Понеділок, 12 липня 1982 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 9
. ПереясАав-Хме.іьнииькии історич-ииіі музей. У цьому буОиику лікаря А, Нозачковеького.ие раз бував Тарае Шевченко.
ному відділі, бо ше хочемо оглянути кімнату присвячену Тарасові Шевченкові.. Крім тоги, нам треба ще звндіти й інші музеї, особливо'Музей народної архітектури і побуту, який ініфоко відомий в Радянському Союзі і поза його межами.
...Тарас Шевченко приїздив до Переяслава чотири рази і зупинявся саме у цьому будинку, який належав його другові лікареві Андрієві Козачковському. Будинок бу^ споруджений 1820 року і зберігся до наших днів майже без змін.
Як тільки входите до Шевченківської кімнати» то вам уві чі кидається портрет господаря будинку — Андрія Козачковського. Портрет був написаний з фотографії академіком Володимиром Заболотним.
Під час перебування на Переяславщині Тарас Шевченко багато писав і малював. В кімнаті є копії його малюнків: «Покровська церква», «Вознесенський монастир», краєвиди сіл.Андруші і В'юнище. Поет написав у Переяславі поеми «Кавказ», «Наймичка», в селі В*юнище — вірш «Маленькій Мар'яні». У цій же кімнаті він написав і свій безсмертний «Заповіт», який став бойовим закликом до поневолених земляків стати на прю за своє національне визволення, за соціальну справедливість.
Людмила Доброскок звертає нашу увагу на портрет Тараса Шевченка, зроблений який був художником Молиновським у 1914 році на відзначення 100 річчя з дня народження Великого Кобзаря. Цікавий цей портрет тим, що весь виложений з ревог люційних творів поета: на шапці можна прочитати «Заповіт», на ков-
нірі пальта — «Реве та стогне Дніпр широкий», «Кавказ», «Наймичку». На портреті вміщено більше 800 рядків з творів поета.
У жовтні І 845 року Тарас Шевченко сильно захворів. Одного дня він спостерігав крізь вікно,_як тосполар садив дерева на подвір'ї. У паролі зберігся переказ, що мовби Шевченко разом з Козачковським 'посалили перед будинком на знак їхньої міцної дружби дві акації.. До речі, перед будинком м5'зею справді ростуть дні високі акації.
У грудні 1845 року у будинку відбувався ремонт і Шевченко переїхав у село В'юнише до свого друга Степана СамоГілова. Він та^I знову захворів. Його провідав Козачковський і забрав назад до свого будинкл. З 24 на 25 грудня лікар прийшов до кімнати Шевченка, і хоч була пізня година, поет не спав, навіть ше не лягав, бо ліжко не було зім'яте, але стояв біля вікна в сорочці з розстебнутим ковніром. Лікар запитав його, як він почувається і але замість відповіді поет повернувся до нього об-. личчям і не голосно, але сильно прочитав:
Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте І вражаю злою кров'ю Волю окропіте.
Останній раз Тарас Шевченко був у Переяславі влітку 1859 року, два роки після повернення із заслання; Але пробув тут недовго, бо коли поїхав до села Прохорівки, то був заарештований царськими жандармами і мусив повернутися до Петербурга. Це був взагалі його останній приїзд на Україну. Через рік (1860) поет прислав Козачковським свій «Кобзар» з автографом: «Марії Степанівній Козачковській з чоловіком та дітками»,
В кімнаті є багато експонатів, які розповідають про життєвий шлях Тараса Шевченка і його велику літературну та художню спадщину.
Признаюся, що я був дуже зворушений, коли стояв біля вікна, де великий Кобзар 25 грудня. 1845 року вперше прочитав вголос заключні рядки свого безсмертного «Заповіту», який згодом, через десятиліття, прозвучав різними мовами світу, відгомоном прокотився і за океан, коли сюди прибули перші українські поселенці. Цю кімнату і це вікно я завжди пам'ятатиму при згадці про свої відвідини Переяслава-Хмель-ницького.
Козацька чайка ХУП спюлітпія. Макет.
Загальний вид Музею народної архітектури і побуту в Переяславі-Хме.іь-ницькому. ' .
