Понеділок^ 4 вере(^
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТбЙнкА5
трагічну дьлю Івана
Напередодні П^ршого травня 1932 року — свята Міжнародної солідарності трудящих -— Королівська ка; на д с ь ка к і Кн а гі о л іці й (КККП — Роял кенейдіан Мавнтед поліс) провела в ряді місцевостей Канади арешти д і я ч і в о р га н г з 6 в а н о г р ррбітничо-фермерського руху, особливо тих V які не 6 юридично громадянами, з метою депортації їх до країн, з яких вони походили. Серед заарештованих був і Іван Андрійо вич Сембай в Едмонтоні.
Для багатьох читачів нашої газети, а особливо членів Товариства об'єднаних українських канадців і Р О б і тни Чого з апомо гов о го товариства, він мало, або зовсім незнаний. А він в 1923-1932-х роках відігравав Досить важливу провідну роль у канадському органі-Зованому робітнйчо-фермер-ському русі, особливо в То варистві Украї не ь ки и робітничо-фермерський дім і То в ар и с тві Доп 6 м о ги , визвол ьному рухов і н а Західній Україні,
Після 1932 року його доля була трагічною —він через декілька місяців після депортації до Радянського Союзу був репресований, як "ворог народу", і фізично знищений. І по сьогоднішній день він, поскільки нам відомо, нереабілітований. Правда, автор цих рядків став ив дек іль ка разі в питання перед керівництвом Албертійського Провінці-ального Комітету Товариства об'єднаних українських канадців, щоб воно формально з в ернулося до Прокуратури СРСР, щоб вона розглянула справу Івана Сембая і зняла тавро "Ворог народу" з чесного імені того заслуженого діяча укра їнськог о роб іти ичо -фермерського руху. Але на жаль нічого не було зроблено в тій справі тоді, коли ще жили ті активісти ТУ РФДім і Тодовирназу в Едмонтоні, які з ним тісно співробітничали на протязі років.
І все-таки: хто такий Іван Сембай?
Хоч я його особисто знав, особливо по спільній праці в Товаристві допомо ги визв ольн о м у рухові на Західній Україні, якого він буй тоді крайовим організатором, то ніколи не взнавав про його рік наррдження і з якого села він походив. Знаю, що він прходив із Східної Галичини, народився в останній декаді XIX століття,  служив  чи то в
Українських січових стріль- мітинги в українських цяX,   чи   в   Українській   ррбітничих домах, на яких з
гали цькій армії. Після Першої світової в і й н и опинився в Чехословаччині, належав там до Української студентської громади, в якій займав ліву позицію Дружив у Празі з бувшим українсь-кй м січо вим стрільцем Андрієм Баб 'юком (тоді вже відоми м п рол ета рсь ки м письменником Мирославом іаном).
ІВАН СЕМБАЙ
У 1923 році на запрошення івництва "Українських итничих вістей" з Праги прибув др Канади Мирослав Ірчан, який скоро після того став редактором журналу "Робітниця" у Вінніпегу. Ра з ом з Мир о славом Ірчдном, тим же кораблем, до Канади прибув і Іван Сембай.
ТРму щр тоді організувались при українських робітничиX; домах дитячі щколи, то для них потрібні були учителі, щоб навчали дітей укра.їнської мови. Іван Сембай став пра цю ват и таким учителем дитячої : щколи при Україйському робітничому дРмі у Вест Торонто. Крім учительської праці, він активно поринув у діяльність Онтерійського Провінціального Крмітету Товариства Український робітничо-фермерський дім "його То був період бистрого розвитку украінського робітничо-фермерського руху — особливо в провінції Онтеріо- Повсюдно утворювались відділення ТУРФДім там, де гррмадами жили українські трударі, особливо в шахтарських Місцевостях. Іван Сембай часто загощував у ті місцевості як представник Онтерійського Пров-кому ТУРФДім. Він виступав з лекціями на культурно-освітні й суспільно-політичні теми.' Він був ерудованою людиною і на його лекції приходили л юди рі зних по гл ядів, рс обл и в о ті іммігранти, які прибули до Ка нади пі сл я Першої світової війни. Зокрема слід відзначити, що на публічні
пр омова ми виступав на "старокрайові теми" Іван Сембай, приходили ново-прибулі і ммі гранти, які служили в Українських січових стрільцях або їнській галицькій армії. >ечі, ті мітинги в 1931 переважн о в і д б увалися захода ми То ва риства допомоги визвольному рухові на Західній Україні. На Пер що му вищому освітньому курсі ТУРФДІМ в кінці 1925 і на початку 1926 року, у Вінніпегу він був одним з викладачів. Один рік учителював у дитячій школі при Укріаїнському робітни-чоМу Домі в ЕдмонтонГ. У 1927 році був членом Провінціального Комітету ТУРФДім в Алберті. -Звичайно, його організа-ційна діяльність була всебічна і її не можйа охопити в одній статті. Вона, до речі, відображена в багатьох кореспойденціях з різних місцевостей, які він відвідував, що були опубліковані в газетах "Українські робітничі вісті", "Фармер-ське ж иття'' і жур на Лі "Робітниця"
:. Але. навіть із тих прданих шформацій читачі можуть собі скласти уяву про Івана Сембая, як діяча, вихователя і провідника, який зробив чималий вклад за 10 років свого перебування у Канаді у розвиток і зміцнення українського організованого робітничо-фермерського руху.
