Сторінка б
'ЖИТТЯ І СЛОВО"
Понеділок, 19 травня 1980 р.
ХАЙ люди ЖИВУТЬиВ МИРІ І ДРУЖБІ!
(Докінчення з 5-ої стор). . англійськи. Цс були ре-
3-і*о вересня - Перша канадська дивізія і Вось: ма британська армія почали висадку на територію Італії. Після тривалого й інтенсивного бомбардування Та артилерійського обстрілу з сіцілійсь-кого-   узбережжя ми перейшли Мессінську протоку.  Великого опору з боку ворога не було. Я не був у перших загонах, тому що кілька днів пе-р>ед тим захворів, лікар приказав   мені лягти к госпіталь. Через: два дні після висадки я вже бур в Італії. ■
По дорозі па фронт я бачив багато італійських солдатів, які    з   : білими прапорами йшли в тил і зда;валися добровільно в полон, бо їм вже надоїло воювати. Вни були пригноблені і занепаипі духом' Я запримітив, що багать італійських ві йсько-вогіолонених не мали по-, ловину вуха або носа. Що сталось? Мій друг,що по-, ходив з Монтреалу І знав італійську мову, запитав сдного італійця, чому в нього не було піввуха. Він відповів:        '.'Російський фронт..." Потім  вії і сказав;. ''Якщо-'б я скинув-черевики   і показав тобі свої ноги, то ти ще більше здивувався   б". Вони там повідморожували в\' ха; нск:и, пальці на по
Нацисти ставили силь-піший опір в Італії, ніж в Сіцідії, бо розріаховува-Ііи, що їхні італійські "со іозники", будуть обороняти острів> коли вбнп самі вирішили дані нам тут великий бій. .
В перших ди яX боїв за Італію, ми не мали води, бо нацисти, відступаючи, затруїли криниці..Затру їли і вино в бочках. Ми були попереджені   псрел . тим злочиноЛі ■ нацистів. Однак цивільне населення/ особливо діти, гішу-:пї,     отруївшись водою. Під багатьм а сел я неьким п хатами   гітлерівні попідкладали дийаміт.
В околиці Кампббас-: со я бачив, як два хлопчики відчинили двері свосї хати і "вона злетіла з повітря. Чи був хто в хаті, я не знаю, але хлопчиків рознесло на всі сторони.
По дорозі з Кампобас-гі> до порту Ортонр .ми
опо-
і і ч ворога. Кампобасео сходиться в дуже ггр--і околиці. Тут можііа л'^    знайти чималожи-е;-ій, йіч^ т озмовлядії по-
е.мігранти, які повернулись з Сполучених Штаї тів Америки в 1930-х роках до Італії' на заклик диктатора Беніто Муссо-ліні, який обіцяв їм "веселе ж:ИтТя".
Я     хочу розповісти про один дуже характерний випадок про відносини, які тоді, сіслались в "Італії навіть в одній сім'ї, к оли два бра ги поділились на вороіуірчі стор»с>-ни. В дорозі з Кампобас-со до Ортоно   ми пішли . на розвідку.    Пас було троє   солдатів. Відійшли яких чотири кілометри. В долині побачили хатину. З неї доносився жіночий плач. Ми думали, що нацисти   ґвалтують італійських    жінок. Ми не знали, що нам ; робити. Коли ми підійшли ближче, то чули   лише голос одної жінки, яка сильно лементувала; Ми: відкрили двері   і побачили на підлозі молодого вбитого хлопця, з бічних дверей увійшов    старший чоловік. Він почав говорити ііо-англійськи. Вияснилось, що його старший син Рудольфе, сержант італійської    ар.мії, вбив .молодшого брага Робер-то за те, що він здизерти-рував з італійсвкої армії, бо не^ хотів служити німцям і не хотів бачити свою рідну Італію сплюидрова-поір нацистами. '
В околиці Термолі до нашого ііолкд іірийііюв низького росту в сіцілій-ськрМу, одязі .3 авто.матом тіартизан з дво.чіа товаришами. Він представіів себе:  Джіованні. Розмов-, л яв італійською, фран-цузькою, сербською і дещо    англійською мовою я .міг з ним досить добре розповитися. Він розповів   багато   дечого про фортифікації       тилу німецьких військ. Вони рулі І досить сильні, бо й сама країна гоїзиста, багато тунелів і мостів. Нацисти заставили італійсь-кііх     солдатів будувати укріплення в стратегічних .місцях.
Одного дня Джіованні привів із собою 5 черво-ноармійців, які попали в полон До німців, однак вирьалиеь і в потязі, яким їхали італійські солдати, ХСТІ.1И переправитися до Радянського Союзі/. їх знову зловили і також за ставили будувати фортіг фікації. Однак Джіован ні допоміг їм вирватися другий раз з полону. Ліс-лй деякого часу він ію-^
дався у свою дорогу. Він був срціалістом7~Його сі-' м'я залишилась далеко на   півночі — в околиці Сан-Маріно.
Важливу роль відо-грав 22 канадський полк з міста Квебека в бороть^ бі за важливу дорогу до іюрту Ортоно. 14 грудня 1943 року майор Пол Трі-кет одержав високу нагороду — за героїчне командування по.п;крм — "Вікторія Кросе' ("Хрест Вікторії"). "
Ми: зазнавали великих труднощів і ліалй чи.малі жертви: біл я 50 "/о солда-тів були вбиті або поранені.
Великий    бій - розгорнувся за Л1ІСТО Ортоно. Нацисти кинули свої резерви — війська дивізії Германа     Геірінга, щоб
Гуманізм І милосе|щя
стримати наступ союзницьких армій.
