ожимя І слоїк>
930 ч рокях. піл мяс економічної (> 11 ПІ і пя о і й ін а с ту з д і п л ь н і ст ц яртіі Кянядм, пірі професійні впі оімянізанії різних етнімнмх І г о п у п я п я р е й д н н я п р и м і І ц е н н п артії Каїчади у різних містах І а її акт ивістів. суд приговорював Р о к 1^ т іо р м и. з а бор он п л и с ь
i с в п т і(_о в і м а ніф е ст а ці ї, »мон(л рації безробітних, які
ii аб(і допомоги, розганялись манітобських і албертійських
дія впаїїітову вала наїзди на ічі доми у різних місцевостях, бо
знаходили притулок під час ї н с ь к а прогрес и в н а преса ом з боку націоналістів за те. що
життєві інтереси трудящих, ні справедливі домагання у у заробітну плату, за право есій ни X спілок власного вибору, ^ на фармерські продукти, ти продаж і фармерськи X зсплату боргів або податків. З зтістю обрушувались і І і лід ери н а у краї н с ь к и й , на його пресу за те, що вони: пись до Радянського Союзу, :ької України, в якій український альну і національну волю.
ти, що багато націоналістичних пи ті доноси на український (, вихваляли на зібраннях і, X газетах німецький, нацизм, мі японський мілітаризм. Вони 'ах" твердили, що всі ті три кий, Італійський, японський) же самий дух, що й український бундючо хвастались, що Гітлер раїнську державу", тому вони з )вали на нього.
І друга світова війна у вересні націоналістичні лідери по-лінили раптово свій колір, "канадськими патріотами", хоч :воїх європейських духовних хненників, які повністю, тілом і )слуги гітлерівцям, у боротьбі з пули канадські солдати. Щоб лерівську орієнтацію тодішніх тичних угруповань, заходами був створений конгломерат — з Канади, який самочинно іандат представляти "всіх іі, на що він не мав жодного українці ніколи йому не давали ння,
1940 році горезвісний КУК, итанський розвідник), Ватсон 4( Сим пеон розраховували, що у (я ки й в же нам і чався) згресив ному рухові. Вони я того взяти під свій контроль оиства Український робітничо-I читачів "Народної газети" і
•ТЯ". .'-'^^^
огл ядні держави і пол іти кани цим ганебним планам: сприятливу кон'юнктуру і а початку червня 1940 року так ипсїі"* заборонили діяльність р тії Кан ади, цілого ряду і за цій різних національностей, тва Український робітничо-
ЗоипсіІ" була вписана чорна анади.
ІФ АШ ИСТАМЙ
• ку в Оттаві (столиці Канади) процес над трьома молодими
н кабінету, який входить в життя без парламентом.
кянялімямм; оргяиізятором Комуністичної пяріії Канади Гаррі Бяйндером, йог о моподіїїим братом Пуї Вяйндером (солдатом канадської ярмії) і урядовим службовцем Рой Сяндерсоном. їх суди п и з я гі о III и р єн н я в и б о р ч о го м я ні фе ст у К омуні ( тичної пяртії Канади.
Сама судова розправа І опис її у щоденній буржуазній пресі вказували на те. що вже посилюється кампанія проти комуністів і а кти вістів прогресивних організацій, які піддержували боротьбу канадських трудящих за соціальну справедливість, за демократичні права І дружньо ставились до Радянського Союзу, були заклятими ворогами фашизму.
Коли відбувався згаданий процес, я був на організаційній об'їздці в Північному Онтеріо — з доручення Робітничо-фармерського видавничого товариства проводив у різних місцевостях збірку грошей на пресовий фонд "Народної газети". Я тоді був одним з редакторів єдиної української щоденної газети в Канаді — працював у відділі кореспонденцій.
Читаючи щоденну пресу і слухаючи радіопередачі, можна було ясно відчути, що готувався відкритий нас ту п властей на прогресивний рух. Скоро після оголошення вироку (Г. Байндер був засуджений на З роки тюрми. Луї Байндер і Рой Сандерсон на 2 роки кожен) домініальний уряд прийняв 4 червня "Огсіег іп СоипсіІ", яким оголосив Комуністичну партію Канади і ряд прогресивних товариств нелегальними організаціями. Серед заборонених були Товариство Український робітничо-фармерський дім, його Жіноча секція і Федерація канадсько-української молоді. Зразу почалась погоня за антифашистами від Галіфаксу до Венкувера.
Одинадцятого червня РКМГІ схопила у білий день на вулиці міста Вінніпегу видатного громадського діяча, алдермена Міської ради з третьої (робітничої) варди, комуніста Джейкоба Пеннера. Того ж дня поліцейський загін (з п'ятьох осіб) вдерся до Українського робітничого дому, де п римі щувал и ся Централ ьний Вико на вч ий Ко мітет Товариства Український робітничо^фармерський дім, Головний Заряд Робітничого запомогового т о вариства, ре д а к ці ї ' 'Народної газе ти" I "Фармерського життя", друкарня. Поліція шукала за Іваном Навізівським, управителем Робітничо-фармерського видавиичого товариства, видатним канадськоукраїнським громадським діячем. Його тоді в будинку не було. Отже, ми знали, що він є на списку тих, які мають бути заарештовані і запроторені в концентраційний табір. Поліція тоді ні кого з редакторі в не чіп ала, бо заборона ще не поширювалась на "Народну газету" і "Фармерське життя". Ми щодня приходили до редакцій І продовжали працювати — випускали регулярно обидві газети.
