< ГОГІПКЛ N
ПЕТРО КРАВЧУК
СПОГАД
Б Е З ВИ Н И В И Н У В АТІ
ВСТУП
V' рервсні міінвє 40 років, нопії вііСпипи на волю 'пстянні' кйн-вдські антифашисти, які були артігтовані - у 19^0 році на розпорядження ■мініс/траюстиції], Є р н е с т а П а п о й н т а запроторені у ионцен траційні табори, иіо
■ знаходилися у Петавава (Онтеріо) І Кананаскіс (Апберта). Згодом антифашисти з Кананаскіс були перевезені до Петавави. Вкінці їх перевезли до Гопп пі юрми (Квебек). Це був їхній останній
■ етап,- • ;■ ■ ■: ■ ..
Автор спогаду був запроторений до концентраційного табору в Кананаскіс і тому його розповідь спершу йде про нього. Згодом він з іншими антифашистами був перевезений до Петавави І Голл тюрми.
З понад 100 тоді інтернованих, антифашистів сьогодні не багато вже залишилось у живих. Автор двій спогад прислчує світлій пам'яті своїх колег, з якими йому довелось ділити хліб-сіль, трудові будні, невільничі дні за колючими дротами під дуЛом кулеметів на сторожових баштах концентраційних таборів Кананаскіс і Петавави, за цементними високими та товстими стінами Голл тюрми.
Автор своїм спогадом хоче висловити вдячність дружинам інтернованих, які стійко сприйняли гірку долю своїх чоловіків, не зламались під тягарем важких життєвих умов (всі вони примушені були працювати на своє і своїх дітей утримання), наполегливо домагались звільнення інтернованих антифашистів, а деякі з них навіть очолювали цю дворічну боротьбу.
Хай цей спогад буде одночасно й подякою всім тим, які, незважаючи на несприятливі умови , і постійну загрозу бути інтернованим, продовжали організаційну діяльність у підпіллі, допомагали матеріально своїм товаришам у концентраційних таборах, боролись за їхнє звільнення.
Перший (чорновий) варіант цього спогаду був написаний 1946 року. Автор не намірявся його публікувати. Але пройшли десятиріччя і діти канадсько у краї не ьк их ін терн ова них ан т иф а -шистів, які сьогодні вже стали дорослими людьми, почали щораз більше проваляти : З а ЦІ к а вленіст ь цим п еріодом ж ит тя своїх батьків, просили, щоб спогад опублікувати. Також; дружини інтернованих і активістів українського прогресивного руху у Канаді висловили бажання, іцоб його надрукувати. Йдучи назус тр іч ци м проха нн ям, автор погодився їх вмістити на сторінках газети "Життя і слова". ^:\^л.Ч--^-їч^-^;/^
\ Звичайно, мова в спогаді йде не лише про інтернованих. канадськоукраїнських антифа-шистів, але й про антифашистів-канадців різних національностей, які перебували у згаданих концепт р а ц і й н их т аборах. П р а в да, в ко нц ентраці йнрму таборі в Кананаскіс переважаючу більшість становили українці, тому в спогаді, особливо в його першій половині, часто згадуються їхні прізвища.
Серед інтернованих антифашистів були англосаксонці, канадські французи, українці, євреї, угорці, німці, скандинавці, фінляндець, поляк.
Автор назвав свій спогад "Без вини винуваті", бо канадські антифашисти були інтерновані без юридичного обвинувачення, їх не ставили на суд, їм не виносили вироків на певні строки ув 'язнення. Навіть тих кількох ант и фашист і в, я ких арештували нібито за порушення "воєнних регуляцій", але яких суд оправдав, Роял Кенейдіан
Мавнтед Поліс (Королівська канадська кінна поліція) хватала на сходах судового будинку, коли вони виходили надвір, І негайно відправляла за колючу проволоку до концентраційного табору. А тих антифашистів, яких було засуджено, після відбуття ними строку РКМП також відсилала до Кананаскіс або Петавави.
Отже, всі антифашисти, які перебували в концентраційних таборах були і де-юре, І де-факто невинні. Все ж власті вважали їх "потенціальними ворогами" і тому без доказу вини (якої в них не було) їх держали по два і більше років в ізоляції, аж поки в Канаді не розгорнувся масовий народний рух, який заставив уряд_ звільнити антифашистів з Голл тюрми на волю:
Цей спогад не претендує на всебічну розповідь про життя-буття канадських антифашистів у концентраційних таборах, бо, по-перше, автор був пізніше інтернований, ніж головна група 6 липня 1940 року, і, по-друге, за кілька місяців скоріше від інших вийшов на волю, і, по-третє, не бачив того, що відбувалося у концентраційному таборі у Петававі між червнем 1940 і липнем 1941 року.
Спогад "Без вини винуваті" — це лише скетч до майбутньої розповіді про цю несправедливість, яка була заподіяна властями канадському прогресивному рухові у дуже важливий період історії країни — у період завзятої боротьби у світі проти фашистської Німеччини і її сателітів, боротьби за врятування людства від страшного, найреакційнішого ярма.
