Понеділок, 18 лютого 1985 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 9
Науковець і педагог з Полтави
Минуло десять років відтоді, як у Полтавському педагогічному інституті з'явився ще досить молодий, якщо говорити про традиційні погляди на віковий "ценз" ректорів вузів, чорнявий ставний господар — Іван ЗЯЗЮН;
За цей час з його іменем пов'язано чимало творчих здобутків у підготовці майбутніх вчителів. Цеі тісні зв'язки з дитячими садками та школами, професійно-технічними училищами, де викладачі і студенти Полтавського педагогічного інституту не гості, а справжні помічники в роботі. Стало непорушним правилом, що студенти не лише поглиблсг но вивчають фахові дисципліни, а й опановують : педагогічну майстерність — вміння спілкуватися . із дітьми, емоційно впливати на них...
Іван З яз ю н твердо переконаний, що до вступу у педагогічний інститут треба готуватися. заздалегідь„лце^}і: ШКОЛИ; За: його пропозицією в школах Полтавщини створюються факультативи "юних педагогів". Спочатку учні на уроках розповідають казки для малюків, а при потребі і заміняють учителів у молодших класах. Так формуються пар о ст к и педагогічних навичок, у яких ректор вбачає ознаки майбутнього обдарування вчителя.
Коло проблем, якими займається ректор інституту, дуже широке: педагогічні й адміністративні питання, в і диоч и нок студенті в 'і наукова робота викладачів тощо.
1 в а н З я з ю н п л ід н о займається громадською роботою. . Він — депутат міської   Ради народних
депутатів, голова обласного в ідділ єн н я то вар ис т в а "Знання". Безмежно люблячи українські народні пісні, завжди знаходить час побути на репетиціях і концертах відомого студентського народного хору "ЇСалина".
Іван Зязюн — доктор філософських наук, професор. .
За   його ' плечима важлива   життєва школа: С і л ь с ь к и й   X л о п е ц ь   і з Чернігівщини був і завідуючим   клубом,   і набував
спеціальність гірника в Донбасі, і с а м в ч и в майбутніх гірників. А потім він став студентом філософського факультету... Його покликання не виявилося одразу, воно виявилося у життєвому досвіді.
Виконуючи безліч справ, здійснюючи нові задуми і ідеї в інституті, якому віддає так багато сил, Іван /Зязюн продовжує свою наукову роботу, не перериваючи її ані на день. Лише останнім часом вийшло друком кілька його нових статей, а взагалі він надрукував їх понад сто. Випущено шість монографій. За редакцією Івана Зязюна підготовлена- велика колективна монографія "Основи педагогічної майстерності". Вчений є автором вартісних наукових праць "Естетичний : досвід особи", "Естетичний розвиток людини" та інших.
Нині ректор Полтавського педатогічного  інституту • г працює над темою, яка йо.му
особливо дорога: "Мораль-но-естетичні !погляди Шевченка".
У Полтавському педагогічному інституті буває багато гостей. Минулої весни побувала тут і група п рацівник і в освіти і з . канадського міста Ванкувера, яку очолювала професор університету Британеької Колумбії Ганна Польова.
Від'їжджаючи з Полтави, вона сказала, що це вже третій її приїзд сюди і що вона баґато нового й корисного відкрила для себе в Полтавському педагогічному інституті, в якому в ч и л ись такі видатні радянські педагоги, як Макаренко і Сухомлинсь-кий.
І в тому, що їхні традиції розвив а ю ться у Полтаві активно і творчо, велика заслуга- нинішнього ректора інституту — Івана Зязюна,
Володимир МАЙОРЧИК.
З КОБЗАРЕМ У СЕРЦІ...
Образ Тараса Шевченка завжд и п ри в е ртав увагу українських митців. Життя і т в о р ч і ст ь Кобза р я с невичерпною скарбницею хвилюючих тем, джерелом натхнення. Значне місце посів образ Кобзаря у роботах українських митців під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Художники   ст в о р и л и багато яскравих плакатів, які ■ надихали радянських людей на героїзм, кликали на битву, на подвиг в ім'я Вітчизни;
"Гнів Шевченка — зброя перемоги" — таку назву мас серія плакатів, яку виконав у 1942-1943 роках Василь Касіян. Вражають картини звірячої розправи та знущань над радянськими людьми у фашистській неволі, хвилюють художні розповіді про боротьбу партизан з гітлерівцями, про радянських воїнів, які, не шкодуючи життя, йдуть на смертельний бій з ворогом. С е р і я складається із восьми аркушів, і на передньому плані кожного з них — образ Кобзаря.