Керівництво Комуністичної партії Канади, яка вже діяла в підпіллі, вирішило, щоб особи, які займали відповідальні пости в прогресивному русі, п ерей шл и н а н елегальн е станови ще. Одн и м з них був Іван НавІзІвський. Але ч'ерез два дні після пол і це й с ь к о го наїзду на У РД він був заарештований на шляху між Вінніпегом І Вінніпег БІч. Разом з ним був задержаний І секретар-скарбник ЦВК ТУРФДім Іван Бойчук. Тому, що його прізвище в ідентифікаційному документі" було подане польською транскрипцією [І\л/ап Воісгик], поліція думала, що він не та особа, яка в них була на.списку, тому відпустила його. Пізніше почалась і за ним погоня, коли поліція усвідомила свою помилку, випустивши з рук їй потрібну людину. Він після того ще був декілька місяців на волі (в підпіллі) і остаточно арештований у місяці грудні того ж року.
Джейкоба Пеннера І Івана Навізівського запроторили до Г еденглі тюрми (поблизу Вінніпегу), але скоро їх перевели до військової тюрми, де з ними грубо поводилась шовіністично настроєна адміністрація. їх позбавили навіть тих пр а в , яки ми користу вались з ви ч а й н і кримінал ьники - в канадських тюрмах: їм не дозволяли на побачення з рідними, не випускали їх
нядрір мя прогулянку, не доручяпи газел Вони б у п и и І п ко я и то і зо л ь орані я Ід зо в н і її і н ьо го ся і ту
Нямяг ямня адяоката Сопа Грїнберга вирвяти їх на волю через зястосувяння "НаЬеяя согрия"* не увінчялись успіхом; Адвокат вимагав судового процесу над ними, знаючи, що проти них нема жодних речових доказів вііни. щоб їх держати у тюрмі. Суд. хоч не мав жодних юридичних підстав затримувати їх в тюрмі, не розпорядився звільнити їх. навпаки, послушно покорився волі міністра юстиції Ернеста Лапойнта. Після того вони були відставлені під поліцейським ескортом до концентраційного табору у Кананаскіс.
І так, канадських громадян, випробуваних антифашистів, видатних борців за інтереси трудящих І демократичні права було кинуто у концентраційний табір для "ворожих чужинців", у якому вже було понад 200 членів І прихильників гітлерівської організації "Дойче Бунд фір Канада". То було свого роду випробування. Зразу був пущений у руX поліцейсько-шпигунський апарат
проти комуністів, людей лівих переконань, ДІЯЧІВ
бойових професійних СПІЛОК; Майже щодня у пресі з'являлись повідомлення, що ПОЛІЦІЯ арештувала людей в МонтреалІ, Содборі, Венкувері, КелгарІ, яких без суду і формального обвинувачення негайно відставляли до концентраційних таборів. Тоді ми ж довідались, що арештованих антифашистів у Східній Канаді відставляли до концентраційного табору у Петававі, де вже було значне число італійських фашистів.
Настали чорні дні реакції.
На схід і на захід регулярно з різних міст країни відсилались під ескортом озброєної поліції, з наручними кайданами, за колючий дріт канадські антифашисти. Яка ж була їхня провина? Чи не тому, що вони всім своїм єством ненавиділи фашизм, завзято боролись проти нього, дехто навіть Із зброєю в руках на полях Іспанії в 1937-1939 роках, бо ж серед Інтернованих були бійці Міжнародних бригад (Роберт Керр, Александр Міллер, Федір Співак)? Чи не за те їх відсилали до концентраційних таборів, що вони першими вийшли на вулиці міст, щоб розганяти марші доморослих фашистів, морально і матеріально піддержуваних нацистською Німеччиною й фашистською Італією? Чи не за те їх позбавили волі, що вони на сторінках "Народної газети" "І "Фармерського життя" викривали гітлерівських агентів Організації українських націоналістів, різн и X суш к і в і курманович і в, що віл ь но гасали п о Канаді і щирили фашистську пропаганду, викидаючи гітлерівські салЮти "Гайль!" на масовому зібранні в Орфеум театрі у Вінніпегу?
У ті дні не могли сміло ходити вулицями канадських міст люди) які мали пряме або посереднє відношення до комуністичної партії, прогресивних організацій, таких як Товариство Український робіТничо-фармерський дім, на які була покладена заіборона, бо кожночасно на них міг показати пальцем провокатор чи ренегат, і їх могли бистро схопйти І; транспортувати до Петавави чи Кананаскіс.
Зникали антифашисти і з власних хат — їх нас и л ьн о від ривал и вно ч і в І д д руж и н і перестрашених малих дітей, кували їм руки, кидали за грати, ьідсилали за тисячі миль до концентраційних таборів.
Тріумфувала реакція. Раділи й українські профашистські лідери, бо думали, що.спекались раз назавжди своїх опонентів і тепер зможуть бушувати серед української громадськості, ширити свою отруйну пропаганду, бо нікому буде їх викривати, щоб показати їхнє гидке обличчя.
Але тріумф реакції і злорадість українських профашистських лідерів були передчасними — їм не . вдалось знищити ні Комуністичної партії Канади, ні радикальних організацій, зокрема українського прогресивного руху. В подальшому ході історії вони, ті о рг а н І з а ц і ї, ви я ви л и с ь живучими, ефекти вни м и ф а кто ра м и у Тромадсько-політичному. і^ кудьтурно-освітньому \ житті канадського народу.
...ДАЛІ БУДЕ... /-Г л;' >
*НаЬва5 согриз — закон про недоторканість особи.