СТОРІНКА 8
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок, 22 червня 1981 р.
Хотин
це невеличке
мальовниче місто на Буковині. Його рівні, чисті вулиці потопають у фруктових садах, каштанах і акаціях. Воно б нічим особливим не вирізнялося серед тисяч інших подібних українських -міст, якби не старовинна фортеця — мовчазний свідок його незвичайної історичної долі, що височіє на скелястому мисі над повноводим Дністром.
Хотин має славні революційні традиції, шо склалися у боротьбі за возз'єднання та'встановлення Радянської влади на західноукраїнських землях. З ним пов'язано багато важливих подій в історії України. Тут, під стінами фортеці, яка було одним з. могутніх укріплень Східної Європи, вирішувалися долі народів і держав.
Мовчазний свідок. Хотинська фортеця було свідком і безпосереднім учасником багатьох подій історії. Вона розташована на північній околиці міста. Високі горби, порослі полином та чебрецем, глибокі рови, облицьо-
Хотин — місто на Буковині
(Надіслано Товариством «Україна»)
сантів. З висоти стін відкри- рювалися збройні дружини, мадянської війни. Був серед
що готували повстання. них і хотинець Федір Дуб-
- Після Жовтневої револю- ковецький, Герой Соціалі-
ції поміщицькі землі було стичної Праці, один із зачи-
розділено між селянами, нателів колгоспного руху на
вається захоплююча панорама міста та Дністра. Тут кінематографісти полюбляють знімати фільми на історичні сюжети.
Нині у фортеці розпочато реставраційні роботи. В недалекому майбутньому відкриється в ній музей. Для цього державою відпущено значні кошти.
Трохи про давно минуле. Виникнувши у уIIІ столітті на перехресті великих торгових шляхів, Хотин понад 1000 років стримував натиск ворогів. Тут вирували гомінливі ярмарки, на які з'їж-джалися купці з багатьох країн Європи, точилися криваві січі. Протягом ХУ-ХІХ століть його п'ять разів захоплювали турки, чотири рази місто звільняли російські війська.
1621 року під стінами Хотина 150-тисячна турецька армія, найсильніша на той час у світі, зазнала нищівної
Хотинська фортеця — пам'ятник оборонної архітектури ХІІІ-ХУІ століть.
вані каменем, і засипані землею бастіони півколом оточують фортецю і ніби переносять у ті далекі часи. Стіни, що сягають 40-метрової висоти, стрімкі й могутні вежі справляють суворе, грізне й величаве враження. Вони бачили повстанців Мухи і народних месників Дитинки. У, глибокому підземеллі разом з товаришами конав. Андрій Боруля, керівник селянського повстання 1490-1492 років. Після тортур їх живими скидали з фортечних мурів.
На території фортеці протягом ряду років ведуться археологічні розкопки. З їх результатами можна ознайомитися в місцевому істори-
поразки від поляків і 40-тисячного козацького війська під проводом Петра Ко-
нашевича-Сагайдачного, яко- були сформовані полки, ка-
го було призначено головно- валерійський ескадрон, бага-
командуючим над військами то окремих загонів, які пов-
у боротьбі з османами. ністю очистили місто від
Під Хотином козаки, ке- ворогів. Десять днів над
ровані Богданом Хмельниць- Хотином майорів червоний
ким, завдали поразки поль- прапор.
ським військам і здійснили переможний похід на Львів.
У загравах революцій. Хотинщина завжди була благодатним грунтом для революційних ідей. На Гі
території ще під час феода- пити. Кілька тисяч пробили-
лізму Одне за одним вибухали селянські повстання. На початку XX століття тут виникла соціал-демократйчна організація. Через Хотин
коткраезнавчому музеї, де транспортувалася нелегальна
експонуються середньовічна зброя, древньоруські фрески, залишки глиняного водогону, побутові речі ТОЩО;
Старовинна фортеця притягає до себе безліч екскур-
література. Хотйнці були активними учасниками трьох революцій у Росії. В 1905-1907 роках^ч^іісті відбувалися делїонстрації, страйки, мітинги солідарності, ство-
Україні. В пам'ять про ті славні дні вдячні нащадки спорудили в центрі міста величавий бронзовий пам'ятник хотинським повстанцям.
Двадцять два роки — з 1919 по 1940 — стогнала Хотинщина під чоботом королівсько-румунського окупанта. Місто поволі занепадало. Якщо 1922 року у ньому мешкала 31 тисяча жителів, то 1940 — лише 7.
Хотйнці з надією дивилися на протилежний бік ріки, де трудящі будували нове життя, створювали колгоспи, де вільні люди обробляли спільну ниву.
І ось нарешті у пам'ятні червневі дні 1940 року обидва береги Середнього Дністра були навічно возз'єхшані.
