< ГОГПІЬ \ л
УКРАЇНЦІ В КАНАДСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
пм ппмопл
• Т. р'ІІІК Ц' 1 Ці'< •'' 'ГГ МІ II >МП її III '.їм
•г»< ^І*V К- п» Ц«>Ґ">|>пл»<« ТМІП \ ;і ІІГ» Мі »- . І. 1 іУ ■ '11 1 грп 1 \рі- 1п «І м;»її IIІ > (іс Пі- І
, 1 порП »< я МПі ги І, »< ІГУ ПМГ І,а1<'І ППТ КІП. Р
ПІП \ (л п п м о п и т 1. < п про
V ї( рїГ'П II І П. Гу.у Г1Ч |>'^ 1 1.
тором V яприіяч ' Х'кряїмпі п " мпішм кмн срп 1 \ і>г Мячгпмо «
іг\г Г>яі я то КПИІ . КЯІІП Г1< І.КИЛ . Я.П -І.і>р I П / П Ц К П Ч ф 1 І \' р Л'Ю 1
\К)>ЯІП«ЬКІ пґргоііяжі Можмчпії п мянГ>\ іиьом\ ву'іг іроГ>чс"И" ширший, Г>1ПЬИ\ . о\ОП ІЇМПОМНЙ
о г ч Ції. к,т пя ас ькоі и |>о.і и, О у д у і ь пичтсиі п мій йот \'кряімоькі псі->с<'*нажі , ^^гс >к мя веде мі прмкДади свідчя гь лоогя гмьо,чю \ країнці інайпілм пжс, цілком ^аслужемо. місце в канадській лігсраї урі Як сьогодні не можна уявити собі канадського народ> без українців, так не можна ; >• я в н тн й ка на дсь кої л і і:с ра тлр и, в якій не згадувались українські люди.
Л' н ар иса х у х ро н о до гіч но му розвитку було показано, як канадські письменники на різних етапах зображали українеьки х поселенців.
Хочеться ще раз підкреслити; що Ральф Коннор був першим-п и сь мен н и ко м; яки й ввів українські персонажі у канадську літературу у 1909 році ще на зорі поселення галичан на "новій землі". Правда, він не називає їх п рав иль н и м на ці онал ь н и м означенням. Він у своєму творі " Чужинець" говорить про і "галііііенів" (так тоді називали українців у Канаді). Автор фальшиво і несправедливо-вивів своїх "галішенів" у своєму горезвісному твориві. На щастя це, наскільки відомо, єдиний твір у канадській художній літературі, що так: спотворено представляє не якогось одного фіктивного українця (адже і серед українців є погані типи), але весь народ. Тому цілком зрозуміло, чому не тільки представники української громадськості, але й англосаксонські критики засудили цей твір, а канадські літературознавці о бходять мовчанкою цю препогану книгу, коли говорять про творчість РальфаКоннора.
Треба завважити, що так, як відобразив українців Ральф Коннор у своєму художньому творі "Чужинець"; писали про них тоді а нгл осаксонсь кі публіцисти і мемуаристи в своїх спогадах і статтях. Це був період швидкого інтенсивного заселення канадського Заходу; Ліберальна партія, яка була при владі, р о з ши р и ла ем і гра ідійну-п ол і ти ку: вона була зацікавлена в наборі виносливих трударів; які могли б швидко пристосуватись до життєвих і кліматичних умов у Західній Канаді. Агенти к а-« а д с ь к о г о уряду з н ай шли таких людей у Східній^Галичині, яка тоді була в соціальній і
>І П П ! <» >1 Г> І ? М іт\ . ІГ>;Пі>!1 Л И ( 1. [ГП
N І <> }Л< «. ?. 4>і ^^<>1Iп|>1|і її іи-д*іг»м»і іл
. МП ( І <ПО. 1 П ІГЮПП Т Ч >Г» о»! <"М П 'II
, і>Г>і и п'ПІ і м Ґ^пI:п^I> ігміп і тц(«> . К оііі • рпгі 1 ор?( ям ітргги 1ПП ЧП 'III ПЯ Йр*-П Ті мі«(міііп г пюпіпіг м».м,м\ : я т погя і<-гоііі».»< V Г>\.ржля
л по ii р о інші пцг». 1Я ггм гм ?і іо
Ія'чіпноі К ямя >\іі гмігрямтяліи л Пгм 1 ря гт?>ної і ( "\іі\м<>і' Х-^лротг, іокрсмя І я пимянями (лкряім
М ч м и у Л ;> 1 же. я м г п <><• я к < ■ о м іь к і пг о в і м і 0 1 и . . V . свої \ кмиї я ч на м я т я л и с к ч «> Г\ р я і; и т п
ияйчорніїпому виді "люпей в кожухах" 1 я пичям і б\ковинців
