Понеділок, 16 квітня-1984 р.-
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Урочистий вечір у І\/ІОСКВІ,
присвячений ювілею Т. Г. Шевченка
20 березня в Колонному залі Булинку спілок в Москві відбувся вечір, присвячений 170-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. В ньому взяли участь діячі літсрат\ри і мистецтва, труляші Москви, студенти.
У президії урочистого свята були член Політбюро ЦК КПРС, перший заступиик Голови Ради Міністрів ЄРСР Г. А. Алісв, секретар ЦК КПРЄ М. В. Зимянін, секретар ЦК Ко.мпартіі України Олександр Капто, заступник Голови Ради Міністрів УРСР Марія Орлик, міністр культури УРСР Ю. О. Олененко, перший секретар правління Спілки письменників Украіг ни П. А. Загребельний, інші партійні і державні діячі, відомі московські літератори, делегація письменників і діячів культури України, посланці союзних республік, різних міст країни, зв'язаних з життям і творчістю великого Кобзаря.
•Вступним словом вечір відкрив голова Всесоюзного Шевченківського ювілейного комітету, секретар правління Спілки письменників СРСР, лауреат Ленінської премії Єгор Ісаєв.
Сьогодні, сказав він, ми зібрались у цьому світлоко-лонному залі^ щоб в урочистій обстановці віддати данину любові і шани великому синові українського народу, революшонеругдемократу, мислителю, поету і художнику, пристрасному борцю проти кріпацтва і самодержавства ^Тарасу Григоровичу Шевченку ,3 дня народження яко- ' го минуло сто сімдесят років.
Порівняно недовге: життя
великого Кобзаря було сповнене страждань. Подумати боляче — скільки ж йому довелось винести! Та ось чудо '— вистраждати і водночас не втратити, а примножити і зміцнити свою віру в те, що буде, буде йа землі сім'я вольна, нова. І шлях до цьо-
ТО для НЬОГО; був ЛИШЄ ОДИН
— через революцію. Володимир Ілліч Ленін у 1914 році в Кракові був на вечорі, присвяченому сторіччю з дня народження Шевченка. Революція, яку так провидчо передрікав Тарас, рукою свого вождя внесла ім'я Шевченка до списку великих людей, яким вона зобов'язана своїм з'явленням і яким народ повинен поставити пам'ятники.
Біографія генія не переривається в історії народу. Вона не просто якийсь відрізок часу між датою народження і датою смерті. Ці дати — лише береги однієї ріки, а сама ріка, ім'я якій вічність, впадає в історію, в її непе-реривну пам'ять. Могила Шевченка над дніпровською кручею в Каневі—- священне місце для кожного з нас. Але вона лише місце поховання поета. Дух же його, його мільйонно і мільйонно багатьма й багатьма мовами розмножене слово, : жар і смисл його великого глагола безсмертні, як безсмертні на- і род, правда, революція.
Слава Тараса Шевченка втілена в металі і камені най-вишої міцності. І все-таки найвеличніший пам'ятник йому, як і заповів поет, — це відьний союз братніх народів, пам'ятник у нашій спільності, пам'ятник у нашому серці на перетоці поколінь і віків. Пам'ятаємо і будемо пам'ятати завжди великого
Філателістична Шевченкіана
До 170-річчя з дня наро-. дження Тараса Шевченка пошта СРСР підготувала пам'ятний випуск — художній конверт з портретом великого українського поета, художника, мислителя.
60 з лишком років минуло з часу виходу радянської мар^ ки, на якій вперше заявилося зображення поета. Це була мініатюра з благодійної серії, випущеної в 1923 році поштою Української РСР на до--: помогу толодуючим. Оригі<^ налом для неї став портрет Великого Кобзаря, намальований Іваном Крамським. Відтворено на поштових видан-к нях і портрет роботи Іллі Рєгііна і знамениті Шевченків-ські автопортрети.
Іалант Шевченка-худож-ника знайшов відображення
на поштовій мініатюрі, яка відкрила в 1979 році серію «Образотворче мистецтво України». На ній репродукто-вано картину «Катерина». Фрагмент цієї картини наведено і на марці 1957 року. Там же малюнок «Хата батьків».
На поштових виданнях зображено 1 1 "пам'ятників великого Кобзаря в різних містах Радянського: Союзу, вісім театрів і п'ять вищих навчальних закладів; які носять ЙОГО; ім'я, музеї поета на його батьківщині в селі Шев-ченковому і в Каневі.
Філателістична Шевченкіана складається майже із ста
Москва. — Урочистий вечір у Колонному залі Будинку спілок, присвячений 170-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
марок, конвертів і спешаль-: них гасінь.
(РАТАУ)Г
співця!
Слово про життя і творчість Кобзаря виголосив секретар правління Спілки письменників України Борис Олійник.
