СТОРІНКА 12
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 21 ЛЮТОГО 1983 р.
іи Вргріччя Михайла Шпікули
Вернон, Б. К. В суботу .11 грудня відбч^ся в нас свят-ковнй бенкет. Відзначуючи на бенкеті 75-річчя української прогресивної преси в Канаді,ми водночас відзначили. 80-річчя з дня- народження Михайла Шпікули, я кий із свос ю д ру ж н ною М а-рією пожертвував 5200 на ювілейний фонїГнашої преси — $150 для «ЖіС», а $50 для «ЮК».
Михайло і Марія Шпікули є довголітніми членами нашого культурно-освітнього;
товариства. Вст>тиши в члени ТУРФДім у 20-нх роках. .
Автор цих рядків на бен-, кеті виступив з промовою про життя і організаційну діяльність ювіляра.
Михайло Шпікула народі шся 20 листопада .1902 року в Копичинцях Гусятннського повіту в Галичині. В нього було два брати. В 1928 роді він прибув до Канади. Став до праці у вугільній майнГ" . в Колгорст,;Алта. Кілька р о ків п р а цю ва в, п о к и с п л аг тив довг за шифкарту. В . Колгорст українці належали до ТУРФДіVI і Тодовнрназу Михайло заходив і до УРД в Летбридж. Там він позна-йо\швся з Марією Голя, яка проявляла активність у. відг ділі Жіночої секції ТУРФДім.-Вони_в і9_32 р^, одружилися. Брали участь в праці відділів . ТУРФДІМ і Тодо&нрназу. Також активізувалися в'май-перській юніїі Були І в рядах безробітних, а тим самим і • ; н а « р е л і ф і». П І с л я е к с п л о з іі в майні 9 грудня 1935 року в них народилася перша донька, а в хаті не було ані одного цента. І не було в кого позичити.
В; 1936 рош Шпікули переїхали до Летбридж. Зразу не було роботи, жили з ре-ліфу. Пізніше Михайло дістав працю на плантації буря-ків. В 1938 році купили лота, почали будувати хату^ за-довжилиея. У «фід милл». робітники вийшли на страйк: Михайло за страйкову діяль--ність втратив роботу. А тут друга ,. днтїша народилася.
Треба було°знову іти на ре-ліф.
На початку другої світової війни далі не було роботи. В 1940 роиі Шпікули продали недокінчену хату, посплачували довги. і виїхали до Венкувера. На Лулу Ай-лендвирентували кілька акрів землі, на якій вирощували малини, суниці і чорниці; Тримали корови і телята. І так жили. Михайло дістав роботу в тартаку коло Нью Вестминстер, а потім працював коло будови пароплавів. Коли Марія почала хворіти, Шпікули за порадою лікаря, виїхали до Вернон. Це було восени 1944 року. Тут вирентували фар-.му коло Сван Лейку,, тримали корови, впрошували городину. Початки були дуже тяжкі, поки. Михайло дістав роботу в Піонер саш енд дор фекторі. Там він зістав серйозно покалічений. Внаслідок цього випадку не пра-, цював 34 місяці,
В 1948 році Шпікули прид-3 бали землю, на якій живуть тепер, придбали хату, жили з ко.мпенсації за. покалічення при праці. По 34-ох: місяцях Михайло вернувся до роботи. Дружина Марія стала до праці в «Норсис ейд». їхні діти ходили до української дитя^ чоі школи. Дві старші дочки грали в мандоліноврму ор-кестрі.і виступали з танцями на концертах. Шпікули гордяться своїми дітьми, які.їм всіляко допомагають.
Вісім років тому Шпікули побували на У країні, гостювали в рідних. Зараз бажають одного: шоб прожити ше при доброму здоров'ї і мирі, шоб над світом не висіла загроза нової війни. Цього всього ми їм від щирого серця бажаємо.
Стах Маланчук.
Від редакції; Фото Михай-^ .ла і Марії Шпікулів було помішене в «ЖіС» за 7 лютого разом з фото інших жертводавців на ювілейний прес-фонд.
$500 НА МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА
Вінніпег-Пойнт Доглес, Ман. — Наш довголітній читач —Життя і Слова" , член відділу РЗТ Іван Лаз о ра к з а п и са в с в о ю полісу в РЗТ, вартості $500 життєвого забезпечення, на музей Івана Франка у Вінніпегу. Заряд нашогот^ відділу РЗТ в Пойнт Доглеє щиро дякує йому за його вклад на вдержання в майбутньому культурної установи — меморіального музею великого Каменяра, бажає йому міцного здоров'я і успіхів у житті. .