II ряпдопо дібм'о. виходячи 1 таких, чи подібних міркувань, Ральф Коннор написав свій п а с к \' л н и й твір р о м а н
"Чужинець"
І и ції ц и с ь м е н н и к и , як , на при к ла д. Фрсді рік Фі лі п Гров. у с в ої X тв о ра X, що в і лоб ра жа л и майже тон самий- період заселеніїя канадського "Заходу, показали українців трудолюби-ви.м и і чсснн м и людь м и. Цс. м и бачимо, з о к р е м а, \" п ов і с т і "Плоди землі" ФредірікаФіліпа Грова. Цілком зрозуміло, що письменники-реалісти не могли інакше трактувати тих людей^ що прибули до Канади із-за тридев'ять земель ^ з однією чесною метою: поселитись на землі, обзавестись сімейством, своїм фізичним трудом творити матеріальні цінності і вести сяке-таке життя. Везли вони з собою не великі капітали, тільки > сильні руки; деякі знаряддя праці, тверду рішимість працювати, чесні серця і наполегливість. В тому періоді це були поголовно трударі; які поза фізичною працею, не займались ні ? спекуляцією, ні обманством. Лише пізніше, вже на канадській землі, серед українців відбулась диференціація утворились різні суспільні верстви: спекулянти, торговці, експлуататори.
Це, однак, не означає, що серед перших українських поселенців не було людей з негативними рисами, поганими навиками, з а б о б о н ци-х і релігійних фанатиків. Вони були і їх треба було показати^ але індивідуаліг зовано, без очорнення всіх українців, я^к це робив Ральф Концор.':. Це, до певної міри, вдалось письменниці Габрієлі Руа у творі "Де гніздиться куріпка". Два персонажі її твору -——Микола—Служик і Іван Братиславський негативні типи. Вони зображені реалістично. Вона їх вивела такими не тому, що вони були українці, бо про українців письменниця пише теплоу показує людьми чесними, трудолюбивими, дружніми. Це ми бачимо з й оповіді, коли вона розповідає про містечко Рорктон у Манітобі, яке було, заселене переважно, українцями.
П, о^^I|^>^^\ і ?ія|>пмп тю< іп І. іІІМрОМ* ро ЛІ і«пм\м>. ііопі» І ». Нірм
М иі І- п*< о " Лї< і>п ті гіоГт ?і п ' І и 1 я м Г>г лпгргтміїл ія ппя іГ(Ип що попя ^опгім ЇМ' >і я'\\-г \ ( пі>ім ї пі>рі про
1 р«>МЯМГ».»< \ ціп іТІ.і'іИ 11, кппя мг»* . |< М > V ряітп п. лілч тяі<я іощ пжг Г>лч я г\о<:п 1 », ; р < т п гіл'жгп я IV
(>\іГІГПЮПЯ ЧЯ ІІІІІрОК і КОМЯ РК
роПії пміііп. 1 яь і фгра*гріп у і ]іі»ох С 1 г п о П Н Л 11 р о П І ?іц і я X \' М ямі 1 >.. < "я «■ ке че в я мі і Л її К Г>С|> 1 і А і\ж<" мг можмя бупо ми<'я.і и про українців цудіїмніх часів, іцоОїче пяаяіи про їх оргамііопя?п 1 ромяди, чиїяпьмі, художню ся м о ді я ль н і ст ь Xя ра к тс р м и м було ге.то >'країнці вже на 8 чи 9 році СВОЇ о исребупання у Канаді лаїточаткували своє т ромадське життя (Друг. Івана Франка український поселенець Кирило Геннк з своїми прихильниками зорганізував перту українську читальню у Вінніпегу 1903 року). Треба завважити, що Габрісля Руа була першою, яка в тому ж т а к н т в о р і *' Де г н і з д н т ь с я к у р і п ка" . р о з п о віл а про громадське . життя і художню' са м о діяльні с т ь у краї н с ь к и х фермерів у Рорктоні. Цікаве ще й те, що вона зрозуміли ускладнення і суперечності серед у к р а ї н с ь к и X по се л єн ц ів у місцевості, що були викликані релігійним поділом — на уніатів і православних. Вона, хоч й обережно, викриває лицемірство українських націоналістичних вожаків, які роздирають на собі шати за "українську національну справу" а водночас обманнють "свого брата-українця".
