СТОРІНКА10
«ЯСИТТЯІ СЛОВО)»
гіонедшок^27 р.
Едмонтон, Ллтй. 2 вересня 1989 року в Едмонтоні помер на В8-ОМУ ррці життя один з ветеранів прогресивного руху, активіст українських прогресивних органі зацій Іван Олексійович Гіет^ рук .Перед приїздом до Ед-моні^ну він фармував в Пів-
Іван Петрук народився 5 березня 1901 року в селі Рре^ лець, Снятинського району, Станіславської області ні Західній Україні. Батьки бу^ ли малоземельними се^іяна-ми.
В 1914 році, саме перед ви-^ бухок ПерїшЛ ч»іт6в(Я вій^ ни, батьки Івана Петрука з усісю ам'єю^ «мігрували до Каніади. Сім'я поселилась; ніі гомстеді в бколиці Лек Белв'к). Іван і старший брат Е^силі» працювали у багйт-щих фкрм^ів. Вони такоїж працювали на залізниці, у вугільних шахтах в Алберті.
В 1918 р^ Іван Петрук на^ був гомстед кодо своїх батьків в Лек Белв*ю. 4 червня 1925 р. вій одружився з Марією Ґораш з місцевості Слава, Ацта. Вони тяжко працювали ішч^рмі, переживали тяжкі часи великої економічної кризи 1930^х років. Вони втратили фарму в Лейк Бел-в*ю і в 1935 р. Набули фарму в Ренфорлі, Алта. :
Іван Петрук іючав читати українські робітнйчо^фар-мерські газети, вступає в ряди Товариства український
ПАМ'ЯТІ КАТЕРИНИ ТРО^^П^
РіджаІ№а, -г- В світлу гіам'я'Гі нашої тітки Катерини Тропак, яка жила і померла в Торонтр, ми скла^ даємо $75 на пресфонд газети «Життя і слово».
Вона протягом усього свого життя читала, передплачувала і^вд не тількіггазету «Життя і слово»^ але усю нашу уїсраінсь-купр6п>есивну пресу.
ВИІШОМЮЄМО рідним ПО:г
кійної Катерини глибоке співчуття, ^■
Анна, Алекс і Линн Лапчуки
: ІЧджайна, Саок. — Передаємо на руки господаря Ук^ руського робітничого до-1^ в 14)^^ МщУрслава Мохррука $25, які передала Софія Ворд з Оливер; Б.1С; теж у пам'ять покійн(Л Катаний Тропак. Це пожертва на фонд УРДому.
Анна Лапчук.
роібітничо-ф^ дім (ТУРфДії^: Він б^ активістів, яка заснувала від-дршІ^РфДі^ і Лейк Елайза, будзпзала фарг мерськяй рух^ організувала фіЕ4Я^«фські коопераі«ш^ цпіе^ ничні «пуїш». До цій групи, в япй одним з активістів: був Іван Петрук, входили Ваоїль Галіна, Василь Тере-сьо, НиКола Пазюк, Йосиф Маковецький, Василь Петрук, Ігнац Гадовський; Гар-рі Іськів і багато інших. В 1930-х роках вони були активними в будові бойової фармерської Організації ^ фармери юнитІ ліг. Іван Петрук вступив в ряди Ко-муніетичної партії Канади, членом якої був понад 60 рр-
^■■ків. ^..'-'^--''^'ч''-^- -'^^
Читанням українськсйпрс^ гресивної преси і лі-гератури? Іван Петрук поглиблював свбї знання. Він захоплювався віршами і почав писати вірші, які друкувалися в газетах «Українське слово» і <<украІнське життя». Кілька його віршіа увійііши до книжки «Поети Канади» (вірші українських робітни-ч6-фармерських поетів)* яку упорядкував Петрб Кравче 1 виданб в києві. ОдЦим з надфукованих а юню^ щівіваяа Петрука є вірш «За міф ^іцк)ти війни».
Іван Петрук високо щішв українську прогресивку пре^ су, багато зробт для її Поширення і будови.
З іфиходом старпшх^^^і^ ГЇетруки зашшшли фарму-шшня і перебрш^ монтрну. Тут Іван Продовжував свою організаційну діяльність^ брав участь в пресових і організаційних кампаніях, в мировому русі.
З промовою на похороні ІванаШетрука виступив голова Пррвкому ТОУК в Ал-бфті Валтер Маковецький: Шн розповів про його життє-в^^ шлях, відзначна його вклад в будові і діяльності уц[>а№ських прогресивний організацій і преси^ в загвль-тому прогресивнішу русіг в бороті^і за мир. Він відіїав
йому пошану, висловив від організацій і преси співчуття дружині і: усій родині покійного з приводу тяжкої втра-
' ■ти.^;:■;'■;■:'■■■;^-.;;^-:V■^
Покійний залишив дружину Марііо, з якою прожив 64 роки; синів --^ Василя в Гарібалді Гайте, Б Ж., Павла у ВильямсДейк; Б.К., Дмитра в Едмонтоні і Юрка:
. в Ломбі, Б;К.і дочок^ Ан-ну Гузар у ВаЙкінг, Алта., Елис Ковальчук в Едмонтоні, Айрін Ендикотт в Кеііга-рі,МардЖбрі Петрук в Едмонтоні; 21 вкука і одного правнука; також/три сестри Марію Топечку у Вегре-вилл, Гелен Кранкбвську в Сг. Паул, Алта:, Ліну^^^^Г^ динську в Ббшпвил, Алта.; чотири бр£№и-— Тимофія в Едмонтоні; Анщяя у Вфнон, Григорія і Михайла в Ст. Паул. Один бі»т-— Василь помер в 1^3 році.
