Понеділок, 31 жовтня 1983 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА?
НОВІ ОБРИСИ СЕЛА
Колись головною ознакою села Златоустівка на Донеччині був вітряк. Зараз — це реліквія, пам'ятка старовини. Златоустівка нині мас нові обриси: житлові квартали з сільрадою, щколою. Палацом культури, дитячим комбінатом, зручним торговельним комплексом. Село прикрашене зеленими скверами, впорядковане мережею асфальтових шляхів.
■ Широко застос^^^ нове і передове в сільськогоспо-
дарському виробництві, щороку нарощуючи виробництво молока, м'яса, овочів, колгосп «Росія», центральна садиба якого розташована у Златоустівці, має мільйонні прибутки. Значна частина їх витрачається на соціальні потреби трудівників полів і ферм господарства. За останній рік справили новосілля десятки сімей землеробів. Повністю завершено газифікацію; До послуг сільських жителів -— комбінат побутового обслуговування, бібілотека з книжковим фондом у десятки тисяч томів. Колгосп має кілька пансіонатів на березі Чорного моря, де за пільговими (ЗОЧ'о ціни для членів колгоспу) путівками відпочивають всі^ хто бажає.,
На фото 1; садиба колгоспника.
На фото 2: лаборант Тетяна Звіздина з дочкою Іриною на кухні.
На фото 3: селоЗлатоустівка. Центральна садиба колгоспу «Росія».
На фото 4: сільський духовий оркестр «Вогник».
На фото 5: у спортивному залі сільської середньої школи йдуть заняття баскетболістів.
годинники
КАРПЕНКА-КАРОГО
У світлиці меморіального будинку І. К: Тобілевича (Карпе н ка- Ка рог о) на "Хуторі Надія" (Кіровоградська область) віднедавна мелодійним передзвоном з ус т р і ч а є в ід в і д у в а ч і в мистецької роботи настінний годинник, виготовлений 1830 року лондонськими майстрами. Під час війни цей, а також старовинний маятниковий годинник-велетень з їдальні були пошкоджені і понад сорок років не йшли. Подарував їм друге життя сільський умілець, зубний технік Хмелівської дільничної лікарні Маловисківсько-г6 району Кіровоградщини Лей ні д В о л о д и м и р о в и ч Назаренко.
Абсолютно-* точно відлічують нині час обидва годинники, котрі стали після
Статистика расизму
Білий громадянин Південноафриканської республіки живе на 20 років довше, ніж темношкірий. Середній вік 4.6 мільйона білих жителів країни апартеїду становить 65 років, а 24.7 мільйона чорних — 45 років.
Щороку в країні вмирає ЗО тисяч дітей корінного насег лення, тобто майже половина новонароджених не доживає до п'яти років. Ці дані, наведені працівниками медичнога інституту в Йоганнесбургу, свідчать, що ніякі косметичні заходи антинародного режиму апартеїду не зьонили його жорстокої суті: корінне населення як було^ так і лишилося на своїй власній землі рабами жменьки білих.