По дорозі до Музею народної архітектури і побуту ми зупинились на Площі возз'єднання. На цьому місці гетьман Богдан Хмельницький і московський боярин Василь Бутурлі н обнародували акт єднання України з Росією. Тут встановлений знак;з барельєфом Богдана Хмельницького. Планується встановлення нового знака з скульптурною композицією. Поблизу споруджується будинок великого історичного музею. Недалеко видно Успенську церкву; Це третя церква з ряду. В першій був підписаний акт про єднання України з Росією. Подальше стоїть Троїцька ■церква..,';...
У приміщенні колишньої Михайлівської церкви, яка була споруджена у ХУІІ столітті, зараз приміщується музей українського народного одягу. Б ньому демонструються і зразки сучасного одягу —^ вироби місцевої швейної фабрики.
В окремій кімнаті цього музею ми оглядали дуже цікаві оригінальні картини художниць Софії і Галини Самутін з села Ташань Переяслав-Хмельницького району. (Зараз художниці живуть і працюють у Києві.) їхні картини —■ це аплікація соломою. Картини художниць одержали вже всесоюзне визнання.
Коли ми виходили з музею, то його завідуючий Валентина Нікітйна звернула нашу увагу на плиту в підлозі біля дверей, під якою похований переяславський суддя. Він заповів похоронити себе в Михайлівській церкві під підлогою при виході, щоб кожна людина, яка входила і виходила З святилища, ступала на плиту і тим знімала частину його гріхів. Ця плита називається «спокута». Іван Берло був суддею в Переяславі в 1720-х роках. Л
...Ось ми наближаємося до останнього об'єкту нашої сьогоднішньої багатої і надзвичайно цікавої екскурсії — до Музею народної архітектчри і поб\ту в Персясліші-X мельні 1ЦЬКОМ\'.
у фотоальболіі, випушеному Кііїв-
ськи.м видавництвом «Мистецтво» 1981 року, про цеп; музей ^читаємо: «На мальовничій окраїні Переясдава-Xмельницького розтаціований музей народної архітектури і побугу ^— один з перших на Україні. Створений в І964 році, він займає нині площу ЗО. гектарів на схилах Татарської гори, де зберегдись цінні нам'ятник11
матеріальної культури з найдавніших часів. Музей розповідає про еволюцію житла і домашнього вогнища на території Середньої Наддніпрянщини — від пізнього камінного віку до житла перших радянських комунарів на Переяславщині, про розвиток матеріальної культури — віл камінних ножів до освоєння космосу — Духовної культури — від камінних скульптур кочовиків до високомистецьких творів народних художниць Ганни Собачко-Шостак, Катерини Білокур, Марії Примачен-ко. Разом з тим його експозиція послідовно розкриває класову диференціацію на селі у другій половині ХГХ століття».
При вході в музей нас зустрічає науковий працівник Микола Федорович Хоменко. Ми ходимо вулицями якогось великого українського села. Але насправді в цьому великому комплексі знаходиться^ декілька сіл з їхніми житлами з найдавніших часів аж до хат кінця XIX століття,-церков різних архітектурних видів, вітряків, господарських забудов, громадських будинків тощо.
Микола Хоменко каже, що до 1964 року це була територія Переяславського радгоспу. І коли було вирішено організувати музей-сканзен, то сюди було стягнуто з Переяслав-Хмельницького району і Київської області характерні селянські хати, старинні церкви, вітряки, громадські будинки. Деякі споруди були відтворені за планами вчених, архітекторів і археологів. Зараз у світі таких Музеїв є 600, а на Україні — 6.
Тут відтворені житла Черняхів-ської. Трипільської і сучасної культури. Зупиняємося біля житла XI століття, яке було відкопане археологами в Переяславі-Хмельницькому 1961 року. На пам'ятній дошці читаємо: «Житло реконструйоване на території Переяслава-Хмельницькоіо в 1966 році. Однокамерна напівземлянка, з стін складених • технікою «шули». Найпростіший вид житла Древньої Русі. Дах двосхилий, лоша ги й, з коньком та жолобами. Вікна мал і,. воло кові, зат я гу вал и ся на день пузирем, на ніч затулялися дошкою. Опалювали житло глинобитною піччю «по чорному».
Петро КРАВЧУК
(Далі буде)