїй нам 'яті на все життя, — пригадує Ксеня.
З початком весни, коли почали пригрівати перші теплі промені сонця, батько і мати вийшли корчувати дерева і кущі, розчищати землю від каміння. Діти теж допомагали батькам. На прочищеному від лісу клапті землі батьки Ксені посадили городину, щоб було що їсти літом і взимку.
Тато втішався, дивлячись, як діти допомагають в господарстві, навчав їх, як треба все робити, не квапитися і бути обережними, щоб не покалічитись.
Коли настав місяць липень, діти копали корінці, сушили їх і продавали, а на~здобуті гроші батьки купували -потрібні спо-
Перше літо на гомсте-ді родина Ксені здебільш корчувала ліс, розчищала землю від каміння, об-водила колючим дротом фарму, заготовляла паливо на зиму. Пізніше на зораній землі сіяли пшеницю.'. .;
ЙШОВ 1914-й рік..., — згадує Ксеня. Важким бу^ ло наше життя в Канаді. Родина була велика, треба було дітей годувати, одягати. Були великі недостачі. Але батьки не втрачали надію на краще життя, весь час наполегливо працювали і вчили нас, дітей, що без праці— нема життя.
Згодом в родині народився ще один хлопчик, якого назвали Николкою. Було вже п'ятеро дітей, які росли здоровими і жвавими. Батьки багато працювали, бо залишалося ще багато землі до корчування.
Після того, як тато весною засіяв землю пшеницею, посадив лю, він подався на ництво при молочній компанії в місцевості Мек-Крі, Ман. Діти допомагали матері в господарстві.
Восени 1914 р. спалахнула перша світова війна, про яку Ксеня і батьки довідалися з української газети, яку передплачував вуйко. Ксеня часто читала цю газету, а тато слухав.
V Восени 1916 рюку, згадує дружина, — ми пережили велику сімейну трагедію —^ невблаганна смерть забрала нашого тата Він помер від тяжкої хвороби у 40 років свого короткого життя. Місце господаря на гомстеді заступив наш старший брат Ярема, який старався у всьому наслідувати батька і примірно господарив. Я вийшла заміж, але шлюб був невдалий і я мусила з чоловіком розійтися, залишаючись з п'ятьма малими доньками.
В 1929 р. Ксеня переїхала з провінції Маніто-ба до Британської Колумбії —- до Борнабі, коло
Сторінка 11
$100 НА ПРЕСОВИЙ ФОНД "ЖіС" В ПАМ'ЯТЬ ДРУЖИНИ
Вінніпег, Ман. — Дня
18 вересня сповниться рік від дня смерті моєї любимої дружини, матері синів, бабці і прабабці онукам і правнукам Катерини Тембей. її раптова смерть була великим ударом для нас. Це велике горе ще й .зараз боляче відчуваємо в наших серцях. З глибоким відчуттям смутку вшановуємо її пам'ять. ЗгадусАю все пережите і незабуїні тридцяті роки великого безробіття.
Ти, дорога моя, тяжко працювала, щоб ми з дітьми не голодували. А коли життя покращало, то невблаганна смерть забрала тебе від нас.
Я лишився самий доживати віка. Л старість не лиАЗить самотності.
Дорога моя Катерина була довголітньою член-кинею відділів ТОУК і ГЗТ, любила читати "Життя і Слово ', збирала пожертви на пресовий фонд, брала участь в прогресивному русі.
Перед твоєю могилою схиляємо наші голови на знак нашої великої пошани до тебе. До першої річниці твоєї смерті і в незабутню пам'ять про тебе жертвую $100 на пресовий фонд "Життя і Слова", яке ти любила читати. ,■:
Спи тихим і вічним сном, нехай канадська земля буде тобі легкою. Петро Гембей і родина^
БЕЗРОБІТТЯ СЕРЕД МОЛОДІ ІСПАНІЇ
Мадрід. — Неухильно зростає безробіття серед іспанської молоді. Кількість юнаків і дівчат, які шукають роботу, за; даними інституту в справах молоді, наближається до 640 тисяч чоловік. Це майже 60 процентів від загальної кількості "зай-рих людей" у країні. Більшість безробітної іяоДоді — люди, які не досягли 19 років, ті, хто не працював після закінчення школи жодного дня.
Венкувера. Через економічну кризу, що охопила тоді Канаду, було дуже кажко знайти яку-небудь працю. Ксеня тяжко бідувала з малими дітьми.
Влаштувалась вона на сезонну працю в огород-ників, разом з старшими доньками збирали ягоди.
Далі Ксеня згадує: Ми, безробітні жінки пішли організованим походом до муніципалітету Едмундз, домагаючись від властей хліба, молока, одягу, взуття для наших дітей і щоб не викидали нас з помешкань за несплату за рент. Ми добилися задоволення своїх домагань у великій мірі при дальшій боротьбі.
Коли в Борнабі бу» організований відділ ТОДОВИРНАЗУ, Ксеня стала його членкинею, брала участь в його діяльності поданні допомоги політв'язням па Західній Україні, що томилися в тюрмах панської Польщі. Відділ разом з братньою організацією ТУРФДім проводив і культурно-освітню діяльність. Проводилася мистецька діяльність, якою керував тон. Сохацький. Була українська дитяча школа під керівництвом тов. Д. Зуби-аса. Навчання дітей музики і співу проводив Д. Ви-христов. Вся ця діяльність проводилася в хаті робітника Николи Козака.
Старші дочки Ксені вчащали до школи українських народних танців в Українському Робітничому Домі у Венкувері
та-
ЖИВЧ1 продукти, а також дещо до господарства.
за що одержували трохи грошей, щоб можна було кож були членкинями мо-прохарчуватися. лодіжної організації, ви-
ступали на концертах.
В часі другої світової війни проводилася діяльність для підтримки воєнних зусиль в боротьбі проти фашизму, збирались фонди для допомоги радянському народу в його героїчній боротьбі проти фашистських агресорів. Проводилася діяльність за повернення правним власникам Українських Робітничих Домів, які були сконфісковані урядом з вибухом війни.
Беручи участь в цій діяльності прогресивного руху я познайомився з Ксенею і ми одружилися. Ми зажили радісним подружнім життям, радіємо пошаною наших дітей, внуків і правнуків.
В 1947 р. мама дружний переселилася з міста Вінніпегу до Британської Колумбії, щоб бути тут близько коло дітей. Цим вона раділа. Вона померла у 83-річному віці. В 1962 році помер трагічно наймолодший брат дружини Никола в аварії з авом. Залишив дружину і дві малі доньки.
У пам'ять матері і брата і з нагоди 77-річчя з дня народження Ксені жертвуємо .$80 на прес-фонд "Життя і Слова'^. Іван Валко І др^гжявй
