Сторінка 8
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
Пбнеділон, 27 жовтня 1980 р.
РОЗПОШДАЮТЬ СТАРОЖИТНОСТІ
Нещодавно комунальна рада Неаполя подавляючою більшісію голосів перебрала мером міста на черговий п'яти р і ч н и й строк комуніста. Маурі-ціо Валенсі. Так було підтверджено довір я, яке мешканці третього за роз-міром міста країни виявили на адміністраційних виборах, своєму лівому муніципалітету, що відбу лися в липні, та його голові, 70-річн6му Валенсі. За нього було подано гсь лосів більш, ніж за будь-якого іншого мера Італії.
Італійські ґазети не без підстави багато пишуть про неможливість керувати великими містами., Підкреслюється, що на розвиток багатьох з них боляче впливають всі пороки соціальио-економіч-ноі структури країни. Значно менше говориться про те, що дійсною причиною кризи "мегалополісів" є неспроможність представників християн-еько-демократичної партії неподільно панувати в італійських муніципалітетах на протязі багатьох років, вирішувати насущні проблеми міського господарства. Хабарі і кругова порука; темні махі-. нації і розбазарювання державних, коштів стали свого рода "візитною карткою" начальників мі-. ста від християнсько-дс-мократичної партії. В Неаполі, місті, яке довгі роки було.вотчиною родини Гава, безчестя правителів збільшувалось через багаточисленні г о с т р і проблеми Півдня Італії: масове безробіття і злидні, неписьменність населення та високий рівень злочинності.
Вперше монопольне . правління Гава було порушено в 1975 році, коли у склад комунальної ради ввійшли комуністи, соціалісти і соціал-демократи. Опинившись поза справами, християнські демократи пропонували •x. :іядкий і безславний кі-нець нової адміністрації, добре розу.міючи, що залишили їй у спадщину кровоточиві виразки .пів-торамільйонного міста, їхні надії не виправдались.
Розповісти про це я попросив мера міста Мау ріціо Валенсі:
— З самого початку, —-
ред нами проблем. — Перш за все — безробіття: в Італії Неаполю належить сумний "рекорд" — біля 300 тисяч чоловік не мають тут праці. Далі— житлове питання: в місті коло чотирьох тисяч чоловік не мають притулку, а поруч з цим процвітало спекулятивне будівництво в обхід всіх існуючих законів. Дода^ мо до цього дефіцит міського бюджету, відсутність упорядкованого генерального плану, хаос в роботі громадського транспорту, гнітюча бідність санітар^ но-гігієнічних служб —-ви тоді зрозумієте, що вимагалась рішуча перебудова всього механізму міського господарства.
Приступити до здійснення цього завдання було не просто, — розповідає Мауріціо Валенсі. — Християнсько - демократична партія, зв'язані з нею державні організації і банки (не слід забувати, що втративши свої позиції в Неаполі та в деяких інших крупних містах, християнські демократи весь цей час знаходилися біля кер.ма держави) чинили завзятий опір проти усіх ініціатив нового му-ніципалітету. Але з перших кроків ми взяли на озброєння принцип господарювання, який допоміг нам подолати цей саботаж, а остаточно завоювати довір'я неаполітанців, — чесність і принциповість офіційних представників, жителів.
— Наведу кілька конкретних прикладів, продовжує М. Валенсі. — У плані боротьби з безробіттям ми поставили собі за мету не тільки зберегти попередні робочі місця, але й створити кілька тисяч нових. Ми організували^наприклад, ряд нових виробничих кооперативів, які не тільки об'єднали сотні дрібних ремісничих господарств — шкіряників, взуттє-виків, годинкарів і т. ін., але й дозволили залучити до роботи на сучасних підприємствах значну кількість молоді. Відсутність централізованих капіталовкладень загрожуг вало звільненням семи тисячам робітників металургійного заводу "Італі-сидер". Завдяки енергій-
говорить Валенсі, — ми усвідомлювали всю сер гПоїгість поставлених пе-
нрму втр^-чанню мунщи-палітета, но.менкла-тура виробів підприємства була змінена, додаткові кошти- не були потрібні', а робітники відстояли най-
дорожче для них право —. право на працю.
Що стосується житла, ми розробили і ввели в практику графік будівництва домів і черпі на одержання квартир, — розповідає Валенсі: — Це дозволило покласти край спекулятивній забудові, забезпечити. швидке надання житла найбільш потребуючим. Для них ми, плануємо побудувати 3—4 тисячі домів, де всі ква^ири будуть умебльовані за рахунок міського бюджету. До кінця 1981 року нами передбачаєть-будівництво шкіл на 2000 класних п р им і ще н ь Швидкими темпами йде будівництво метро, яке Б перспективі з'єднає центр м іста з містом-супутни-ком, що проектується зараз. Нарешті, в плані соціального забезпечення ми встановили пенсійний мінімум для похилих громадян. Деякі з них МОг жуть тепер оде^ржуваТи ліки за рахунок муніци-палітета.
