СТОРІНКА 8
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок^ 29 серпня 1983 р.
ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛГОСПУ
Професійна спілка працівників аграрного, виробництва одна з найчисленніших у Радянському Союзі. Вона об'єднує членів селянських колективних господарств (колгоспів) і тих, хто зайнятий в державних господарствах (радгоспах). Що собою являє сільська профспілкова організація, як вона діє і які її права? Про це розповідь журналіста Дмитра Пшь-чевсьікого, який недавно побував в одному з волинських колгоспів.
Віра Драбчук, голова профспілкового комітету колгоспу імені С. Кірова, зранку разом- ~з^'толовою правління побувала вже і в машинно-тракторному парку, і в рег монтних майстернях, і на складі, мінеральних добрив. Люди звикли, що ця струнка, рухлива молойиця встигає усюди. Але о другій годині дня, де б не була, повертається до свого кабінету. У цей час вона вислуховує всіх, хто до неї приходить. І, якщо потрібно, допомагає. : Саме тут я і зустрівся з Драбчук. Якраз Віра закінчувала, бесіду з літньою селянкою.
г— Ну, що ж, Марієі я дуже за Вас рада. Значить, недарма з 'їздили, до Одеси...
Вони тепло попрощалися.
Це наша телятниця Марія Хом'як, — пояснила Віра. —^ Останнім часом погано почувалася. Лікарі порско^ мендували їй санаторій; На- ' ша профспілка надала путівку, і ось тепер Марія прийшла похвалитись, що із здог ров' ям з нову все гаразд;
А скільки їй коштувала путівка?
Анічогісінько; 70 процентів ціни путівки ми оплатили з профспілкових коштів, решту вніс колгосп. Щорічно так оздоровлюємо десь із зо чоловік.
Раз у раз до кімнати за-ход:или відвідувачі. Учасникам художньої самодіяльності, які підготували нову концертну програму, треба було й оновити костюми; Віра Драбчук повідомила, профком погодився виділити їм необхідні кошти. Член правління колгоспу завітав узгодити з профкомом графік відпусток працівників: Виробничі норми прийшов затвердити економіст. Директор школи задумав під час канікул повезти учнів оглянути легендарну Брестську фортецю в Білорусії. І в цьому профспілка не відмовилась допомогти. Приходили люди також в особистих справах^ і ніхто не залишав кабінету незадоволеним.
—- Бачу, Віро,. — сказав я, коли за останнім відвідувачем зачинилися двері, —-ваша профспілка вирішує вельми широке коло питань...
— Це так, — усміхнулася жінка. — Правду кажучи, майже нема такого, в яке б ми не вникали. Основне завдання нашої профспілкової організації —^ це піклування про умови праці, побуту^
відпочинку колгоспників, туі> бота про правильну організацію їхньої трудової діяль^ ності, про оплату її. Тобто сюди входить все, що в інтересах наших трудівників, що підвищує їх добробут.
^— А які у вас взаємини зпрацвлінням колгоспу?
-—Ми працюємо в тісному контакті. А звідси, звичайно,, й позитивні результати.
Результати, дійсно, відрадні. Праця на ланах механізована. За останні півтора десятиліття зросла технічна оснащеність господарства. Було дванадцять тракторів, а зараз їх більше сорока. З'явилися нові сільськогосподарські машини. Машини виконують всі процеси в тваринництві. Це набагато полегшило працю людей: І урожайність полів підвишилась. Якщо раніше збирали по -14 центнерів зернових з гектара, то нині 7— по 30-35. Картопліі замість 60 центнерів, з гектара сьогодні збирають 200-220. Оськільки виробіток зріс, то і платня збільшилася. За п'ятнадцять останніх років — в 2.5 раза.
Доходи колгоспу нагромаджуються з року в рік. Чимала частина їх надходить в розпорядження профспілки і витрачається на громадські й соціальні потреби колгоспників.
Ми з Вірою Драбчук йшли вулицями села, і вона з гордістю показувала його обнови. Ось величний будинок культури з просторим залом для глядачів, кімнатами для занять аматорських гуртків, бібліотекою і читальнею. Трохи далі -— двоповерховий дитячий садок» школа-десяти-. річка, готель, кафе, новий 16-квартирний житловий будинок для молодих спеціалістів.
