Понеділок, 5 березня 1984 р
■У'
«життя І слово»
СТОРІНКА 9
режиму не вся творлість поета могла побачити світ. Навіть ті поезії і поеми, які друкувалися, були понівечені жорстокою цензурою, виходили з білими плямами або купюрами. Навіть у перших роках радянської влади не всі твори Шевченка були знайдені (різні варіанти). Але вже перші радянські ви дай н я "Кобзаря" доповнялись ново-знайденим'и творами поета, як також тими, які в минулому були покалічені царськими цензорами, а тепер відтворені- за автографами, так як їх Тарас Шевченко написав На полицях бібліотек українських товариств у Канаді появились нові доповнені "Кобзарі" видані у Харкові і Києві.
Появились й нові монографії шевченкознавців про творчість поета. Вперше вченігдослідники могли по-новому, без будь-яких обмежень й оглядок, оцінити й насвітлити революційні поезії і поеми Великого Кобзаря.
Набули широкого розповсюдь ження тоді у Канаді праці тодішніх дослідників творчості поета книжка "Боротьба за Шевченка" Володимира Коряка і "Тарас Шевченко в світлі епохи" Андріана Річицького. Обидві праці, хоч підкреслювали революційний зміст творів поета, насвітлювал и їх з позицій соціологічного вульгаризму і невірно визначали його місце в історії української літератури. Лише пізніше, коли шевченко-3 н а в с тв о с тало в а ж лив о ю галуззю Інституту літератури АН УРСР, творчість поета глибоко вивчається і одержує всебічне насвітлення.
На сторінках української р о б і т н и ч о - фа р м е р с ь к ої преси Канади передруковувались статті радянських шевченкознавців — Олександра. Білецького, Євгена Кирилюка, Євгена" Шабліовсь-кого, Івана П і льгука, які допомагали канадським українцям виробити правильний погляд на поета і його творчість.
Перше в всесоюзному масштабі було відзначено ювілей Тараса Шевченка у 1939 році І25гріччя з дня його народження. На ювілейному пленумі Спілки п и сь м е н н и к і в У країн и й Інституту літератури Академії наук України було підкреслено велике значення творчості поета для всіх народів Радянського Союзу. Тоді ж видатний український радянський вчений-л і те р а ту р о з н а в е ц ь О л е к с а н д р Білецький визначив місце Тараса Шевченка у світовій літературі.
Те святкування голосно пролунало і в Канаді: "Народна газета" широко висвітлювала хід ювілейного пленуму. Від океану до океану у різних містах відділення Товариства Український робітничо-фармерський дім влаштували концерти на відзначення 125-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Товариств о У к р аї не ь кий р о б іт н и ч о ^ фа р мере ь ки й дім навіть робило заходи, щоб у їдьому ювілейному 1939 році в
одному з парків міста Вінніпегу спорудити пам^ятник Тарасові Ш е вч єн ко в і. На жал ь~ цей благородний- задум не вдалось ТОДІ зреалізувати, бо міські власті у Вінніпегу під натиском деяких лідерів українських націоналістичних організацій відмовились видати дозвіл на встановлення пам'ятника, пояснючи своє рішення тим, що жодній етнічній групі дотепер не дозволено на встановлення подібних пам'ятників.
У 1939 році були поширені "Кобзар" і п'ятитомник творів Тараса Шевченка, що вийшли на Радянській Україні до ювілею і були подаровані канадським українцям Українським товариством культурних зв'язків з закордоном. Робітничо-фармер-ське видавниче товариство випустило масовим тиражем біографічний нарис Іллі Стебуна — "Тарас Шевченко".
українські скульптори виготовлять пам'ятник з української бронзи і граніту.
При тому я хочу пригадати, що -коли український народ для відзначення 100-річчя з дня на р о д ж єн н я п о е т а хотів спорудити йому пам'ятник у Києві, то він звернувся почерез Ювілейний комітет за фондами до українців поза межами рідної землі, включно до тих, що жили в Канаді. Більше тога, в 1922 році представники молодої Радянської України звернулися із закликом прямо до Стовари-шення Український робітничий дім у Канаді прийти з фінансовою допомогою для спорудження пам'ятника Тарасові Шевченкові у Харкові.
Як бачимо, ці приклади підкреслюють тісне споріднення канадських українців з рідним народом, їх спільні заходи щодо пошанування Тараса Шевченка^
Музей Т. Г. Шевченка ш Палермо.