Після похорону в України ському ку;атурному центрі відбулися помшіки мемо^ ріальнийобід.
Родина покійного Івана Петрука висловлює подяку учасникам похорону, усім, що прийшли їй з допомогою в часі, кЬли її було потрібно. Зокрема іюдина висловлює подяку працівникам в кухні в Українському культурному центрі за приготування меморіального обіду. Вал-; теру МакрвецькоМу за про-умову^у
Родина склала в пам'ять дорогого мужа і батька $100 на пресфонд «Життя і слова». Гроші передано до адміністрації <<ЖіС>>. в. М.
ПАМ'ЯТІ СОФІЇ ЖУКЕВИЧ
Ді Пес, Май. — Моя люба і незабутня дружина Софія Жукевич померла 4 грудня 1982 р. і ось уже сьомий рік я згадую її на сторінці нашої газети, яку ми з нею завжди читали разом. Я обіцяв, що доки буду жити і зможу це зробити, то завжди помішуватиму, згадку в її пам'ять.
Я зараз знаходжусь у похилому віці і живу біля моїх дітей —: сина Джана і дочки Лори і її донечки, а моєї внучки, Террі. Вони Мене гарно доглядають і за це я їм є безмежно вдячний. Кожного року ми всі разом читаємо згадку про нашу дорогу Маму, бабусю і мою дружину в нашій газеті і споминаємо; ЇЇ словами любові та нездоланного смутку. ' -Так "і цього року, я висилаю до адміністраШІ «ЖіС». грошовий переказ в сумі $50 —- на відновлення передплати і пресфонд по $25.
Спи спокійно, наша дорога і незабутяя, ми тебе ніколи не забудемо.
, чоловік^
Пам'яті Михайіі
Торонто^ Онт. 28 листопада сповняється 5 років, як відійшов у вічність після довготривалої і важкої хвороби мій любимий чоловік Михайло Березка, довголітній член ТОУК, читач «Життя і слова» та ветеран Іспанської війни проти фашизму.
Роки минають, а думки і смуток не покидають мене; є багато споминів про наше спільне життя, прожите разом протягом 45 РОКІВ;
Я тебе часто згадую і пам'ять про тебе буде завжди жити в моєму серці.
Для вшанування твоєї пам'яті і 5-ої річниці з дня смерті, складаю пожертву на пресфонд «Життя і слова» в
сумі $50. Цю газету ти читав і високо цінив, постійно піддержував морально і фінансово.
Остаюсь з привітом ДО працівників преси,
Марія Березка.
яті
Торонто^ Онт. г— 16-го липня ц. р. минуло 5 років, як мій дорогий чоловік Леон Шевчук відійшов від нас у вічність.
Мені трудно уявити, що роки так швидко минули. Я ще досі у смутку за тобою. Син Павло і дочка Розалія мене ііртішають, як можуть. Ми тебе ніколи не забудемо.
Здоров'я моє уже не те, що було — мені уже іде назустріч 97-ий рік... Весною я пройшла тяжку операцію і була в госпіталі 2 з половиною місяці. Дочка мене відвідувала щоденно і тепер доглядає мене вдома. В додатку до знемоги (після операції) моїх ніг, я теж уже недобачаю і тяжко читати мою улюблену газету «Життя і
слово» — я її любила довгі роки. Незважаючи на мій послаблений зір, я далі буду передплачувати і з поміччю моєї доньки буду помаленьку читати. Я дуже вдячна долі за хороші і добрі доньку і сина, вони мені багато допомагають.
В світлу нам' ять мого дорогого і незабутнього мужа складаю в пожертву на пресфонд газети «Життя і слово» $100 і дочка Розалія, від себе, теж жертвує $ 100 на пресфонд у пам'ять свого любого батька.
Разом посилаю $200 до адміністрації «ЖіС». Остаюсь з дружнім привітом,
дружина покійного Леона Шевчука — Клара і дочка Розалія Пічак.
яті чоловіка і сестри
Вікторія, Б.К. — Висилаю вам гроші на відновлення передплат газети «Життя і слово» $25 і журналу «Юк-рейніан кенейдіан» $16, на фонд журналу і газети — по $10, в пам'ять мого чоловіка Андрія Онишука, який помер 6 липня 1988 р. $25 і в пам'ять моєї сестри Антоні! (Тіни) Якимович $25, яка померла 23 грудня 1988 р.
Разом висилаю до адміністрації «Життя і слова» $111. Прошу передати гроші, які є призначені, до адміністрації «ЮК».
Обоє покійні були активними під час кампаній на нашу прогресивну пресу, читали газету 1 ж>фнал, передплачували їх і піддержували моральної фінансово.
Хай моя пожертва домо-може провести сьогорічну кампанію успішно. Працівникам преси передаю щире вітання, а пам'ять про моїх незабутніх чоловіка і сестри, буде вічно жити у моєму серці. Остаюсь з повагою до всіх, .
Павліна Ошнідук.
ЯТЬ
Вестон, Онт. — 3-го грудня ц. р. минає чотири роки, як відійшла у вічність моя дорога дружина Катерина Кр-гут. Той день вічної розлуки ніколи не забудеться мені і моїй родині. ^
Часто відвідую могилу дорогої дружини і саджу на ній квіти, які вона любила.
В світлу пам'ять дорогої Катерини, подруги мого життя, я жертвую $100 на
)онд газети "Життя і слово". Вона любила читати і високо цінила прогресивну українську пресу, ще з перших днів після приїзду до Канади.
Григорій Когут і дочки Анна і Марійка/
"Життя І слово" ~ газета прогресиана, вона слу-жйть^ справі поступу, справі миру і базпаки.