СПОГАДИ дочки ПРО БАТЬКІВ
Іван Лазорак
Друга справа: Посилаю адміністрації "ЖіС" грошовий переказ на $ 115, з цього $20 на відновлення передплати в і д Івана Лазорака, $20 на пресовий
Олександр Костів
фонд від нього, а $75 на ювілейний фонд "Життя і Слова" від мене особисто. Жалую, що я не вспів передати своєї: пожертви до місцевого Пресового комітету. ■
Олександр Костів.
З приводу мого 86-річчя жертвую $86 на пресфонд "Юкрейніан Кенейдіан"
Вернем, Б. К. — Коли людина доживає до старості, то зустрічається з різними-труднощами: то сила вже не та, що була, то зір слабшає, то слух притуплюється, то шось_тебе поболює. А .тут світ такий мінливий, що хочеться бачити, що далі буде. Бажання-^в мене такі, 'щоб зміни'скерувати на краще .для людей трудящих;
Само собою краще не прийде, за нього треба боротися. В мене є ще трохи сил, то я боротьбу за покращання людської долі піддержую моральної матеріально.
З приводу 86-річчя з дня могоі_народження жертвую $86 на пресовий фонд'«Юк-рейніан Кенейдіан». І закликаю своїх друзів і подруг до участі в ювілейній кампанії
нашого журналу «ЮК». По-жертвуйте^ хто що може. Не забувайте, що кол и мине допоможемо нашій . пресі, то за нас цього ніхто ~ не зробить.
Сердечно дякую друзям і подругкм по організації за те; що вшанували мене з 86-річчям мого народження.
Павліна Маланчук.
УКРАЇНКИ! Вступайте в ряди своєї культурно-, освітньої організації — Товариства Об'єднаних Українських Канадців. :'
Елмонтон, Алта. — Довго-літними будівничими українського прогресивного руху і преси в Канаді були Давид і Тетяна Данилюки у Вегре-вилл, Алтаі Про них розповіла дочка Мар^я Белегай. «Про добрих батьків ніколи не забувається. Наші батьки віддали все, щоб ми отримали освіту і виховання в дусі робітнчого руху»,
Але помимо великих матеріальних труднощів і усякої форми дискримінації, родина Данилюків гідно відстояла все те, за що боролися трудящі.
Тетяна Данилюк померла в 1958 році^ а Давид помер рік тому, доживши понад 90 років. Обоє вони зробили великий вклад для українського прогресивного руху в
Давид і Тетяна Данилюки
говорила вона. Вона розповіла про важке минуле, як батько був дискримінований і поставлений на чорну лісту; бо він боровся за інтереси тудящих. Для нього праці не було. Він тоді був примушений розлучатися з ріднею і їхати в пошуках праці до Дромгеллер:
Марія розповідала, що в сім'ї було четверо^ дітей шкільного віку, яких треба було виховувати, взути і одягнути, але їхній стан був такий важкий, шо.хоч добра ^ матір^ бажала бачити їх ня сцені, в УРДому, не завжди вони могли брати участь і сиділи вдома.
Канаді — були членами ТУРФДім-ТОУК, РЗТ і інших прогресивних органі^ зацій свого часу.
«Згадуючи наших батьків добрими словами, — сказала Марія, я знаю, що як би вони жили, безумовно вони б взяли участь в ювілейній; кампанії і пожертвували б на ювілейній фонд «Життя і Слова». Свою пожертву на ювілейний фонд «ЖІС» вношу в незгасаючу пам'ять наших, рідних батьків», — сказала Марія:
Оце гідне вшанув,ання пам'яті, своїх батьків!
Микола Алексісвич, > член Ювілейного Пресового комітету.
Жертвую $500 на мировий рух
Вінніпег, Ман. —т Шановні редактори «Життя і Слова»^ Посилаю через ваші руки $500 на .мировий рух, які прошу передати для Канадського Конгресу миру. А
мировий рух, які беруть участь в боротьбі за мир. :,
Ми старі віком читачі «Життя і Слова»; терпимо від різних недуг; недочуваємо і переживаємо різні прикрості, вже не можемо активно боротися проти небезпеки ядерної війни. Але ми ще можемо піддержати рух за мир фінансово. А якщо можемо це зробити п- не жалуймо-пожертвувати десять, двадцять, чи й сто доларів на добру справу.
/
Іван Павличин.
знайомих друзів і читачів «ЖіС», яких я особисто не знаю, закликаю прилучитися до тиХі що жертвують на
ПЕРШЕ В АФРИЦІ
Алжір планує збудувати кілька ліній метро. Поки що воно буде єдиним на африканському континенті. Першу лінію передбачається збудувати на >2 кілометрів. Після ^аведшення програми підземні магістралі алжірської столиці простягнуться на 64 кілометри.