СТОРІНКА 6
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 13 січня 1986 р.
л
І
че мистецтво
(Світлій пам'яті Миколи Колянківського)
Ім'я Миколи Колянківського широко відоме не тільки в Канаді, де він провів ЗО років свого найб і л ьш творчого життя, відоме воно по всьому американському континенті, відоме в країнах р і з н и X к о н ти н е н т і в, де живуть українці, і, особливо на його рідній землі — на Україні, де він побачив денне світло 19 червня 1912 року. Нарбдився він в Панівцях Борщівського району на Тернопільщині.
М и к ола К ол я н к ів с ьк гі й пройшов складний життєвий шлях, бо ж то був складний період історії цієї частини України, в якій проходили його дитячі і юнацькі роки.
Хоч Микола Колянківсь-кий закінчив Богословську академію у Львові 1936 року; однак священиком: не став, але обрав собі іншу професію — професію журналіста і до кінця свого життя займався публіцистичною діяльністю, хоч останніми роками це не був засіб його матеріального забезпечення. Навпаки,, видаваний ним журнал "Ми і світ" був, як кажуть, "збитковою справою", бо його треба було фінансувати з іншого заробітку. Правда, вдержувати журнал допомагали йому читачі, вносячи свої пожертвування на його пресовий фонд.
Цей цікавий. Шикарний, демократичного спрямування журнал робився виключно працьовитими руками Миколи Колянківського — адже він був його видавцем, редактором, коректором і адміністратором. Журнал виконував важливу, почесну функцію, подаючи інтересну і н ф о р м а ц і ю з ж и т т я українців у різних країнах світу і; зокрема, знайомив читачів з науковим, літературним і мистецьким життям Радянської України.
За 36 років Микола Колянківський випустив 249 номерів (останній закінчила його дружина Ольга — за місяці листопад-грудень 1985 року). Звичайно, не завжди цей журнал був на одному і тому ж рівні, бо і як його редактор, він переходив різні перипетії. (Але ми це залишаємо для майбутніх дослідників і поцінителів життєвого шля.ху і громадської діяльності Миколи Колянківського).
Треба, однак, сказати, що крім статей, репортажів, о г л я д і в . я КІМ и к о л а Колянківс ьк и й підп и сува в своїм прізвищем, він також писав оповідання, новели і гуморески, гострі памфлети-фейлетони. які підписував
Микола Колянківський
своїм псевдонімом
м
Точило. Ряд його літературних праць вийшли окремими книжками. Його гуморески, до речі, часто передруковував популярний на Радянській Україні гумористичний журнал "Перець".
Але, мабуть, не помилимося, коли скажемо, що найбільшу популярність і шану йому і його дружині Ользі створила та запопадлива, кропітка і саможерт-венна діяльність у пропагу-в ан ні об р азотворчо г о мистецтва (в головном у українського), в яке вони вклали багато свого невтомного труду, недоспаних ночей, своїх заощаджень, придбаних з інших своїх заробітків.
В останні.х роках Микола Колянківський разом з своєю дружи ною був власником Українського музею і художньої галереї в Ніагара Фа л лс , Он т. Необхідно підкреслити, що п отрібно бу л о д і йс н о ге р кулесОв ото труду, матеріальних засобів і в ели кої л юбові до ціє ї благородної справи, щоб зусиллями д в о X людей-ентузіастів створити таку прекрасну, унікальну, єдину такого р о д у в Канаді, інституцію. ■
В музеї зібрано багато картин і скульптур художників Канади, США, європей-с ь ких країн і, з 6 к рема, України. Важко їх всіх перелічити, особливо в статті такого роду, яка написана на пошанування пам'яті його основопо л ожника. А л е необхідно . згадати про багато картин сьогодні прославленого українсько-канадського х у д о ж н и к а Василя Курилика, хоч якого вони "не .відкрили", але до сп о пул я р нзуванн я якого і в Канаді, і поза її межами, і. особливо, на Радянській У країні в о н н дуже-дуже багато причинились.
Музей відвідують люди різних національностей, серед них, звичайно, велике ч исло українців, особливо ТИХ; які загощують в цю
околицю, щоб полюбуватися Ніагарським водоспадом. Це, особливо, стосується туристів з Радянської України. Сьогодні буквально нема групи туристів з України, яка не бажала б побувати в Українському музеї і художній галереї Колянківських. Вони навіть наперед домовляються з подорожуючим агентством, яке п ікл уєт ь с я їхнім перебувайням, щоб в програмі оглядин була включена та інституція. Обов'язково відвідують її і делегац і ї культурних і наукових діячів України. Якщо переглянути книжку гостей, що побували в музеї, то там можна побачити прізвища визначних українських радянських вчених -академіків, докторів наук, професорів, поетів, прозаїків, художників, акторів, робітників, колгоспників і громадських діячів Радянської України.
