СТОРІНКА б
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок, 15 серпня 1983 р.
ВОНИ БУЛИ СЕРЕД ПЕРШИХ
Цього літа виповнюється 80 років II з^зду Російської соціал-демократичної робіт-' ничоі партії^ на якому завершилося об'єднання револют ційних марксистських органі-зашй у Росії і була створена пролетарська партія на ідейних та організаційних основах, вироблених Володимиром Леніним.
Попередній, І з'їзд РСДРП (1898), проголосив утворення партії та її головні цілі — повалення царського самодержавства і боротьбу за перемогу соціалізму. Проте з'їзд, що проходив без участі Леніна і його найближчих соратників^ які перебували на засланні, не зміг вироби ги програму і статут партії, подолати роз'єднаність робітничого руху. Масові арешти ослабили соціал-демократич-ні організації.
Тому фактично революшй-на марксистська партія Росії була створена на II з'їзді, який працював з 17 липня по 10 серпня 1903 року в Брюсселі і Лондоні. Більшість делегатів з'їзду стояли на боці Леніна, але серед них були також опс^угуністи і цеті-тристи. Це обумовило розмежування російської соціалт демократії та революційне крило — більшовиків на чолі з Леніним (назва «більшовики» виникла після того, як на Пзізді вони одержали більшість голосів на виборах керівних органів партії) і опортуністичне — меншовиків. (Згодом більшовики і меншовики утворили окремі партії; в 1918 році більшо-
вицька партія була перейменована в Комуністичну).
Голосами делегатів-більт шсмвиків на П з'їзді були іфий-няті Програма партії; що висувала завдання завоюван-, ня політичної влади проле^ таріатом, і Статут, який будував партії на принципах демократичного централізму і пролетарського інтернаціоналізму.
Серед тих, хто активно підіримав на II з'їзді Воло^ димира Леніна і стояв біля колиски пролет2фської П^УГІЇ в Росії, були й делегати від українських марксистів — видатні ршолюціонфиРозалія Землячка і Петро Красиков. Перша з них тт- співробітник нелегальної ленінської газети «Искра» — була делегатом . від одеської організації соціал-демократів, другий — від кшвської. Після розмежування між революціонерами і опортуністав^ вони стали більшовиками, а згодом — визначними діячами Комуністичної партії і Радянської держави.
Надалі Розашї Землячці і Петру Красикбву довелося жити і працювати здебільшого в Москві й Петербурзі (нині Ленінград), а також в еміграції. Але вони не поривали зв'язків з більшовицькими організаціями України, допомагали їм ділом і по^ радою як до, так і після Ве^ ликої Жовтневої соціалістичної революції.
Розалія, Землячка після з *їзду негайно повернулася в Росію, роз'яснювала в місцевих партійних організаціях позицію Володимира Леніна
СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
(Докінчення з 5-ої стор.)
посини і далі підтримувались і розвивались.
У Західній Європі дуже поширилося загострене і цілком зрозуміле сприйняття небезпеки, яку таїть у собі нинішня міжнародна обста-новка^адянський Союз виг словлює надію, що західноєвропейські країни не дадуть втягнути себе в плани, які становлять серйозну загрозу мирові.
Центральний Комітет КПРС, Радянський уряд, — заявив наприкінці Андрій Гр<М4Ико, — оцінюють міжнародне становище нашої держави як міцне. Ось уже майже чотири десятиріччя ми живемо в умовах миру. Це — величезне досягнення міжнародної діяльності нашої партії і країни, їх ленінської зовнішньої ІІОЛІТИКИ.
На сесії Верховної Ради СРСР був розглянутий проект Закону СРСР про трудові
колективи 1 підвищення їх. ролі в управлінні підприємствами^ установами, організаціями.
Ц^ законодавчий акт, відзначалось на сесії, ^ документ великого політичного, економічного і соціального значення. В ньому втілились лшінські ідгї про дедалі ширше угвоздження колективізму в сустльній практиці нового ладу, відображаю незмінний курс Комуністичної партії і Радянської загальнонародної держави на дальше вдосконалення соціалістичної демократії; Закон пройнятий пік^ луванням про радянську людину * про створення таких умов, в яких вона могла б якнайкраще, якнайефективніше виявити себе як трудівник, як господу країни^ борець за комунізм.
В обговоренні проекту Закону і взяли участь понад 110 мільйонів радянських громадян.
і його прихильників. Петро Красиков у в^>есні 1903 року арештований бфлінською поліцією, яка мала намір видати його царським влас-^тям. Звільнившись із в'язниці з допомогою, лідера німецьт ких сошал-д^оіфатів Карла Лібкнехта, він вібхав до Же^ неви, де брав участь в ідейній боротьбі з меншовиками.
Влітку 1904 року Петро Красиков представляв російських більшовиків на/Амстердамському конгресі II Інтернаціоналу, а Розалія Землячка працювала в партійних організаціях України і Кавказу; виконувала важливі доручень ня Володимира Леніна по підготовці III з'їзду РСДРП.
Обоє вони брали активну участь у революції 1905 року. Землячка була секретарем Московського комітету РСДРП і одним з керівників збройного псюстання московських робітників. Після придушення повстання вона відбувала ув'язнення в царській тюрмі.
