Понеділок, 25 липня 1983 р
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 9
Далі:
«До осягненя сеї Шли Сто-варишеню служити муть сМ-дуючі способи:
а) У строюване публичних викладів, віч, нарад, концертів, театральних вистав і т.д,; словом плекане науки і штуки.
б) Основане і ведене школи для робітників і фармерів^ вільної школи для ІхнЬс дітий і курсів для неграмотних;
в) Заложенє і ведене бурси для робітничих і фармерсь-ких дїтий і приміщеня для робітників і фармерів.
г) Удержуване біблїотеки і випожичальнї книжок.
т) Висиланя лекторів і організаторів в ріжні місця Ка: нади.
д) Фінансова поміч членам Укр. Роб. Дому і Іхійх фііЯям як і взагалі робітникам і фар-мерам в случаіїх хвороби, якогось випадку або смерти.
е) Плекане духа братч)ства і солідарности серед робіт-ків і фармерів.
е) Удержуване власного будинку в місци і закладане других так в місци як і на провінції.
ж) Заложезк: «Робітничого Бюра» з потрібними відділами для удїлюваня інформацій і порад/ правної і всякої ин-шоі помочи нашим робітниг кам і фармерам.
з) Ухйлюване всякої помочи уіфаінським робітникам і ф^ мерам тим, що жиють в Канаді і тим, що приїздять до Канади або звідси відізджа-ють».
Як бачимо, автор Статуту втілив у ньому великі гуманні і благородні завдання Стоваришення Український робітничий дім, яке їх совісно й точно виконувало на протязі свого багаторічного ісг нування.
Матвій Попович і його то^ вариші наче п^)едбачали, що одного дня замахнеться рука реакції над УСДП, то щоб не позбавити пгарші кола української трудової громадськості у Канаді організащї, в якій вони могли б гуртуватися і проводити свою діяльність, своєчасно утворили Стоваришення Український робітничий дім, бо дійсно через п'ять місяців після того домініальний уряд одним розчерком пера припинив всю легальну діяльність Української соціал-демократичної пщпії Канади 28 вересня 1918 року. Тоді ж була закрита і газета «Робочий народ» — офіційний орган УСДП, якого редактором був Матвій Попович.
Того ж року Матвій Попович з своєю^ дружиною Лізою^ відомою співачкою, вирушили в концертне турне, щоб популяризувати ідею створення у різних місцевостях відшлгаь Сгова{жпквня Уі^Ог фінський робітничий дім і првд-1 бати кошти на спорудження
Г^І а Н Т Р О я о К К Д N С С Ь а ЗЗ КІСНТ5І
^ЕМАN^ ТНЕ КЕІЕА5Е ОЕ СУК МI^ЇТАNТ ЬЕАОЕКЗ!
В 1931 році реакційний уряд консерватора Р; Б; Беннегга заборонив Комуністичну партію Канади і запроторив П керівників в Кінгстонсмсу тюрму. Серед арештованих і засуджених був також Матвій Попович. Канадська робітнича оборонча ліга розгорнула боротьбу за їх звільнення. Вона видала повищу листівку масовим тиражем, яку підписували канадці і вислали до уряду, щоб він звільнив з тюрми провідників Комуністичної партіТ Канади. Під сильним натиском народу вони були звільнені до закінчення строку засуду.
центрального Українського робітничого дому у Вінніпегу. Поїздка почалась успішно. Однак власті її припинили в самому її найбільшому розгарі, коли Матвій Попович з дружиною концертували серед шахтарів Алберти. Тоді ж поліція виселила його з фармерської місцевості Бо-ян в Алберті, де він мав виступити на пікніку з антивоєнною промовою.
Коли Матвій Попович повернувся додому, то поліція встановила над ним нагляд; зробила наїзд на його квартиру.
У 1931 році Центральний Комітет Комуністичної партії Канади покликав його до Торонто і доручив йому ре-хіагувати англійський журнал «Лейбор дефендч»>- Але скоро після того він був заарештований з іншими ПрОВІДНИ'^ ками КПК на основі горезвісної 98 секції карного кодексу; яка була схвалена консервативним урядом Артура Мі-ена у 1919 році і вжита проти генерального страйку у Вінніпегу.
Матвій ПопОвич-разом з іншими був засуджений на п'ять років тюрмИі Всіх їх, вісьмох провідників Комуністичної партії Канади, було запроторено до горезвісної Кінгстонської тюрми. Він пробув у ній два з половиною року .Вони вийшли на волю під сильним натиском канадського народу, який заставив консервативний уряд ар-хіреакціонера, мультимільйонера Р. Б. Беннетта, нарешті, відкрити для них двері тюрми. Пізніше ліберальний уряд Ме^сензі Кінга був заставлений канадською громадськістю скасувати цю ганебну 98 секцію карного зат
кону^ -Тюрма, напружена праця.