НАПЕРЕДОДНІ НАГІНКИ
Український прогресивний організований рух у Канаді з самого початку свого існування зазнавав цькувань з боку реакції і переслідувань властями. Як тільки були організовані перші три українські відді лення Соці ал і стичної п артії Канади і; п о ч ала виходити газета "Червоний прапор" тому 75 років, проти них обрушились уніатський клер і націоналістичні лідери, які були на послугах капіталістичних партій.
- Вистачить перегляНути підшивки газет "Канадійськйй фармер" і "Канадійський русин" до першої світової імперіалістичної війни 1914 року, щоб побачити"Скільки наклепів та інсинуацій було зроблено ними на адресу Української соціал-демократи чної партії Канади і її органу "Робочий народ". Особливо посилились доноси до власть імущих проти УСДПК і "Робочого народу" після Великої Жовтневої соціалістичнрї революції за те, що вони позитивно оцінили цю історичну.подію світового значення. І на результат цієї ганебної донощицької кампанії не треба було довго чекати: у вересні 1918 року постановою :домініального уряду була заборонена діяльність УСДПК і припинений дальший вихід газети "Робочий народ". Цілий ряд акти-вістів УСДПК був арештований і кинутий в концентраційні табори у Бре н дон і (Манітоба), Летбр и д ж і ■ (Албе рта), Вернені (Британська Колумбія), Капускейсінгу (Онтеріо), де вони пробули до 1920 року. Серед них були Михайло Князевич з Вінніпегу, Микола Липка з Пойнт Доглес, Тимко Бойчук і Іван Гнида з Монтреалу, Петро Гайдейчук з Оттави, Тимофій Корейчук, Михайло Сирник, Юрко Брус і багато інших, які згодом відіграли важливу роль у Товаристві Український робітничо-фармерський -дім. До речі, Микола Липка й сьогодні очолює відділ'" Товариства об'єдн а них у країн ськи х к а над ці в у Пойн т До гле с. Ми хай л о Князе вич пі сля виXоду з концентраційного табору у Капускейсінгу виїхав до Сполучених Штатів Америки і сьогодні є одним з кер і в ників Ліги а мер икансь ких у країн ц і в.
О(н>бііиоо п 1930 ч рокях.
кризи, рея К ЦІП ИО(^И.ПИПП орій I-
Комуністичної партії Кяняд»
спілки, прогресивні П|М ямізяї
г руп. РКМП впяіитопурлпя реї Комуністичної пярт її КяНЯЛІ' країни, арештувала її активістів їх на різні-строки і юрм пер ш о т р а в н е в і с в п т к_о в розбивались демонсі рації домагались праці аб(і до по голодові походи маніїобськн фармерів. Поліція впаштов У країно ькі робітн и ч і до ми у різ» в них робітники знаходили страйків. Українська п.ро обкидалась болотом з боку най вона обороняла життєві іні піддержувала їхні справедл боротьбі за вищу заробітну належати до професійних спіле за належні ціни на фарм' виступала проти п родаж господарств за несплату борг ж о р с т о к о ю лютістю об { націоналістичні лід ери > прогресивний рух, на його пре дружньо відносились до Рад зокрема до Радянської України, народ здобув соціальну і націо
)а зазначити, що багате лідерів, які робили ті донос прогресивн ий рух, вихваляли особливо, у своїх газетах н італійський фашизм і японський у своїх "еляборатах" твердил фашизми (німецький, італійсі відображають той же самий дух націоналізм. Вони бундючо хвас для них "виборе українську дер: великою вірою уповали на ньог
і коли вибухла друга світої 1939 року, то націоналісти хамелеонеьки з м інили рапт зробились ультра "канадськимі-не затаврували своїх європе "вождів", своїх натхненників, як душею, стали на послуги гітЛерІ якими у Дьєпп гинули Канадо» замаскувати прогітлерівську ор лідерів націоналістичних угруг урядових чинників був створені^ Комітет українців Канади, і присвоїв собі мандат прех українц і в" У Кана ді, на що в і н права, бо канадські українці ніко. такого уповноваження.
Зліплюючи у 1940 році т Трейсі Філіппс (британський рс Кірконелл і Джррдж Симпсон р( завдадуть удару (який в у країнському про гресивном> розраховували після того взяти , бувших членів Товариства У країн фармерський дім і читачів "На "Фармерського життя".
: Г дійсно, вузькоглядні дер> п і ш л и на зустріч цим гане використовуючи сприя тл и ву воєнний час, вони на початку чер зва ним "Огсіег і п Сой псі І "* забор Ко мун і стичної па р тії Кан а д р прогресивних організацій різних і в тому І Товариства Українсі фармерський дім.
Тим "Огсіег іп СоипсіІ" була сторінка в історію Канади.
П ОГОН я ЗА АКТ И Ф А Ш И СТА і
■ У травні 1940 року в Оттаві ( в і д бу в а вся судовий процес над т{
* Огсіег іп СоипсіІ — закон кабінету, який обговорення і схвалення парламентон.