Профспілка бере активну участь в управлінні справами колгоспу. Його правління без згоди профспілкового комітету не приймає рішень ні щодо розподілу доходів чи продажу продукції, вироще-
ой, НА ІВАНА, НА КУПАЛА"
П іс н ями, що с л а в л ят ь сонце і землю, воду, щедру природу, кохання, добробуті мир, жартами, народними іграми прокотилося по містах і селах Вінниччини древнє^ слов'янське свято Івана Купала.
В канву старовинного об ряду в п л е л и е ь н о в і в і зе р у н к и. С в о є рід ним звітом про досягнення в господарюванні, культурному житті пройшло воно в селі Печера Тульчинського
ної в колгоспі, ні щодо норм виробітку або оплати праці. '
— Віро, — поцікавився я, — як відомо, робота в колгоспі пов'язана з сезонністю. Під час посівної та збирання врожаю робочий день, природно, триваліший, ніж звичайно: Як до цього ставиться профспілка?
— У нас є угода з правлінням колгоспу по соціальних питаннях та охороні праці. Одним із пунктів цієї угоди передбачено, що в період посівної та косовиці тривалість робочого дня може бути доведена до десяти годин і не більше. За ті години, V що їх колгоспники попрат цювали понад норму; вони одержують додатково вихідні дні й грошову премію наприкінці року.
ГЦххІхзіілка контролює правильність оплати щорічних відпусток, виплат пенсій і оплати в разі захворювання. Якщо правління колгоспу приймає рішення про моральне чи матеріальне заохочення когось із селян, то це обов'язково погоджується з профспілковим комітетом.
Дмитро ПІЛЬЧЕВСЬКИЙ.
району. На березі Південного Бугу зібралося багато людей. Грають музики. З-за кучерявої верби, як з-за коліс, виходять Купало, Водяник, Русалки та інші герої: Одружуючи Весну з Літом, Купало дякує їм за старанну працю на полях і городах, в садаX і на лугах. П рисутніх запрошують скуштувати щедрі дари.
І знову пісні, жарти, ігри, їх підготував до свята с і л ь с ь к и й ф о л ь к л о р н и и ансамбль. Плетуть вінки з барвистих квітів дівчата.. У гурті з молоддю співають і 72-річна Лідія Антонюк, 70-річна Днастасія Семенюк, 63-річна Марія Олійник. Жінки зберегли в пам'яті пісні й перекази, почуті від своїх бабусь, і збагатили ни.ми репертуар ансамблю.
Смеркає. Водяник запрошує всіх до річки.' Десятки віночків із свічечками, запаленими від Вічного вогню на могилі загиблих за свободу Вітчизни у роки минулої в і й н и, л я га ют ь на воду. Кожна дівчина загадує на них своє щастя. А на галявині тим часом спалахає вогнище і хоровод з купальськими піснями та приповідками оточує його. Продовжуються, ігри. До вогнища летять опудала, що символізують зло, хибні людські звички. Юнаки і дівчата кидають у багаття і макети нейтронних бомб, ракет, іншої зброї.
— Хай. вічно буде мир! — проголошує Купало і за ним повторюють всі учасники свята. В небо злітають голуби.
Євген ЗАХАР'ЯШ (РАТАУ).
Україш сл^ і художніми
колективами, колективами художньої самодіяльності. На численних концертах„в кожній області, яких в Українській РСР 25, відбуваються виступи-співаків; танцюристів, музик. Поряд з майстрами, професіоналами на сценах виступають і аматори. Виконавський рівень і тих, і других однаково ви-
сокий. Інколи і не віриться, що так гарно співають і танцюють люди, які вчора стояли за верстатом або управляли трак^ тором, виконували наукові дослідження чи слухали лекцію проф€їсора. НА ФОТО: митці Шолтавищни;"які виконували чудову театральну сцену «Сорочинський ярмарок» на творг чому звіті в Києві до 60-річчя СРСР в 1982 році;