СТОРІНКА»
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 6 лис^
У давньрруо»»^ історй постаті князя Воіїодшиира Мономаха належить особливе місце. ВдуміїИвий пошт^» відважний воітель, дипломат і письменник, він зажи? великої сЛави і шани Своїх
сучасншов. Його їм я уславлювалося дішньоруськими літошісцями, оспівувалось у /народних билинах та дру-жюшій поезії.
Вопсщикшр народивсь 1053 року від шлюбу сина Ярослава Мудрого — Всеволода з дочкою візантійського імператора Костянтина IX Мо-номаха. Політичну діяльність розпочав п ■ ятнадцяти-річним юнаком, коли 1068 рЬку, у зв'язку з виїііанняМ Яррславйчів із Києвау здійснив свою першу подорож до Ростова. Тоді ж він посів князівський стіл у місті Во-лодимирі.
Життєвий пілях Монома^ ха був звивистим, наповненим радощами перемог і іір-коток) поразок. Він обіймав князівські столи у Турові (1073-1077 ррі.); Смоленську (1077-1078 рр.),^і^ (1078-1094 рр.), Переяславі (10^1113 рр^,)і й, зрештою, з 1113 року й до самої Смерті -—у 1125 році був великим: -^кШвським князем^ За ці роки Володимир Всеволс^
здійснив ЮСІМДеСЯТ
диких походи, уклав близько двадцяти мирних угбд з половцями. Про це повідав він сам у <<П6вчг№ні штякі»^ яке дійшло до наших днів у складі спшнозвісн<Л<<Пові^^^ ті временних літ»». Мономах не цурався будь-»сої справи. Ось що він пише: «Що належало рЬбити молодшому воїну моєму^ те я сам робив
на війні і на ловах, вночі і вдень^ в спеку і в холод, )не даючйсобі спокою». ;
По смфті батька, що сталася 1093 року^ Всеволодович; тоді чернігівський князь^ не поспішив посісти вакантний великокнязівський стіл, а пОслав за старшим братом С^топол-ком у Турові Та все ж та^ уникнути конфлікту Моно^ Маху на вдалося. Наступного, 1094 року, підійпіов до Чернігова князь Олег з половцями і підпагшв околиці ласта. Пожалівши палаючі Села і монастирі, віддав Володимир Чернігів Олегу, а сам пішов у Переяслав.
Під час Мономахового правління у П^зеяславі з най-біішшою повнотою розкрилися організаторські та во^ л ні здібності князя, який завдав тоді рішучих ударів половецьким ордам, що непокоїли Русь частими розбій^ ницькшии нападами іш П землі. Першу блискучу переМо-
над половцями Мономах здобув Офазу ж як став п^)^ яспавським князем. У наступ-
ному, 1()95рОці, розірвавши мирну угоду_^з кочівниками, _шн знову розпх^ полчища. Володш«ир був організатором й ініціатором багатьох походів руських дружин проти половців. Особливо успішними для нього були походи в глибину полбг вецького «Поля» 1103> 1109, ІІІОу Г111 років, ІводаочаС, слід зазначити, що взаємовідносини Русі з половцями
ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
характеризувалися не лише жорстокими війнами. Мономах доклав багато зусиль для того, щоб розв'язувати ті чи інші конфлікти із степовиками мирним шляхом, з цією метою 1108 рокУ Мр^ номах одрузіиїв свого сина Юрія з дочкою подовеї^кб^ гохана Аєгіи.
/Володимир Мономах в пе-їиод пч)еяславсь ня здобув авторитет розважливого державного діяч^. Тож 1113 року, по смерті київського князя Святопрл-ка Ізяславича, кияіи не випадково звертаються до Вог лОдщмира з проханням посісти вешпсокнязівський СТІЛ; ' Своє правління у Києві Мономга розпочинає реформою законодавства, що була спрямована на гірліщ ня становииха соціальних низів тогочасного давньОру-(лкого суспільс^ вже на схилі життя, згадуючи про це. Мономах напише у своєму «Повчішні»: «...і бііщого См^щ уЄюгу вдо^ ву не давав я на поталу силь-.ним».
Звичайно; образ князя дещо ідеалізовано, його не без прикрас виписали літописці. Але заради об'єктивності Слід сказати про те, що за правління Мономаха згасають міжкнйзівські чвари, відносно стабілізується політична єдність Давньоруської держави/То був період^ коли РусіГТрдержшіа блискучі перемоги над половцями й досягла зеніту своєї слави на міжнародній арені; З почуттям власної гідності промовляє Володимир Всеволодович до своїх дітей і нащадків: <<Не осудіть мене, цущ або хто інший, хто прочитає
ДУХОВНУ СЕМІНАРІЮ
ВІДКРИТО У кй^ві
Д е й но в и й середн ій навчальний духовний заклад розташований на території Ки€воЩече|зськ6ї Лаври Виступаючи на церемонії відкриття, Єпископ Переяслав—Хмельницький, Віка-р і й К иї вс ь кр ї Е гіа рхії Іонафан оголосив благоело-вінняі Митротіолита КиївсЬг кого і Галицького, Патріаршо го Е кзар ха Ук ра ї н й Філарета студентам і; викладачам семінарії, У ньому, зОкрема, вислов-люється вдячність урядові У к раїн и, я к,и й пішов назустріч потребам Православної церкви і дав дозвіл на відкриття семінарії.
