Понеділок, 21 січня 1991 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 5
Стаття надіслана Відділом інформіації МІнісгерствіа закордонних справ УРСР на замовлення иредіїкції
■-^ЖИТТЯ І^СЛОВа".-':::       ^■■Т-ї^г---'':ч
І^:'^Варто~погортатй сторін канадських газет уо^огб лиш ршної дайЩйи і прочйтатн публікації, що стосу к)ться України, як наштовхцешея на в и з на че н н я ти пу " за п о ві д н и к застою'', *'антиперебудовна республіка'' і таке ініііе. Сьогодні найпрестижніші світові видання, як "ЮЄ ньюс енд Ворлд ріпррт", •"Меклейнс", ^;:''Монд"■; і •*Та й мс'', усе час ті ш е відряджають до Києва своїх р е п о р т е р і в, а В і д д і л інформації Міністерства закордонних справ УРСР розпочав акредитування гі остійних за р у б і жних кореспондентів. Іноземний читач з подивом дізнається про нову Україну, нове явище на політичній карті Європи й світу. Чи це так і наскільки так — давайте поміркуємо.
ВИХІД НА ПРЯМІ КОНТАКТИ Зі СВІТОМ
Насамперед, кілька фактів, п р о які з дебі л ь ш о го забувають, коди говорять про нашу ре спу бл іку. Україна  —  одна з країн-
н д а т о р і в Органі за ції Об'єднаних Націй. її представники брали активну участь у розробці статуту \ООН. Двічі; Тв 1948-1949 та 1984-19 8 5 рока хЙ;: УРСР обирались до ради Безпеки
— цього найважливішого органу світового форуму. У к р а ї н а є чле н ом 1 5 мі ж народниX міжурядових о р гані за цій. П рацює у більш як 60 постійних :та тимчасо-вих органа х ци х орга н і за цій. За десятиріччя участі в різних формах багатостороннього с пі в роб і т н и ц т в а набуто значного досвіду. Усе це допомагає краще оцінити кроки української дипломатії на Сьогоднішньому рубежі і переорієнтувати її на нові
завдання насамперед і головним чином на встановлення двосторонніх стосунків з іноземними державами. Для нас нема нагальнішого заівдання, ніж реалізувати положення Декларації про державний суверенітет України. В її X розділі ("Міжнародні відносин и") говориться:
^'Українська РСР "ЯіТ суб 'єкт міжнародного права" зді йсн юс б е з посе редні зносини з іншими держава-: ми, укладає з ними договори, обмінюється дипломатич-ними, к онсу л ьс ь ки м и, торговельними представництвами".
Але, як і кожен документ великої історичної ваги, Деклараці я п отребує під-кріплення   її положень
конкретними справами, в тому числі зовнішньопо-літичному план і. Це завдання покладається на д й п ло Мати ч ну службу України. Виступаючи на сесії Верховної Ради УРСР під час ф ормува н н я у ряду но вопри.значений міністр ; зако р дон них справ Анатолій Зленко ясно заявив про необхідність переорієнтації роботи міністерства. Свою роль воно бачить нині у політичному й дипломатичному забезпеченні зовнішніх зв'язків республіки з іншими ,;. державами.
На Сьогодні є три групи держав, з якими Україна сподівається встан6вйти відносини у першу чергу. Насамперед — наші сусіди у Східній Європі: Польща, Румунія, Чехословаччина та У гор щи на . По тім — держави, де мешкають великі групи людей українського походження. І тут серед головних є Канада, де, за різними джерелами, живе від 800 тисяч до мільйона українців і їхніх нащадків. Сполучені Штати Америки. Дал і Бр а з і лі я ^ Ар ге н ті на,. А в с Т р а л і я, є в р о п е й С ь к і / країни — одне слово, біля 15 мільйонів українців налічується за межами республіки. З них дві третини — в різних республіках СРСР.