Герої Хотина. Минув лише рік вільного життя, коли хотйнці після довгих років поневолення врешті відчули себе господарями власної хати, як вибухнула війна. Через два тижні у Хотин вдерлися фашистські війська.
Почався жорстокий терор. Було розстріляно понад тисячу жителів, сотні вивезено на каторжні роботи до Німеччини, зруйновано близько трьох тисяч будинків. Проте скорити хотинців фашистам не вдалося. У місті виникає підпільна молодіжна організація. Юні патріоти, вчорашні школярі, висаджували в повітря машини й мости, знищували ворогів. Та через рік організацію було викрито, заарештовано понад 40 Гі членів. Після жорстоких тортур всіх членів штабу було розстріляно, решту-=-засудже-но на довгі роки каторги.
На пам'ятнику хотинським підпільникам, в центрі високого обеліска — бронзові барельєфні фігури розстріляних членів штабу. Біля нього часто можна побачити в задумі директора іс-торикогкраєзнавчого музею Миколу Темполара, колишнього підпільника і в'язня під номером 420, Якому вдалося втрятуватися від смерті лише завдяки швидкому наступові радянських військ.
Сотні хотинців у перші ж дні війни стали на захист рідної землі. Дехто боровся з фашизмом із зброєю в руках поза межами Батьківщини, в Іспанії, брав Кам'янці-Подільському, Мо- участь у європейському русі гильові та ішпих містак. Згсн Опору. Один з них, Йосип дом (Багато хотинцій у складі Кліщ, був засуджений 1937 кавалерійської дивізії леген-:. року румунським військовим дарного Григорія Котовсь- трибуналом до розстрілу, кого^билися на фронтах гро- Проте йому пощастило пе-
встановлено владу Рад. Проте утвердженню нового життя перешкодила іноземна інтервенція. Спочатку Хотин захопили австро-угорсь-кі війська, а потім — королівська Румунія. Почався терор, ростріли, шибениці. Ось лише один приклад сваволі окупантів. Комендант міського гарнізону Дімітріу вигадав «Правила вітання румунських офіцерів місцевим населенням», в яких зазначалося, що протягом трьох днів комендантський кашкет «прогулюватиметься по місту», а всі зустрічні мають йому кланятися до землі. Наступного ж дня кілька хотинців поплатилися життям за те, що не схилили голови.
Населення не визнавало влади зайд і з перших же днів окупації почало готувати повстання під керівництвом підпільного революційного комітету.
На одній з вулиць Хотина стоїть церква, відома під назвою «червона». Тут напередодні повстання було проголошено незвичну проповідь, у неділю, коли церква була переповнена при-хожанами, священик Леонід Токан закликав їх взяти до рук зброю і вигнати окупантів. Наступного дня священик, якого прийшли арештувати, зник. Токан брав участь у підготовці повстан-. ня, був членом повстанського комітету, воював у бригаді Котовського, а після громадянської війни налагоджував на Україні мирне життя.
Повстання вибухнуло у січні 1919 року. Швидко
Проте під натиском переважаючих сил румунської регулярної армії ізольовані і погано навчені повстанці, незважаючи на героїчний опір, змушені були відсту-
ся на Поділля,-і-^ам разом з місцевими партизанами воювали проти петлюрівців і ще до приходу Червоної Армії брали участь у відног вленні радянської влади в
ребратися до Франції. Коли гітлерівці окупували Париж, Кліщ очолив загін макі «Сталінград». 1943 року він загинув, виконуючи бойове завдання. Оточений у бу-динку--на околиці Парижа, лейтенант Альберт (псевдо Кліща), кішгка годин відбивався від есесівців, залишивши останній патрон для себе. На стіні будинку встановлено меморіальну дошку з написом: «В цьому будинку загинув українець-кому-ніст Йосип Кліщ. Він один бився із стома».
Місто під мирним небом. Хотинську землю, багату пам'ятниками історії, оспівану у піснях і легендах, сьогодні прославляють її славні трудівники, що свято бережуть пам'ять і волелюбні традиції предків. Хотин, що за роки Радянської влади
Пам 'ятник розстріляним хотинським підпільникам.
перетворився на помітний господарський і культурний центр Буковини, росте й розвивається. На руїнах і попелищах, залишених фашистськими загарбниками» виросли нові вулиці, площі, Сквери. Тут побудовано просторі кінотеатри, торговельний центр, що приваблює оригінальним оформленням. Сільськогосподарський технікум, забезпечений сучасною технікою і новітнім обладнанням, готує кваліфікованих. майстрів високих урожаїв. Звелися нові корпуси промислових підприємств, благоустроєні житлові масиви.
Гордістю хотинців є місцева фабрика худозкніх виробів. Хотинські килими, килимові доріжки користуються незмінним попитом. Оздоблені буковинським орнаментом, вони розкривають найтонші порухи ^гатої на^ родної фантазії, (докінчення на 10-Ш стор.)
