СТОРІНКА 6
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок» 16 жовтня 1989 р
Товариство Т. Г. Шевченка
відтворено в місті на Неві, де пройшли 17 літ життя Кобзаря
(Київ, ''ПрашдаУкраIни^ 19 вересня 1989 р.)
ДОРОГИЙ ГІСТЬ З УКРАЇНИ
В нинішньому році — році 175-ліття з дня народження Т. Шевченка ^ україйська громадськість Ленінграду, де проясивас близько 150 тисяч українців, відтворила Товариство імені Т. Г. Шевченка, засноване Д. І. Мен* делесвим в 1898 році і що проіснувало до 1917 року.
В місті на Неві пройшло 17 найбільш плідних літ життя і діяльності поета. Саме звідси геній і слава Великого Кобзаря вийшли на широку дорогу і підкорили увесь світ. Збереження шевченківських меморіальних місш» у Ленінграді — предмет турботи всіх, кому дорога українська національна культура.
7епер же однією із форм діяльності товариства імені Ті Г. Шевченка буде: «Організація постійної групи по створенню меморіалу Т. Г. Шевченка, пам'ятників, меморіальних плит, народних муз^, присвячених видатним діячам української культури в Ленінграді, дружбі українського і російського, а також інших народів нашої країни», ^ так записано в його програмі.
І робота в цьому плані почалася. На Смоленському цвинтарі, де було перше поховання поета, поряд з церковною стіною відновлена могила Т. Г. Шевченка.
Всі роботи виконані силами Товариства імені Т. Г. Шюченка і на його кошти.
Як відомо,^ згідно ленінського плану монументальної пропаганди, в 1918 році в Ленінграді на Петроградській стороні в парку був встановлений бюст Т.Г* Шевченка, спорудженого по проекту радянського литовсь-кого скульптора Яніса Тиль-берга. З часом бюст, виконаний із недовговічного матеріалу, зруйнувався і був прибраний. В зв'язку з цим Товариство імені Т. Г. Шевченка звернулось в Ленвикон-ком з проханням про увіко-вічнення пам'яті Великого Кобзаря. Прохання зустріло розуміння і підтримку.
9 березня відбулося закладення каменю на місці спорудження пам'ятника.
Ленінградським відділом Радянського фонду культури і Ленінградською письменницькою організацією запропоновано до 1 лютого 1990 року відкрити в науково-дослідному музеї ^Академії мистецтв СРСР виставку і організувати громадське . обговорення цих проектів.
Товариство імені Т. Г.
чи прийняті рішення, бачить однак в них деякі недоліки. Місце для встановлення пам'ятника Т; Г. Шевченку (Василівський острів, район нової забудови, перед кінотеатром «Прибій» поблизу від вулиці Т^ Г. Шев-ченка)^ на наш погляд, обрано невдало. Орієнтуватися при цьому слід би було не на вулицю, названу на честь поета, а на місце, безпосерец-ньо пов'язане з його життям і діяльністю. Думається, що пам'ятник повинен бути встановлений біля Академії мистецтв або на Моховій вулиці.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку повинен бути виконаний на високохудожньому рівні, від-
псшідно кращим пам'ятникам Ленінграда, які прикрашають місто. Для цього, як ми вважаємо, конкурс слід проводити не місцевий, ленінградський, а всесоюзний, з широким залученням всіх кращих творчих сил країни. До закінчення терміну подачі проектів залишається півроку. 1 ось іще, на наш погляд, суттєве зауваження: неправильно включати в жюрі конкурсу тільки представників Ленінграда, як це зроблено, виходячи з того, що конкурс місцевий. В жюрі всесоюзного конкурсу слід ввести представників України, Москви іт.д.
Товариство імені Т. Г. Шевченка проводить збір коштів на пам'ятник і меморіал Великого Кобзаря в Ленінграді. За перше півріччя поступило 110,300 карбованців. Більше 90 процентів присланих грошей ^ з України. Зокрема, можна назвати надходження коштів від колек^ тиву учнів і викладачів Ро^ вепського індустріального технікуму (150 крб.); школи-інтернату із Тернопільської області (512 крб.). Сумського філіалу інституту «Гіпро-хім» (364 крб.), шахти імені
Г. Дімітрова об'єднання «Чер-воноармійськвугілля» (906 крб.), спеціальних науково-реставраційних майстерень міста Києва (1,503 крб.)... Із Львівської області гропп одночасно надійшли від 18 церковних комітетів. Внески роблять і українці, які проживають закордоном. Зокрема, можна назвати грома-' дян Канади і США сім'ю Ш Пилишеяко, О. і Т. Закидаль^ ських, А. Григоровича, М. Шафранюка, О. Сосновську, В. Ситник, П. Раковського, М. Яблонську^ Р. Ковалик, Б. Вжесневського і інших.
Як уже повідомлено в «Житті і слові», що 29 жовтня о 7-ій годині вечора в Українському робітничому домі у Вест Торонто буде Товариська зустріч з єврей^ ським поетом і прозаїком Григорієм Полянкером — членом Спілки письменників України.
Шевченка, безумовно вітаю-   Всіх п^кчислити, звичайно.
ГРИГОРІЙ ПОЛЯНКЕР
Напевно читачам газети буде цікаво дещо більше довідатися про цього широковідомого письменника не тільки на Україні, в усьому Радянському Союзі, ба навіть поза його кордонами, особливо в єврейських громадах.