Виступаючи на 45-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в жовтні 1990 голова Ради Міністрів УРСР підкреслив: "Сьогодні українці, де б вони не були, можуть реалізувати природний потяг до своєї історичної батьківщини, задовольнити свої культурні, мовні, релігійні потреби". Конкретну допомогу в цьому надає міністерство закордонних справ УРСР. І його сп і в р обі тники, п о ві р те, займаються цим з приєм-ністю.
Нарешті, третя група країн, де республіка має свої специфічні інтереси. Хіба можна планувати пов н о цінну з о в н і ш ню по л іти к у України, не виходячи на контакти з Ватіканом, джерелом духовного зв'язку з мільйонамивіруючих? Хіба реально не брати до уваги^ що сотні тиСяч вчорашніх ^наших сгПввітчді^ківТ' мешка ють нині в І зраїлі, залишивши в УРСРродичів, знайомих, сгібдіваючись не ^ поривати із землею, де народилися? Тим більше не можна і не треба переривати плідного економічного, культурного, гуманітарного співробітництва з адміністративно-територіальними утвореннями ряду федера-
тивних країн: адже існують міжурядові та інші угоди- з Хор ват і є ю, Б а в арією, Словач-чино ю, зе м^ге ю "Верхня Австрія, з провінціями Онтеріо й Алберта в Канаді, штатами Пенсільванія й Індіана в США... При цьому, звичайно, ми даємо собі звіт у тому, що Україна, коли вона хоче виступати с у б 'є к т о м м і ж нар одного права, повинна будувати свої с т о с у нкине лише з провінціями держав, а і з самими державами. У протилежному випадку вона буде сама сприйматись як провінція. :
Не можна не згадати і про таку нову, і на сьогодні, напевне, найскладнішу для н ас сферу зовнішньої політики, як Гельсінкський гір о ц е с. У Де к л ар а ц і ї зазначено: Українська РСР "бере участь у загальноєвро-пе й с ь к ому   про це сі та
єврогіейських структурах", проголошуючи це. Верховна
Рада УРСР виходила з очевидних, загальновідомих істин.   Україна  ^  одна з
найбільших за населенням (52 мільйони) й за площею (понад 600 тисяч кв. км) є вр о пейс ь ких держав. їі і сто рі я ісоріниться в старовинних гМурах Києва, який нещодавно відзначив своє тисячоп'ятсотліття;- -в Д.И насті й н и X з в'я^ ка х великого князй Ярослава Мудрого, котрий родичався з Норвегією і Францією, Швецією і ■ Данією, у королівській короні Данила Галицького і відомій всьому світові першій Європейській Демократичній Республіці —
•ізькому Козацтві. Вже в новітні часи гаїнська РСР виступила учасником післявоєнното врегулювання в, Європі, зокрема на Паризькій мирній к о нферен ці ї 1946 р о к у. Республіка, як це підкреслюється в листі українського м і ніст ра А. Зленка його фр анцузькому кол езі Р. Дюма від 6 листопада 1990 року, виступає за розвиток загальноєвропейського спів^ робітництва, вітає зміцнення довір'я в Європі, повністю п о д і л я є й підтримує принципи й цілі Ге^ьсінксь-кого акту й інших дбкументів Наради з безпеки й співрабітництва   в Європі.
к на_ СЬОГОДНІ,—незважаючи на звернення України, держави-учаСниці процесу пОКИ не відгукнулися на наше побажання, Україні не було надано Статусу спостерігача на ■■' п ари з ЬКІЙ зустрічі в рамках Наради з безпеки й співробітництва в Європі.
До речі, нерідко можна п о ч у т и в і д г р о м а д я н українського походження за кордоном:   чим можемо
депомогт,и Україні в її зовнішньополітичних тур-ботах? Схоже, що у формуванні громадської думки, сприятливої ^до на що го вX о джен н я у європейський процес та йоТо -структури- така допомога була б не зайвою.