Завдяки Миколи і Ольги Колянківських творчість художника Василя Курилика стала відома на Радянській Україні. Адже вони були організаторами подорожі у к раї н ських туристів з Канади до СРСР, серед яких був і Василь Курилик. На Україні з його картинами познайомились діячі культури, особливо художники з кі нофІльму, який він демонстрував у Києві і інших містах. І він сам ближче познайомився з творами українських художників і скульпторів, відвідавши ряд музеїв і художніх галерей.
Н езадо в го до своєї передчасної смерті, при сприянню Миколи Колянківського і його дружини, Василь Курилик вдруге відвідав Україну, побував у селі його родичів, в Борівцях на Буковині, щоб там, як писав поет Ростисла в Братунь, знайти свій рідний корінь. ї,
Микола Колянківський сам, і з дружиною, часто відв іду вав Р а д я н сь ку Україну, а також інші радянські республіки, в яких знайомився з образотворчими скарбами і архітектурними шедеврами.
. Але. вони не тільки в і дві д у вали У кр аїну і європейські країни, мандрували по різних континентах планети, бо всюди знаходили щось цікавого і корисного, що могло збагатити не тільки їхні знагння, але навіяти на нові думки щодо устаткування їхнього музею, яким вони так піклувалися.
Під час подорожей у М иколи Колянківського примножувались знайомі і друзі. Мав він їх і на рідній землі — у Львові, Чернівцях, Терн ополі, Ужгороді, Харкові. Одесі і, розуміється.
інструктори з Радянської України, які навчали танці украінсько-канадську молодь на Танцювальному семінарі в Капел, Саск., біля Українського музею і художньої галереї Миколи І Ольги Колянківських в Ніагара Фаллс, Онт. Третій з лівого боку — Микола Колянківський. На передньому плані Скіфська баба, подарована музеєві «культурно-освітніми установами Радянської України. Фото Петра Кравчука.
в самому Києві. І його смерть, яка сталась так зненацька 28 жовтня 1985, була сильним ударом для всіх його знайомих і друзів, бо вже більше не почують його мови, коли він щиро і з теплото ю р оз по відав відвідувачам про експонати музею, осо б л и во п р о картини Василя Курилика, які стали основним фондом багатої колекції.
Велику справу робив Микола Колянківський, хоч' з боку недоброзичливців, таки з українськогіз середо-в ища, йому доводил ось зазнавати прик р о щ і в, слухати і читати їхні підлі епітети та наклепи на свою адресу. Але це не зупиняло його благородного діла, він і д а лі все роб и в; щ о б
знайомити наиширіші кола громадськості з образотворчим надбанням українських .художників, зокрема на Радянській Україні. І за це. як вжезгадувалось вище, зискав собі заслужену повагу і вдячність.
Його ім'я міцно увійшло в історію українських поселенців у Канаді.
По собі він залишив на очн и й пам'ятник — У к р а ї н с ь к и й м у з е й і художню галерею в Ніагара Фаллс. які він створив з своєю тру до люб и в о ю дружиною Ольгою, яка і далі продовжує почату ними до.бру справу — благородну справу.
Шана великому трудолю-бу —Миколі Колянківсь-кому! ■;: ■ ■
Третій рік підряд проводить свою відпустку на бальнеологічному курорті у Трускавці швачка львівського швейного об'єднання "Маяк" Софія Лемик. Робить вона це з а порадою заводських лікарів, а міс це в и й профсп і л к о ви й к о м і тет з а б ез пе ч у є її . путівкою до санаторінз. ^ :
1985 року на курортах області — в санаторіях Трус кав ця . Морщ и н а. Немирова, Любеня Великого — лікувалося 160 тисяч трудящих Львівщини.
— Поїздка на курорт не обтяжує сімейний бюджет наших труді в ни кі в. — гов орить завіду ю чин в і д д і л о м с о ц і а л ь н о г о страхування Львівської обласної ради профспілок Геннадій Твердохліб. — Адже кожна п'ята путівка в санаторій на дасться безплатно, а решта - - за ЗО процентів вартості. Пільгами користуються насампе-
ред ті, хто потребує курортно го лікува н н я, кра їді виробнйчники, ветерани праці.
Зараз в області діє 20 п р о фс п і л к о в и X здравниць. К і л ь к і с т ь їх постій н о зростає. Недавно перших відпочиваючих прийняли в Трускавці нові санаторії -''Бурштин" і "Весна". Закінчено реконструкцію санаторію "Дністер" у М оршині, в Немирові збудовано комфортабельний спальний корпус на 120
ліжок. :у:
Поч а л о с я осе о є н н я кур ортної м і с ц евості в районі селища Східниця. де виявлено нові джерела лікувальної мінеральноі води "Нафтуся". У недале-кому м айбу тньому ту т ■що року в і д п о ч и в а т и м е і лі к у в а т и м е т ься 50 ти с я ч чоловік.
Миром ПАВЛЮСТ, (РАТАУ).