На одному з плакатів зображено насильне вивезення радянських людей у фашистську неволю. Митець змальовує Тараса. суворим, зосередженим, наводячи рядки його віршів, що закликають до стійкості, мужності й патріотизму: "Свою Україну любіть. Любіть її БО время люте". На
1 н шому :— відтворено то р гі в л ю ра д.я не ь кйми людьми, в очах поета гнів і не на в исть. Я к гріз на пересторога звучать слова: "Ви   розбійники неситі,
голодні, ворони". . :
А ось поет сумний та задумливий. Він змальований на велично.му тлі Дніпра, його мальовничих берегів. У цьому сюжеті художник . виражає не - лише власні переживання, а й думки-багатьох людей, яких війна відірвали від рідних місць, кинула на важкі дороги війни. Одночасно на плакеті передано почуття синівської любові до рідної землі;
Серія "Гнів Шевченка — зброя перемоги" експонувалася на багатьох виставках, відтворювалася у листівках, які потім скидали з літаків над окупованою ворогом територією, запалюючи серця радянських людей на боротьбу з фашизмом. .
Н адзв и чайно велике агітаційне значення мали й малюнки О. Довгаля, в яких також використано, образ великого Кобзаря, його полум'яну поезію. На одному з них — партизан б'є фашиста, на другому — ■ легендарний герой громадянської війни Микола Щорс на коні, а під малюнком напис: "От де, люди, наша слава, ■ слава України". Зіставляючи героїчне минуле українського народу з сучасними   подіями, автор
А\еиі оОнакоосчи оуОу жить п Україні,чи ні.
"Життя І Слово" — газета прогресивна, вона служить справі поступ/, справі миру І безпеки, вона обороняє справи трудящих, тому П інформація завжди подається в правдивому освітленні. Читайте і поширіойте П серед знайомих, піддержуйте П збірками і. власними пожертвами.
нВИННг
с однаково .\\ені.
[к Україну злхілюОи ^ ГТриспллть луквві.і в огні її, окраОенуто^ з^уОлть... Ож, не 0(>на.ково л\ені.
ВАСИЛЬ КАСІЯН. ЛИСТІВКА. 1943 Р.
досягає виняткової образної виразності.
Н а і ншому аркуші зображено рідну Україну, яка стогне під фашистським ярмом:
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли.
До сюжету, в якому показане гітлерівців, що оточили українську дівчину, митець наводить такі Шевченкові слова:
Плаче, плаче та ридає. Як рибонька, б'ється... А нед нею, молодою. Поганець сміється...
На одному з малюнків відтворено образ самого поета, який звертається до радянського льотчика з такими словами:
... Орле сивий!
Добре тобі, брате.
Маєш крила, маєш силу —
Є коли літати.
Тепер лети ж в Україну —
Тебе виглядають.
-. Плакат Михайла Деріїгуса "Оживуть степи, озера..." -виконаний вже пізніше — у
поступово   визволяється ВІД
гітлерівських загарбників. Н а лаг од ж ується ж и ття. В ідбудо в у ют ь с я  заводи.
Засіваються поляг.. У цьому сюжеті Тараса Шевченка зображено із . спокійним виразом на обличчі, в очах поета світиться радість адже рідна земля, вже визволена від фашистів, знову засяяло сонце над милою Україною.
Образ великого Кобзаря, й о го полум 'яна п о е зі я використовувалася українськими митцями у плакатах в о єн ного часу. В о н и п ідносили патрі отичні почуття радянських людей, вели їх у бій за визволення народів від страшного лиха . — фашизму,
М. ПЕКАРОВСЬКИЙ, кандидат мистецтво-знаівства.
Планета одна — доля різна
1944 році. Радянська земля
"Нічого так і не змінилося" про несправедливість і расистське цькування, жертвами якого стали у США темношкірі льотчики спеціальної авіаційної групи; що брала участь у боях з _гітлерівдями, розповіли ветерани другої світової війни. Вони з'їхалися наприкінці 1984 року в Форт-Лодердейл (штат Флоріда), де завдяки зусиллям демократичної громадськості відкрилася фотовиставка про бойовий шлях частини. Відкрилася вперше через 40 років після закінчення війни...
їх було 400, цих вихідців з негритянського гетто, які у: роки війни виявили бажання стати льотчиками і боротися проти фашизму. Тоді й була с форм о в а н а""с п еціальна негритянська авіагрупа. її льотчики здійснили понад І 50 О   б о й о в и X  вильоті в,
знищивши чи серйозно пошкодивши 409 німецьких літаків. Та "воєнне відомство зробило все, щоб наша участь" у-війні залишилася у таємниці", — розповів журналістам один з ветеранів групи Віллі Фуллер,
Не л и ш-е крижаним презирством, а й відвертими переслідуваннями зустріла Америка те ми ошкірих ветеранів. "Коли ми з товаришами приїхали в одне з містечок штату Вірджінія, — згадує інший колишній льотчик Ганнібал Кокс, нас ображали расисти, плювали в обличчя. Якщо б ми здумали тоді відповісти, нас би просто застрелили".
"Ми   сподівалися,   що з часом   все зміниться, продовжив його думку Віллі фуллер, ^ але нічого так і не змінилося".
(РАТАУ).