ШОБ ПЛАНИ І НАМІРИ ЗАПРАЦЮВАЛИ
Звичайно, міністерство закордонних - справ УРСР зразка 1987-го року з такою великою, багатогранною і нерідко піо нерпою ді ял ь-ністю впоратись би не змогло. Нові плани покликали до життя структурні зміни, зокрема створення нових відділів. Один з них —
двосторонніх ВІДНОСИН та регіонального співробітництва. Його зусиллями — звичайно, при співпраці з "суміжниками", безпосеред-н ьо п ісл я п р и й няття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України була розпочата практична робота гіо реалізації її положень у цій галузі.
Вже у серпні 1990 р. відбувс я рфі цій н и й в ізи т Міністра закордонних справ УРСР до Угорщини на запрошення міністра закордонних справ Угорської Республіки Г. ЕсенСькі, під час якого були обговорейі питання надаг6дження п оліти чни X, екрно мі чи их, наукових, культурних і інших зв'язків з УРСР, в тому числі пов'язаних з наявністю угорської національної меншостів УРСР та української ^ в Угорщині. Під час візиту обговорювались питання відкриття Генерального Консульства УРСР в Уго р щині та можливий обмін у майбут-н ь ом у дипломатичними представництвами, засну-вання дому української культури в Будапешті. Підсумки візиту зафіксовані в с пільн ому к 6 м ю н іке міністрів, опублікованому в засобах масової інформації обох держав.
Другим важливим кроком у становленні українсько-уг6рських д в осторонн і X взаємин став офіційний візит до УРСР 27-29 вересня 1990 р. президента Угорської Республіки А. Гьонца та спільна заява, підписана в ході цього візиту А. Ґьонцом. і головою Верховної
УРСІ' Л М. Кравчуком, в центрі уваги сторін були питання встановлення та розвитку добросусідських д В о ст р р о н н і X в і д н о син України та - УгорщиниГ взаємодії обох країн на міжнародній арені. Угорською стороною з розумінням зустрінута зацікавленість України брати безпосередню рівноправну   участь у
загальноєвропейському про-цесіі європейських структурах, бажання УРСР віднови-ти-участь у роботі Дунайської комісії. -
ІЗ-14 жрвтня в ідбув ся візит до" УРСР міністра закордоннюс справ Польщі К. Скубішевського, під час якого була підписана Декларація про принципи та основні напрямки розвитку українсько-польських відносин. В ході переговорів сторони підкреслили відсутність проблем, що могли б ускладнювати українськР-польські двосторонні з в 'язки, підтвердили обопільну повагу до територіальної цілісності одне одного та висловили готовність розвивати взаємовигідне співробітництвіо у різних галузях, погодились на встановлення консульських відносин та Обмін консульськими установами, а також продовження консультацій щодо вста новле н н я у майбутиьоМу дипломатич-них відносин у повному обсязі.
Було досягнуто домовле-ності про підготовку українсько-польської консульської конвенції, протоколу про співробітництво між міністерствами закор-донниX Справ уРСР та Ре с пу б лі кою П 6 л ь щі, угоди про співробітництво МОЛРДІ тагм ж ні  обміни:
Підписання, перших двох дркументів передбачається здійснити під час візиту міністра закордонних справ УРСР до Польщі, що планується на перший квартал 1^91 року.
Продовжується й діалог про безпосередні відносини м і ж УРСР та Чехо-Словаччиною. Під час перебування А. Зленка у Чехо-Слрваччині в листопаді м инулог о року з нагоди відкриття європейського Центру досліджень з питань безпеки та співробітництва між сходом і заходрм, зустрічей з президентом ^ехо^СловаччиНи В. Гаве-лрм, міністром закордонних справ Чехо-Сло вачч и ни І. Дінстбіром, іншими керівниками цієї країни, а також Чеської і Словацької республік обговорювались питання активізації різно-ст ор онньогр укра їнсь к о-чехословацького та українсько-словацького співробітництва, насамперед, у галузі
економіки. Досягнута домовленість і
про о б мі н офіці йним и візитами міністрів закордонних справ з Румунією — прикордонною До УРСР країною, яка, поряд з трьома вищезгаданими, входить до групи держав, що становлять пріоритетний інтерес для республіки.
(Закінчення на 6-ій стор.)
л