попик лхо
/<жт ги І < ЛОЖ) ^
ОСОБИСТА ПРИЧЕТНІСТЬ
І^опи пома;і плі т попопи
рояипній Гропії тібрппося •ііїсртурис жмлрі. пиіО прмт судити перше місце тамаді кращий літера іурмиП іпіїл. йімо уїіаі > принсрн\яи лпа автори: Гомср, уже толі спа пстпиП атор <і1тіади^> та «Оліссі», і Гссіол — атор широко ПІЛ0М01 иосми Роботи і диі^ч ПсршиЛ прі^чхтав-ляв ратиі подвиги п>сків. другий —чхпівував буденну пра-шо хлібороба. Кому ж віддали перевагу? Першість і;рит су л и л и Гссі оду, бо в і йна —-не р>іни. страждання і кров, а буденна праця хлібороба цс'хлібV життя, мир. Історія, шоправда, розсудила по-іншому, віддавши пальму першості генію; Гомера. . А все. ж і нині, через тисячоліття, схиляємо голови перед громадянською мужністю, мудрістю і далекоглядністю, мужів, які розуміли, велич миру: й заохочували авторів славити мирну працю!
Кожен із нас,, незалежно від професії чи соціального етановиша, так чи інакше причетний до захисту миру на Землі, Одним із проявів активної, участі радянських людей у всесвітньому русі прихильників миру € їх добровільні внески у Фонд миру. Тут і ветерани війни, які захищали Вітчизну від фашистських загарбників, і люди.що пізнали на собі страхіття й злигодні війни і і мол одше покоління; яке виросло а умовах миру.
У Львові одним із ініціаторів збирання коштів у Радянський фонд миру виступив колектив автобусного заводу; Понад тридцять тисяч карбованців вносять щороку автобуеобудівники у всенародну скарбничку миру:
Активну участь у Фонді миру беруть і окремі громадяни. Щороку напередодні 9 травня вносить 100 карбованців у Фонд миру львів'янка .Олена Москалець з доч-кою-ученицею , Світланою. Ще зовсім юною прийціла вона у Львівське тролейбусне
, лопо   -Піічимяпя сгпс»гарсм елоктрик(ім, ітрйіпоял^'і'я попі -«м. сіяля рояітор«-»м спужбі' р\,\\.  1моп\ - сіля  -«я кермо тропсйбуся   Дуже іахтіло ся їй вивчт и, рітні ділянки спо<'і робї^ти. мріяла написати осрйотнс дослідження 1 проблем слсктротранспор-ілТа почувала, иіо не виста-
" чає тнаиь; Заочно закінчила Київський технікум міігького електротранспорту, нині ж навчається на вечірньому відділенні Львівського політехнічного інституту. Якось вона почула по радіо про особисті внески громадян на зміцнення миру. З тих пір стала, вносити свою лепту в. благородну справу захисту миру.
Клавдія Низькоус на все ж^ггтя запам'ятала гірке Літо відступу 1941, року. В бою під Уманню була вона тяжко поранена...^ Після війни понад ,20 років працювала друкаркою. Та все ж на старість далося взнаки поранен-. ня: Клавдія втратила зір. 5<Мир>т- найдорожче благо. Якщо не ми, то хто його заг хищатиме?»: Зі .своїх трудових заощаджень Клавдія Низькоус передала у Фонд миру 500 карбованців. Нещодавно в житловому управг лінт 102 Ленінського району міста Львова в урочистій обстановці їй вручили ме-^ даль Радянського фонду миру.
Колектив цеху міжміського телефонного зв'язку Львівської телефонно-телеграфної станції на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною вніс у Фонд миру 700 карбованців.
Львівські письменники переказали у Фонд миру свій гонорар за книжку —^колективний збірник «Звитяга»/ що вийшов у видавництві «Каменяр» з передмовою Олеся Гончара.
Учні львівської середньої школи ?А 4 провели свосрід-ний Ярмарок солідарності, на якому продавались вишивки та інші речі і ВИГОТОВг"
СЕКРЕТИ МАЙСТРА
Справжній. струнний оркестр можна створити з інструментів, виготовлених львів'янином Василем Сере-мулею. ІДе є альт, віолончель, мандоліна, цитра т— всього їх майже сто і Його скрипка відзначена дипломом всесоюзного конкурсу майстрів смичкових інструментів.
—^ Любов до мистецтва привела мене в музичне училище, а виготовляти скрипки навчився я сам, — розповідає .зіузикант оркестру Львівського театру опери і балету. —-Головний секрет
звичайно, у дереві. Скрипка складається приблизно з 90 деталей. Всі вони робляться вручну. А ще один секрет в рецепті лаку, я користуються своїм; виготовленим власноручно.
Нова скрипка Василя Се-ремулі буде незвичайною: в ній вісім струн. Поруч з бать^ ком чаклує над верстатом '!сйн Зіновій. Він нещодавно закінчив Львівську консерваторію , _^тепер несправжньому захопився^ батьковим гоббі і переймає ^Іого секре-, ти. ,;;':-;.|'-Д^:^;7л^^
лемі руками літсй. я пир\'чк\-^17-карбопямиіп пгрс кячяпи у Фонд мирл' П листі до обласного Комітету тя-хисту миру вони писали: <<Приєднуємо срій 1 олоо до голосу всіх чесних.; людей п л анстн: « Нс лоявол имо пі -дірпат»! мир!»