Був він високий,красивий, з гарною шевелюрою. Був привітною і товариською, веселою і дотепною люди-н о ю. Завжди естетично одягався — з смаком. Таким він запам'ятався тим, які знали, які мали приємність з ним спілкуватися. А знало його тоді багато людей у просїорій Канаді.
Незадовго після того, як він прибув до Канади, прибула сюди і його наречена чешка Ольга Іванівна, Врий одружилися і ^ них через деякий час народилася донечка Віра.
Коли Івана Се м бая арештувала поліція 28 квітня 1932 року, то він був викладачем Студентського інституту при ТУРФДім у Едмонтоні.
Дальші митарства Івана Сембая  висвітлені  в його нарисі "До Таліфаксу", який він написав і надіслав до журналу "Робітниця". Нарис був   опублі кова ний у дев'ятьох номерах журналу. В ньому детально розповідається   про   його арешт, об шук   йог о   кварт ири і приміщення Студентського інституту ТУРФДІМ, транст портування   із   Заходу на Схід,   переслухову вання урядовою   комісією^ про висунені   проти   нього о бвин уваче йня.   До   р ечі, обшук   робили розвідники КККП. Одним з яких був українець  — Татко, якого КККП спеціально заслала в ряди   ТУРФДімч   щоб він доносив їй, що діялось там. Нарис  Івана  Сембая "До Таліфаксу"-^ дуже важливий історичний документ, бо він багато світла кидає на те, як канадська політична поліція засилала в ряди організованого робітничо-фермерсь-крго руху своїх агентів, які мали   збирати інформації, або самі мали фабрикувати такі інформації, щоб вносити демрралізацію серед членів тих організацій, як також відстрашувати робітників і ферм е р і в,   з о кр ем а їхніх дітей, щоб не вступали до ТУРФДІМ;   Тодовирназу і РЗТ. Власті були озлоблені, що ТУРФДІМ, Тодовирназ ї РЗТ піддержували боротьбу т рудящ и X   Канади за соціальну справедливість. Треба зазначити, що то були роки  великої економічної кризи і посиленої боротьби безробітних (серед яких було багато українців) за працю або   сяку-таку/ державну допомогу. Треба пам'ятати ще й те, що тоді при владі в країні  була консервативна
Іван Сембіїй був чПбномАлбертІйрько^^ Товариства Український робітиичо-фармерський дім (ТУРФДім). Він е на цьому фото Провкому з 1927 року. Сидять зліва направо: В. Строіч (С. М.), М. Слободин, А. Юрійчук^ О. Шидловський, О. Жукевич, А. Зень; стоять: К. Семкович, С. Чабан, і. Сембай, А. Зень, ІМ. ІМокрІй.
партія на чолі з архіреак-ці онером, муль ти Мільйонером Р. Б. Беннеттом, який за своє жорстоке трактування безробітних був прозваний "залізною п'ятою". Саме й о го у ряд н а м аг а вся розв'язати проблему безробіття встанрвленням мілітаризованих таборів невільничої праці і поліцейським терором та м а с ов ою депортацією людей, що були б е з праці і не мали гр ом а Д я н с тва, до к раїн їхнього походження. Для того він витягнув з архіву 96 секцію карного кодексу, яка була   схвалена   таким же
консервативним урядом Артура Мієна для того, щоб жорстоко розправитися з Генеральним страйкрм у Вінніпегу 1919 року. З оглядом на те. Що Іван
Сембай мав Нансенівський паспорт*), його не можливо було депортувати до Східної Галичини, яка знаходилася в окупації буржуазної Польщі. Його держали цілий рік в тюрмі канадського портового міста Галіфакс, бо робилися заходи, щоб він був посланий до Радянського Союз у, я к політич ни й в'язень,
в половині 1933 року Іван Сембай з Дружиною Ольгою і дочкою Вірою одержали дозвіл на поселення в Радянському Союзі. Коли вони прибули до Москви, то ними заопікувалася Міжнародна організація допомоги реіволюціонерам (МОДР). З Москви вони переїхали до Харкова (тодішньої стрлиці Радянської України). Іван став працювати в університеті, його дружина у школі Харк і в ського трак торно г о заводу ^ учителькою в іноземній групі. Вони почали працювати Г жовтня 1933 року. Через три Місяці після того його заарештували — 15 сі ч н я 1934 року. В ін перебував в тюрмі Харківського ОГПУ до 28 квітня 1934 року. Тоді його засуджено (правдоподібно горезвісною "трійкою'О до 5 років ув'язнення в концентраційному таборі Астрахані. 10 жовтня Дружина його одержала повідомленйя, що її чоловік "помер" ще і4 червня 1934 року, тобто шість тижнів після того, як був привезений до концентраційного табору з тюрми Харківського ОДПУ.
*) Віуірмий норвезький вчений, дослідник Артикй, Фрітьоф Нансен заснував 1922 року в: Женеві при Лізі Націй Бюро політичних .емігрантів, ;яке'.''' видав;ало ' 'їм.- т. зв. '^Нансенівські паспбртн*', якими вони користувались у різних країнах. ^
(Закінчення на 6-ій стор.)