економічш труднощі шдір-вали його здоров'я; Але незважаючи на серйозну хворобу (порок серця), яка прогресувала і ускладнювалась, Матвій Попович очолив Про^ вінціальний Комітет Товариства Уідраінський ро&тяичо-фармерський дім у Квебеку. Умови організаційної праці там були дуже важкі. Реакційний уряд Мориса Дюплес-сі ввів свій профашистський «пешіакло» (закон колодки). Але Матвій Попович не заламався під тими труднощами. Він кфував сфганізацїею, давав особистий приклад стійкості, вселяв віру у члеігів. Одночасно він працював і журналістом— був регулярним коментатором світових і канадських подій на сторінг ках «Народноїтазети».
бітники допомагають собі в нещасті». У ній у сконденсованій формі викладані цілі і завдання цієї гуманітарної організації. Ім'я його тісно пов'язане з утворенням, розвитком, існуванням і діяль^ ністю Робітничого запомо-гового товариства.
Матвій Попович зробив ще один вагомий вклад в організований український ро-бітничо-фармерський рух ^ він був одним з ініціаторів і організаторів Робітничого запомогового товариства. Адже це він 8 жовтня 1922 року на масовому мітингу у Вінніпегу роз'яснив потребу утворення гуманітарної організації Робітничого запомогового товариства, яке уже понад 60 років гордо і високо держить прапор братерської взаємодопомоги, який був вручений йому тими, які перші вписали свої імена в протокольну книгу першого відділу у Вінніпегу 8 жовтня 1922 року^ серед яких був і Матвій Попович, один з авторів його Статуту і завдань; Він був і першим головою Головного Зараду Робітничого запомогового товариства.
До 15-річчя існування Робітничого запомогового то-варистваї. Матвій Попович написав Існижечку «Як ро-
У 1940 році під час чергового наступу реакції на ка-надсисий робітничий рух Матвій Попович був одним з п^ ших уіраінсьжих антифашистських діячів арештований і запроторений до концентраційного табору в Петававі. Звідтам вийшов уже інвалідом. Хоч був хворобою прикутий до ліжка, однак цікавився громадським життям українців у Канаді, боротьбою трудящих країни, вій^ ною проти фашистських за-, гарбників. Він прямо у ліж^-ку писав статті, які надсилав до газети «Українське життя», що виходила у Торонто.
19 серпня 1943 року— на 53 році життя — перестало битися пристрасне серце безстрашного бійця за соціальну справедливість; благород-ної людини, яка зробила від-чутий вклад у різні галузі бат гатограішої діяльності укра^ ; їнського прогресивного руху у Канаді.
Матвій Попович був видатним будівничим: українських робітничо-фармерсь-ких товариств і їх провідником;
він був будівником україн-сисої прогресивної преси і.ре-дакгором «Робочого народу», «Українських робітничих вістей», «Голосу праці», «Голосу робітниці», «Народної газети»;
він був будівником художт ньої самодіяльності УСПД, СУРД, ТУРФДім — був диригентом, режисером, акч тором;
він був громадським діячем — кандидатом Комуністичної партії Канади на пост ал-дермена у Вінніпегу і кандидатом на пост депутата парламенту вОттаві ;
він був одним з організаторів і керівників Комуністичної партії Канади —^ був членом 11 Центрального Комітету;
він був педагогом — керував Вищими освітніми курсами, на яких виховувались кадри для Товариства Український робітничо-фармер-ський ДІМ; Робітничого за-помогового товариства; журналісти для української прогресивної преси;
він був красномовцем — своїми глибокозмістовними промовами роз'яснював популярно робітникам і фармерам питання канадської і міжнародної політики, життєві проблеми і проблеми класової боротьби;
він був одним з перших істериків організованого українського прогресивного руху у Канаді ^ написав історичні нариси про УСДП, ТУРФДІМ, РЗТ, Робітничо-фар-мерське видавниче товариство, які були опубліковані у календарях-альманахах за 1918 і 1928 роки.
Матвій Попович був прин-г циновою людиною. Він визнавав і шанував авторитет провідних осіб, але не схилявся перед людьми тільки тому, що вони були доречно чи випадково висунуті на відповідальні пости. Він сильно і непохитно відстоював свою точку зору у дискусіях чи спорах з керівними особами, але завжди повинувався рішенню більшості.
Звичайно, йому як і кожній людині, властиво було помилятися^ особливо коли суб'єктивний фактор брав верх над логікою. Але не поодинокі недоліки чи помилки були визначальними в його біографії, яка так насичена і уквітчана прекрасними ділами, що поставили його ім'я на блискучі сторінки нашої славної історії ---історії українського прогресивного руху.
Хоч сьогодні фізично він відсутній в нашій громаді, але його діла, передані нам і нашим нащадкам у спадщину, надихають нас до дальшої праці і боротьби за ті прекрасні, благородні ідеали, за які він боровся усе своє свідоме життя.
Матвій Попович з нами у нашій щоденній організаційній діяльності, у боротьбі за світле майбуття, за мирний світ з чистим небом; в якому процвітатиме дійсна дружба народіві в якому фізичний і умовий труд людини буде присвячений творенню матеріальних. і духовних благ хщя людства.
Петро КРАВЧУК.