До повного вирішення проблем Неаполя ще дуже далеко, говорить на закінчення Мауріціо Валенсі. ■'■—■• І все ж ми змогли довести, що ; навіть в умовах' суворої соціаль-но-еконо.мічної дійсності Італії, великим містом можна керувати успіііїно. Для цього муніципалітет повинен працювати чесно і самовіддано. І якщо на .минулих виборах в Міські органи влади виборці знову виявили вотум довір'я мерам-комуністам таких міст, як Рим, Туг рін і Неаполь, виходить, в них не.ма сумніву в тому, що їхні обранці волс^ діють такими якостями. Без комуністів і всупереч їм сьогодні не можна керувати країною, її найбі-льщими центрами, Така думка трудящих, інтере Си яких відстоюють "червоні" муніципалітети Італії А. ХАЗОВ.
Рим.
(Дскінчення з 7ч>ї стер.)
чи страус. Адже через мі-льйони_ років ніякий зародок не збережеться живим, ймовірно, в яйці вода ще з .міоцену, найстарішої води світу. Та навіщо гадати, відповідь невдовзі дадуть київські хі-■ міки. '
УСПАДКОВАНИЙ ПОСТАМЕНТ
Жінки з глиняниками одна по дній вирушали до кручі: весняна пора; треба тинькувати, білити. Якраз така глина — м'яка, а руда і дрібний пісок знаходилися неподалік села Гатне Києво-Свято-шинського району. Зелена круча геть уся подзьобана невеликими печерами. В одній з них заступ наштовхнувся на величезну брунату кістку: А потім—іншу... Незабаром коло отвору виросла гірка ребер, хребців. Купу увінчав череп дивовижної тварини, зуби якої нагадували відбитки гусениць трактора.
...Цього дня в село в'їхала підвода, куди збира.-лй утильсировину. Приймали все. Пішли в хід кістки, викопані з кручі. Були: вони занадто великі, то-му селяни розбили їх на ш.матки.
Ось тут і трапився поблизу сільський вчитель. Того весняного дня 1949 року в лабораторії, де працював І. Підоплічко (згодом академік, відомий палеонтолог), тривожно закалатав телефон. Науковець вислухав і прожогом кинувся шукати вантажну машину.
Так був урятований кістяк мамонта, який ни ні прикрашає, музей. Важив велет колись п'ять тонн, висотою був де трьох метрів. Реставрував його В. .Свистун. З'єднав понад тисячу фрагі ментів (нагадаємо, що
всього у мамонта близько двохсот кісток). Рік піщов на копітку роботу. А міг витратити набагато .менше часу, не з'явись у селі підвода збирача брухту.
На новий експонат уже чекав п'єдестал, що був не зайнятий з 1943 ро. ку. Колись па ньому стояв скелет пращура мамон, тів — трога]^терієвий слон. Цей експонат — гордість української палеонтологічної науки —-не знайдено і дотепер. Відомо, що його не встигли вивезти 1941 року, а через два літа — розібрано, складено в ящики і відправлено фащистськи.ми окупантами на захід.
Науковці музею, шукаючи трогантерієвого слона, дотепер переглядають іноземні каталоги Та гігантський кістяк не з'явився ні в жодній приватній колекції, ні в державних зібраннях.
СТРАШНИЙ ДОРОГИЙ ЗВЇР
Загрозливо опущені бивні, лобатий череп, кістяк на колоноподібних ногах ^— у позі тварини відчувається первісна могутність й дика сила. Цеіі дивний звір — ноги слона, голова носорога —^ жив приблизно 15 мільйо. нів років тому у річкових плесах на території нинішньої Європи, важив сім тонн. А харчувався ве. лет, гадають учені, моло-ди.ми пагона.ми очерету, латаття.м. Ось які масиїта-би дає дієтична рослиина їжа! Повний скелет динотерія — один з унікальних експонатів .музею Взагалі, в Європі є п'ять кістяків цих тварин. Та Тільки Київський і Британський історико-приро. дознавчі музеї мають експонати із цілими справжніми черепами.
А. БАУЕР.
ТВОРЯТЬ ДІВЧАТА КРАСУ
Десятки елегантних виробів з буковинськими орнаментами щоденно проходять через руки майстринь - ви ш и вал ь. 1 шць Чернівецької фабри~ ки художніх виробів іме-
ні Юрія Федькоізича. Навіть предмети: повсякденного вжитку —одяг ска-
тертини> рушники тощо-
стають справжні.ми творами мистецтва.
Особливо художнього відчуття ви.магає ручна вишивка. Сорочки, блузи, рушіпїки. вишиті Марією Проскурняк, Оленою Си-дор,—Наталкою Андріок, Катериною Григорець, приносять радість покупцям.
Яскраво вишиті костюми "С.\іерічка"> виготовлені молодими майст-я.ми, прийшлися до
вподоби акторам Українського народного хору імені Григорія Верьовки, багатьом іншим професій-ним і самодіяльним художнім колективам.
Виняткову турботу ви являють трудівниці до дитячого одягу. Оздоблені 'вишивками: буковинських УМІЛЬЦІВ киптарики, костюмчики для хлопчиків дівчаток виглядають зав жди святково і модно.
(РАТАУ),