Навчання тут триватиме чотири роки. Поки що створено два класи , — перший і другий. Передбачено викладання української мови і літератури як окремого предмета. Головна дисципліна — біблійська історія теж викладатиметься 'українською мовою, семінарія має навчальний корпус, гуртожиток, бібліотеку.
(РАТАУ).
СЛОВА З НАРОДНОЇ МУДРОСТІ
Як руки зроблять, так плечі й зносять.
Навіть сонце всім не догодить — одному холодно, другому — жарко.
Пусту бочку далеко чути.
у Не кажи про себе на все горло — хай люди скажуть тихо. -
: Порвалась нитка, то як не в'яжи, а вузлик буде.
Розбився глек, то вже не склеїш.
Не я хліб несу, а він мене.
ГУМОР
носить, той їсти непросить.
Як молодою була, то сорок вареників з'їдала, а тепер і сімдесят мало.
То снідаю, то обідаю, що й погуляти ніколи.
Одного Індика мало, а двох нез*їСтй.
т '*    ' ■
моє слово: не хвалю я ні себе, ні своєї сміливості, а хвалю я бога і прославляю милість його-за те, що він мене, грішного і слабого, стільки років охороняв від смертельної небезпеки, і не лінивим мене сотворив, а на всякі людьсь-кі діла достойним».
Володимир РИЧКА, кандидат історичних наук.
=1 САТИРА
РОЗВІЯНИЙ СУМНІВ
Жінка до чоловіка:
— Хотіла б я знати, чи будеш мене любити, коли
моє волосся ПОСИВІЄ?
— А хіба я розлюбив, коли твоє волосся ставало чорним, білим, рудим, фіолетовим?..
з до р о в и й глузд запобігає багатьом розлученням.
—,  А   най перше — багатьом шлюбам.
з ЛЮБОВІ
— Якщо й дал I так розтринькуватимеш гро-шї, скоро залишуся без гроша...
— Мене це не тривожить, я вийшла за тебе з любрві. а не з-за грошей.
ГАДКА
Дама середніх літ, повернувшись додому від перукаря, говорить чоловікові:
— Я просила підстригти дуже коротко і сподіва-юс я, що не вигляд а ю тепер, як бабка. ;
Чоловік приглядається уважно і каже: —г- Ні! Тепер виглядаєш, як дідок.
ВЛАСНА ДУМКА
— Мій   ч О л о в і к   — -найшляхетніший мужчина в світі. І це — не моя думка.
А чия?
— Його.
ЗАКОНОМІРНІСТЬ
-   Чого  так погано
виглядаєш?
— Моя жінка забагала схуднути.
НЕ ЗАСЛУЖИВ
— Чи нехочете прийняти
процедуру відмолодження?
— Ні, мій чоловік цього не заслужив.
БЕЗ ЖІНКИ
Зайшов Петро до знайомого, а у того на стопI багато немитого посуду.
^ Що.' це у тебе, Іване, мабуть, гості були? — питає.
— Та ні. — каже Іван. — Уже третій день, як жінка поїхала до батьків.
МОЛОДОЖОНИ
Молодий чоловік питає дружину: ^
— ■ Хто ж сьогодні залишається з дитиною?
— Давай тягнути сірни-)іи, — відповідає дружина. — Якщо витягнеш великого сірника — твоя мама, якщо маленького — моя.
БАГАЧ
Ж і н ка: Я к ти міг незнайомому віддати в оренду пОле й обійстя? - •
Чоловік: Не журися, мусить бути багатий.
Жінка:   А  ти  звід ки
знаєш?
Чоловік: Хіба не виділа: в і н таки й мол оди й, а вона погана й стара.
ПОЗИЧКИ
— Що з тобою, Василю?
— Позички мене мучать.
— Ти заліз у позичку?
— Так.
— І не можеш вилізти?
— То пусте, дал і не можу лізти.
МУДРИЙ ІВАН
Один   мудрий пан запитує слугу Iвана:
— Іване, а то чому собака хвостом махає? •
— Видите, ланочку, —
відлові в Іван, — бо хвіст не може махати собакою.
СПАДЩИНА
Кажуть, старий Гриць
умер?
— Айно. Все, що мав, лишив своїй жоні. ,
— А багато лишив? ,
— П'ятеро дітей...
ЦІЛУВАТИ НЕЗДОРОВО
^ Учора був на лекції з медицини й дізнався, що ціп у в а ти с я н е зовсім корисно. Ти віриш?
— Цілком. Учора я поц І л у в а в директорову доньку, то втратив два зуби й посаду.
^'^^^^
Лікар питає пацієнта: Я ка   була ваша найбільша вага? ■ V,— Сто кілограмів.
— А найменша?
— Три.
ВЧЕНА ЖІНКА
— Василю, ви чули, яку вчену жінку взяв собі наш учитель — розмовляє сімома язиками.
— О господи! Як же він може з нею жити? Моя розмовляє одним, І то ЦІЛИМИ днями немає місця в хаті!
НЕМА ДОМА
Прийшов чоловік п'яний, а дружина й каже:
— Іване, нарубай дров, бо нема чим їсти зварити.
— А ти вважай, що іуіене нема вдома. — відповів чоловік і пішов спати.
П ро к и н у в ся ^ X аз я ї н уранці:        •';; у-і ^ Давай, ж І нко, снідати.
— А я вважала, що тебе нема дома, і нічого не варил а. — від повіла дружина.