Понеділок, 28 квітня 1980 р.
'ЖИТТЯ І СЛОВО'
Сторінка 7
Петро  К Р АЖЧ У К
(ПРОДОВЖЕННЯ)
З Яблунова польовими дорогами ми подались до Гусятина, Перед нами розкинулись поля як просторе спокійне море. Тут переважно зернові культури. Пече сонце. Дуже потрібний дощ.
Зупиняємося буквально на півгодини біля Клубу "Дружба" в Крегульцях. Саме тоді збирались Депутати сільради на своє пленарне засідання: Ми зайшли до середини, привітались з людьми, коротко поговорили, побажали їм успіху в їхній фомадській праці. Але ні в них, ні в нас не було часу на довші розмови. Ми спішили до Гусятина.
Прибули вже під вечір до містечка. Я попросив негайно поїхати на Збруч — цю вузеньку і мілку річку, яка багато-багато років розділяла єдинокровних братів-українців на східних і західних. ^ Стою на березі цієї річки і мені на думку напливають слова із вірша "Над Збручем" поета Миколи Лукова:
Кордон минувся і не вернеться. Щебеч\тгь діти, плинуть ріки, І мій народ шанує вересень, . Що возз'єднав його навіки.
Так, я вперше тут над Збручем, про який стільки написано, стільки сказано, бо в історії українського народу він проходив чорною смугою, наче гострий ніж розрізував єдиний національний організм. Скільки подій зв'язано з ним. Скільки легенд створено людьми про нього! А сьогодні це спокійна українська річка, через місток якої кожної хвилини хтось проходить з ОДг
ного до другого Гусяти на, або швидко промчить автомобіль. Сьогодні це один край. Люди ходять одні до одних в гості, хлопці і дівчата любляться, одружукзться, утворюкзть сім7. Як мило! Як любо! Так, варто сюди приїхати аж з далекої Канади, щоб годину-дві полюбуватися і тихим плесом річки, з чудовими краєвидами по обох боках, подихати свіжим надвечірнім ароматним повітрям сад'тв обох Гусятинів у цей знаменний час •— у 40 річчя визволення і возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. Тут так було гарно і приємно, що не хотілось залишати цього місця, бо хто знає, коли я ще Тут буду, чи і взагалі буду.
Біля ріки Збруч а Гусятині. З правого боку Володимир Вихрущ, поет, кандидат економічних наук, голова Тернопільського відділення Товариства "Україна".
З таким урочистим настроєм і глибоким зворушенням ми пішли до Історико-нраєзнавчого музею^ в_ Гусятині , який знаходиться в будинку, що був споруджений в ХУ1-—Х^ІІстоліттяхЩе колись була турецька мечеть. Тк)тім у ньому приміщувалась єврейська синагога. В музеї зібрано багато експонатів про героїчну боротьбу українського народу., за своє визволення на протязі багатьох століть. Широко висвітлена боротьба трудящих Тернопільщини за соціальне і національне визволення з »-.ід польсько-панської окупації, за воз-3 єднаная.з ^^йькад.^УіФ^
Хочу зазначити, що й саме містечко Гусятин зробило на мене гарне враження, бо воно чисте, впорядковане, всюди нові будинки..
Вечоріє .. . Вирішили по дорозі до Тернополя "заглянути" до Васильківців — до села, з якого за океан, особливо до Канади, подалось дуже багато людей — заробітчан: і Трохим Ландій, і Ілько Ковальчук, і Юрко Лицар, і Дмитро Петраш, Петро Кучмій, Василь Дутка, Ілько Ващишин і багато-багато інших. До речі, велика кількість їх з і дограла дуже важливу і активну роль в українському прогресивному русі.
У
Історнко-краєзнавчий музей в Гусятині.