Шевченко поет геніальний, сказав він. Його життя і вся творчість його — унікальне явище в усій доступній для огляду історії люд-, ського духу. Вже лише той факт, що йому на всій планеті споруджено численні пам'ятники— і один з найкращих — у центрі Москви, >— багато про що говорить.
Ми, українці, ніколи не забудемо, що другим духовним народженням поет зобов'язаний б.їіагородству кращих синів Росії— Брюллова, Жуковського, Венеціанова, завдяки яким він не тільки був викуплений з нев(>лі, а й прилучився до Академії мистецтв, до вершин світової культури.
з промовами про безсмертну творчість Т.Г. Шевченка виступили секретар правління Московської письменницької організації Володимир КостроВі поет Володимир Соколов, перший секретар правління Спілки письменників Білорусії Нил Гілевич; член-кореспондент Академії наук Грузинської РСР, секретар правління Спілки письменників Грузії Георгій Ці-ііішвілі.
Про всенародну любов до Тараса Шевченка говорили. на вечорі київські поети лауреат Державної премії СРСР Платон Воронько, лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка Леонід Вишеславський.
Шевченкове слово і пісня про Кобзаря, мелодії, які славлять народів-братів, злились у концерті, підготовленому майстрами мистецтв України і Москви.
Учасники святкування 170-річчя з\ня^ народження Т. Г. Шевченка поклали квіти до підніжжя пам'ятника Кобзарю.
Невідомі автографи Кобзаря
в академічному, 12-том-ному виданні творів Тараса Шевченка, над яким працюють київські науковці, вперше буде видруковано вірш «Осії; Глава 14» за рукописним текстом поета. Автограф вірша, а також автографи ще кількох творів знайдено в Москві, у Центральному державному архіві літератури і мистецтва СРСР:
Рукописна спадщина Тараса Шевченка завжди викликає великий інтерес не лише в шевченкознавці в-текстоло-гів. Вона зберігається у відділі рукописів Інституту лі^ тератури імені Т;Г. Шевченка Академії наук України: Тут зосереджено майже всі автографи Кобзаря.
Кожний рукопис має свою долю. Наприклад, рукописний збірник «Три літа», відібраний при арешті поета; шість десятиліть пролежав у підвалах департаменту поліції. Інші мандрували з однієї приватної колекції в іншу, розпорошувались, а часто й гинули. І лише за роки Радянської влади розпочалося наукове збирання, опрацювання і видання спадщини велико го Кобзаря. Досвідчені дослідники, численні шанувальники творчості Кобзаря; здається, розшукали все, що можна було знайти про його життя і творчість. Та все ж таки трапляються випадки, коли щастить знайти най-к дорожче — оригінальний рукопис,
... В архіві було знайдено аркуші поетичного тексту українською мовою, але без підпису. Це були невідомі до цього часу рукописні чернетки поезій Тараса Шевченка: «Лічу в неволі дні і ночі», «Подражаніс Ієзекіїлю. Глава 19» Для наукового опрацювання цих автографів в Москву^зиїжджає співробітник >^ Інституту- літератури імені Л"; Г. Шевченка АН
УРСР Сергій Гальченко.
— Ще до поїздки, — говорить він, я знав про ці вірші майже все, що можна було прочитати про них, але все ж почував себе не зовсім впевнено. Раптом це всього лише список, чи навіть підробки.
Г ось я розглядаю кілька, невеликих пожовклих аркушів з почерком, який знають всі шанувальниііси шевченковг ського слова, —' розповідає Сергій Гальченко. — На пер^ шому аркуші — друга частина віршу «Лічу в.неволі дні і ночі». Зараз можна допустити, що це чернетка, написана після заслання; Далі ше три пожовклих аркуші. На першому з них поетичний текст з двох боків, а в кінці; дата: «декабря 6. Ієзекіїль. Глава 19». Твір написано в Петербурзі у .1859 рош. Р>-ко-пис     у-ні кальна знахідка для текстологів. У ньому багато текстових різночитань, які ілюструють динаміку твор-■■ чоі дч-мкїі поета, процес. його роботи над написанням ТВОРУ-
І останнє відкриття -т-вірш, написаний на двох аркушах. Це «Осії. Глава 14. (Подражаніє)»: Дата написання 25 грудня 1859 року. В науковій літературі зафіксовано, що автограф цього твору не зберігся. Автографи становлять велику . цінність. Кожний з цих віршів був опублікований лише
після : смерті ВЄЛИКОГО Коб-
заря.
Євген ПАРІЙСЬКИЙ, (РАТАУ).
У Північній Америці росте «сяюче дерево». його кора" містить багато фосфору, який інтенсивно випромінює світло. Навіть темної ночі під таким деревом можна читати газету.