Василь Дмитрів, майстер міського професійно-технічного училища, звернувся до обласного Комітету захисту миру; «Ніхто не повинен ст-о-яти осторонь від благородної справи миру. Щоб ми і наші діти могли спокійно жити під міфним небом, вношу свою скромну лепту — 25:; к арбован ці в і з обо в 'яз у г юсь робити цс щорічно в честь Перемоги.»
А ось лист Павла Жолобка: «Я пенсіонер. -Постановив собі один раз на рік відг. давати:місячну пенсію у Фонд миру, бо чуюся зобов'язаним перед Радянською владою, яка так багато зробила . для нас, простих людей, дала освіту й відкрила дорогу нашим дітям. Знаю, якою дорогою: ціною завойовано це життя, а я так мало зробив для цього. То нехай хоч частка мого внеску ляже у велику справу».
Значні суми у Фонд миру вносять і церковнослужителі.: Нещодавно ми одержали листа: «Маю шану повідоми-: ти, що 15 січня 1985 року мною з власних збережень перераховано у Фонд миру : 8 тисяч карбованців.. Архієпископ Львівський і Тернопільський Никодим».
Робітники й інженери, студенти, вчителі й учнівська молодь, ветерани війни і праці, люди молоді й похилого віку одностайно підтримують миролюбну політику. Радянського уряду і і кожен, у міру своїх можливостей, але щиро, від чистого серця, вносить свій заробіток у Фонд миру і прагнути бодай як підтримати цю благородну справу — зберегти мир на Землі.
Іван СВАРНИК, письменнику член Республіканського комітету захисту миру, голова Львівського міського відділення Радянського фонду миру.
РУХОМИЙ ОСТРЮ
Протягом/ п'ятдесяти ро-ків на невеликий острів Буве, розташований біля берегів ' Антарктиди, не ступала нога людини; Коли група вчених розпочала будівництво на острові метеорологічної станції; то, на превеликий подиву виявила, що за нетривалий період острів перемістився на два кілометри -на захід. Причини перемі-1^ щення поки що не встановг^' лені.
ПОШТА СЬОГОДНІ
"Посипайте через поштуї" — горпає реклама. --•"Швидко, зручно і безпечно - точно тепеграма'" Що-безпечно-- може бути; зручно теж —^це правда, А про скорість     це вже справа дійсно дуже давня!.::
І ціни вже не низенькі на листи в конверті 'За сто грамів, як засолять, долара й три чверті! .
Кинеш в скриньочку: поштову комусь лобажання-.і думаєш: хватить тижня; щоб дійшлопослання? .
Нейде мова тут про: відстань аж дуже: далеку., Ось з Торонто до-Ошави ми шлемо газету Щосереди висилаєм о точній годині. - : Але на час не доходить, в чому-тут причина?
І питали ми на пошті чемно та ввічливо ^
Де газета так мандрує воім людям на диво?
Нам завжди відповідали"зручноі.безпечно":
— "Все поправим, не журіться" — і так безконечно!
Те, що пошта з давен-давна у світі існує. "Швидко, зручно і безпечно" — десь вона працює. Жаль, що наша у Канаді все щось обіцяє, Та для людей обіцянка вартості не має!
Наталка МОХОРУК.
10 жовтня 1985 р.
ПРИЄМНІСТЬ
Переповнений автобус. Ще й до того тряска
Чи не сходите ви зараз? Відступіть, будь ласка... Та хоч скільки вимовляли чарівне те слово, Баба все мовчить, неначе не до неї мова. Але раптом гарнослів'я, наче дощик; вщухло:
— Та вона німа, напевне, або ще й оглухла... Тут очуняла бабуся, як принцеса з казки:
— Не оглухла. Так приємно слухати — "будь ласка"
ЩО ЧУДНІШЕ?
У крамниці якось ,
по обіді Продавець горлає на
весь рот: — Мотоцикл новий!
купуйте, діду! Це,ж дурняк, доларів лиш п'ятсот!
— Як п'ятсот? ---старий нахмурив брови. — Дешево!.. Та в тебе
совість є? За такі доларчики
корову
Он мені сусідка
продає!
Продавець не
розгубився —^ Вам видніше, що і де й за скільки купувать, Та скажіть — що
. може буть чудніше Аніж на корові
гарцювать?
Дід розгладив вуса
півметрові Й відрубав: — А це
іще секрет, Що чудіше: їздить
на корові,
Чи доїти твій
мотоциклет! "    ВЛАСНЕ КАЖУЧИ
.Поставити крапку не важко,, але ж як почати нове речення?..
УВІРВАВСЯ ТЕРПЕЦЬ
Вранці Андрій чимчикує вулицею, а на зустріч йому йде Михайло.
Куди так поспішаєш з мішком на плечах?
— Хочу мого пса ^^віднести   подальше від
дому.
— Та навіщо?
— Більше не можу терпіти: він у сусіди з'їв не одну курку, навіть коли у кума зтащив гусака — я терпів! Та коли він у мене вдома задушив каченя, то мій терпець увірвався!
РУХОМЕ МАЙНО
— Іване, я чув, що ти одружуєшся?
— Так.
— Мабуть, найшов багату наречену?
— Авжеж.
— Має якесь рухоме майно?
— Ох, навіть дуже рухоме.
— Що, Форд чи Край-слер?
— Ні. Шестеро дітей!
Суд совісті не потребує присяжних!
Любов скорочує життя, даючи його нашим нащадкам!