У Васильківцях ми розмовляли з головою колгоспу '' П е ре м о га " Василем Ши мчи ком з С амолусків. 1/1 ом у лише ЗО років. Має вищу освіту. По дорозі повечеряли і вже пізно вночі — о 11 годині прибули до Тернополя. Всі були втомлені, бо день був дуже довгий, особливо для мене і Миколи Чубука, бо ми від самісенького ранку до пізної ночі були в дорозі — з Чернівців аж до Тернополя, роблячи побічні заі'зди до Запіщиків і Гусятина. ■ /"V- ■ ;
ЗНАЙОМСТВО З ТЕРНОПОЛЕМ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
Правда, з Тернополем я знайомий давно', бо вперше ' у Радянському Тернополі був взимку 1947 року. Але ж; насправді тоді Тернополя не було, бо всюди лежали руїни, люди жили в землянках. Ба, навіть нас, делегатів Товариства об'єднаних українських канадців і Ліги американських українців не мали де примістити. Перебув ал и м и в я кій сь н ашвидкуруч злі пленій халуп і, якої ще не висохла була штукатурка. Всі ми (нас було 5 осіб) спали в одній кімнаті на прічах. Міста, як такого, не було.   Залишилась лише назва міста.
Після того я декілька разів був у Тернополі і бачив, як він поставав (не відбудовувався) з руїн, як той легендарний Фенікс. А сьогодні це заново збудоване місто. 28 червня ми вирушили автомашиною по місту — знайомились з його новобудовами.
Нашим супутником і зразковим гідом виявилась Галина Демченко — секретар Тернопільського відділення Товариства "Україна".
Вона сказала: Мине можемо сьогодні говорити — оглянемо стару і. нову частини Тернополя, бо під час війни він був зруйнований на 85°/б, лише 15% жилих будинків залишились, всі промислові підприємства і адміністративні будинки були знищені. Тепер це нове місто. ■
їдемо центральною вулицею —■ вулицею Леніна. Галина Демченко пояснює, що там, де колись був старий базар, зараз споруджується великий краєзнавчий музей. Перед нами виринає великий будинок —ІДент-ральний універсальний магазин, а дальше ще один великий будинок — Побутовий комбінат.
Населення міста зараз становить 145 тисяч осіб. Плановики й економісти говорять, що місто не буде, дуже розростатися, бо, як уже зазначувалось про Івано-Франківськ, великі міста мають і свої негативні сторони. Воно розраховане на 300 тисяч осіб.
Минаємо Театральну площу — тут красується Тернопільський Драматичний театр ім. Т. Г. ІІІезченка, який є гордістю не тільки міста, але й усієї області. В ньому працюють видатні артисти — режисер Анато-;
{Продовження на.^5:ій ...
Художник І педагог
Про героїчне минуле і сьогодення іпевченково-|го краю . розповідають твори самодіяльного народного художника • — різьбяра з Чигирна на Черкащині Петра Петрен-' ка. Він у.міє яскраво показати .характери своїх героїв. Серед численних робіт різьбяра — твори,
присвячені 325-річчю возз'єднання України з Росією. З особливою любо-з'ю виконана ни.м скульптура — дві красиві дів чини, що символізують собою непорушну сдністі братніх республік.
Чимало робіт присня-. пів .майстер творчій спадщині Тараса Шевченка. Цс персонажі його безсмертних творів: "Перебендя", "Кобзар", "Катерина". Чудово виконана скульптурна група "Співають, ідучи, дівчата" та інші.
Кожен твір митця відзначається глибиною задуму, майстерністю виконання. Роботи Петра Петренка експонувалися па виставках у Москві, Києві, Черкасах. їх .можна побачити в музеях Кане ва, Чигирина.
Са модіяльн ий .худс^ж. ник зареко.мендував себе і здібнй.м педагого.м. Ось ^ уже  більше п'ятнадцяти років очоліос   він студію, художньої   різьби по дереву при Чигиринському палаці    піонерів. Твори його йиховаиц'в, які вже експоилвалися па рай.иі-имх, об.іасних виставк'і^х. г..і дзнача:п іс я почесни мі V ірамоталш, премія\п:. Кп-гато учнів Петра Пегр -ка ста.иі хліборобамі:: бітниками,. псдаїоі. .Л.іе вони не поривак.-любиміїм заняттям .завжди зберегти .'.ь до прекрасного.
Щедра на талант.. ля Тараса. Сьогоди : 1 а с т і п р а шос  п о п г', художніх студій і г\
Михайло КАРПЕЇ!
(РАТ.^>
ВИСТАВКА В КОЛОМИЇ
Коломия. — У V
мийському музеї }■'■ ного мистецтва на їя
Франківщині органічно художню тематичт ставку "Наш радянсь. ; спосіб життя". Вона " -криває велич соціаліс них перетворень на з?, ноукраїнських землях виставці представленеє дожні полотна місг,:: майстрів пензля Г. £<
лецького, П. Марм?;. . та інших.