Декілька штрихів з його біографії. Григорій (Гершел) Ісаакович народився в сім-1 шевця в історичному місті України ^ в місті Умані — 15 лютого 1911 року .Закінчивши трудову школу і фабрично-заводське училище і пішов працювати на фабрику. 1932 року вступив до Київського педагогічного інституту.
Після того працював у різ-
неможливо. Товариство імені Т. Г. Шевченка дякує тим, хто відгукнувся на його заклик і власними коштами допомагає спорудженню Шевченківського меморіалу.
Нарешті, остання пропозиція. Вона стосується проведення шевченківських святкувань. У ювілейному році вони проходили під гаслом «Від серця Європи до серця України». Охопило Прагу, К^, десятки інших міст. Але... минуло Ленінград! Без всякого сумніву, що, як^ би місто на Неві було включене в загальну орбіту святкувань, від цього всі ми тіль^ ки б виграли. Святкувати шевченківські ювілеї слід з обов'язковим включенням Ленінграда.
Тут потрібно проводити і частину/ шевченківських конференцій, семінарів і читань.
Т. ЛЕБЕДИНСЬКА, кандидат філософських наук, доцент, член правління Товариства імені Т. Г. Шевченка в Ленінграді.
них редакціях, був редактором літо;>атурно-художньо-то журналу «Совєтіше літе-ратур»_ та альманаху «Дер Штерн» (єврейською мовою). На початку Великої Вітчизняної війни пішов добровольцем на фронт. Нагородже-ний бойовими орденами і медалями.
Григорій Полянкер активно включився: у літератур^ ний процес України, коли в 1932 році появилась збіріса його оповідань про робітничу молодь. Треба зазначити, що в тому періоді розвивалась єврейська національна література, яку творили такі прославлені єврейські поети-класики, як Давид Гофштейн, Іцик Фефер, до когорти яких приєднувались і молодші єврейські письменники на Україні — Дора Хайкіна, Матвій Талалаївський, Хас-кель Табачников, Натан За-бара... Серед них вирізнявся своєю творчістю Григорій Полянкер. За 57-річний творчий період на його літера^ турному рахунку десятки книжок єврейською мовою: оповідань^ нарисів, повістей, романів. Його твори пере^ кладені українською, російською, грузинською; молдавською, польською, болгарською, французькою та іншими мовами.
Але сталінський терор не обминув і єврейської національної культури і літератури ^застосовувались жорстокі репресивні заходи про^ ти П творців. Особливо сталінський терор посилився проти діячів єврейської культури й літ^затури у післявоєнні роки (1947-1953 роки). Розпалилась скажена антисемітська кампанія під сер^ панком боротьби проти так званих космополітів. Були закриті євр^ські періодичні видання, театри, ансамблі. Не було де друкувати своїх творів єврейським письмен^ никам рідною мовою.
Здається, що вфшком розгнузданої антисештської кампанії було заарештовано членів і діячів Єврейського антифашистського комітету СРСР. Багато з "них були заарештовані і фізично знищені — розстріляні поплічниками ката Берії, за апро-батою кровожадного Сталіна. Той злочин було здійснено у серпні 1952 року — за півроку до скону проклятого Сталіна. Серед розстріляних і були єврейські письменник, ки Давид Гофштейн, Іцик Фефер, Лейб Квітко, Мариш Перец і інші^ Лише невеличке число єврейських письменників чудом уціліло, серед них і Григорій Полянкер. Але він був усунений з поста редактора «Совєтіше літератур» (згодом журнал
був закритий), арештований і запроторений в концентра-^ ційний табір. Про своє перебування в концентраційному таборі він зараз розповідає на сторінках єврейського журналу «Совєтіше тайм-лацд», який видається в Москві.
Григорій Полянкер любить і шанує українську літературу,  обожає творчість
Тараса Шевченка. Він був учасником Шевченківського круїзу, що відбувся в травні у зв'язку з відзначенням 175-річчя з часу народження Тараса Шевченка. Круїз проходив під девізом «З серця Європи, міста Праги, до серця. України, міста Києва». Надзвичайно приємно було, коли єврейський письменник Григорій Полянкер виступив з промовою до присутніх круїзу, що зібралися на форумі на кораблі «Маршал Рибалко» українською мо^ вою, після того прочитав свій переклад єврейською мовою «Заповіт» Тараса Шевченка.
Коли група учасників круїзу, очолена поетом Володимиром Бровченком, головою правління Товариства «Україна», з Черкас вирушила до городища Кирилівг ки і МЬрйнці;' з нами теж був Григорій Полянкер. До того я був лише формально знайомий^ Під час тієї поїздки знайомство переросло в дружбу.
1 ось Григорій Полянкер загощує до Канади. Я вірю,; що він тут, у Торонто, серед української громади знайде своїх майбутніх друзів і шанувальників.
Петро КРАВЧУК.
КОНВЕРЦІЯ
воєнних
ПІДПРИЄМСТВ в СРСР
Заступник мін істр а оборони СРСР генерал Анатолій Шаданов заявив, що виконання в Радянському Союзі заходів по скороченню збройних сил і озброєнь дозволить зекономити для народного господарства близь к о З О більйон і в карбованців.
Він дав інтерв'ю кореспондентові ТАРС у зв'язку із здійсненням конверції воєнного виробництва у Радянськомуи<Союзі. Мирна продукція колишніх воєнних підприємств вже сьогодні становить 40 процентів. Н ар о д н о м у г ос п о д а рс т в у буде передано з армійських підрозділів значну кількість техніки — це автомобілі, т я га ч і, засо б и р а д і о і телефонного зв'язку.