В поході на Касіно я вночі покотився з стрімко ГР горбка і вивихнув праву нРгу. Врдночас дістав мігрень (біль ГРЛР-ви). Перебув шість тиж-нів у госпіталі. Після ек-заменації Ілікарі перевели мене з першої до третьої категорії фізичного стану. До кінця війни я перебував у резервній частині в Англії,
: В листопаді 1944 року у "Лондоні відбувся черговий Всесвітній конгрес молоді, на який прибула велика делегація з Радянської України. В її складі були учасники Великої Вітчизняної війни — бій ці Радянської Армії і партизанських загонів: Платон Воронько, Олександр Кравець, ■ Дмитре Глинка, Василь Костенко. Дмитро Цанженко, Петро Тронько, Марія Кіх, Валентин Клочко, Володй-лшр Мікаць,; С. Пихно. :Я також брав участь у цьому конгресі і;ліав лЮ/КЛН-БІсть гіознайбмитися і подружити з бійцяли гагами з Радянської України. З деяки.хпі я до сьо-іодні дружу.
Після закінчення війни я був демббі;іізованйй і повернувся до праці в газе;ті ^'^країнське життя''. Крім праці, я свій час і Свої зусилля відцаіо боротьбі проти небезпеки третьої світової ізійнит Xай ніколи   не повтори-
ТЬСЯ те, що буЛО~ТТІД Ч'ЗС другої світової ^ ВІИИИІ Хай люди живуть у лшрі і дружбі!
Богдан гдрматюк.
Кожного року 8 трак-іія на всіх континентах лланети відзначається Всесвітній день Червоного Хреста. Нині він проходив під девізом '"Червоний Хрестії^сюди і для ■ ■всіх". ■
Двадцять   два мільйони чоловік   об'єднує Товариство Червоного Хреста на Україні. Немає такого колективу, — розповідає голова Республікан-ськогр комітету цієї організації Валентина Зубко, де б не булр санітарнрго активіста. Адже охорона здоров'я ^ справа не лише державна, ай громадська. Інспектори Товарйст-ва^ які пращоють на. добровільних засадах, є членами комісій соціально го страхування, охорони праці. На кожному промисловому  і СІЛЬСЬКРГРС-подарському підприємствах, автомагістралям: діють санітарні дружини і пости. Тепер створюються спеціальні санітарні прс-ти на рлі.мпійських трасах. До них увійдуть рр-бітники дррржно-експлу-атадійних служб.
Авторитет Товариства зростає з кожним роком. Червоний Хрест організовує масову підготовку санітарного активу з таким розрахунком, щоб у кожній сім'ї була як міні- • мум одна людлна, котра в м іє д огл я дати за хво ри м.
Товариство має у багатьох містах і райрнах республіки служби ПРТрО-нажних медичних сестер. Тм адресують люди тисячі листів-подяк. Ось кілька з нкх Інвалід Великої Вітчизняної війни Олександр Бойко із Луцька дя-
кує патронажній сестрі Надії Ткачук:-"Сама природа наділила її добротою, великою любов'ю до своєї благородної роботи. Це справжня сестра ми-лрсердя, інакше не назвеш..." Подружжя, ветерани війни з Дніпропетровська: "Улсе 5 років ми тяжко хворіємо. Весь цей час допомагає нам як сестра і як людина Та.ма-раЩу кін а. Дякуємо Вам що у вашому Товаристві працюють такі прекрасні люди..." ' -
Піклування про здоров'я й благополуччя радянської людини товариство Червоного Хреста поєднує з активною діяльніс-тю, спрямованою на захист миру і прав людини, з інтерінаї^іональною допомогою народам інишх країн у борютьбі з хворобами й епідеміями, з наслідками стихійних лих і збройних конфліктів. Тільки за останні дВа роки населенню більш як 40 країн були надіслані профілактичні вакцини та лікиі, продовольство для дітей, які грлрдуютЬ; намети, .одяг медикамен-^ ти — жертвам стихійного ■ лиха.;.'-/
Керуючись миролібб-ними намірами, каже на закінчення Валейтіша Зубко, ріадянськйи Червоний Хрест і надалі вно-Л'ити.ме свій посильний вклад у справу забезпечення міцного миру і братерської дружби між паро да.ми, перетворенню в життя благородних ідеалів гуманізму та інтернаціоналізму, збереження життя і здоров'я людини. (ратау).
ДРОГОБИЦЬКОМУ ПШГОГІМНОМУ ІНСТИТУТУ 40 РОКІВ
Свою сорокову весну зустрів Дрогобицьктін державний педагогічний іистнтгт імені Івана Франка. А.-,-;.; ■..:^:■■.■ Після возз'єднання західно-українських земель п єдиній українській Радянській державі гостро постала проблема підго-товки педагогічних кадрів з місцевого населення. Рішенням уряду в Дрогобичі у 1940 році бу:ю відкрито учительський інсти-т:^гг, Ь^еБЛІанаяо змініщся він за рокії Радянської у.чаді;. Нині .ча семи ^а-ку.іЬ7СсГйх і підготовчому 1ІІДДІЛ > >їі ;^ буваютгь вищу осрііу іайже 4 тисячі студентка. Серед 243 Вик^ . іадачіз — чргіїрп докто-
ри, 88 кандидатів наук і ■доцентів.-'
За 40 років ііістйіуг підготував майже 25 тисяч кваліфікованих спеціалістів.
До послуг майбутніх педагогів п'ять пурто^шт-ків, 58 добре обладнаних кабінетів І дабораторій, велика бібліотека.
(ратау)/'--.
житловий ФОНД ЧЕРНІВЦІВ
Житловий фонд Чернівців зріс за повоєнний час у. два з половиною ])аза. Більше половини чернівчан живуть у бу-шнках, споруджених після Великої В ітчизн я ної шини.'" .
■ Л- ....