Українці у Канаді не обмежились до т. зв. "просвітянської діяльності" (яка, до речі, у р а н ньому пері оді ї х н ь о г о перебування у Канаді; відігравала важливу й позитивну роль), вони таки зразу розгорнули громадсько-політичну діяльність. Вже в 1907 році вони створили в трьох містах Західної Канади (у Вінніпегу- Портедж ла Прері і Нанаймо) українські відділення Соціалістичної партії Канади: В тому ж таки році почали видавати газету "Червоний прапор" першу українську соціалістичну газету на американському континенті. Вони ентузіастично привітали Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Вони були активними будівниками професійних спілок і Комуністичної партії Канади.
І в_тв_о_рі_^1В_оііи_ успадкують світ'- відомий канадський прозаїк Морлей Келлаган говорить про українця-комуніста ^робітника автомобільного заводу Приходу, батька Анни, одного з головних : персонажів повісті. Ба, він навіть йАнну зображує, як людину, що була під впливом комунізму; бо ж пройшла велику життєву школу під час економічної кризи у 1930-х роках. Треба зазначити, що хоч
І ИЛ^ІІЯІІІ п»>і<ір;і II» гіі^ Гхлір »м>Л^ умі( І ІП пі 11 пг»і< я 1Я П »( ОЛ< УПІї 1,П І1рп'(0)\л .і р\'поЧЮЛ»»Г»«>ІО МІОММ ТІ о ю ги- « 11 ою V п ГМ І* »м« ми :^»Iоряямтми «тілої гпл<м ?\ім іп < іііл 1 піірю» ї\оіо цоріргі їм-прг іи 1 яп м п і< я рм»< я 1 \ рмол<\
пт ЧЧ мі. 1ПЦЧЯ і"МО; роГі ЧЧ 1 к
ЯВІ ОрМ ПЖ'КПІ ІП.ММ \ 1 поріп
Имячммй іір«>цгт кямя дського про яетяріягу «гяповнлп укряімпі
Особіїиво іл бягято Г>\'іто у 1 я ч V :і я x в я ж к о і п р о м І гт о В(>с т і у в\мпьмих н1ях1ях Лпьберіи.
нікелевих і чолчпих рудниках С'одб<ірі і 1 иммінса. сгалсварних іяводах С'У (іменні Мері і І"см и л і:о н а : а в і о м<>б і л ь!і и х заводях Віндзора ■ й : Отави. На жаль, лите (гдин канадський письменник Дайсон Картер з о б ра з и в ка н а де ь ко - у к ра їнс ь ко го пролетаря Олеся Шевчука.
Правда. Діян Джеймс у повісті "Шрами" досить сильно (але е п і з о д и чи о) ро зп о в і да с п рож н тт я у кра їнсь ки X шахтарів у копальнях золота в Квебеку; Але Д а й со н К а р те р вес ь с в і й ве л и ки й роман "Сини без батьків" присвятив пролетарям нікелевих рудників ДіпгРока.
Дайсон Картер у романі "Сини без батьків" показав українця Олеся Шевчука не як якогось "ізольованого ч у ж и н ц я ", а л е активного члена громади, що складалася з антлосаксонців, фіннів, шведів. Його найближчим другом є англосаксонець Дейвид Н е л ьсо н, я ко му н і ко л и й на ду м ку не приходить, що його товариш по праці — "чужинець".
Крім наклепів з боку а н г л о са кс о н сь к и х ш о ві н Ьс т і в європейські іммігранти, особливо слов'яни; в тому й'українці, за всю, гр ома дсь ко-п ол ітичну діяльність зазнавали великої і дошкульної дискримінації. За активну участь в профспілковому русі їх проганяли з роботи і заносили на чорні списки і вони ніде цілими роками не могли знайти праці. За участь в д е м о н с т р а ці я X б е з р о б і т н и X їх арештували і, якщо вони не були п 'ят ь р о ків у К а над і; де п ор ту ва л и
^— відсилали до тих країн, звідки вони приїхали. їхній злочин полягав в тому; що вони, будучи голодними і холодними, разом з безробітними інших національностей, домагались праці або хліба. У 1930-х роках тисячі безробітних українців відослано до Польщі^ Румунії і Чехословачг чини (західноукраїнські землі тоді були оку повані тими державами).
Під час першої світової війни тисячі українців були запроторені в концентраційні табори як "ворожі чужинці"; бо прибули з А встро- У го р щи н и, я ка вою вал а проти Канади по боці жайзерів-с ь кої Н і меч чи н и . Т и с я чі українців, хоч прожилИ: у Канаді десятки років (ЗО, 40 і 50 років!), не