Петро Красиков під час революції 1905 працював у Петербурзькому комітеті РСДРП. Часткова амністія, вирвана революцією у^ ца-ризму; дозволила йому до 1917 жити в Петрограді легально і займатися адвокатською : практикою, проте його головною справою залишалася революційна пропаганда.^ Вошії як і раніше, була заборонена, і Красиков вів її підпільно.
У 1917 році відбулася Велика Жовтнева соціалістична револющя. Розалія Землячка в Москві, а Петро Красиков у Петрограді (в 1914 році Петербург був перейменований на Петроград) були серед її організаторів і керівників. Після перемоги рево-люцїі'вони віддавали всі сили , і здібності будівництву соціалістичного суспільства.
Петро Красиков^ юрист за освітсж), іфадював заступником наркома юстищі Російської Фед^мшЛ, Генеральним прокурором СРСР, заступником Голови Верховного Суду, неодноразово обирався членом ЦВК Рад СРСР. Розалія Землячка під час громадянської війни була політкомісаром 8-ої і 13-ї ар-> мійі потім пщтйним працівником, у 30-і роки займала керівні посади в Робітничо-
С^еЛЯНСЬКІЙ інспекції, що ЗДІЙ7
снювала контроль за діяльністю державного апарату. В 1939 році вона була призначена головою Комісії радянського контролю і заступником Голови Ради Народних Комісарів СРСРу обрана членом ЦК ВКП(б). Петро Красиков скінчив
ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ ВІД ТЕРМОЯДЕРНОЇ КАТАСТРОФИ
Необхідність збільшення вкладу церков у боротьбі людства за мир на землі і врятування священного дару життя від термоядерної катастрофи підкреслюється у комюніке, прийнятому учасниками четвертої православно-реформатської; богословської співбесіди, в Одесі священослужителі руської, гру зй нсь коТ, польської і' чехословацької православних церков вели діалог з представниками реформаторських церков Канади, Німецької Демо-к р а т и ч н о ї Р е с п у б л і к и, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, Федеративної Республіки Німеччини і Чехословаччини про традиції і відповідальність церков перед суспільством ' сьогодні.
Ось що сказали в розмові з кореспондентом РАТАУ учасники зустрічі:
Доктор Джеймс Маккорд^ ректор П рі нсто неькоі богословськоі семінарії (США), голова зустрічі з боку реформатських церков:
— Після серпня 1945 року, коли світ уперше здригнувся від застосування атомної з б р о і,. з аг а іі ь н о л ю д с ь к і проблеми займають нас значно більше богословських. Обов'язок церков об'єднуватись. Наша церква у США критично ставиться
до е с ка л а ції о з б р о єн ь, оскільки величезні затрати на неї могли б мати більш б л а г о р о д н е і гум а н н е застосування.
Генеральний секретар союзу реформатських церков ФРНу пастор Йоахім
Гурт:
— : Важливо враховувати гіркий досвід історії. У період нацизму церква Німеччини підтримувала > державу, а сьогодні ми
виступаємо проти наміру уряду ФРН розмістити на території країни американ^ ські ракети. Ми говоримо: "Ні — ракетам у Західній Європі!"
Президент Християнської мирної конференції. Єпископ рефоматськоі церкви Угорщини КаройТот:
— У нинішній критичній:
для світу ситуації прикладом для наслідування повинні бути послідовні мирні ініціативи Радянського Союзу. Наслідувати його дії, які показують реальний шлях не тільки до заморожування озброєнь, а й до загального роззброєння, — о сь о б ов 'я з о к к о ж н о г о державного діячау кожного християнина, кожної людини доброї волі. Тому Християнська мирна конференція цілком пітримує мирні ініціативи СРСР і з надією і вірою дивиться на майбутнє.
Митрополит Ктвський і Галицький, екзарх України Філарет, голова зустрічі з боку руської православної
церкви відзначив, що такі співбесіди зміцнюють не тільки богословські зв'язки і служать важливій справі екуменічного руху, ай є важливим вкладом у пошуки конкретних шляхів взаєморозуміння між народами і державами з різним соціальним ладом в ім'я миру. Головний підсумок зустрічі, — підкреслив він, — полягає в тому, що ми зробили п ос ту п в п е р е д с в о є м у розумінні не тільки загрози війни, а й у конкретних спільних діях по її відвернен-' ню, ми сповнені прагнення сприяти доступними церкві засобами створення такої моральногпсихологічної атмосфери, при якій розв'язування спустошливої ядерної війни на землі стало б неможливим.
Припинити фубе гфучання у справи Центральної Америки
За ініціативою профспіл-ковихч громадських і релігійних організацій у Сполучених Штатах Амери-
свій життєвий шлях у 1939, а Розалія Землячка — в 1947 році. Радянський народ зберігає вдячну пам'ять про цих чудових людей, які були с^)ед засновників Комуністичної партії Радянського Союзу і до кінця віддали себе служінню революції, боротьбі за торжество соціалізму. - ~~
Петро ВАРГАТЮК, доктор історичних наук
ки у Сан Франціско переводиться збірка підписів під домаганням, щоб адміністрація припинила грубе втручання у внутрішні справи Центральної Америки.
Й о го в же підписали декілька тисяч жителів міста. Як заявила представниця Організації ініціативної кампанії по Сальвадору Л і век, д ома га н ня не д о п ус т и т и Ц е нт р а л ь н о і Америки в новий В'єтнам зу стр і чає ш и р о кйй^ -в ід гу к американської громадсько-^ сті.