Українська прогресивна громадськість^ зорганізована у Товаристві об'єднаних українських канадців і Робітничому запомоговому товаристві^ вирішила велично відзначити 60^ річчя перебування і творчої праці українських поселенців у Канаді. У зв'язку з тим було постановлено спорудити у Канаді пам'ятник Тарасові Шевченкові, який би символізував той великий і вагомий вклад, який зробили українські поселенці в економіч^ ний і культурний розвиток країни, яку вони обрали в силу вимушених умов місцем свого проживання^ яка для їхніх дітей і внуків стала рідною землею батьківщиною; пам'ятник, який би завжди нагадував про спорідненість! духовний зв'язок з Україною і її великим народом; пам'ятник, який би підкреслював волелюбний характер канадців украГнського походження^ їх трудолюбивість, їх миролюбність.
Крайовий Виконавчий Комітет Товариства об'єднаних украінсь-ких канадців звернувся до У к р а ї н с ь к о г о т о в а рист в а культурного зв'язку з закордоном, щоб воно поробило заходи, аби пам'ятник створив український скульптор. І скоро була одержана відповідь, що
збереження пам'яті про нього, поширення його ідей.
у . 1951 році 1 липня, в історичний день нашої країни, в День Канади^ був відкритий пер ший н а а мер и к а н с ь к о м у континенті пам'ятник Великому Кобзареві. Підцсреслюю, що то був перший пам'ятник поетові^ бо сьогодні вже добрий десяток пам'ятників і погрудь Тараса Шевченка в Канаді, Сполуче^ них Штатах Америки, Аргентіні, Парагваю.
Того ж року вийшла книжка Джона Віра "Бард оф Юкрейн" — біографічний нарис з деякими перекладами віршів поета на англійську мову.
Крайовий Виконавчий Комітет Товариства об'єднаних українських канадців вирішив одночасно з вста н о влен н я м па м'ят н и к а збудувати біля нього Музей Т.Г. І Шевченка, який був відкритий через рік^ на початку липня 1952 року; Отже, сьогодні ми відзначуємо 30-річчя існування цієї важливої культурно-освітньоі інституції, єдиної такого роду,на американському континентіу яка на протязі трьох декад так багато спричинилась до спопуляризу-вання ім'я Тараса Шевченка, познайомила десятки тисяч людей різних національностей різних країн з життєвим шляхом
поета-ревояюціонера_ з його невмирущою, завжди живучою і дійовою літературною спадщиною. —
Відвідувачі музеЮі оглядаючи експонати, абсолютна більшість яких була подарована Київським Державним музеєм Т.Г. Шевченка, візуально знайомляться з життям і творчістю найвидатнішого генія українського народу, поета, який зайняв уже належне місце у світовій літературі. Більше того, вони знайомляться з героїчною історією українського народу, бо саме поезії, поеми і проза Великого Кобзаря виразно відображають важливі періоди історії України, яку він так любив, за яку він так карався-мучився, за волю якої він так невтомно боровся на протязі усього свідомого життя.
Хочу підкреслити, що з встановленням пам'ятника тут, у Палермо, з відкриттям дверей Ше вче н к о в о г о муз ею велич Великого Кобзаряі значення його творчості були піднесені на небувалу висоту у Канаді. Я вважаю, що з того часу відкрився н о вий період К а н а д сь к о ї шевченкіани.
По-перше, з 1951 року-в кінці, червня або на початку липня щорічно біля пам'ятника відбувається святочне зібрання на пошанування пам'яті Великого Кобзаря. Це вже традиція, яка ні разу не була порушена, і вірю^ що буде скрупульозно збережена і м а й б у т н і ми ге н е р а ці ями канадських українців.
гіотдруге, тридцять років через поріг Шевченківського музею переступають люди^ які прагнуть ближче познайомитися з його багатьома експонатами, що так всебічно розповідають про поета, про його улюблену Україну, про український народ, з якого ми виводимо і свій родовід.
По-третє, встановлення пам'ятника і відкриття музею було сильним стимулом для дальшого спопуляризування ім'я і творчості Тараса Шевченка англійською мовою: вийшли переклади його поезій і поем (''8вІвсІІоп8")і здійснені Джоном Віром, поема "Катерина", переклад здійснений Марією Скрипник, біографічна повість "ЬіпівТагаз" Ганни Польової, "ТІїв УУогІсІ Із Му Л/іІІадв" Ганни Польової і Мича Сейга, книжка "8ИвУсЬвп-ко іп Сапасіа".
Не помилюсь; коли скажу, що напевно не було б пам'ятника у Вінніпегу, а навіть у Вашингтоні, якщо б не був відкритий пам'ятник Тарасові Шевченкові у Палермо.
Необхідно підкреслити^ що про Шевченківський заповідник у Палермо знають й поза кордонами Канади. Особливо широко знають про нього у Радянському Союзі.: "Канадський Канів", як це вже прийнято називати -це місце, і не б е з п іде тав н о, відвідують щорічно деле^гації з різних радянських республік, які, повернувшись додому, розпові-
